Рішення № 41104052, 14.10.2014, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" жовтня 2014 р. Справа № 911/3259/14

Господарський суд Київської області у складі судді Черногуза А.Ф., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Акціонерного товариства Резекненської спеціальної економічної зони "Rebir" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ультратул" про стягнення суми,

за участю представників:

позивача: Панфілова І.О. та Праннинчук Р.В. (дов. № 2912 від 01.07.2014);

відповідача: Грищенко О.М (дов. б/н від 15.08.2014)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У провадженні господарського суду Київської області знаходиться справа за позовом Акціонерного товариства Резекненської спеціальної економічної зони "Rebir" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ультратул" про стягнення суми.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за контрактом № 1/2012 від 24.10.2012.

Ухвалою господарського суду Київської області від 04.08.2014 порушено провадження у справі та призначено її до розгляду 19.08.2014.

Ухвалою від 19.08.2014 розгляд справи відкладено на 02.09.2014.

28.08.2014 через канцелярію господарського суду Київської області надійшла апеляційна скарга відповідача на ухвалу господарського суду Київської області від 04.08.2014 про порушення провадження у справі № 911/3259/14.

Ухвалою від 28.08.2014 вказана скарга повернута скаржнику на підставі ст. 106 Господарського процесуального кодексу України.

02.09.2014 через канцелярію господарського суду Київської області надійшло клопотання відповідача про витребування від Державної фіскальної служби України інформації щодо можливої поставки на територію України та митного оформлення товару постачальником - позивачем для покупця - ТОВ «Сервіс Всемогутній».

В задоволенні вказаного клопотання суд відмовляє, оскільки вказана інформація не стосується спірних правовідносин и не впливає на розгляд справи по суті.

02.09.2014 через канцелярію господарського суду Київської області надійшло клопотання відповідача про призначення колегіального розгляду справи.

Суд відмовляє в задоволенні зазначеного клопотання, оскільки згідно ст. 46 Господарського процесуального кодексу України справи у місцевих господарських судах розглядаються суддею одноособово. Будь-яку справу, що відноситься до підсудності цього суду, залежно від категорії і складності справи, може бути розглянуто колегіально у складі трьох суддів. Водночас, суд не вбачає виняткової складності вказаного спору, а відтак і підстав для задоволення вказаного клопотання.

02.09.2014 через канцелярію господарського суду Київської області надійшло клопотання відповідача про зупинення провадження у справі, у зв'язку з тим, що господарським судом Київської області порушено провадження у справі № 911/3667/14 про визнання контракту № 1/2012 від 24.10.2012 недійним.

В задоволенні вказаного клопотання суд відмовляє з наступних підстав. Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом, а також у разі звернення господарського суду із судовим дорученням про надання правової допомоги до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави.

Пов'язаною є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі; в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення. Під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв'язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов'язаних між собою справ різними судами або з інших причин (аналогічна правова позиція викладена на Постанові Пленуму Вищого господарського суду від 26.12.2011 № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»).

Отже, суд зазначає, що він в рамках даного провадження не позбавлений можливості встановити обставини дійсності або недійсності спірного правочину, а відтак не вбачає підстав для зупинення провадження у справі.

02.09.2014 через канцелярію господарського суду Київської області надійшло клопотання відповідача про призначення у справі судової почеркознавчої експертизи, в ході якої необхідно встановити чи дійсно підпис на контракті, додатковій угоді до контракту належать голові правління Акціонерного товариства Резекненської спеціальної економічної зони "Rebir". В задоволенні даного клопотання суд відмовляє через його безпідставність, оскільки самим позивачем факт підписання вказаного договору визнано і не оспорюється, а відтак результати експертизи не можуть вплинути на розгляд справи по суті.

В судовому засіданні 02.09.2014 було оголошено перерву до 23.09.2014.

