Ухвала суду № 41103341, 28.10.2014, Апеляційний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №296/5003/14-ц Головуючий у 1-й інст. Анциборенко Н. М.

Категорія 47 Доповідач Якухно О. М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2014 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого судді Якухно О.М.

суддів: Жигановської О.С., Коломієць О.С.

з участю

секретаря судового засідання Добровольської Т.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Житомирі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, Житомирської міської ради, третя особа - управління Держземагенства у Житомирському районі Житомирської області про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним державного акта та скасування його державної реєстрації за апеляційною скаргою представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_4 на ухвалу Корольовського районного суду м.Житомира від 02 жовтня 2014 року, -

в с т а н о в и л а :

У червні 2014 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовною заявою про визнання незаконним та скасування рішення двадцять п'ятої сесії Житомирської міської ради від 03 липня 2008 року за №667 про надання у спільну власність ОСОБА_2 та ОСОБА_3 земельної ділянки площею 0,0824 га, яка знаходиться по АДРЕСА_1, визнання недійсним державного акта серії ЯД №559200 від 03 вересня 2008 року на право власності на зазначену земельну ділянку та скасування його державної реєстрації.

10 вересня 2014 року через канцелярію суду відповідачем ОСОБА_3 подано заяву (а.с.29) про неможливість прийняття участі у розгляді справи так-як він проходить військову службу в зоні АТО та є учасником бойових дій, у зв'язку з чим він просить не розглядати справу без його присутності. В обґрунтування заявленого клопотання надав довідку з військової частини ПП В0624 від 04 вересня 2014 року (а.с.30).

Ухвалою Корольовського районного суду м.Житомира від 02 жовтня 2014 року клопотання ОСОБА_3 задоволено та провадження по справі зупинено.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду представником позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_4 подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати ухвалу Корольовського районного суду м.Житомира від 02 жовтня 2014 року, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Зокрема, апелянт посилається на неправильне застосування судом норм процесуального права та вважає оскаржувану ухвалу необґрунтованою, а висновки суду про доведеність факту переведення військової частини ПП В0624 на воєнний стан такими, що не відповідають обставинам справи, у зв'язку з чим відсутня правова підстава, передбачена п.3 ч.1 ст.201 Цивільного процесуального кодексу України (надалі - ЦПК України), для зупинення провадження у справі.

Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з таких підстав.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.210 ЦПК України ухвала суду, що постановляється як окремий документ, складається з відповідних частин, в т.ч. і мотивувальної частини із зазначенням мотивів, з яких суд дійшов висновків, і закону, яким керувався суд, постановляючи ухвалу.

Згідно п.33 постанови Пленуму Верховного суду України № 2 від 12 червня 2009 року «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» суд зупиняє або закриває провадження у справі чи залишає заяву без розгляду з підстав, передбачених відповідно статтями 201, 202, 205, 207 ЦПК, перелік яких є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.

Закінчення провадження у справі з цих підстав без ухвалення рішення має бути належно вмотивовано в ухвалах, постановлених з цього приводу. Про наслідки вчинення зазначених процесуальних дій суд роз'яснює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, відповідно до частини четвертої статті 10 ЦПК і правил, що їх регулюють.

Постановляючи ухвалу суд керувався ст.293 ЦПК України, яка стосується апеляційного розгляду, але у мотивувальній частині не зазначив, яку норму закону він застосував, зупиняючи провадження у справі : п.3 ч.1 ст.201 чи п.1 ч.1 ст.202 ЦПК України, що містять різні підстави для зупинення розгляду справи при перебуванні сторони на військовій службі, та не зазначив строку, на який зупиняється провадження у справі.

Так, за загальним правилом п.3 ч.1 ст.201 ЦПК України суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у разі перебування позивача або відповідача у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан.

Пунктом 1 ч.1 ст.202 ЦПК України передбачено право суду зупинити провадження у справі за заявою особи, яка бере участь у справі, а також з власної ініціативи під час перебування сторони на строковій військовій службі або альтернативній (невійськовій) службі не за місцем проживання.

Воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень (ст.1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану»).

Відповідно до ст. 39 Закону "Про загальний військовий обов'язок і військову службу" від 18.06.1999 року рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях приймається Президентом України у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.

Аналогічна норма закріплена і у ст.5 Закону України «Про правовий режим воєнного стану».

Визначення мобілізації викладено у ст.1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Мобілізація це комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

Згідно ст. 1 Указу Президента України «Про часткову мобілізацію» від 06 травня 2014 року у зв'язку з різким ускладненням внутрішньополітичної обстановки у південних і східних регіонах держави внаслідок дальшого втручання Російської Федерації у внутрішні справи України, зростанням соціальної напруги в державі, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пунктів 1, 17, 20 частини першої статті 106, статті 112 Конституції України постановлено оголосити та провести часткову мобілізацію.

Судом встановлено, що відповідно до довідки з військової частини ПП В0624 від 04 вересня 2014 року ОСОБА_3 з 02 серпня 2014 року знаходиться на військовій службі у військовій частині ПП В0624 відповідно до п.2 ч.4 ст.2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25 березня 1992 року та згідно з Указом Президента України «Про часткову мобілізацію» від 06 травня 2014 року вважається учасником бойових дій в зоні АТО.

Отже, відповідач ОСОБА_3 не перебуває на строковій військовій службі або альтернативній (невійськовій) службі, а тому застосування п.1 ч.1 ст.202 ЦПК України неможливе.

Щодо можливості зупинення розгляду справи за п.3 ч.1 ст.201 ЦПК України, колегія суддів зазначає, що надана відповідачем довідка не свідчить про переведення військової частини В0624 на організацію і штати воєнного часу або перебування відповідача у зоні АТО. Статус учасника бойових дій не дає підстав для зупинення провадження у справі без наявності вищевказаних ознак.

На підставі викладеного, судове рішення про зупинення провадження у справі постановлено при неповному з'ясуванню обставин, що мають значення для справи та з порушенням норм процесуального прав, а тому підлягає скасуванню з направленням справи для продовження її розгляду.

Керуючись ст.ст. 209, 303, 304, 307, 311, 313-315 ЦПК України , колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_4 задовольнити.

Скасувати ухвалу Корольовського районного суду м.Житомира від 02 жовтня 2014 року і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді