Рішення № 41103859, 28.10.2014, Ізюмський міськрайонний суд Харківської області

Номер справи 623/2053/14-ц

Номер провадження 2/623/720/2014

РІШЕННЯ

іменем України

24 жовтня 2014 року м. Ізюм

Ізюмський міськрайонний суд Харківської області

у складі: головуючого судді - Бутенка В.М.

секретаря судового засідання - Костенко В.В.

судового розпорядника - ОСОБА_1

за участю: позивача - ОСОБА_2.

представника відповідача за довіреністю - Іванченка В.В.

розглянувши| в відкритому судовому засіданні в м. Ізюм цивільну| справу| за позовною заявою ОСОБА_2 до Ізюмського комунального виробничого водопровідно-каналізаційного підприємства про стягнення коштів за надлишкову сплату за послуги водопостачання, -

в с т а н о в и в:

У липні 2014 року ОСОБА_2. звернулася до суду з вказаним позовом до Ізюмського комунального виробничого водопровідно-каналізаційного підприємства (далі - ІКВ ВКП) щодо стягнення коштів за надлишкову сплату за послуги водопостачання в сумі 3500,00 гривень (а.с. 2-3).

В обґрунтування позову ОСОБА_2. вказала, що 22 березня 2007 року вона купила квартиру АДРЕСА_1 відповідно договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Ізюмського МНО ОСОБА_4. На час купівлі квартири вона звернулась до відповідача про проведення звірення рахунку по сплаті за водопостачання. З'ясувалось, що був борг колишнього власника в сумі 849,22 грн.. Вона сплачувала кошти за водопостачання відповідно наданих копій квитанцій. Придбала лічильник води і встановила його в належній їй квартирі. Звернулась до ІКВ ВКП про опломбування лічильника, але їй було відмовлено, вимагали сплати боргу колишнього власника. З 2005р. вона в місті Ізюмі фактично не проживала, виїхала на заробітки в Росію. Завдяки цьому змогла придбати квартиру, в якій зареєструвалась. На 1 грудня 2007 року борг по квартирі за сплату за водопостачання становив 849,22 грн.. Лічильник їй не опломбували, в зв'язку з чим вона сплачувала за воду, в той час, як вона не користувалась водопостачанням, так як виїхала знову до Росії. В 2007р. вона сплатила за водопостачання 254,56 грн., за 2008 рік - 120 грн., за 2009 рік - 1250 грн., за 2010 рік - 920 грн., за 2011 рік - 650 грн., за 2012 рік - 1250 грн., за 2013 рік - 626,20 грн., а всього нею було сплачено 4190 грн.. Це в той час, коли з вини представників відповідача їй не опломбували лічильник і вона сплачувала кошти за послуги, якими не користувалась. Вона неодноразово зверталась до відповідача про проведення перерахунку, але їй відмовили, хоча спочатку було встановлено, що борг був колишнього власника і її примушували його сплатити. Пізніше на неї було подано заяву про винесення судового наказу. 11 грудня 2013 року було прийнято стосовно неї судовий наказ про стягнення 860,51 грн., який було скасовано 31 березня 2014 року. Фактично за період з квітня 2007 року по липень 2013 року відповідач мав економію водопостачання, так як вона не користувалась даною послугою, а кошти сплатила. З вини відповідача, який відмовився опломбувати лічильник, вона сплатила значні надлишкові кошти. Те, що вона придбала лічильник, свідчить копія паспорту на лічильник. Крім того, контролерам було відомо, що в квартирі встановлено лічильник. Копія довідки підтверджує, що вона не мешкала в квартирі з 2007 року, а місті Ізюмі - з 2005 року. Копія довідки з місця роботи свідчить, що з 2005р. по 01 липня 2013 року вона мешкала в Росії. Вона була позбавлена права на встановлення квартирних приладів обліку і взяття їх на абонентський облік. В її випадку з вини відповідача вона не змогла скористатись лічильником та не користувалась послугами водопостачання. Тариф по лічильнику та по нормам користування відрізняються. Їй довелось сплачувати не по лічильнику і за послуги, якими не користувалась. Виникла необхідність зменшення розміру плати, але відповідач не погоджувався на це і вона змушена звернутись до суду. На її прохання надати довідку про нарахування плати з квітня 2007 року по 01 липня 2013 року їй відмовили.

