Постанова № 41103966, 27.10.2014, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

27 жовтня 2014 року

м. Полтава

Справа №816/3638/14

Суддя Полтавського окружного адміністративного суду Кукоба О.О., розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом Приватного підприємства "Виробничо-комерційне підприємство "Лікон-Крембуд" до Кременчуцької об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

Приватне підприємство "Виробничо-комерційне підприємство "Лікон-Крембуд" (надалі - позивач, ПП "ВКП "Лікон-Крембуд") звернулось до суду з позовом до Кременчуцької об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області (надалі - відповідач, Кременчуцька ОДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 19 серпня 2014 року №0003732201/1585, яким збільшено суму грошового зобов’язання позивача за платежем: "Податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), 14010100" загалом в розмірі 9935 грн 89 коп.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що відповідачем порушено права та законні інтереси ПП "ВКП "Лікон-Крембуд" у сфері публічно-правових відносин через безпідставне донарахування грошового зобов’язання зі сплати податку на додану вартість та застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Зазначав, що доводи контролюючого органу про порушення ПП "ВКП "Лікон-Крембуд" вимог податкового законодавства не відповідають фактичним обставинам справи, адже господарські правовідносини позивача з його контрагентами за спірний період є реальними, товарними, направленими на досягнення економічного ефекту та на отримання прибутку. Крім того, стверджував, що укладені позивачем договори не мають ознак нікчемності або фіктивності, не суперечать інтересам держави, оскільки були укладені та реалізовані в рамках законної господарської діяльності суб’єктів господарювання.

Відповідач позов не визнав, у письмових запереченнях просив відмовити в задоволенні позовних вимог повністю. При цьому, посилався на обставини, встановлені документальною позаплановою виїзною перевіркою ПП "ВКП "Лікон-Крембуд" з питань дотримання вимог податкового законодавства та викладені в акті перевірки від 29 липня 2014 року №1913/16-03-22-01-08/33082059.

У судове засідання 23 жовтня 2014 року з’явився представник позивача.

Відповідач явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, про розгляд справи повідомлений належним чином.

Згідно з частиною шостою статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи наведені обставин, розгляд справи проведено у порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні факти та відповідні до них правовідносини.

ПП "ВКП "Лікон-Крембуд" у встановленому законом порядку зареєстроване як юридична особа, код ЄДРПОУ 33082059 /а.с. 21-22/.

Відповідач перебуває на обліку в якості платника податків в Кременчуцькій ОДПІ з 22 вересня 2004 року /а.с. 25/ та зареєстрований платником податку на додану вартість з 20 лютого 2012 року /а.с. 20/

Основними видами діяльності позивача за КВЕД-2010 є: будівництво житлових і нежитлових будівель (41.20), організація будівництва будівель (41.10), монтаж водопровідних мереж, систем опалення та кондиціонування (43.22), оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням (46.73), оптова торгівля хімічними продуктами (46.75), діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах (71.12) /а.с. 23/.

ПП "ВКП "Лікон-Крембуд" отримано дозвіл управління Держгірпромнагляду по Полтавській області на продовження виконання робіт підвищеної небезпеки №126.10.53-45.21.1 терміном дії з 20 травня 2010 року по 19 травня 2015 року, за яким дозволено виконання робіт: із застосуванням ручних електроінструментів, в траншеях, котлованах, замкнутому просторі (ємностях), земляних, що виконуються на глибині понад 2 метри або в зоні розташування підземних комунікацій, верхолазних та на висоті, в тому числі з риштувань, підйомними і підвісними колисками, будівництво будинків, споруд /а.с. 24/.

У період з 22 по 24 липня 2014 року працівниками Кременчуцької ОДПІ проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПП "ВКП "Лікон-Крембуд" з питань дотримання вимог податкового законодавства.

За результатами перевірки складено акт від 29 липня 2014 року №1913/16-03-22-01-08/33082059 (надалі - Акт перевірки) /а.с. 27-33/, в якому зафіксовано порушення ПП "ВКП "Лікон-Крембуд" вимог пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.1, 201.4, 201.6, 201.7 статті 201 Податкового кодексу України, наслідком чого визначено заниження зобов’язання зі сплати податку на додану вартість загалом в розмірі 7948 грн 71 коп.

