Вирок № 41106913, 21.10.2014, Турійський районний суд Волинської області

Справа № 169/667/14-к

Провадження № 1-кп/169/65/14

ТУРІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 жовтня 2014 року смт Турійськ

Турійський районний суд Волинської області в складі:

головуючого судді Хвіц Г.Й.

при секретарі Ганюк З.Ю.

за участю: прокурора Безушка О.М.

неповнолітнього потерпілого ОСОБА_1

законного представника неповнолітнього

потерпілого ОСОБА_2

обвинуваченого ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судового засідання кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя с.Міцівці Дунаєвецького району Хмельницької області, зареєстрованого за адресою АДРЕСА_1, громадянина України, з прфесійно-технічною освітою, одруженого, має на утриманні одну неповнолітню дитину, працюючого старшим техніком товариства з обмеженою відповідальністю "Теремок" м.Київ, не судимого,

у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України,-

В С Т А Н О В И В:

12 липня 2014 року приблизно о 06.00 год. ОСОБА_3, керуючи мікроавтобусом марки «Opel» (модель «Vivaro»), реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 по автодорозі сполученням Київ-Ковель-Ягодин із швидкістю приблизно 90 км/год. в напрямку м.Ковель Волинської області, на 467 км + 450 м, що поблизу смт.Луків Турійського району Волинської області, наближаючись до нерегульованого пішохідного переходу, проявив неуважність і не зреагував на зміну дорожньої обстановки, внаслідок чого здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_1, який перебував на даному переході, чим грубо порушив вимоги Правил дорожнього руху України, а саме:

- п.2.3 б), який зобов'язує водія для забезпечення безпеки дорожнього руху бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою та відповідно реагувати на її зміну;

- п. 18.1, відповідно до якого водій транспортного засобу, що наближається до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебувають пішоходи, повинен зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися, щоб дати дорогу пішоходам, для яких може бути створена перешкода чи небезпека,

в результаті чого ОСОБА_1 отримав тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми, зламу лобної та лівої тім'яної кісток, забою головного мозку важкого ступеню, гострої лівобічної епідуральної гематоми, зламу лівого стегна та зламу лівої лонної кістки, з яких, згідно висновку експерта № 162 від 08 вересня 2014 року, злам лівого стегна та злам лівої лонної кістки відносяться до тілесних ушкоджень середньої тяжкості за ознакою тривалості розладу здоров'я, а злам кісток склепіння черепа, забій головного мозку та гостра лівобічна епідуральна гематома - до тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя в момент заподіяння.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 винуватим себе в інкримінованому йому обвинуваченні визнав повністю та суду показав, що дійсно 12 липня 2014 року приблизно о 06.00 год. він керував мікроавтобусом марки «Opel» (модель «Vivaro»), реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 по автодорозі сполученням Київ-Ковель-Ягодин із швидкістю приблизно 90 км/год. в напрямку м.Ковель Волинської області і поблизу смт Луків Турійського району Волинської області, наближаючись до нерегульованого пішохідного переходу, помітив людей, які почали переходити дорогу по даному переходу. Він почав гальмувати, однак повністю зупинитися не встиг та здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_1, який перебував на цьому пішохідному переході.

У вчиненому ОСОБА_3 щиросердно розкаявся, просив суворо його не карати та не позбавляти його права керувати транспортними засобами, так як він повністю відшкодував потерпілому завдану злочином шкоду та згідний й надалі надавати допомогу на його лікування, а транспортний засіб є одним із джерел його доходу. Крім того, згідний повністю відшкодувати витрати на стаціонарне лікування потерпілого від злочину, відповідно до заявленого прокурором цивільного позову.

Неповнолітній потерпілий ОСОБА_1 пояснив, що він нічого не пам'ятає з приводу наїзду на нього автомобіля, а законний представник неповнолітнього потерпілого ОСОБА_2 у своїх показаннях підтвердила той факт, що коли 12 липня 2014 року приблизно о 06.00 год. вона разом із своїм неповнолітнім сином ОСОБА_1 переходила дорогу по нерегульованому пішохідному переходу, що поблизу смт Луків Турійського району Волинської області , то на її сина здійснив наїзд автомобілем ОСОБА_3 Однак, після здійснення наїзду він відразу відвіз її разом із сином до лікарні та надав необхідну матеріальну допомогу на лікування, яку продовжував надавати й протягом усього часу лікування і надає її по теперішній час.

А тому, претензій до обвинуваченого вона не має і просить суворо його не карати. Крім того, просить не позбавляти його права керувати транспортними засобами.

