Ухвала суду № 41104012, 21.10.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 825/50/14 Головуючий у 1-й інстанції: Кашпур О.В. Суддя-доповідач: Романчук О.М

У Х В А Л А

Іменем України

21 жовтня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого: Романчук О.М.,

Суддів: Глущенко Я.Б.,

Шелест С.Б.,

при секретарі Артюхіній М.А.,

розглянувши в судовому засіданні в м.Києві апеляційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 24 липня 2014 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції в м.Чернігові Головного управління Міндоходів в Чернігівській області, Головного управління Державної казначейської служби України в Чернігівській області, Управління державної казначейської служби України у м.Чернігові Чернігівської області про визнання відмови неправомірною та стягнення коштів, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_3 звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в м.Чернігові Головного управління Міндоходів в Чернігівській області, Головного управління Державної казначейської служби України в Чернігівській в якому просив:

- повернути сплаченого та утриманого з нього податковими агентами податку на суму 22 401,00 грн.;

- стягнути з Головного управління Державної казначейської служби України в Чернігівській області з рахунку Місцевого бюджету код 22825965, рах. № 33217801700002 в ГУДКСУ в Чернігівській області, МФО 853592, або з іншого його рахунку суму надміру сплаченого податку у розмірі 22401,00 грн.;

- стягнути на його користь судовий збір у сумі 224 грн. 01 коп.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2013 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 16 травня 2013 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишено без задоволення, а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2013 року - без змін.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог щодо визнання неправомірною відмови Державної податкової інспекції в м.Чернігові Головного управління Міндоходів в Чернігівській області в поверненні зайво сплаченого позивачем та утриманого з нього податку на суму 22 401,00 грн., а також в стягненні з Головного управління Державної казначейської служби України в Чернігівській області суми надміру сплаченого податку, суди першої та апеляційної інстанції виходили із того, що згідно облікових даних у позивача відсутня переплата податку з доходів фізичних осіб.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 19 грудня 2013 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено, постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16 травня 2013 року - скасовано. Справу № 825/199/13-а направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України не погодилася із висновками судів першої та апеляційної інстанцій, зазначивши, що оцінка доказам, які надані позивачем та містяться у матеріалах справи здійснена без дотримання положень статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України, що встановлює обов'язок суду оцінювати докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, при цьому, суд, згідно з вимогами вказаної статті, зобов'язаний дослідити належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Так, Вищий адміністративний суд України в своїй ухвалі від 19 грудня 2013 року зазначив, що під час нового розгляду справи суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду та вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого правильно визначити норми матеріального та процесуального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду 24 липня 2014 року у задоволені позову відмовлено.

Не погоджуючись з вищезазначеним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального права, та ухвалити нове рішення про задоволення вимог позивача.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст.41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову без змін, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_3 зареєстрований як платник податку з доходу фізичних осіб в Державній податковій інспекції м. Чернігова.

Рішенням Новозаводського районного суду м.Чернігова від 28 квітня 2005 року з позивача стягнуто 78 509,19 грн. податкового боргу по прибутковому податку з громадян по узгоджених до 2004 року податкових зобов'язаннях.

Згідно поданої декларації про доходи за 2007 рік №2400 від 31.01.2008 року позивач має суму одержаного валового доходу в розмірі 479 700,00 грн. (в т.ч. від фізичних осіб - 189 298,00 грн. та від юридичних осіб - 290 402,00 грн.), суму витрат, пов'язаних з одержанням доходу в розмірі 143 939,00 грн. та суму чистого доходу 335 761,00 грн.

Платником не вказано суму податку з доходів, яка була перерахована до бюджету податковими агентами з сум, нарахованих йому доходів.

Відповідно поданої декларації платник має право на виключення з оподатковуваного доходу за звітний рік сум, направлених до благодійних установ та організацій в розмірі 150,00 грн.

За результатами річного перерахунку податку з доходів позивачу донараховано до сплати 6 803,85 грн. податку з доходів, при цьому не враховано сплачені суми благодійних внесків, внаслідок чого завищено суму податку на 22,50 грн.