На підставі зазначених висновків Акта перевірки Кременчуцькою ОДПІ 19 серпня 2014 року сформовано податкове повідомлення-рішення №0003732201/1585, яким збільшено суму грошового зобов’язання позивача за платежем: "Податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), 14010100" загалом в розмірі 9935 грн 89 коп. (в т.ч. 7948 грн 71 коп. - основний платіж, 1987 грн 18 коп. - штрафні (фінансові) санкції) /а.с. 40-41/.

Не погодившись з даним повідомленням-рішенням, позивач оскаржив його до суду.

Надаючи правову оцінку спірному рішенню суб’єкта владних повноважень, суд виходить з критеріїв правомірності такого рішення, що встановлені частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв’язку з чим перевіряє чи прийнято дане рішення: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване цеі рішення; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Судом встановлено, що позивачем, на підставі податкової накладної, виписаної ТОВ "Авіс Фарм" (код ЄДРПОУ 34985675), у грудні 2012 року зараховано до складу податкового кредиту суму ПДВ в розмірі 2000 грн.

Крім того, у серпні 2013 року позивач, на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ "Арка-Плюс" (код ЄДРПОУ 34452627), відніс до складу податкового кредиту суму ПДВ в розмірі 1448 грн 71 коп.

Також, ПП "ВКП "Лікон-Крембуд" у січні 2014 року, на підставі виписаних ТОВ "БК "Гефест Альянс" податкових накладних, відніс до складу податкового кредиту суму ПДВ загалом в розмірі 4500 грн.

Однак, за результатами документальної позапланової виїзної перевірки ПП "ВКП "Лікон-Крембуд" відповідач дійшов висновку про безпідставне віднесення вказаних сум податку до складу податкового кредиту, наслідком чого визначено заниження позивачем зобов'язання зі сплати ПДВ до бюджету загалом в розмірі 7948 грн 71 коп.

Мотивуючи даний висновок, відповідач зазначив, що ТОВ "Авіс Фарм" (назву якого змінено на ПП "Калка") та ТОВ "Арка-Плюс" не задекларували у відповідних звітних (податкових) періодах відомості про податкові зобов'язання за наслідками господарських правовідносин з позивачем, у зв'язку з чим виникла розбіжність. Стосовно господарських правовідносин ПП "ВКП "Лікон-Крембуд" з ТОВ "БК "Гефест Альянс", відповідач посилався на акт ДПІ у Деснянському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві від 28 березня 2014 року №160/26-52-22-03/37312719 про неможливість проведення зустрічної звірки останнього.

Оцінюючи наведені доводи в їх сукупності, суд виходить з наступного.

Спірні відносини сторін стосуються права платника ПДВ на податковий кредит.

Так, згідно з підпунктом "а" пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

За приписами пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Водночас, як визначено пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Виходячи з вищевикладеного, податковий кредит для цілей визначення об’єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображатимуть реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

За відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Таким чином, визначальним у питанні перевірки правомірності формування платником податку показників податкової звітності з ПДВ є безпосереднє дослідження факту здійснення господарської операції (її реальності/товарності), на підставі якої таким платником сформовано дані податкового обліку.

Судом встановлено, що спірні відносини між позивачем та його контрагентами стосувалися придбання товарно-матеріальних цінностей та послуг.

До матеріалів справи залучено копії договорів:

- від 08 жовтня 2012 року №081012, укладеного між ТОВ "Авіс Фарм" (виконавець) та ПП "ВКП "Лікон-Крембуд" (замовник), за умовами якого останній доручав виконавцю виконання монтажно-будівельних робіт на об’єктах замовника /а.с. 49/;

- від 07 травня 2013 року №070513, укладеного між ТОВ "БК "Гефест Альянс" (виконавець) та ПП "ВКП "Лікон-Крембуд" (замовник), за умовами якого останній доручав виконавцю виконання монтажно-будівельних робіт на об’єктах замовника /а.с. 68/.

За приписами пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну.

Податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця /пункт 201.4 статті 201 Податкового кодексу України/.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту /абзац перший пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України/.

Матеріалами справи підтверджено, що контрагентами позивача, за результатами здійснення господарських операцій, виписано та передано останньому податкові накладні на суму вартості товарів (послуг) /а.с. 52, 60, 79-80/.

Дослідивши копії таких податкових накладних, судом встановлено, що вони за змістом та формою відповідають вимогам пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України.

