Рішення № 41106454, 22.10.2014, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

№ 22-ц/778/3546/14 Головуючий у 1 інстанції: Турбіна Т.Ф.

Суддя-доповідач: Пільщик Л.В.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

« 22» жовтня 2014 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого: Пільщик Л.В.

суддів: Сапун О.А.

Савченко О.В.

при секретарі: Евальд Д.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу ОСОБА_3

на рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 07 квітня 2014 року по справі

по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки, -

ВСТАНОВИЛА:

В червні 2013 року ТОВ «Кредитні ініціативи» звернулось до суду з позовною заявою до ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки.

В обґрунтування позовних вимог зазначило, що 25.09.2008 року ВАТ «Сведбанк» та ОСОБА_3 уклали кредитний договір № 0707/0908/55-026, згідно умов якого банк зобов'язався надати боржнику кредит у сумі 70000,00 доларів США, а боржник зобов'язався повернути наданий кредит і сплатити проценти за користування в сумі, строки та на умовах, що передбачені кредитним договором та графіком погашення кредиту.

Банк свої зобов'язання за кредитним договором виконав в повному обсязі.

ОСОБА_3 неналежно виконує взяті на себе зобов'язання, у зв'язку з чим станом на 25.02.2013 року має прострочену заборгованість:

- за кредитом - 56432,80 дол. США, що за офіційним курсом НБУ на дату розрахунку складає - 451067,37 грн.;

- по відсотках - 9126,26 дол. США., що за офіційним курсом НБУ на дату розрахунку складає - 72946,21 грн.;

- пеня - 7059,02 дол. США., що за офіційним курсом НБУ на дату розрахунку складає - 56422,76 грн.

З метою забезпечення належного виконання зобов'язання за кредитним договором банк та ОСОБА_3 уклали іпотечний договір, відповідно до якого відповідач передав банку в іпотеку квартиру АДРЕСА_1

28.11.2012 р. між ПАТ «Сведбанк» та Факторинговою компанією «Вектор Плюс» укладено договір факторингу, відповідно до п.п. 2.1, 2.2. якого банк відступив фактору свої права вимоги за вказаним кредитним договором.

28.11.2012 року між ТОВ «ФК «Вектор Плюс» та ТОВ «Кредитні ініціативи» укладено договір факторингу, згідно якого ТОВ «ФК «Вектор Плюс» відступило ТОВ «Кредитні ініціативи» свої права вимоги за кредитним договором №0707/0908/55-026 від 25.09.2008 року.

На виконання умов кредитного договору та іпотечного договору відповідачу було направлено вимогу, а саме: повідомлення про усунення порушень та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки, але на дату подання позовної заяви вимога не виконана.

На підставі зазначеного просило суд в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_3 за кредитним договором №0707/0908/55-026 від 25.09.2008 року, яка станом на 25.02.2013 року складає 580436,34 грн., звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме на квартиру АДРЕСА_1 шляхом проведення прилюдних торгів згідно Закону України «Про виконавче провадження» за початковою ціною, встановленою на рівні не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, визначеною експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій; стягнути з відповідача судовий збір в розмірі 3441 грн.

Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 07 квітня 2014 року з виправленою опискою ухвалою Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 04 липня 2014 року позов задоволено частково.

В рахунок погашення заборгованості ОСОБА_3 за кредитним договором №0707/0908/55-026 від 25.09.2008 року, яка станом на 25.02.2013 року складається з заборгованості за кредитом у сумі 56432,80 доларів США, що за курсом НБУ на дату розрахунку становить 451067,37 грн., заборгованості по відсотках у сумі 9126,26 доларів США, що за офіційним курсом НБУ на дату розрахунку становить 72946,21 грн., пені у сумі 6538,67 доларів США, що по курсу НБУ на дату розрахунку становить 52263,59 грн., а всього 72097,73 доларів США, що за офіційним курсом НБУ на дату розрахунку становить 576277,17 грн., звернуто стягнення на предмет іпотеки: квартиру АДРЕСА_1 шляхом проведення прилюдних торгів згідно Закону України «Про виконавче провадження», за початковою ціною, встановленою на рівні не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, визначеною на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності (незалежним експертом) на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій;

Стягнуто з ОСОБА_3 витрати по сплаті судового збору в розмірі 3441 грн.

Апеляційне провадження відкрито за апеляційною скаргою ОСОБА_3

В апеляційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на ухвалення рішення за відсутності відповідача, ненадання позивачем підтвердження, що ТОВ «ФК Вектор Плюс» було на момент укладення договору факторингу з ТОВ «Кредитні ініціативи» іпотекодержателем, відсутність у ТОВ «ФК Вектор Плюс» та ТОВ «Кредитні ініціативи» ліцензій на здійснення операцій з іноземною валютою, відсутність доказів її повідомлення про нові реквізити рахунків для погашення заборгованості, необґрунтовану відмову суду у прийнятті її доказів, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Згідно із п.4 ч. 1ст. 309 ЦПК України підставами скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог ТОВ «Кредитні Ініціативи», суд першої інстанції виходив з того, що оскільки ОСОБА_3 не виконує свої зобов'язання за кредитним договором, ТОВ «Кредитні Ініціативи», яке на підставі укладених з ТОВ «ФК «Вектор Плюс» договору факторингу та договору про передачу прав за іпотечним договором від 28 листопада 2012 р. набуло право на вимогу кредитної заборгованості, має право задовольнити свої вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, що відповідає вимогам ст.ст. 33,39 Закону України «Про іпотеку».