11.05.2007 року позивачу нараховано податок з доходів фізичних осіб в сумі 5 080,40 грн. згідно декларації за 2006 рік.

30.03.2007 року позивачем сплачено до державного бюджету податок з доходів фізичних осіб на суму 5 080,40 грн. та 27.06.2007 року - 95,69 грн.

Станом на 01.01.2008 року за позивачем рахувався податковий борг по сплаті податку з доходів фізичних осіб в сумі 85 756,98 грн. та залишок несплаченої пені - 5 332,34 грн.

Згідно декларації про доходи за 2008 рік №2535 від 31.03.2009 року валовий дохід позивача складає 476 267,00 грн. (в т.ч. від фізичних осіб 187 572,00 грн., від юридичних осіб 288 695,00 грн.); сума витрат, пов'язаних з одержанням доходу, - 189 255,00 грн. та сума чистого доходу - 287 012,00 грн.

До державного бюджету надійшло 43 304,00 грн. від податкових агентів-юридичних осіб з нарахованих позивачу доходів.

Згідно поданої декларації платник має право на виключення з оподатковуваного доходу за звітний рік сум, направлених до благодійних установ та організацій, в розмірі 50,00 грн.

За результатами річного перерахунку податку з доходів платнику не донараховано до сплати податку з доходів.

09.06.2008 року позивачу згідно декларації за 2007 рік нараховано податок з доходів фізичних осіб в сумі 6 803,85 грн.

Згідно облікових даних Державної податкової інспекції у м.Чернігові Державної податкової служби, позивачем 09.04.2008 року перераховано до бюджету податок з доходів фізичних осіб на суму 10 300,00 грн.

Станом на 01.01.2009 року за позивачем рахувався податковий борг із сплати податку з доходів фізичних осіб в сумі 82 863,79 грн. та залишок несплаченої пені - 10 497,71 грн.

Згідно декларації про доходи з фізичних осіб за 2009 рік №3536 від 29.03.2010 року позивачем отримано валовий дохід в сумі 132 035,00 грн. (в т.ч. від фізичних осіб - 63 760,00 грн. та від юридичних осіб - 68 275,00 грн.), сума витрат, пов'язаних з одержанням доходу, складає 71 866,00 грн. та сума чистого доходу - 60 169,00 грн.

Позивачем не вказано суму податку з доходів, перерахованої до бюджету податковими агентами з сум, нарахованих йому доходів.

За результатами річного перерахунку податку з доходів платнику не донараховано до сплати податку з доходів.

Згідно облікових даних Державної податкової інспекції у м.Чернігові Державної податкової служби, позивачем 16 грудня 2011 року до бюджету сплачено податок з доходів в сумі 78 509,16 грн.

Станом на 1 січня 2011 року за платником рахувався податковий борг по податку з доходів в сумі 71 722,25 грн. та залишок несплаченої пені - 18 372,46 грн.

Згідно облікових даних Державної податкової інспекції у м.Чернігові Державної податкової служби позивачем до бюджету сплачено 16 грудня 2011 року 78 509,16 грн. податку з доходів.

Станом на 1 січня 2012 року за позивачем рахувався податковий борг по податку з доходів в сумі 6 406,50 грн., пеня - 47 459,09 грн., а всього на суму 53 865,59 грн.

24 квітня 2012 року, з урахуванням ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 10 листопада 2008 року щодо визнання нечинним податкового повідомлення-рішення від 30 жовтня 2006 року № 0013641700/3 на суму 7 421,63 грн., по особовому рахунку позивача зменшено нарахування на 7421,63 грн.

31 липня 2012 року позивачем подано декларацію №228706 від 24 квітня 2012 року (термін сплати 31 липня 2012 року) на суму 6 360,75 грн.

Станом на 30 січня 2013 року за позивачем рахується податковий борг по податку з доходів в сумі 6 561,52 грн., пеня - 37 244,86 грн., а всього - 43 806,38 грн.

Так, відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що Державна податкова інспекція в м.Чернігові Головного управління Міндоходів в Чернігівській області, Головне управління Державної казначейської служби України в Чернігівській області та Управління державної казначейської служби України у м. Чернігові Чернігівської області діяли на підставі та в межах наданих законодавством повноважень, а тому позовні вимоги про визнання неправомірною відмови в поверненні зайво сплаченого ОСОБА_3 та утриманого з нього податковими агентами податку на суму 22401,00 грн. та стягнення цієї суми з рахунку місцевого бюджету задоволенню не підлягають.

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 32 Закону України «Про нотаріат», в редакції що діяла до 01.01.2013 року, з доходу приватного нотаріуса справляється прибутковий податок за ставками, встановленими чинним законодавством України.

Згідно із п. 22.2 ст. 22 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» у разі, якщо норми інших законів чи інших законодавчих актів, що містять правила оподаткування доходів (прибутків) фізичних осіб, суперечать нормам цього Закону, пріоритет мають норми цього Закону.

З наведенених норм вбачається, що доходи приватних нотаріусів оподатковувалися за загальними нормами, встановленими для фізичних осіб, за ставкою податку, визначеною у п. 7.1 ст. 7 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», тобто 15% протягом 2007-2010 років від об'єкта оподаткування.

Згідно з додатком 1 до Інструкції «Про оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю», затвердженої наказом ДПА України від 21.04.1993 року № 12, у п.1.3 декларації про доходи вказуються доходи, одержані від підприємницької, приватної нотаріальної, адвокатської та іншої незалежної діяльності та інші доходи, оподаткування яких проводять податкові органи.

Приватні нотаріуси при поданні річної декларації про доходи повинні включати всі отримані доходи (від податкових агентів та від фізичних осіб).

Згідно п.4.1 ст. 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» доходи платників податку, які здійснюють приватну нотаріальну діяльність - це сума коштів, що сплачується їм клієнтами (як юридичними, так і фізичними особами) за вчинення нотаріальних дій та надання додаткових послуг правового характеру.

Пунктом 18.2 ст. 18 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» встановлено, що обов'язок платника податку з подання декларації вважається виконаним (не потрібно подавати декларацію) за умови, якщо він отримував доходи виключно від податкових агентів.

Відповідно до п. 1.15 ст.1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» податковий агент - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону.

Підпунктами 8.1.1, 8.1.2, 8.1.4 п. 8.1 ст.8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» визначено, що податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах статті 7 цього Закону.

Податок підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки не мають права приймати платіжні документи на виплату доходу, які не передбачають сплати (перерахування) цього податку до бюджету. Якщо оподатковуваний дохід нараховується, але не виплачується платнику податку особою, що його нараховує, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для місячного податкового періоду.

У відповідності до п.п.16.3.5 п.16.3 ст.16 відповідальність за своєчасне та повне перерахування сум податку до відповідного місцевого бюджету несе юридична особа або її уповноважений підрозділ, що нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід.

Отже, підприємство, як податковий агент, при перерахуванні доходів приватному нотаріусу повинно було утримати та перерахувати податок з доходів фізичних осіб від імені та за рахунок такого приватного нотаріуса та надати відомості у звітності - довідці за Формою 1ДФ.

У відповідності до пп. 8.2.1 п.8.2 ст. 8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» платник податку, що отримує доходи, нараховані особою, яка не є податковим агентом (від фізичних осіб), зобов'язаний включити таку суму доходів до складу загального річного оподатковуваного доходу та подати річну декларацію з цього податку.

З аналізу норм ст.18 та ст.8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» вбачається, що при визначенні річного оподатковуваного доходів платника податку - приватного нотаріуса, повинні прийматися до уваги лише ті з відображених у податковій декларації доходи, з яких необхідно сплатити до бюджету податок з доходів фізичних осіб, тобто доходи, одержані не від податкового агента.

Як вірно зазначено судом першої інстанції в матеріалах справи наявні копії декларацій позивача про доходи за 2007-2010 роки, згідно яких витрати та суми, що підлягають сплаті по податку з доходів фізичних осіб, визначені позивачем самостійно з урахуванням лише сум доходу, отриманого нотаріусом від фізичних осіб.

Згідно копії облікових карток позивача за 2007-2012 роки вбачається, що в них відображено фактично перераховані суми податку з доходів, в тому числі сплачені суми згідно платіжного доручення від 08.04.2008 року в сумі 10 300,00 грн., квитанції від 22.01.2010 року в сумі 11 000,00 грн. та платіжної вимоги від 01.12.2011 року в сумі 86360,08 грн. Вказані суми сплачені позивачем особисто і не мають відношення до податку, сплаченого податковими агентами.

Судом першої інстанції, встановлено, що саме податковими агентами у оспорюваний період були перераховані кошти по податку з доходів фізичних осіб, від імені ОСОБА_3 На підтвердження цього, в матеріалах справи містяться довідки та рахунки про надання приватним нотаріусом різним підприємствам нотаріальних послуг за які було утримано до місцевого бюджету податок з доходів фізичних осіб, на підставі платіжних доручень, наявних в матеріалах справи.

Разом з цим, колегією суддів встановлено, що позивачем подано декларації про доходи за 2007, 2008, 2009, 2010, в яких він самостійно визначив витрати та суми, що підлягають сплаті по податку з доходів фізичних осіб.

Слід зазначити, що в матеріалах справи відсутнє документальне підтвердження витрат, що пов'язані з організацією роботи приватного нотаріуса ОСОБА_3, що як наслідок, судом першої інстанції вірно зроблено висновок про неможливість підтвердити розрахунки позивача.

Крім того судом першої інстанції вірно зауважено, що визначення правильності формування позивачем сум витрат, що приймають участь у визначенні загального річного оподатковуваного доходу, а також підтвердження таких витрат можливо здійснити лише за результатами висновків документальної перевірки діяльності ОСОБА_3

Так, в судовому засіданні в суді першої інстанції було встановлено, що документальна перевірка приватного нотаріуса ОСОБА_3 податковим органом не проводилась через відсутність законних підстав для її проведення, що визначені ст.78 ПК України.

07.03.2012 року приватним нотаріусом ОСОБА_3 до ДПІ у м. Чернігові ДПС була подана заява, в якій зазначено, що в зв'язку з встановленням нової форми декларації платник подає уточнюючі податкові декларації за 2008, 2009, 2010 роки. Однак як вбачається позивач в порушення п.6 Інструкції щодо заповнення податкової декларації про майновий стан і доходи затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 07.11.2011 року № 1395, платником не заповнений розділ VI декларації «Розрахунок податкових зобов'язань у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок».

Крім того:

- в рядку 14 вказується сума податку на доходи фізичних осіб, яка підлягала перерахуванню до бюджету, за даними раніше поданої декларації за звітний податковий період, у якому виявлена помилка - платником не заповнена.

- в рядку 15 вказується уточнена сума податкових зобов'язань з податку за звітний податковий період, у якому виявлена помилка - платником не заповнена.

- в рядку 16.01 вказується сума, на яку збільшується податкове зобов'язання з податку у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок - платником не заповнений.

Так, рядок 16.01 декларації заповнюється у разі, якщо в результаті виправлення самостійно виявлених помилок виявлено факт заниження податкових зобов'язань, значення рядка 15 декларації більше, ніж значення рядка 14 декларації.

У разі заповнення рядка 16.01 декларації платник податку зобов'язаний відобразити суму штрафу у рядку 17 декларації - платником не заповнений.

У рядку 16.02 вказується сума, на яку зменшується податкове зобов'язання з податку у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок - платником не заповнений.

Рядок 16.02 декларації заповнюється у разі, якщо в результаті виправлення самостійно виявлених помилок виявлено факт завищення податкових зобов'язань (значення рядка 15 декларації менше, ніж значення рядка 14 деклрарції) - платником не заповнений.

У разі заповнення рядка 16.02 декларації значення вказується без знака «-».

У рядку 17 вказується сума штрафу, яка розраховується платником податку самостійно у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок згідно з пунктом 50.1 статті 50 розділу II Кодексу - платником не заповнений.

У разі якщо платник податку надсилає декларацію з відміткою «Уточнююча» у рядку 17 декларації вказується штраф у розмірі трьох відсотків від суми недоплати (рядок 16.01 декларації) - платником не заповнений.

Так, згідно Інструкції щодо заповнення податкової декларації про майновий стан і доходи затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 07.11.2011 року №1395 у рядку вказується позначкою (х) тип декларації (звітна, звітна нова, уточнююча).

Як вбачається з декларацій в зазначених рядках позивачем самостійно проставлено прочерки.

Разом з тим, подана ОСОБА_3 звітність в загальних відомостях містить тип декларації - уточнююча, а заповнена, як звітна, у зв'язку з чим, дані по уточнюючим деклараціям ОСОБА_3 за 2008-2010 роки були зараховані як 0 грн. в обліковій картці платника.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів повністю погоджується з позицією суду першої інстанції про те, що факт переплати податку з доходів фізичних осіб відсутній, оскільки сплата сум податку на доходи фізичних осіб від імені ОСОБА_3 здійснювалась податковими агентами (юридичними особами), що перераховували кошти за надані приватним нотаріусом послуги, тобто при визначенні податкових зобов'язань позивача з податку на доходи фізичних осіб приймають участь лише доходи отримані ним від не податкових агентів, тобто від фізичних осіб, і такі суми податкових зобов'язань сплачуються приватним нотаріусом самостійно. Як свідчать дані облікових карт позивача, позивачем сплачувались самостійно податкові зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що були ним визначені виходячи з розміру доходу, одержаного від фізичних осіб з врахуванням витрат, визначених ним самостійно, переплат з цього податку за платником податку - приватним нотаріусом ОСОБА_3 не значиться.

Посилання апелянта на те, що направлена ним до ДПА України в Чернігівській області скарга вважається задоволеною в силу ч.3 п.56.9 ст.56 ПК України, якщо платнику податку у встановлений цією статтею термін не буде надано відповіді на скаргу, є необґрунтованими.

Колегією суддів встановлено, що позивач звернувся до ДПА України в Чернігівській області із скаргою від 25.04.2012 року, в якій просив скасувати рішення ДПІ в м. Чернігові про наявність заборгованості та про відмову у поверненні коштів переплати податку та просив визнати відсутність податкової заборгованості з податку на доходи фізичних осіб, штрафу, пені на час подання скарги і звільнити його від незаконно нарахованих податкових зобов'язань (скасувати рішення про нарахування пені), які обліковуються за даними податкового органу. Також позивач просив ДПА України в Чернігівській області повернути суму надміру сплаченого податку у розмірі 22401,00 грн., і перерахувати ці кошти на його поточний рахунок.

Податковий орган своїм листом від 25.05.2012 року № 163/П/17-115 повідомив позивача про продовження розгляду скарги відповідно до ст.20 Закону України «Про звернення громадян» із зазначенням дати до 08.06.2012 року, а 08.06.2012 року за результатами розгляду скарги у ДПС у Чернігівській області листом від 08.06.2012 року № 181/П/17-115 відмовила ОСОБА_3 в задоволенні його скарги.

Щодо позовних вимог про стягнення з Головного управління Державної казначейської служби України в Чернігівській області та/або Управління державної казначейської служби України у м. Чернігові Чернігівської області суми переплати ОСОБА_3 по податку на доходи фізичних осіб в розмірі 22 401,00 грн. то у відповідності до ст.78 Бюджетного кодексу України казначейське обслуговування місцевих бюджетів здійснюється органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, відповідно до ст.43 цього Кодексу.

Однак, колегія суддів повністю погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що жодних прав чи законних інтересів ОСОБА_3 рішенням, діями або бездіяльністю Головного управління Державної казначейської служби України в Чернігівській області та/або Управління державної казначейської служби України у м. Чернігові Чернігівської області не порушено.

Доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими судом першої інстанції обставинами, наявними в матеріалах справи доказами та нормами права, зазначеними в мотивувальній частині оскаржуваного рішення суду.

За таких обставин, оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та постановив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, судова колегія залишає його без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - залишити без задоволення, а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 24 липня 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: О.М. Романчук

Судді: Я.Б. Глущенко

С.Б.Шелест

Головуючий суддя Романчук О.М

Судді: Глущенко Я.Б.

Шелест С.Б.