Постанова № 41102926, 23.10.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/10649/14 Головуючий у 1-й інстанції: Кузьменко В.А.

Суддя-доповідач: Земляна Г.В.

ПОСТАНОВА

Іменем України

23 жовтня 2014 року м. Київ

колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Земляної Г.В.

суддів Горбань Н.І., Сорочко Є.О.

за участю секретаря Скалецької І.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційні скарги апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 серпня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Міністерства оборони України про визнання протиправним рішення, зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И Л А

Позивач, ОСОБА_2, звернувся до суду з позовом до Міністерства оборони України, в якому просить:

- визнати протиправним рішення заступника Міністра оборони України, генерал-майора Ліщинського Олександра Івановича;

- зобов'язати відповідача вчинити дії для виплати заборгованості по грошовому забезпеченню з 01 серпня 2011 року по 16 серпня 2011 року в сумі 711,88 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 серпня 2014 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятою постановою ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність рішення суду, неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом норм процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення

Заслухавши суддю-доповідача, осіб, що з'явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а постанова суду першої інстанції - скасуванню з ухваленням нового рішення з таких підстав.

Згідно зі п.3 ч.1 ст. 198, п.4 ч.1 ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 статі 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_2, з метою виплати заборгованості по грошовому забезпеченню з 01 серпня 2011 року по 16 серпня 2011 року в сумі 711,88 грн., звернувся на особистий прийом до заступника Міністра оборони України, генерал-майора Ліщинського Олександра Івановича (далі по тексту - Ліщинський О.І.).

Під час особистого прийому ОСОБА_2 було відмовлено у його заяві, та зазначено, що за постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2014 року та ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 04 червня 2014 року, позивачу відмовлено у задоволенні позовних вимог стосовно проведення відповідних доплат грошового забезпечення під час перебування у розпорядженні позитивних рішень прийнято не було; та зазначено, що терміни розгляду зазначеного питання, згідно вимог діючих нормативно-правових актів, керівництвом Міністерства оборони України та Збройних Сил України вийшли.

Позивач вважає рішення Ліщинського О.І. про відмову у виплаті заборгованості по грошовому забезпеченню з 01 серпня 2011 року по 16 серпня 2011 року в сумі 711,88 грн. протиправними, оскільки за час перебування в розпорядженні командира військової частини А 1622 з 01 червня 2011 року по 16 серпня 2011 року, ОСОБА_2 виплачено грошове забезпечення лише за період з 01 червня 2011 року по 31 липня 2011 року.

Суд першої інстанції відмовляючи в задоволенні позовних вимог прийшов до висновку, що спірна сума не вважається заборгованістю, а тому, що рішення Ліщинського О.І. про відмову у виплаті заборгованості по грошовому забезпеченню є правомірним, а позовні вимоги у цій частині - такими, що не підлягають задоволенню.

Колегія суддів не в повній мірі погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції та зазначає наступне.

Так, з матеріалів справи вбачається та не заперечується сторонами, що 19 квітня 2011 року між Міністерством оборони України в особі командира військової частини А0665 та ОСОБА_2 укладено контракт про проходження військової служби у Збройних Силах України.

Наказами начальника 169 гвардійського центру від 19 квітня 2011 року №18 та №73 ОСОБА_2 прийнято в добровільному порядку на військову службу за контрактом строком на три роки і призначено на посаду курсанта навчальної роти 324 школи підготовки сержантів 169 навчального гвардійського центру, та зараховано до списків особового складу військової частини та на всі види забезпечення.

Відповідно до наказу командира військової частини А1622 від 01 червня 2011 року №102 ОСОБА_2 вважався таким, що здав справи та посаду і вибув до нового місця служби; з 01 червня 2011 року виключити зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.

Наказом командира військової частини А1622 від 16 серпня 2011 року №155 ОСОБА_2 вважають таким, що з 01 червня 2011 року здав справи та посаду; з 16 серпня 2011 року виключити зі списків особового складу частини та усіх видів забезпечення; 16 серпня 2011 року убув до нового місця служби.

Згідно наказу командира військової частини А1937 від 17 серпня 2011 року №161 позивача зараховано до списків особового складу частини та на всі види забезпечення.

Тобто, судом встановлено, що в період з 01 червня 2011 року по 16 серпня 2011 року (2 місяці 16 днів) позивач перебував у розпорядженні командира військової частини А1622.

За період з 01 червня 2011 року по 31 липня 2011 року ОСОБА_2 військовою частиною А 1622 виплачено грошове забезпечення в сумі 2 749,42 грн.; грошове забезпечення за період понад два місяці перебування позивача у розпорядженні, а саме з 01 серпня 2011 року по 16 серпня 2011 року, не нараховувалося та не виплачувалось.

Всі зазначені вище обставини встановлені постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2014 року, яка набрала законної сили відповідно до ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 04 червня 2014 року.