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення не відповідає.

Частиною 1 статті 3 ЦПК України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до частини 1 статті 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно з положеннями ч. 3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести та обставини, на які вона посилається як на підстав своїх вимог або заперечень, надавши докази відповідно до вимог ст. ст. 57- 60 ЦПК України.

За правилами ч. 1 ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1 ст. 58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 59 ЦПК України).

Згідно з п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судове рішення у цивільній справі» від 18 грудня 2009 року № 14 при ухваленні рішення суд відповідно до ст. 212 ЦПК України оцінює докази з урахуванням вимог ст. ст. 58 та 59 ЦПК України про їх належність і допустимість. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Судом встановлено, що 25.09.2008 року між ВАТ «Сведбанк» та ОСОБА_3 було укладено споживчий кредитний договір № 0707/0908/55-026 («Споживчий кредит під заставу житлової нерухомості»), відповідно до умов якого банк надав кошти у сумі 70000,00 доларів США на строк з 25.09.2008 р. по 15 вересня 2018 року зі сплатою 12,5% річних за користування кредитом.

У забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між ВАТ «Сведбанк» та ОСОБА_3 був укладений іпотечний договір, за яким остання передала в іпотеку належну їй на праві власності квартиру АДРЕСА_1.

Іпотечний договір нотаріально посвідчений.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно з ч. 1 ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі, що існував на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до положень статей 1077, 1078 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Згідно з ст. 1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 1082 ЦК України боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов'язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов'язку перед ним.

Згідно зі ст.1083 ЦК України наступне відступлення фактором грошової вимоги третій особі не допускається, якщо інше не встановлено договором факторингу. Якщо договором факторингу допускається наступне відступлення права грошової вимоги, воно здійснюється відповідно до положень гл. 73 ЦК України.

Відповідно до ст.517 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права,що передаються, та інформацію,яка є важливою для їх здійснення.

Такі документи в матеріалах справи відсутні.

Суд першої інстанції розглянув справу без наявності відповідних первинних документів, які підтверджують факт вибуття ПАТ «Сведобанк» з матеріального правовідношення та перехід його прав та обов'язків до ТОВ «ФК «Вектор Плюс»,а в наступному до ТОВ «Кредитні Ініціативи».

При цьому в силу імперативних приписів статті 10,11,60 ЦПК України обов'язок доведення факту переходу відповідного права вимоги покладається на зацікавлену сторону, у даному випадку на позивача - ТОВ «Кредитні ініціативи".

Згідно ч.1 ст. 64 ЦПК України письмовими доказами є будь-які документи, акти, довідки, листування службового або особистого характеру або витяги з них, що містять відомості про обставини, які мають значення для справи.

Приєднані до матеріалів справи виготовлені на ксероксі договори факторингу не містять повного тексту, зокрема, даних про ціну продажу( п.3.2 договорів а.с.25,37)

Доказів на підтвердження факту виконання умов договорів факторингу, оплати ціни продажу, належного підписання та оформлення додатків до договорів позивачем теж не надано.

Приєднані на а.с. 46,47 витяги з договорів з зазначенням кредитного договору та договору іпотеки ОСОБА_3 ,а інших реквізитів зазначені витяги не містять, не відповідають змісту договорів факторингу. У самих договорах факторингу не містяться дані про портфель заборгованості, перелік кредитних договорів та забезпечувальних договорів, які передавалися фактору Таким чином, зазначені витяги не відповідають вимогам ст.ст.58,59,64 ЦПК України.

Надіслані в апеляційний суд з запереченнями «реєстр заборгованості боржників №1-А», «перелік кредитних договорів» не відповідають вимогам ст.ст.58,59,64 ЦПК України, оскільки фактично надані аркуші паперу, не заповнені або з закресленнями, без підпису повноважних осіб, печаток. В запереченнях на апеляційну скаргу ТОВ «Кредитні Ініціативи» зазначало, що надасть оригінали документів, проте в судове засідання оригінали документів не були надані.

Зазначення в судовому рішенні про те, що оригінали документів були досліджені судом першої інстанції спростовуються журналом та записом судового засідання , який свідчить, що необхідні документи, які б підтверджували набуття позивачем права на звернення стягнення на предмет іпотеки не були надані.

Так, позивач не довів факту належності йому права вимоги за іпотечним договором.