Тому, керуючись ст. 16 ЦК України, ст. 67 ЖК України, «Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення» від 21 липня 2005 року, ОСОБА_2. просить про стягнення з Ізюмського комунального виробничого водопровідно-каналізаційного підприємства 3500 грн. за надлишково сплачені кошти за послуги водопостачання та стягнути на її користь судові витрати.

Відповідач в особі директора Зубко М.А. надав заперечення на позов, позовні вимоги| не визнає у повному обсязі|| як необґрунтованими, безпідставними та просить суд у задоволенні позову відмовити (а.с. 28-29).

Представник відповідача Іванченко В.В. позов не визнав, підтримав заперечення на позов та просить суд у задоволенні позову відмовити, застосувати строк позовної давності, яка є підставою для відмови у позові.

Заслухавши позивачку, представника відповідача, перевіривши і дослідивши матеріали справи, суд дійшов до висновку про відмову у задоволенні позову з підстав необґрунтованості позовних вимог.

Судом установлені факти і відповідні їм правовідносини.

Відповідно до статей 1, 4 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Відповідно до статей 3, 15 ЦПК України особа має конституційне право на судовий захист своїх цивільних прав і може звернутися із позовом про захист порушеного, оспореного або невизнаного права у спосіб, передбачений ЦК України.

Згідно зі ст. 16 ЦК України, звертаючись до суду, позивач за власним розсудом обирає спосіб захисту. Обравши способом захисту права на вчинення певних дій (на підставі вказаних статей ЖК), позивач в силу ст. 10 ЦПК України зобов'язаний довести правову та фактичну підставу своїх вимог.

Згідно статей 10, 31, 60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до частини 1, 2 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

За вказаною нормою суд не може самостійно визначити або змінити підстави позову.

Судом встановлено і не оспорюється сторонами, що відповідно договору купівлі-продажу квартири від 22 березня 2007 року, посвідченого приватним нотаріусом Ізюмського МНО ОСОБА_4 та зареєстровано в реєстрі за № 1346, ОСОБА_2. купила квартиру АДРЕСА_1 (а.с. 19). Згідно паспорту на ім'я ОСОБА_2. місце проживання позивачки зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1, дата реєстрації 19 квітня 2007 року (а.с. 4).

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між виробниками і споживачами, а також їхні права та обов'язки визначено Законом України «Про житлово-комунальні послуги» від 24.06.2004 року №1875-ІV із змінами, Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 року № 630.

Разом з тим відповідно до загальних умов виконання зобов'язання, установлених ст. 526 ЦК України, зобов'язання повинно виконуватись належним чином згідно з умовами договору та вимогами ЦК України, інших актів цивільного законодавства. Недотримання таких вимог призводить до порушення зобов'язань.

Статтею 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» установлено, що споживач - це фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу.

Відповідно до вимог статей 67, 162 Житлового Кодексу УРСР від 30 червня 1983р., плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, теплова енергія та інші послуги) береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами і в установленні строки.

Рішеннями Ізюмської міської ради затверджувалися тарифи на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення.

Статтями 20, 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24.06.2004 року №1875-ІV із змінами, Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення від 21.07.2005 року № 630 із наступними змінами, Правил користування системами водопостачання та водовідведення в містах і селищах України, з подальшими змінами і доповненнями, визначені обов'язки споживача та виконавця житлово-комунальних послуг. Зокрема, обов'язком споживача є укладання договору на надання житлово-комунальних послуг, підготовленого виконавцем на основі типового договору, а також оплата житлово-комунальних послуг у строки, встановлені договором або законом, а обов'язком виконавця - надання послуг вчасно та відповідної якості згідно із законодавством та умовами договору, а також підготовка та укладення із споживачем договору про надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором.

Згідно п. 3 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення послуги надаються споживачам безперебійно, виключно за винятком часу перерв, визначених відповідно до частини третьої статті 16 Закону України «Про житлово-комунальні послуги».

Пунктом 9 зазначених Правил передбачено, що у квартирі (будинку садибного типу) роботи з установлення засобів обліку води і теплової енергії (далі - квартирні засоби обліку) проводяться спеціалізованою організацією, виконавцем, виробником чи постачальником за рахунок коштів споживача. Квартирні засоби обліку беруться виконавцем на абонентський облік.

У відповідності п.п.17,18 вказаних Правил послуги з водовідведення оплачуються споживачем з розрахунку обсягу витрат холодної та гарячої води згідно з нормативами (нормами) споживання або показаннями засобів обліку води. Розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено інший строк.

Згідно п. 21 вказаних Правил у разі відсутності у квартирі (будинку садибного типу) та на вводах у багатоквартирний будинок засобів обліку води і теплової енергії плата за надані послуги справляється згідно з установленими нормативами (нормами) споживання: з централізованого постачання холодної та гарячої води і водовідведення - з розрахунку на одну особу та на ведення особистого підсобного господарства.

Пунктом 29 вказаних Правил передбачено, що споживач має право на:

1) зменшення розміру плати у разі:

надання послуг не в повному обсязі, зниження їх якості, зокрема відхилення їх кількісних та/або якісних показників від затверджених нормативів (норм) споживання;

тимчасової відсутності споживача та/або членів його сім'ї на підставі письмової заяви споживача та офіційного документа, що підтверджує його/їх відсутність (довідка з місця тимчасового проживання, роботи, лікування, навчання, проходження військової служби, відбування покарання).

2) усунення виконавцем виявлених недоліків у наданні послуг;

3) несплату вартості послуг за період тимчасової відсутності споживача і членів його сім'ї (у разі відключення виконавцем холодної та гарячої води і опломбування запірних вентилів у квартирі (будинку садибного типу) та відновлення надання послуг шляхом зняття пломб за свій рахунок протягом доби згідно з письмовою заявою;

4) перевірку кількісних і якісних показників надання послуг (якість і тиск води, температура гарячої води, температура повітря у приміщеннях тощо) у порядку, встановленому цими Правилами;

5) установлення квартирних засобів обліку та взяття їх на абонентський облік;

6) періодичну повірку, обслуговування та ремонт (у тому числі демонтаж, транспортування та монтаж) квартирних засобів обліку;

7) ознайомлення з нормативно-правовими актами у сфері житлово-комунальних послуг;

8) внесення за погодженням з виконавцем у договір змін, що впливають на розмір плати за послуги;

9) звільнення від плати за послуги у разі їх ненадання та отримання компенсації за перевищення строків проведення аварійно-відбудовних робіт;

10) відшкодування збитків, завданих його майну та/або приміщенню, шкоди, заподіяної його життю чи здоров'ю внаслідок неналежного надання або ненадання послуг.

Із матеріалів справи вбачається, що згідно копії паспорта лічильника води крильчастий КВ-1,5 підтверджується тільки факт продажу магазином «Хозстрой» 03.08.2007 року лічильника води крильчастий КВ-1,5, заводський № 371883 (а.с. 6).

Згідно копії довідки на ім'я ОСОБА_2. вбачається, що позивачка працювала з 2005 року по 01.07.2013 року в радгоспі «Заречье» (а.с. 8).

У відповідності до Акту від 31.10.2013 року № 48, виданого КЖРЕП-1, квартиронаймач ОСОБА_2. зареєстрована за АДРЕСА_1 з 2007 року, але за даним адресом не проживає з 2005 року. В цей час проживає в Росії (а.с. 9).

Згідно листа № 101 від 25.01.2014 року ІКВ ВКП на звернення ОСОБА_2. повідомило, що розрахунки за спожиту воду та скинуті стоки за її адресою провадяться згідно норм споживання на одну особу. В разі тимчасової відсутності споживача за місцем реєстрації для припинення нарахувань за спожиту воду необхідно провести роботи по пломбуванню водопровідного вводу за заявою споживача. Перерахунки за спожиті послуги за попередній період ІКВ ВКП не здійснює. Для уникнення непорозумінь на майбутнє ІКВ ВКП пропонує ОСОБА_2. сплатити існуючу на 23 січня 2013 року заборгованість в розмірі 753,52 грн. та встановити прилад обліку води у її квартирі і передати його на комерційний облік (а.с. 20).

Відповідно до ухвали Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 31 березня 2014 року скасовано судовий наказ від 11.12.2013 року про стягнення з ОСОБА_2. на користь ІКВ ВКП заборгованості за послуги з водопостачання та водовідведення у сумі 860 грн. 51 коп. та судовий збір в сумі 114 грн. 70 коп. (а.с. 7).

Будь-яких належних та допустимих, в розумінні ст.ст. 58, 59 ЦПК України, доказів на підтвердження існування підстав, передбачених ст. 67 Житлового Кодексу УРСР та Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення від 21.07.2005 року № 630, про стягнення з ІКВ ВКП 3500 гривень за надлишкові сплачені кошти за послуги водопостачання позивач ОСОБА_2. до суду не представила.

Так, згідно наданим позивачкою ОСОБА_2. копіям квитанцій сплати коштів за послуги водопостачання та водовідведення (а.с. 11-18) та наданим відповідачем ІКВ ВКП довідки по особовому рахунку 227329 абонента ОСОБА_2. за АДРЕСА_1 (а.с. 39-40), вбачається, що за послуги з водопостачання та водовідведення оплачувалися споживачем ОСОБА_2. з розрахунку обсягу витрат холодної води згідно з нормативами (нормами) споживання, а саме:

- в період з 01.04.2007р. по 31.12.2007р. : нарахована оплата в сумі 173,64 грн., - сплачено споживачем 154,56 грн.;

- в період з 01.01.2008р. по 31.12.2008р. : нарахована оплата в сумі 392,12 грн., - сплачено споживачем 520,00 грн.;

- в період з 01.01.2009р. по 31.12.2009р. : нарахована оплата в сумі 519,24 грн. - сплачено споживачем 0,00 грн.;

- в період з 01.01.2010р. по 31.12.2010р. : нарахована оплата в сумі 799,73 грн. - сплачено споживачем 920,00 грн.;

- в період з 01.01.2011р. по 30.06.2011р. : нарахована оплата в сумі 455,04 грн. - сплачено споживачем 250,00 грн.;

- в період з 01.07.2011р. по 31.12.2011р. : нарахована оплата в сумі 455,04 грн. - сплачено споживачем 400,00 грн.;

- в період з 01.01.2012р. по 31.12.2012р. : нарахована оплата в сумі 910,08 грн. - сплачено споживачем 1250,00 грн.;

- в період з 01.01.2013р. по 31.12.2013р. : нарахована оплата в сумі 907,64 грн. - сплачено споживачем 626,00 грн., субсидія 182,67 грн.;

- в період з 01.01.2014р. по 30.06.2014р. : нарахована оплата в сумі 455,04 грн. - сплачено споживачем 0,00 грн., субсидія 235,05 грн..

Таким чином, за період з 01.07.2007р. по 30.06.2011р. нарахована оплата в сумі 2339,77 грн. - сплачено споживачем 1844,56 грн.; за період з 01.07.2011р. по 30.06.2014р. нарахована оплата в сумі 2727,80 грн. - сплачено споживачем 2276,00 грн., субсидія 417,72 грн..

У контексті наведеного суд дійшов висновку про безпідставність позовної вимоги про стягнення коштів за надлишкову сплату за послуги водопостачання через їх відсутність (недоведеність).

Тому підстави для стягнення на користь позивача 3500 гривень за надлишкові сплачені кошти за послуги водопостачання відсутні.

Відповідно до ст. ст. 256, 257, ч.1 ст. 261 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно ч.4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

21 жовтня 2014 року відповідач ІКВ ВКП подав до суду заяву із вимогою про застосування строку позовної давності, посилаючись на початок перебігу позовної давності для позивача - липень 2014 року (а.с. 49).

Позивач заперечувала на вимогу відповідача і просила суд про відмову у застосуванню строку позовної давності, посилаючись на початок перебігу позовної давності для позивача - липень 2013 року.

Постановою Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року п. 11 « Про судове рішення у цивільній справі» № 14 судам роз'яснено, що встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову у позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову з підстав необґрунтованості позовних вимог, суд враховує, що вказані підстави є взаємовиключними із рішенням про відмову у позову з підстави пропуску строку позовної давності, та при вирішенні позову одночасно застосовуватися не можуть.

Судові витрати, які позивач сплатив за судовий збір, не компенсуються йому у зв'язку із відмовою позивачу у позові (а.с. 1-2).

Керуючись статтями 10, 11, 60, 88, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_2 до Ізюмського комунального виробничого водопровідно-каналізаційного підприємства про стягнення коштів за надлишкову сплату за послуги водопостачання - відмовити.

Рішення|розв'язання,вирішення,розв'язування| може| бути| оскаржене| в апеляційному| порядку|ладу|| в строк 10 днів| з дня проголошення| рішення|розв'язання,вирішення,розв'язування| шляхом подачі апеляційної скарги| до Апеляційного суду Харківської області через Ізюмський міськрайонний суд Харківської області.

Головуючий: суддя -

Повний текст рішення складено 28 жовтня 2014 року.