Суд зазначає, що зауваження відповідача щодо змісту та форми податкових накладних в Акті перевірки та письмових запереченнях проти позову відсутні.

Також, Кременчуцькою ОДПІ не спростовано того, що на момент складення зазначених податкових накладних контрагенти позивача мали статус платників податку на додану вартість та були зареєстровані як юридичні особи у встановленому законодавством порядку /а.с. 46, 48, 54, 56, 63-65/.

Отже, наведені податкові накладні підтверджують факт придбання позивачем товарів (послуг) загальною вартістю 47 692 грн 24 коп. (в т.ч. ПДВ - 7948 грн 70 коп.), є підставою для віднесення спірних сум ПДВ до складу податкового кредиту та в силу положень статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України приймаються судом як належний доказ у справі.

За змістом пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

За змістом частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до приписів частини другої статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Дослідивши товарність спірних господарських операцій, суд встановив наступне.

Позивач, на підставі укладених з ТОВ "Авіс Фарм" та ТОВ "БК "Гефест Альянс" договорів, придбав у останніх послуги з виконання будівельно-монтажних робіт.

Надання зазначеними виконавцями згаданих послуг підтверджено залученими до матеріалів справи письмовими доказами, а саме: копіями протоколу угоди про договірну ціну на проведення інженерно-технічних робіт /а.с. 50/, акта здачі-приймання інженерно-вишукувальних робіт від 28 грудня 2012 року №1430 /а.с. 51/, актів прийняття виконаних будівельних робіт за січень 2014 року (типова форма №КБ-2в) /а.с. 69-70, 73-75/, відомостей ресурсів до актів виконаних робіт /а.с. 71-72, 76-78/.

Позивач сплатив за надані послуги, що підтверджено залученими до матеріалів справи копіями банківських виписок /а.с. 53, 61/.

Зазначені послуги позивач придбав з метою своєчасного виконання зобов’язань за договорами підряду, укладеними з ПАТ "Кременчуцький сталеливарний завод".

Так, до матеріалів справи залучено копію договору підряду від 18 жовтня 2012 року №40-15-21 /а.с. 94-96/, за умовами якого позивач, як підрядник, зобов’язувався здійснити роботи, згідно з технічним завданням, з обстеження і паспортизації, та видачі звіту з оцінки технічного стану із складанням паспорту та рекомендацій щодо подальшої експлуатації будівлі ЗРП-35 ЕСЦ, будівлі ЗРП-36 ЕСЦ, а також повторне обстеження і паспортизація цегляної димової труби №1 між 1 і 6 прогоном ОЦЛВ, цегляної димової труби №2 біля 5-го прогону (21 вісь) ОЦЛВ, двох димових труб дільниці сушки піску ФЛЦ ПАТ "КСЗ" і здати замовнику у встановлений термін, визначений договором, об'єкти у відповідності до проектно-кошторисної документації. Розділом 3 зазначеного договору передбачено право підрядника залучати до виконання робіт субпідрядників /а.с. 94 - зворот/.

Крім того, до матеріалів справи залучено копію договору підряду від 11 червня 2013 року №40-15-05 /а.с. 107-109/, за умовами якого ПП "ВКП "Лікон-Крембуд" зобов’язувалось виконати роботи по ремонту чоловічої душової та переддушової 3-го поверху АПК ЦМО, чоловічої душової 4-го поверху АПК ЦМО, чоловічої душової та переддушової 3-го поверху АПК ОЦЛВ, жіночої душової 4-го поверху АПК ОЦЛВ ПАТ "КСЗ" і здати замовнику у встановлений термін. Розділом 3 зазначеного договору передбачено право підрядника залучати до виконання робіт субпідрядників /а.с. 107 - зворот/.

За таких обставин, суд вважає, що позивачем правомірно враховано при розрахунку податкового кредиту за грудень 2012 року суму ПДВ в розмірі 2000 грн, сплачену за придбані у ТОВ "Авіс Фарм" послуги. Так само, на переконання суду, позивач правомірно врахував при розрахунку податкового кредиту за січень 2014 року суму ПДВ в розмірі 4500 грн, сплачену за придбані у ТОВ "БК "Гефест Альянс" послуги.