Таким чином, наведені вище показання обвинуваченого ОСОБА_3 та законного представника неповнолітнього потерпілого ОСОБА_2 є детальними, чіткими та послідовними і в повній мірі відповідають фактичним обставинам справи, які, в свою чергу, ніким з учасників судового розгляду не оспорюються.

Не маючи підстав сумніватися у добровільності позиції, а також показань обвинуваченого, законного представника неповнолітнього потерпілого, суд, відповідно до ч.3 ст.349 КПК України, за згодою всіх учасників судового провадження визнає недоцільним дослідження інших, окрім наведених вище, доказів стосовно тих фактичних обставин кримінального провадження, які ніким не оспорюються.

Тому, всесторонньо проаналізувавши матеріали кримінального провадження та ті обставини, що були встановлені в судовому засіданні, суд вважає доведеною винуватість ОСОБА_3 у скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, і кваліфікує такі його дії як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що заподіяли тяжке тілесне ушкодження.

Призначаючи покарання обвинуваченому суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, який є тяжким злочином, особу обвинуваченого, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

До пом'якшуючих покарання обставин суд відносить щире каяття обвинуваченого у вчиненому, активне сприяння розкриттю злочину та добровільне відшкодування завданого збитку.

Обтяжуючих покарання обставин суд в даному випадку не вбачає.

Також суд враховує і те, що хоча злочин, вчинений ОСОБА_3, й відноситься до тяжкого злочину, однак в даному випадку законний представник неповнолітнього потерпілого претензій до обвинуваченого не має та просить суворо його не карати, злочин він вчинив вперше, працює, має постійне місце проживання та позитивно характеризується за даним місцем проживання, має на утриманні одну неповнолітню дитину.

З врахуванням наведеного суд вважає, що виправлення обвинуваченого ОСОБА_3 та попередження вчинення ним нових злочинів в даному випадку можливе без ізоляції його від суспільства і щодо нього слід обрати міру покарання, передбачену санкцією закону, за яким він повинен нести кримінальну відповідальність, а саме у виді позбавлення волі, із застосуванням ст.ст.75, 76 КК України та без позбавлення права керувати транспортними засобами, так як це є одним із джерел доходу обвинуваченого.

Цивільний позов прокурора прокуратури Турійського району Волинської області в інтересах держави в особі Головного фінансового управління Волинської обласної державної адміністрації про відшкодування витрат на лікування потерпілого від злочину, в сумі 6 577.26 грн., який обвинувачений ОСОБА_3 визнав повністю, також підлягає до задоволення повністю.

Відповідно до ч.1 ст.1206 ЦК України, особа, яка вчинила злочин, зобов'язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров'я на лікування потерпілого від цього злочину.

Оскільки під час судового розгляду даного кримінального провадження доведено, що на стаціонарне лікування ОСОБА_1, якому внаслідок порушення ОСОБА_3 правил безпеки дорожнього руху було спричинено тілесні ушкодження, Волинське обласне дитяче територіальне медичне об'єднання витратило 6 577.26 грн., то вказані кошти підлягають стягненню з ОСОБА_3

Процесуальні витрати, пов'язані з проведенням експертизи, становлять 786.24 грн., а саме, за проведення судової автотехнічної експертизи № 170 від 30 липня 2014 року, і вони підлягають стягненню з ОСОБА_3 на користь держави.

Керуючись ч.1 ст.1206 ЦК України, ч.3 ст.349, ст.ст. 373, 374 КПК України, суд, -

З А С У Д И В:

ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, призначивши покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки.

На підставі ст.75 КК України ОСОБА_3 звільнити від відбування покарання з випробуванням, якщо він протягом двох років не вчинить нового злочину і виконає покладений на нього обов'язок, передбачений ст.76 КК України:

- повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи.

Цивільний позов прокурора прокуратури Турійського району Волинської області в інтересах держави в особі Головного фінансового управління Волинської обласної державної адміністрації задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Головного фінансового управління Волинської обласної державної адміністрації (отримувач: Обласний бюджет р/р 31416544700001, код платежу 24060300 ГУДК у Волинській області, ЕДРПО 38009371, МФО 803014. Призначення платежу: відшкодуванння витрат на стаціонарне лікування потерпілого від злочину) 6 577.26 (шість тисяч п'ятсот сімдесят сім гривень 26 копійок) витрат на стаціонарне лікування потерпілого від злочину.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави витрати за проведення судової автотехнічної експертизи в сумі 786.24 (сімсот вісімдесят шість гривень 24 копійки).

На вирок може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Волинської області через Турійський районний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Головуючий