Рішення № 41104041, 23.10.2014, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 18/104/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.10.2014 Справа № 908/3718/14

за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (85200, АДРЕСА_1; засоби зв'язку: НОМЕР_2, НОМЕР_3)

до відповідача товариства з додатковою відповідальністю «Орендне підприємство «Шахта імені святої Матрони Московської» (85201, Донецька область, м. Дзержинськ, вул. Фестивальна, буд. 1, засоби зв'язку: 06247-40221, 0647-33930)

про стягнення 77189,42 грн.

Суддя Носівець В.В.

Представники сторін:

від позивача: Магурський О.П., довіреність серії НАА № 910538 від 10.10.2014 р., паспорт серії ВК № 086479 від 15.04.2005 року;

від відповідача: не з'явився;

СУТНІСТЬ СПОРУ:

До господарського суду Запорізької області 30.09.2014 року відповідно до ст. 1 Закону України «Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку з проведенням антитерористичної операції» та розпорядження Вищого господарського суду України від 02.09.2014 р. № 28-р звернувся позивач - фізична особа-підприємець ОСОБА_1 з позовною заявою до відповідача - товариства з додатковою відповідальністю «Орендне підприємство «Шахта імені святої Матрони Московської» про стягнення 77189,42 грн., які складаються з: 73519,94 грн. заборгованості за надані послуги з перевезення, 3126,45 грн. інфляційних втрат та 543,03 грн. 3% річних. В обґрунтування своє правової позиції посилався на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором № 35 про надання послуг з перевезення вантажу від 15.05.2014 р., внаслідок чого виникла заборгованість. Враховуючи положення чинного законодавства, за порушення виконання грошового зобов'язання, позивачем були нараховані 3% річних та інфляційні втрати.

Ухвалою суду від 01.10.2014 року порушено провадження у справі № 908/3718/14, присвоєно справі номер провадження 18/104/14, судове засідання призначене на 23 жовтня 2014 р. Розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу за наявними в ній матеріалами та закінчений 23.10.2014 р., судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги з підстав, викладених в позові, просив їх задовольнити, також просив включити до складу судових витрат витрати на прибуття представника позивача до суду у розмірі 246,36 грн. Надав клопотання про залучення до матеріалів справи документів, необхідних для розгляду справи, яке судом задоволено, документи залучено до матеріалів справи.

Відповідач заявлені позовні вимоги не спростував, відзив на позов суду не надав, представник відповідача в судове засідання за викликом не з'явився. Про час та місце судового засідання відповідача повідомлено належним чином, в порядку ст. 64 ГПК України. Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців № 19426260 від 10.10.2014 р. місцем знаходження товариства з додатковою відповідальністю «Орендне підприємство «Шахта імені святої Матрони Московської»: 85201, Донецька область, м. Дзержинськ, вул. Фестивальна, буд.1. Саме на цю адресу надсилались процесуальні документи. Зазначене свідчить, що судом вжиті заходи повідомлення відповідача про порушення провадження у справі, місце і час розгляду справи.

Заслухавши представника позивача, вивчивши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Товариство з додатковою відповідальністю «Орендне підприємство «Шахта імені святої Матрони Московської» (замовник, відповідач у справі) та фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (перевізник, позивач у справі) 15 травня 2014 р. уклали договір про надання послуг з перевезення вантажів № 35 (надалі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору перевізник зобов'язується надати послуги з перевезення вантажу, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити надані послуги на умовах та в порядку встановлених цим договором.

Перевезення вантажу здійснюється перевізником тільки на підставі наданих замовником заявок (по формі-зразку, що зазначений у додатку № 1 до договору), які є невід'ємною частиною цього договору. В заявці зазначається найменування, вага вантажу, замовленого замовником до перевезення, найменування та реквізити вантажоотримувача та вантажовідправника, пункт відправлення та строки надання транспортного засобу під завантаження, пункт призначення та строки доставки вантажу в пункт призначення. По узгодженню сторін заявка може бути подана на один день, тиждень, декаду, місяць (п. 2.1 договору).

Розрахунки за цим договором здійснюються шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок перевізника на підставі виставленого рахунку в наступному порядку: попередня оплата у розмірі вартості перевезення (а також вартості завантаження-розвантаження у випадках їх здійснення перевізником), зазначеної у заявці замовника та додатку до цього договору; остаточний розрахунок - протягом 20 банківських днів з моменту підписання сторонами Акта про надання послуг (п. 4.5 договору).

Положеннями п. 5.1 договору встановлено, що у разі порушення грошового зобов'язання замовник несе відповідальність у відповідності до діючого законодавства. Сплата неустойки не звільняє замовника від виконання зобов'язань в повному обсязі за цим договором.

На виконання умов договору позивач за період з 31.05.2014 р. по 04.07.2014 р. надав послуги з перевезення вантажу на загальну суму 93519,94 грн., про що свідчать підписані обома сторонами та скріплені печатками підприємств Акти наданих послуг за вказаний період.

На оплату наданих послуг, у відповідності до умов договору, виставлені рахунки.

Відповідач належним чином зобов'язання щодо оплати наданих послуг в узгоджений сторонами строк в повному обсязі не здійснив, сплатив лише 20000,00 грн., чим порушив умови договору.

Внаслідок неналежного виконання відповідачем договірних зобов'язань щодо оплати наданих послуг сума заборгованості склала 73519,94 грн., про що учасниками правочину складений та підписаний Акт звірки взаємних розрахунків станом на 31 липня 2014 р.

Оцінивши надані докази, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача основного боргу підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини (ст. 11 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 193 ГК України, ст. 526 ЦК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Нормами ст. 901 ЦК України встановлено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Частиною 1 ст. 909 ЦК України встановлено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Приписами ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Укладаючи договір, кожна із сторін прийняла на себе певні зобов'язання щодо його виконання, однак відповідач, покладений на нього обов'язок щодо оплати послуг з перевезення вантажу на суму 73519,94 грн., у встановлений договором строк, не виконав, факт порушення відповідачем умов, визначених договором, доведений та підтверджується матеріалами справи.

Отже, вимога позивача про стягнення із відповідача 73519,94 грн. основного боргу задовольняється судом.

За порушення виконання відповідачем грошового зобов'язання позивач просив стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 543,03 грн. за період з 01 червня 2014 р. по 15 вересня 2014 р. та 3126,45 грн. інфляційних втрат за період з травня 2014 р. по серпень 2014 р. (включно).

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо іншій розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні витрати пов'язані з інфляційними процесами в державі та за своєю природою є компенсацією за понесені збитки, завдані знеціненням грошових коштів, а три відсотки річних - є платою за користування коштами, які не були своєчасно сплачені боржником. Вказана правова позиція викладена в інформаційному листі Верховного Суду України № 3.2-2005 від 15.07.2005 року.

Наведені позивачем розрахунки 3% річних в сумі 543,03 грн. та інфляційних втрат у розмірі 3126,45 грн. є невірними, оскільки позивачем не вірно визначена дата порушення відповідачем грошового зобов'язання та виникнення у позивача права на застосування положень ст. 625 ЦК України, також у розрахунку помилково визначена дата часткової сплати боргу, що призвело до арифметичних помилок.

Згідно з перерахунком, зробленим судом, інфляційні втрати за період прострочення з липня 2014 р. по серпень 2014 р. (включно) складають 619,33 грн., 3% річних за період з 28.06.2014 р. (включно) по 15.09.2014 р. (включно) - 342,60 грн., в решті заявлених позовних вимог щодо стягнення 200,43 грн. 3% річних та 2507,12 грн. інфляційних втрат суд відмовляє в позові.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Доказів оплати наявної заборгованості, інфляційних втрат та 3% річних відповідач суду не надав, доказів, які б спростовували повністю або частково позицію позивача також суду не надано.

На підставі викладеного вище, позовні вимоги задовольняються судом частково.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Пунктом 1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21 лютого 2013 р. № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VІ Господарського процесуального кодексу України» зазначено, що відповідно до розділу VI Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) судовими витратами є витрати сторін та інших учасників судового процесу в господарському суді, які пов'язані з розглядом справи і складаються з: судового збору; сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом; витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження; оплати послуг перекладача, адвоката; інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Склад судових витрат не є вичерпним, і оцінка тих чи інших витрат сторін як судових здійснюється господарським судом з урахуванням обставин конкретної справи. До інших витрат у розумінні статті 44 ГПК України відносяться, зокрема, суми, які підлягають сплаті особам, викликаним до господарського суду для дачі пояснень з питань, що виникають під час розгляду справи (стаття 30 названого Кодексу); витрати сторін та інших учасників судового процесу, пов'язані з явкою їх або їхніх представників у засідання господарського суду, за умови, що таку явку судом було визнано обов'язковою.

Як доказ понесення витрат у розмірі 246,36 грн. на прибуття представника позивача до господарського суду Запорізької області в судове засідання, яке призначене на 23.10.2014 р., надані посадочні документи № С9ЕА-563Е-0001 від 17.10.2014 р. на суму 157,34 грн. (проїзд потягом сполученням Мукачеве-Київ), № 6FСА-56ВС-0001 від 17.10.2014 р. на суму 89,02 грн. (проїзд потягом сполученням Київ-Запоріжжя).

Заслухавши представника позивача, оцінивши надані документи, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявленого клопотання щодо покладення на відповідача витрат понесених на прибуття в судове засідання представника позивача, оскільки його явка визнавалася судом обов'язковою.

З огляду на викладене, до складу судових витрат, що покладаються на відповідача, віднесено 1762,91 грн. судового збору та 246,36 грн. витрат на прибуття представника позивача до суду.

Керуючись ст.ст. 22, 33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з додатковою відповідальністю «Орендне підприємство «Шахта імені святої Матрони Московської» (85201, Донецька область, м. Дзержинськ, вул. Фестивальна, буд.1, код ЄДРПОУ 36182252, п/р 26007032198801 в ПАТ «Український Бізнес Банк», МФО 334969) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (85200, АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1, п/р НОМЕР_4 в Донецьке РУ КБ «Приватбанк», МФО 335496) 73519,94 грн. (сімдесят три тисячі п'ятсот дев'ятнадцять грн. 94 коп.) основного боргу, 342,60 грн. (триста сорок дві грн. 60 коп.) 3% річних, 619,33 грн. (шістсот дев'ятнадцять грн. 33 коп.) інфляційних втрат, 1762,91 грн. (одну тисячу сімсот шістдесят дві грн. 91 коп.) судового збору, 246,36 грн. (двісті сорок шість грн. 36 коп.) судових витрат. Видати наказ.

3. В іншій частині позову - відмовити.

Суддя В.В. Носівець

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення оформлено і підписано, згідно із вимогами ст. 84 ГПК України, 27 жовтня 2014 р.