Окрім того, залученими до матеріалів справи копіями видаткових накладних від 30 серпня 2013 року №№АР-08/0826, АР-08/0846 /а.с. 59/ та рахунків від 30 липня 2013 року №АР-0003572 /а.с. 58/, від 22 серпня 2013 року №АР-0004268 /а.с. 58/ підтверджено, що позивач у серпні 2013 року придбав у ТОВ "Арка-Плюс" товари (металопластикові вироби) загальною вартістю 8692 грн 24 коп., в т.ч. ПДВ - 1448 грн 70 коп.

Позивач сплатив за вказані товари кошти в розмірі 8692 грн 24 коп., що підтверджено залученими до матеріалів справи копіями банківських виписок /а.с. 51/.

Зазначені товарно-матеріальні цінності позивач використав для виконання робіт на об’єктах ПАТ "КСЗ", що підтверджено копіями актів прийняття виконаних робіт /а.с. 110, 113 - зворот/.

Враховуючи наведені обставини, суд дійшов висновку, що позивач правомірно відніс до складу податкового кредиту за серпень 2013 року суму ПДВ в розмірі 1448 грн 70 коп., сплачену в ціні придбаних у ТОВ "Арка-Плюс" товарів.

При цьому, перевіряючи факт здійснення господарської операції, на підставі якої платником податків сформовано дані податкового обліку, суд досліджує товарність такої операції в сукупності чинників, що впливають на її реальний зміст. Зокрема, суд оцінює документи та інші дані, що відображені платником податків в податковому та бухгалтерському обліку, з урахуванням специфіки спірної господарської операції.

Отже, сама собою наявність або відсутність окремих документів чи допущення помилок в їх оформленні не може слугувати підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо іншими даними буде підтверджено фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податку у зв'язку з його господарською діяльністю.

Залученими до матеріалами справи письмовими доказами в їх сукупності підтверджено факт придбання позивачем товарів (послуг) у ТОВ "Арка-Плюс", ТОВ "Авіс Фарм" та ТОВ "БК "Гефест Альянс", сплати у ціні таких товарів (послуг) податку на додану вартість загалом в розмірі 7948 грн 70 коп. та використання придбаних товарів (послуг) у господарській діяльності ПП "ВКП "Лікон-Крембуд".

Посилання контролюючого органу на відомості, викладені в акті ДПІ у Деснянському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві від 28 березня 2014 року №160/26-52-22-03/37312719 (щодо неможливості проведення зустрічної звірки ТОВ "БК "Гефест Альянс"), не приймаються судом в якості достатніх обґрунтувань правомірності оскарженого податкового повідомлення-рішення, оскільки отримання контролюючим органом акта перевірки контрагента платника податків, в якому викладені висновки про вчинення таким контрагентом нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє контролюючий орган від виконання обов’язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, адже акт перевірки контрагента не має преюдиційного значення та не є документом, що достовірно та безсумнівно підтверджує обставини фактичної дійсності.

З приводу посилань відповідача на відомості Системи автоматизованого співставлення податкових зобов’язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів щодо наявних розбіжностей між сумою податкового кредиту ПП "ВКП "Лікон-Крембуд" та сумами податкових зобов’язань ТОВ "Арка-Плюс" за грудень 2012 року, ТОВ "Авіс Фарм" за серпень 2013 року, суд звертає увагу на наступне.

Як визначено частиною другою статті 61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Частиною першою статті 218 Господарського кодексу України передбачено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Таким чином, зважаючи на принцип персональної відповідальності платника податку, право добросовісного платника податків на податковий кредит з ПДВ не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.

Крім того, у постановах від 09 вересня 2008 року у справі №21-500во08, від 01 червня 2010 року у справі №21-573во10, від 31 січня 2011 року у справі №21-47а10 Судова палата в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що якщо контрагент не виконав свого зобов’язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи.

Так само, Європейський Суд з прав людини у рішенні від 22 січня 2009 року у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява №3991/03) зазначив, що "… компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності." /пункт 71/.

Як висновок, суд зазначає, що допущені попередніми постачальниками у ланцюгу постачання товару певні порушення податкового законодавства тягнуть негативні наслідки саме для таких постачальників та не впливають на право позивача (добросовісного платника податку) на віднесення до складу податкового кредиту сплаченого податку на додану вартість постачальникам товару.

Підставою для донарахування платнику податку грошових зобов'язань може слугувати лише встановлення факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними платниками податків (постачальниками) з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару у ланцюгу постачання від виконання податкових зобов'язань. Однак, матеріали справи таких доказів не містять.

Відповідачем не надано доказів та не зазначено обставин, які б ставили під сумнів фактичне здійснення спірних господарських операцій. Зокрема, не надано доказів, що підтверджували б невідповідність змісту угод дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків чи свідчили про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання договорів або приховування дійсного об'єкта оподаткування, зменшення бази оподаткування, створення штучних підстав для незаконного відшкодування сум сплачених податків за рахунок коштів бюджету, отримання незаконних пільг з оподаткування тощо.

Так само, наявні у справі документи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентами взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад.

Враховуючи наведене вище в своїй сукупності, висновок податкової інспекції про порушення позивачем вимог статей 198, 201 Податкового кодексу України здійснено при помилковому розумінні норм діючого на час виникнення спірних відносин законодавства та фактичних обставин справи.

Виходячи з визначення поняття штрафна санкція, що міститься в підпункті 14.1.265 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, відповідно до якого дана санкція може бути застосована до платника податків лише у разі вчинення останнім порушення вимог податкового законодавства, а такі порушення в діях позивача відсутні, суд дійшов висновку, що спірним податковим повідомленням-рішенням також неправомірно застосовано до ПП "ВКП "Лікон-Крембуд" штрафні (фінансові) санкції в розмірі 1987 грн 18 коп. /а.с. 42/.

В силу частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до підпункту 21.1.1 пункту 21.1 статті 21 Податкового кодексу України посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

Згідно із частиною першою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Водночас, суд акцентує увагу на тому, що відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі "Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та Вуліч проти Швеції" Суд визначив, що "… адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.".

Відповідачем під час розгляду адміністративної справи не наведено об’єктивних доводів та не надано належних доказів наявності в діях позивача ознак протиправної діяльності. Тобто, відповідачем не доведено правомірності оскарженого податкового повідомлення-рішення.

Разом з цим, долученими до матеріалів справи копіями первинних документів бухгалтерського обліку підтверджено право позивача на віднесення до податкового кредиту суми ПДВ загалом в розмірі 7948 грн 70 коп.

Враховуючи вищезазначене, суд вважає доведеним належними та допустимими доказами той факт, що при прийнятті спірного податкового повідомлення-рішення суб'єкт владних повноважень діяв всупереч встановленому законом порядку, необґрунтовано, упереджено, без з’ясування необхідних обставин, що мали значення для прийняття рішення, без дотримання необхідного балансу між несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів позивача і цілями, на досягнення яких спрямовано це рішення, чим порушено законні інтереси позивача.

За таких обставин, податкове повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ від 19 серпня 2014 року №0003732201/1585 необхідно визнати протиправним та скасувати, а позов ПП "ВКП "Лікон-Крембуд" - задовольнити.

У відповідності до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Водночас, згідно з підпунктом 3 пункту 9 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України у разі безспірного списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, відображає в обліку відповідні бюджетні зобов'язання розпорядника бюджетних коштів, з вини якого виникли такі зобов'язання. Погашення таких бюджетних зобов'язань здійснюється виключно за рахунок бюджетних асигнувань цього розпорядника бюджетних коштів. Одночасно розпорядник бюджетних коштів зобов'язаний привести у відповідність з бюджетними асигнуваннями інші взяті бюджетні зобов'язання.

Отже, судовий збір в розмірі 182 грн 70 коп., сплачений позивачем при зверненні до суду з даним позовом, необхідно стягнути з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань, призначених для утримання Кременчуцької ОДПІ.

При розподілі судових витрат відповідно до положень частини третьої статті 4 Закону України "Про судовий збір", суд виходить з приписів пункту 21 частини першої статті 5 вказаного Закону, згідно з яким відповідача звільнено від сплати судового збору.

Керуючись статтями 2, 7-11, 69-71, 86, 94, 122, 128, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Приватного підприємства "Виробничо-комерційне підприємство "Лікон-Крембуд" до Кременчуцької об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кременчуцької об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області від 19 серпня 2014 року №0003732201/1585.

Стягнути з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань за зобов’язаннями Кременчуцької об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області (код ЄДРПОУ 38742715) на користь Приватного підприємства "Виробничо-комерційне підприємство "Лікон-Крембуд" (код ЄДРПОУ 33082059) витрати зі сплати судового збору в розмірі 182 (сто вісімдесят дві) гривні 70 (сімдесят) копійок.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання її копії з одночасним надісланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Суддя О.О. Кукоба