Згідно зі ст. 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні, яке виникло на підставі правочину, що підлягає державній реєстрації, має бути зареєстрований в порядку, встановленому для реєстрації цього правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 24 Закону України «Про іпотеку» правочин про відступлення прав за іпотечним договором підлягає нотаріальному посвідченню. Відомості про таке відступлення підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.

Згідно з ч. 1 ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі, що існував на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином,відповідно до вищенаведених норм закону правочин про відступлення прав за іпотечним договором підлягає нотаріальному посвідченню.

Пред'явивши позов до ОСОБА_3, ТОВ «Кредитні Ініціативи» набуття права звернення стягнення на предмет іпотеки обґрунтувало:

- договором факторингу від 28.11.2012 р.,укладеним між ПАТ «Сведбанк» та ТОВ «ФК «Вектор Плюс»,

- договором факторингу від 28.11.2012 р., укладеним між ТОВ «ФК «Вектор Плюс» та ТОВ «Кредитні Ініціативи»,

- договором про передачу прав за іпотечним договором від 28 листопада 2012 р., укладеним між ТОВ «ФК «Вектор Плюс» та ТОВ «Кредитні Ініціативи».

Укладений між ПАТ «Сведбанк» та ТОВ «ФК «Вектор Плюс» договір факторингу від 28.11.2012 р. нотаріально не посвідчений.

Відповідно до пунктів 2.2,2,4 договору факторингу від 28.11.2012 р., укладеному між ПАТ «Сведбанк» та ТОВ «ФК «Вектор Плюс», банк відступає у розрахункову дату права за договорами забезпечення на підставі договорів про відступлення права вимоги за договорами забезпечення, проекти яких викладені в Додатку №9, і перехід від банку до фактора прав вимоги за договорами забезпечення відбувається одночасно з переходом прав вимоги заборгованості у момент укладення договорів щодо відступлення прав вимоги за договорами забезпечення у розрахункову дату (а.с.23 звор., 24).

Проте позивач не тільки не надав, а і не посилався на укладення договору відступлення банком товариству «ФК «Вектор Плюс» вимоги за іпотечним договором, укладеним між банком та ОСОБА_3 Позиція представника ТОВ «Кредитні Ініціативи» зводиться до того, що ТОВ ФК «Вектор Плюс» набуло право вимоги за іпотечним договором № 0707/0908/55-026-Z-1 від 25 вересня 2008 р. на підставі договору факторингу від 28.11.2012 р. з ПАТ «Сведбанк», ФК «Вектор Плюс» здійснив наступне відступлення права вимоги товариству «Кредитні Ініціативи» за договором факторингу від 28.11.2012 р. та договором про передачу прав за іпоточним договором від 28 листопада 2012 р., укладеним між ТОВ «ФК «Вектор Плюс» та ТОВ «Кредитні Ініціативи».

Між тим, оскільки між ПАТ «Сведбанк» та ТОВ «ФК «Вектор Плюс» не було укладено договір відступлення права вимоги іпотекодержателя за відповідним іпотечним договором № 0707/0908/55-026-Z-1 від 25 вересня 2008 р. у відповідності до вимог ст. 513 ЦК України, ст. 24 Закону України «Про іпотеку», ТОВ «ФК «Вектор Плюс» не набуло право вимоги за іпотечним договором № 0707/0908/55-026-Z-1 від 25 вересня 2008 р. і в силу ч.1 ст.514 ЦК України не могло передати право ТОВ «Кредитні Ініціативи».

За частиною третьою статті 1079 ЦК України фактором може бути банк або фінансова установа, а також фізична особа - суб'єкт підприємницької діяльності, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» фінансовою послугою є операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальності вартості фінансових активів.

Спеціальним законом, яким врегульовано діяльність із надання фінансових послуг є Закон України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».

Статтею 4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» до фінансових послуг віднесено, зокрема, факторинг.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 9 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» надання фінансових послуг підлягає ліцензуванню, а статтею 34 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» визначено,що діяльність з надання будь-яких фінансових послуг, що передбачають пряме або опосередковане залучення фінансових активів від фізичних осіб, може здійснюватися лише фінансовими установами після отримання відповідної ліцензії.

ТОВ «Кредитні ініціативи» зареєстроване як фінансова установа розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України №1121 від 18 вересня 2008 року за реєстраційним номером 13102248, що підтверджується Свідоцтвом про реєстрацію фінансової установи, і були визначені види фінансових послуг, які має право здійснювати позивач без отримання ліцензій та/або дозволів відповідно до законодавства (а.с.45,78). Проте в переліку послуг не передбачалося здійснення ТОВ «Кредитні ініціативи» факторингової діяльності.

Докази отримання відповідної ліцензії ТОВ «Кредитні ініціативи» суду не надало.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку, що ТОВ «Кредитні ініціативи» не може бути належним позивачем по справі, оскільки у встановленому законом порядку не набуло права вимоги до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, а тому рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Керуючись ст. ст. 307,309 ЦПК України, колегія суддів,

ВИРІШИЛА :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 07 квітня 2014 року скасувати.

Ухвалити нове рішення.

Відмовити у задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення.

Рішення може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: