Постанова № 41104103, 27.10.2014, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" жовтня 2014 р. Справа № 922/2821/14

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Гетьман Р.А., суддя Бородіна Л.І., суддя Лакіза В.В.

при секретарі Мальченко О.О.

за участю представників:

позивача - Ващенко Т.Д., за довіреністю №38-4055/391 від 27.10.2010 р.

відповідача - Гайворонського І.В., за довіреністю №4 від 04.08.2014 р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Банк Золоті ворота", м. Харків (вх. №2296Х від 20.08.2014 р.), на рішення господарського суду Харківської області від 04.08.2014 р. у справі №922/2821/14

за позовом Комунального підприємства "Харківські теплові мережі", м. Харків,

до Публічного акціонерного товариства "Банк Золоті ворота", м. Харків,

про зобов'язання вчинити певні дії та стягнення пені в сумі 180451,58 грн.,

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Харківської області від 04.08.2014 р. у справі №922/2821/14 (суддя Смирнова О.В.) позов задоволено повністю.

Зобов'язано ПАТ "Банк Золоті ворота" здійснити виплату грошових коштів (заробітної плати за травень 2014 року), зарахованих на карткові рахунки працівників Комунального підприємства "Харківські теплові мережі".

Стягнуто з ПАТ "Банк Золоті ворота" на користь Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" 180225,96 грн. пені.

Стягнуто з ПАТ "Банк Золоті ворота" на користь КП "Харківські теплові мережі" судовий збір в розмірі 4822,50 грн.

Відповідач, не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 04.08.2014 р. у справі №922/2821/14 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову КП "Харківські теплові мережі".

В обґрунтування викладених вимог відповідач посилається на неврахування судом вимог п. 1 ч. 5 та п. 5 ч. 6 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", а також ігнорування факту щодо введення Правлінням Нацбанку України тимчасової адміністрації з 04.08.2014 р. по 04.11.2014 р. Крім того, на думку відповідача, вимога позивача про зобов'язання ПАТ "Банк Золоті ворота" здійснити виплату грошових коштів (заробітної плати за травень 2014 року), зарахованих на карткові рахунки працівників КП "Харківські теплові мережі", не відноситься до підвідомчості господарських судів, оскільки спір стосується зобов'язань банку перед клієнтом (фізичною особою) за договором банківського рахунку, відкритому клієнтові - володільцеві рахунка. Відповідач стверджує, що свої зобов'язання перед позивачем за договором № 0096 від 17.06.2010 р. він виконав 27.06.2014 р., посилаючись на те, що заробітна плата була зарахована на рахунки працівників позивача - "Харківські теплові мережі" 27.06.2014 р. Також, відповідач вважає, що стягнення пені не відповідає вимогам п. 5 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 26.08.2014 р. апеляційну скаргу відповідача прийнято до провадження та призначено до розгляду на 16.09.2014 р.

Позивач надав відзив на апеляційну скаргу (вх.№7677 від 12.09.2014 р.), в якому зазначив, що проти задоволення апеляційної скарги заперечує, просить рішення господарського суду Харківської області від 04.08.2014р. у справі №922/2821/14 залишити без змін. При цьому, позивач зазначає, що Закон України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" не містить обмежень під час дії тимчасової адміністрації щодо виплат за договорами карткового рахунку, які, на виконання умов договору № 0096 від 17.06.2010 р., укладені між відповідачем та співробітниками КП "Харківські теплові мережі". Також, позивач вказує на те, що вимога про зобов'язання відповідача здійснити виплату грошових коштів (заробітної плати за травень 2014 року), зарахованих на карткові рахунки працівників КП "Харківські теплові мережі", випливає з пункту 2.2.3 договору № 0096 від 17.06.2010 р. та підлягає задоволенню на підставі ст. 193 ГК України, п. 1 ч. 1 ст. 12 ГПК України.

Розпорядженням секретаря судової палати суду від 15.09.2014 р. у зв'язку з відпусткою суддей Здоровко Л.М. та Плахова О.В., для розгляду даної справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Лакіза В.В., суддя Гетьман Р.А., суддя Кухар В.І.

У зв'язку зі зміною складу колегії суддів у даній справі відповідно до постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 р. №6 "Про судове рішення", перебіг передбачених статтею 69 Господарського процесуального кодексу України строків вирішення спору розпочинається знов.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 16.09.2014 р. розгляд апеляційної скарги відкладено на 21.10.2014 р.

Розпорядженням секретаря судової палати суду від 20.10.2014 р. у зв'язку з відпусткою судді Кухаря В.І., для розгляду даної справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Гетьман Р.А. суддя Бородіна Л.І., суддя Лакіза В.В.

20.10.2014 р. відповідач надав додаткові пояснення стосовно зобов'язання в оскаржуваному рішенні суду АТ "Банк Золоті ворота" здійснити виплату грошових коштів, зарахованих на карткові рахунки працівників позивача, в яких, зокрема зазначив про те, що з 15.10.2014 р. ПАТ "Банк Золоті ворота" розпочав виплати коштів вкладникам за договорами, строк яких закінчився по 04.08.2014 р. включно, та за договорами банківського рахунку (поточні та карткові рахунки), які будуть здійснюватись протягом дії тимчасової адміністрації через установи ПАТ "Комерційний банк "Стандарт".

В судовому засіданні сторони підтвердили свої позиції, викладені в апеляційній скарзі та у відзиві на неї.

Перевіривши повноту встановлення судом обставин справи та докази у справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 ГПК України, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, виходячи з наступного.

Як свідчать матеріали справи, 17.06.2010 р. між ПАТ "Банк Золоті ворота" та КП "Харківські теплові мережі" був укладений договір про відкриття поточних рахунків на користь фізичних осіб та надання послуг № 0096 (далі - договір), згідно з яким ПАТ "Банк Золоті ворота" надає послуги саме по обслуговуванню заробітної плати та інших виплат, передбачених чинним законодавством України, співробітникам КП "Харківські теплові мережі" в безготівковому порядку на карткові рахунки у порядку та на умовах, передбачених цим договором та чинним законодавством України.

Відповідно до п. 2.1.2 договору клієнт зобов'язаний здійснювати перерахування доходів та виплат, що підлягають виплаті співробітникам, а також комісійної винагороди за її зарахування на карткові рахунки співробітників в розмірі 0,95% від загальної суми доходів, і які підлягають виплаті співробітникам. Перерахування доходів і виплат, які підлягають виплаті співробітникам, здійснюється не пізніше 16 год. 00 хв. робочого дня видачі доходів і виплат співробітникам.

Згідно з п. 2.1.3 договору клієнт зобов'язаний надавати банку спеціальний електронний файл з даними про нараховані суми на карткові рахунки співробітників (зведену відомість).

На підставі п. 2.2.2 договору банк зобов'язаний здійснювати нарахування грошових коштів, вказаних клієнтом у зведеній відомості, на карткові рахунки робітників протягом одного дня з дня надходження грошових коштів Клієнта згідно зведеної відомості на рахунок в банку та надання зведеної відомості до банку.

Звертаючись до господарського суду, позивач послався на те, що 11.06.2014 р. платіжними дорученнями №№ 5874, 5875 підприємством позивача перераховано банку 13347010,54 грн. для зарахування на карткові рахунки працівників підприємства заробітної плати за травень 2014 р. та 126 788,50 грн. для оплати комісійної винагороди відповідно, які направлені банку за допомогою системи дистанційного обслуговування "Клієнт-банк" та на паперових носіях цінним листом з повідомленням про вручення. Згідно з відміткою повідомлення вручено 16.06.2014 р.

11.06.2014 р. в 11:16 файлом SP_S_015620140611.001 направлена зведена відомість.

Як зазначає позивач, згідно з наданою відповідачем випискою за 27.06.2014 р., з рахунку позивача списані кошти в сумі 13347010,54 грн. за платіжним дорученням № 5874 та 126788,50 грн. за платіжним дорученням №5875, однак. кошти в сумі 13 347010,54 грн. (заробітна плата за травень 2014 р.) не були зараховані на карткові рахунки працівників КП "Харківські теплові мережі".

Враховуючи викладене, позивач звернувся до суду з відповідним позовом про зобов'язання відповідача здійснити виплату грошових коштів (заробітної плати за травень 2014 року), зарахованих на карткові рахунки працівників підприємства позивача, та про стягнення з відповідача 180225,96 грн. пені.

Вирішуючи даний господарський спір, суд першої інстанції виходив з обставин, за якими встановив, що в матеріалах справи є виписки з карткових рахунків окремих працівників КП "Харківські теплові мережі" від 21.07.2014 р., відповідно до яких станом на 21.07.2014 р. заробітна плата за травень 2014 р. на їх карткові рахунки не зарахована. Зарахування заробітної плати за травень 2014 р. на карткові рахунки було здійснено тільки у день розгляду справи 22.07.2014 р.

Таким чином, працівники підприємства мали змогу з 22 по 25 липня 2014 р. одержувати заробітну плату за травень 2014 року тільки у одному банкоматі відповідача, що знаходиться за адресою: пр. Леніна, 36 в м. Харкові. При цьому зарплату можна було одержати в розмірі не більше 200,00 грн. на добу, вистоявши 6-8 годин у черзі. З 26 липня 2014 року виплата грошей припинена.

З огляду на викладені обставини, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач не виконував умови договору, а вимога позивача, передбачена пунктом 2.2.2 договору № 0096 від 17.06.2010 р. про зарахування грошових коштів (заробітної плати за травень 2014р.) на карткові рахунки працівників, виконана відповідачем тільки під час розгляду справи.

Враховуючи викладене, а також зважаючи на передбачені в пункті 2.2.3 договору зобов'язання банку, позовні вимоги про зобов'язання відповідача здійснити виплату зарахованих на карткові рахунки грошових коштів визнані судом першої інстанції правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Також, керуючись ст. ст. 193, 198 ГК України, та на підставі пункту 3.1 договору, місцевим господарським судом задоволені позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені за прострочку зарахування заробітної плати на карткові рахунки працівників КП "Харківські теплові мережі" за період з 12.06.14 р. по 07.07.14 р. (за вирахуванням поверненої 27.06.14 р. суми в розмірі 39443,27 грн.) станом на 08.07.2014 р. в розмірі 180225,96 грн.

Повторно переглянувши справу, здійснивши оцінку обставинам справи та правомірності застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права до даних правовідносин, колегія суддів погоджується з висновками, викладеними в рішенні місцевого господарського суду, оскільки вони відповідають обставинам справи та наявним матеріалам, що є у справі, їм дана правильна та повна правова оцінка.

Надаючи кваліфікацію спірним правовідносинам, колегія суддів виходить з наступного.

Приписами статті 129 Конституції України встановлено основні засади судочинства, до яких віднесено забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.

Колегією суддів встановлено, що між сторонами у справі склалися правовідносини за договором про відкриття поточних рахунків на користь фізичних осіб та надання послуг № 0096 від 17.06.2010 р., відповідно до умов якого ПАТ "Банк Золоті ворота" надає послуги по обслуговуванню заробітної плати та інших виплат, передбачених чинним законодавством України, співробітникам КП "Харківські теплові мережі" в безготівковому порядку на карткові рахунки у порядку та на умовах, передбачених цим договором та чинним законодавством України.

Відповідно до ч. 1 ст. 1066 Цивільного кодексу України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Згідно з ч. 1, ч. 3 цієї статті банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.

Відповідно до ч. 1 ст. 1067 Цивільного кодексу України договір банківського рахунку укладається для відкриття клієнтові або визначеній ним особі рахунку у банку на умовах, погоджених сторонами.

Банк зобов'язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка, зарахувати грошові кошти, що надійшли на рахунок клієнта, в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не встановлений договором банківського рахунка або законом, за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом. (ст. 1068 Цивільного кодексу України ).

Обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму, передбачених законом( ст. 1074 Цивільного кодексу України ).

Відповідно до п. 7.1.2. ст. 7 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" поточний рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання коштів і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України.

Пунктом 1.30 ст. 1 вказаного Закону встановлено, що платіжне доручення - розрахунковий документ, який містить доручення платника банку, здійснити переказ визначеної в ньому суми коштів зі свого рахунка на рахунок отримувача.

Відповідно до ст. 8 цього Закону банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження.

Переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі. Банк отримувача в разі надходження суми переказу протягом операційного дня зобов'язаний її зарахувати на рахунок отримувача або виплатити йому в готівковій формі в той самий день або в день (дата валютування), зазначений платником у розрахунковому документі або в документі на переказ готівки ( ст. 30 "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні").

Згідно зі ст. 1066 ЦК України банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.

Зупинення власних видаткових операцій банку за його рахунками, а також видаткових операцій за рахунками юридичних або фізичних осіб здійснюється лише в разі накладення арешту відповідно до частини першої цієї статті, крім випадків, передбачених Законом України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму". Зупинення видаткових операцій здійснюється в межах суми, на яку накладено арешт, крім випадків, коли арешт накладено без встановлення такої суми. (ч. 2 ст. 59 Закону України "Про банки і банкувську діяльність").

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до пункту 2.2.2 договору №0096 від 17.06.2010 р. банк зобов'язувався здійснювати зарахування грошових коштів, вказаних клієнтом у зведеній відомості, на карткові рахунки співробітників протягом одного дня з дня надходження грошових коштів Клієнта згідно зведеної відомості на рахунок в банку та надання зведеної відомості до банку.

Відповідно до пункту 2.2.3 договору №0096 від 17.06.2010 р. банк зобов'язувався безкоштовно здійснювати видачу готівки в національній валюті України співробітникам в мережі установ та банкоматів банку, для видачі готівки поза мережею банку застосовуються тарифи банку, що діють на момент здійснення операції.

Як вбачається з матеріалів справи та не спростовано належними доказами відповідачем, вимога КП "Харківські теплові мережі" про зобов'язання відповідача зарахувати на карткові рахунки працівників КП "Харківські теплові мережі" коштів в сумі 13 347010,54 грн. (заробітну плату за травень 2014р.) була виконана відповідачем під час розгляду справи 22.07.2014 р.

При цьому, твердження відповідача про зарахування грошових коштів на карткові рахунки працівників КП "Харківські теплові мережі" 27.06.2014 року, не відповідають дійсності та є такими, що спростовуються матеріалами справи, які містять виписки з карткових рахунків окремих працівників КП "Харківські теплові мережі" за 2014 рік від 21.07.2014 р., відповідно до яких станом на 21.07.2014 р. на карткові рахунки працівників в 2014 році зарахована заробітна плата за грудень 2013 р., січень 2014 р., лютий 2014 р., березень 2014 р. і квітень 2014 р. Станом на 21.07.2014 р. заробітна плата за травень 2014 р. на їх карткові рахунки не зарахована.

Таким чином, вимога про зобов'язання відповідача здійснити виплату грошових коштів (заробітної плати за травень 2014р.), зарахованих на карткові рахунки працівників КП "Харківські теплові мережі", випливає з пункту 2.2.3 господарського договору №0096 від 17.06.2010р., укладеного між позивачем та відповідачем, є правомірною та такою, що підлягає задоволенню на підставі статті 193 Господарського кодексу України та підвідомча господарським судам на підставі пункту 1 частини 1 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, яким передбачено, що господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів.

Відповідно до пункту 3.1 договору за несвоєчасне зарахування заробітної плати на карткові рахунки співробітників банк виплачує клієнту пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від розміру несвоєчасно зарахованої суми за кожний день прострочки.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку сума пені за прострочку зарахування заробітної плати на карткові рахунки працівників КП "Харківські теплові мережі" за період з 12.06.14 р. по 07.07.14 р. (за вирахуванням поверненої 27.06.14 р. суми 39443,27 грн.) станом на 08.07.2014 р. складає 180225,96 грн.

Приймаючи до уваги встановлені судом обставини щодо несвоєчасного зарахування заробітної плати на карткові рахунки співробітників КП "Харківські теплові мережі", умови п. 3.1 договору, перевіривши наданий позивачем розрахунок, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правомірно задовольнив позовні вимоги про стягнення з відповідача пені в розмірі 180225,96 грн.

Не може бути підставою для зміни або скасування прийнятого у справі рішення посилання відповідача на положення п. 1 ч. 5 та п. 5 ч. 6 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", а також на факт введення Правлінням Нацбанку України тимчасової адміністрації з 04.08.2014 р. по 04.11.2014 р., як на підставу для відмови в задоволенні позовних вимог.

Так, згідно з ч. ч. 1 та 2 ст. 1 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", цим законом встановлюються правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків.

Метою цього Закону є захист прав і законних інтересів вкладників банків, зміцнення довіри до банківської системи України, стимулювання залучення коштів у банківську систему України, забезпечення ефективної процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків.

Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", неплатоспроможний банк - банк, щодо якого Національний банк України прийняв рішення про віднесення до категорії неплатоспроможних у порядку, передбаченому Законом України "Про банки і банківську діяльність".

Згідно з ч. 1 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичнх осіб" з дня призначення уповноваженої особи Фонду призупиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Уповноважена особа Фонду від імені Фонду набуває усі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації і до її припинення.

Відповідно до пункту 1 частини 5 статті 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" під час дії тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку.

Однак, згідно з пунктом 1 частини 6 цієї статті обмеження, встановлене пунктом 1 частини 5 цієї статті, не поширюється на зобов'язання банку щодо виплати коштів за вкладами вкладників за договорами, строк яких закінчився, та за договорами банківського рахунку вкладників. Зазначені виплати здійснюються в межах суми відшкодування, що гарантується Фондом, в національній валюті України.

На підставі пунктів 1.1, 1.2 договору №0096 від 17.06.2010 р. про відкриття поточних рахунків на користь фізичних осіб та надання послуг, укладеному між ПАТ "Банк Золоті ворота" та КП "Харківські теплові мережі", банк надає послуги по обслуговуванню виплати заробітної плати та інших виплат, передбачених чинним законодавством України, співробітникам підприємства, відкриває поточні рахунки на користь фізичних осіб - співробітників, виготовляє та надає їм пластикові картки, тобто для виплати заробітної плати співробітникам підприємства укладає з ними договори банківського рахунку.

Таким чином, Закон України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" не містить обмежень під час дії тимчасової адміністрації щодо виплат за договорами карткового рахунку, які на виконання умов договору № 0096 від 17.06.2010 р., укладені між відповідачем та співробітниками КП "Харківські теплові мережі".

Відповідно до пункту 3 частини 5 статті 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" під час дії тимчасової адміністрації не здійснюється нарахування неустойки (штрафів, пені), інших фінансових (економічних) санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), а також зобов'язань перед кредиторами, у тому числі не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошових зобов'язань банку.

Однак, пеня в сумі 180225,96 грн. була нарахована відповідачу за період з 12 червня по 07 липня 2014 року, тобто за період, що передував періоду ведення тимчасової адміністрації.

Отже, наведені в апеляційній скарзі доводи та посилання скаржника на положення п. 1 ч. 5 та п. 5 ч. 6 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" не спростовують обґрунтованих висновків суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог щодо зобов'язання ПАТ "Банк Золоті ворота" здійснити виплату грошових коштів (заробітної плати за травень 2014 року), зарахованих на карткові рахунки працівників Комунального підприємства "Харківські теплові мережі", а також правових підстав для стягнення з ПАТ "Банк Золоті ворота" на користь Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" пені в розмірі 180225,96 грн.

Обов'язок доказування відповідно до приписів статті 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

За таких обставин, відповідач ні під час вирішення спору у господарському суді Харківської області, ні під час розгляду його апеляційної скарги не надав належного документального та матеріального обґрунтування неправомірності позовних вимог, та жодних доказів, які б спростовували викладені в рішенні висновки суду першої інстанції. Наведені ним в апеляційній скарзі доводи про порушення судом норм матеріального та процесуального права нічим не обґрунтовані та не узгоджуються з наявними у справі матеріалами, його позиція не підтверджена належними та допустимими доказами. Тому вимоги відповідача, що зазначені в апеляційній скарзі, не підлягають задоволенню, а наведені на їх підтвердження доводи не можуть бути прийнятими до уваги колегією суддів в якості підстав для скасування прийнятого у даній справі рішення Харківської області від 04.08.2014 року.

На підставі викладеного та керуючись статтею 29 Конституції України, статтями 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Банк Золоті ворота", м. Харків залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 04.08.2014 року у справі № 922/2821/14 залишити без змін.

Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом 20-ти днів.

Повний текст постанови складено 27 жовтня 2014 року.

Головуючий суддя Гетьман Р.А.

Суддя Бородіна Л.І.

Суддя Лакіза В.В.