23.09.2014 через канцелярію господарського суду Київської області надійшла заява відповідача про припинення провадження у справі, у зв'язку з тим, що на його думку вказаний позов не підлягає розгляду у господарських судах України, оскільки п. 11.2. контракту встановлено, що усі питання та розбіжності між сторонами, з яких не було досягнуто домовленості шляхом переговорів, вирішуються в компетентному суді у відповідності з законодавством країни позивача. Так, на думку позивача вказані положення слід тлумачити так, що спір розглядається у компетентному суді країни позивача.

З такими твердженнями відповідача суд не погоджується, оскільки вказаними положеннями сторони лише встановили законодавство, за яким будуть розглядатися спори, водночас жодних посилань на країну, в якій повинен розглядатись спір вказані положенням не містять.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про міжнародне приватне право» у випадках, передбачених законом, учасники (учасник) правовідносин можуть самостійно здійснювати вибір права, що підлягає застосуванню до змісту правових відносин. Вибір права згідно з частиною першою цієї статті має бути явно вираженим або прямо випливати з дій сторін правочину, умов правочину чи обставин справи, які розглядаються в їх сукупності, якщо інше не передбачено законом.

Згідно ст.ст.75, 76 Закону України «Про міжнародне приватне право» підсудність судам України справ з іноземним елементом визначається на момент відкриття провадження у справі, незважаючи на те, що в ході провадження у справі підстави для такої підсудності відпали або змінилися, крім випадків, передбачених у ст. 76 цього Закону. Суд відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо у суді чи іншому юрисдикційному органі іноземної держави є справа із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом, зокрема, у випадку якщо на території України відповідач у справі має місце проживання або місцезнаходження, або рухоме чи нерухоме майно, на яке можна накласти стягнення, або знаходиться філія або представництво іноземної юридичної особи - відповідача.

Отже, оскільки суди України мають право розглядати справи за участю іноземного елемента, а сторони в договорі не передбачили жодних спеціальних умов щодо країни розгляду справи, а врегулювали лише питання застосуванням відповідного права, суд дійшов висновку, що даний спір може розглядатись в господарському суді України, а відтак заява відповідача про припинення провадження у справі є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

23.09.2014 через канцелярію господарського суду Київської області надійшло клопотання відповідача про зупинення провадження у справі до набрання рішенням господарського суду Київської області у справі 911/3667/14 законної сили.

В задоволенні вказаного клопотання суд відмовляє з підстав, що буди зазначені судом вище, при обґрунтуванні відмови у задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження у справі, що надійшло через канцелярію господарського суду Київської області 02.09.2014.

В судовому засіданні 23.09.2014 суд оголосив перерву до 30.09.2014.

30.09.2014 представником позивача було подано клопотання про продовження строку розгляду справи на 15 днів.

В судовому засіданні 30.09.2014 було оголошено перерву до 14.10.2014.

Ухвалою від 30.09.2014 клопотання позивача задоволено, строк розгляду справи продовжено на 15 днів в порядку ст. 69 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 14.10.2014 суд заслухав пояснення представників сторін. Позивач підтримав позовні вимоги, відповідач проти позову заперечував.

Враховуючи, що сторони були належним чином повідомлені про судове засідання та те, що реалізація норми ст. 38 Господарського процесуального кодексу України щодо витребування господарським судом у сторін документів і матеріалів, необхідних для вирішення спору, безпосередньо залежить від суб'єктивної реалізації сторонами їх диспозитивного права подавати та витребовувати через суд докази, а також враховуючи положення п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, який визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, господарський суд вважає, що судом в межах наданих повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за можливе розглядати справу за наявними у справі документами.

В судовому засіданні 14.10.2014 суд, після виходу з нарадчої кімнати в порядку ст. 82-1 Господарського процесуального кодексу України, проголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

Установив:

24.10.2012 між Акціонерним товариством Резекненської спеціальної економічної зони "Rebir" (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ультратул" (покупець) було укладено контракт № 1/2012, відповідно до п.п. 1.1., 1.2. якого продавець зобов'язується продати, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити товар - електроінструменти, запчастини до них та рекламну продукцію. Умови поставки товару та його кількість визначаються у специфікаціях-заявках, що є невід'ємною частиною даного контракту. Ціни на товар, що поставляється, визначаються в специфікаціях-заявках, що є невід'ємною частиною даного договору (п. 3.3. договору).

Відповідно до специфікацій-заявок № 1 від 26.10.2012, № 2 від 03.12.2012, № 3 від 06.02.2013, № 4 від 09.05.2013, № 5 від 23.07.2013, № 6 від 07.10.2013, № 7 від 04.12.2013, покупцем було замовлено товар на загальну суму 1242557,44 доларів США.

У вказаних специфікаціях-заявках сторони погодили порядок оплати, а саме: по факту протягом 180 днів від дати відвантаження.

Відповідно до накладних за період з жовтня 2012 року по грудень 2013 року позивач поставив відповідачу обумовлений товар загальною вартістю 1242557,44 доларів США. Факт поставки та отримання товару також підтверджується інвойсами та CMR-накладними:

CMR LV-0524624: інвойси - ААК000402, ААК000403, накладні - ААТ002502, ААТ002499;

CMR LV-0524637: інвойси - ААК000407, ААК000408, ААК000409, накладні - ААТ002580, ААТ002581, ААТ002579;

CMR LV-0535652: інвойси - ААК000415, ААК000416, ААК000417, накладні - ААТ002680, ААТ002681, ААТ002682;

CMR LV-0535680: інвойси - ААК000428, ААК000429, накладні - ААТ002865, ААТ002866;

CMR LV-0524658: інвойси - ААК000441, ААК000442, накладні - ААТ003028, ААТ003029;

CMR LV-0524685: інвойси - ААК000461, ААК000462, накладні - ААТ003184, ААТ003185;

CMR LV-0524703: інвойси - ААК000471, накладні - ААТ003313 (копії всіх наведених документів містяться в матеріалах справи).

Відповідно до ст.ст. 5, 6 Закону України «Про міжнародне приватне право» у випадках, передбачених законом, учасники (учасник) правовідносин можуть самостійно здійснювати вибір права, що підлягає застосуванню до змісту правових відносин. Застосування права іноземної держави охоплює всі його норми, які регулюють відповідні правовідносини.

Статтями 7, 8 Закону України «Про міжнародне приватне право» встановлено, що при визначенні права, що підлягає застосуванню, суд чи інший орган керується тлумаченням норм і понять відповідно до права України, якщо інше не передбачено законом. Якщо норми і поняття, що потребують правової кваліфікації, не відомі праву України або відомі під іншою назвою або з іншим змістом і не можуть бути визначені шляхом тлумачення правом України, то при їх правовій кваліфікації також враховується право іноземної держави. При застосуванні права іноземної держави суд чи інший орган встановлює зміст його норм згідно з їх офіційним тлумаченням, практикою застосування і доктриною у відповідній іноземній державі.

Відповідно до статті 1401 Цивільного Закону Латвійської Республіки зобов'язальним правом є таке право, на підставі якого одна особа - боржник - зобов'язана вчинити на користь іншої особи - кредитора - певну дію, що має майнову цінність.

Згідно статті 1511 Цивільного Закону Латвійської Республіки договором в широкому змісті є будь-яка взаємна угода декількох осіб про встановлення, зміну або припинення будь-яких правовідносин. Договором у вужчому, прийнятому тут змісті є заснована на взаємній угоді волевиявлення кількох осіб, яке має на меті встановити право вимоги.

Відповідно до статті 407 Комерційного Закону договором комерційної купівлі є такий договір, відповідно до якого продавець зобов'язується продавати, а покупець зобов'язується купувати товар і платити договірну покупну плату і в якому щонайменше одним із контрагентів є комерсант. Товаром в розумінні цього розділу є призначена для продажу рухома річ, що не вилучена з приватноправового обігу.

Статтею 2002 Цивільного Закону Латвійської Республіки встановлено, що купівля - це договір, за яким одна сторона обіцяє іншій за сплату домовленої грошової суми віддати певну річ або право.

Відповідно до статей 1588, 1425 Цивільного Закону Латвійської Республіки одна сторона не може відступити від договору без згоди іншої, навіть і тоді, якщо остання його не виконує, на підставі того, що його не виконує інша сторона. Кожне зобов'язання має бути виконане в повному обсязі, і нікого не можна примусити вдовольнитися виконання тільки якої-небудь частини зобов'язання, навіть тоді, якщо його предмет є подільним.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач неналежним чином виконував свої зобов'язання, а саме не оплатив вартість прийнятого товару у повному обсязі. Так, з банківських виписок з рахунку позивача та довідки № 13-07/49 від 25.08.2014, наданої Акціонерним товариством «Citadele banka» (копії містяться в матеріалах справи) вбачається, що загальна сума сплачених відповідачем коштів за договором складає 337398,60 доларів США, а відтак у нього утворилась заборгованість перед позивачем у сумі 905158,84 доларів США.

Позивач неодноразово звертався до відповідача з листами про погашення суми заборгованості. З листування сторін вбачається, що відповідачем було повністю визнано факт отримання товару на вищезазначену суму. Крім того, відповідач, на заперечуючи проти суми заборгованості, повідомив, що у зв'язку із важкою політичною ситуацією, що склалася в України та пов'язана з окупацією Автономної Республіки Крим, не має можливості наразі погасити заборгованість (копії вказаних листів містяться в матеріалах справи).

Крім того, сторонами було підписано акт звірки взаєморозрахунків, яким сторонами було підтверджено зазначену суму заборгованості (копія підписаного представниками сторін та скріпленого печатками акту міститься в матеріалах справи).

Заперечуючи проти позову, відповідач зазначав, що накладні, CMR-накладні не містять всіх необхідних реквізитів для підтвердження факту отримання товару відповідачем, на факті недійсності правочину, а також на тому, що акт звірки не може слугувати належним та допустимим доказом отримання товару.

Суд усі наведені заперечення відповідача не приймає, оскільки факт отримання товару підтверджується CMR, накладними, інвойсами та був визнаний відповідачем у листах, що надсилались ним позивачу, підтверджений актом звірки взаєморозрахунків, а також тим, що частково оплачений останнім, про що свідчать вищенаведені документи, надані банком. А відтак є безпідставним твердження, що правочин є недійсним, оскільки він визнаний та частково виконаний сторонами.

З огляду на наведене, суд вважає обґрунтованою, підтвердженою, відповідачем не спростованою вимогу позивача про стягнення з відповідача суми боргу у розмірі 905158,84 доларів США.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача суму штрафу у розмірі 62127,87 доларів США.

Статтею 1716 Цивільного Закону Латвійської Республіки встановлено, що неустойкою є збиток, який будь-яка особа погоджується понести в зв'язку з невиконанням, неналежним виконанням або невиконанням в належний час (в строк) своїх зобов'язань.

Відповідно до ст. 1721 Цивільного Закону Латвійської Республіки якщо хто-небудь виконує лише частину свого зобов'язання, то він все ж зобов'язаний сплатити всю неустойку, а не тільки відповідну частку.

Відповідно до п. 9.2. контракту у випадку недотримання строків оплати товару продавець має право вимагати від покупця сплатити штраф в розмірі 0,5% від несплаченої суми за кожен розпочатий тиждень, але не більше 5% неоплаченої суми.

Перевіривши розрахунок штрафу, складений позивачем, суд встановив, що він є арифметично вірним, а відтак вимога про стягнення штрафу підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відтак, сторони, звертаючись до суду повинні враховувати те, що визначення та наповнення доказової бази переданого на розгляд суду спору покладаються саме на сторони, а не на суд. Суд вирішує спір на підставі поданих та витребуваних в порядку ст. 38 ГПК України сторонами доказів.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст.ст. 44-49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача.

За таких обставин, керуючись ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ультратул" (код ЄДРПОУ 38336437) на користь Акціонерного товариства Резекненської спеціальної економічної зони "Rebir" (SWIFT - PARXLV22) 905158,84 доларів США боргу, 62127,87 доларів США штрафу, а також 73080,00 грн судового збору.

3. Видати наказ.

Повний текст рішення складено 27.10.2014.

Суддя А.Ф. Черногуз