Відповідно до ч.1 ст.72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Враховуючи ту обставину, що грошове забезпечення за період з 01 серпня 2011 року по 16 серпня 2011 року позивачу не нараховувалося та не виплачувалось, він звернувся з заявою до Заступника Міністра оборони України, в якій просив, прийняти його на особистий прийом для прийняття рішення про виплату йому грошового забезпечення за період з 01.08.2011 року по 16.08.2011 року (а.с.23).

Відповідно до витягу з протоколу від 26.06.2014 року прийому громадян, заступником Міністра оборони України було відмовлено позивачу у прийнятті рішення про виплату йому грошового забезпечення за період з 01.08.2011 року по 16.08.2011 року.

Так, підставами для відмови у прийнятті рішення про виплату грошового забезпечення, відповідач посилається на дві обставини.

По-перше, відповідач посилається на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2014 року, яка набрала законної сили відповідно до ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 04 червня 2014 року, якою у задоволенні позовних вимог стосовно проведення відповідних доплат грошового забезпечення під час перебування у розпорядженні військової частини А1622.

Однак, колегія суддів вважає посилання на вказану обставину необґрунтованими, оскільки, як вбачається з вказаного рішення, дії військової частини А0665 щодо невиплати ОСОБА_2 визнано правомірними та в ній зазначено, що для виплати грошового забезпечення за період з 01.08.2011 року по 16.08.2011 року необхідне рішення Міністра оборони України, першого заступника Міністра оборони України, начальника Генерального штабу - Головнокомандувача Збройних Сил України, командувачів видів Збройних Сил України, та особам старшинського складу з числа прапорщиків (мічманів), які проходять військову службу за контрактом, - за рішенням командира об'єднання, командира (начальника) органу військового управління вищого рівня.

Таким чином, вказаною постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2014 року встановлено ту обставину, що рішення стосовно виплати позивачу грошового забезпечення за період з 01.08.2011 року по 16.08.2011 року компетентним на те органом не прийнято.

Саме тому позивач в даному випадку звернувся до заступника Міністра оборони України на особистому прийомі з питанням про прийняття відповідного рішення стосовно даного питання.

Другою обставиною для відмови у прийнятті відповідного рішення стала та обставина, що вийшли терміни розгляду зазначено питання.

Однак, колегія суддів не приймає до уваги дане твердження відповідача та вважає за необхідне зазначити наступне.

Порядок та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, ліцеїстам та вихованцям військових оркестрів, а також порядок виплати військовослужбовцям Збройних Сил України одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби, визначає Інструкція про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затверджена наказом Міністра оборони України від 11 червня 2008 року №260 (далі по тексту - Інструкція).

Відповідно до пункту 9.1 Інструкції визначено, що особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом, звільненим від посад, які вони займають (у тому числі у зв'язку з переходом військової частини на новий штат, частковою зміною штату), із дня, наступного за днем звільнення від займаних посад (скорочення штатної посади), протягом двох місяців виплачується грошове забезпечення, яке військовослужбовець отримував за штатною посадою на день звільнення з посади (скорочення).

Грошове забезпечення у цьому випадку обчислюється виходячи з окладу за військове звання, посадового окладу, надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім винагород та морського грошового забезпечення).

Після закінчення двох місяців особам офіцерського складу грошове забезпечення може виплачуватися протягом наступного місяця тільки за рішеннями Міністра оборони України, першого заступника Міністра оборони України, начальника Генерального штабу - Головнокомандувача Збройних Сил України, командувачів видів Збройних Сил України, а особам рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом, - за рішеннями командира армійського корпусу (повітряного командування), командира (начальника) органу військового управління вищого рівня.

Після трьох місяців із дня звільнення від посади (скорочення штатної посади) грошове забезпечення особам офіцерського складу може виплачуватися тільки за рішенням Міністра оборони України та начальника Генерального штабу - Головнокомандувача Збройних Сил України.

Так, позивач, дізнавшись про порушення своїх прав щодо невиплати йому грошового забезпечення звернувся до Військової частини А0665 з клопотанням про сплату йому несплаченого грошового забезпечення за період з 01.08.2011 року по 16.08.2011 року.

Листом від 15.11.2013 року №2447 (а.с.24) Військова частина А0665 повідовила ОСОБА_2 про те, що виплата грошового забезпечення за період з 01.08.2011 року по 16.08.2011 року неможлива, так як не було прийнято відповідного рішення уповноваженою на те особою у відповідності до пункту 9.1 Інструкції.

Після чого позивач звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом про визнання дій Військової частини А0665 протиправними та зобов'язання виплатити грошове забезпечення за даний період. Однак, судом в цій частині позову відмовлено, так як відсутнє рішення уповноваженого органу про виплату грошового забезпечення за даний період. Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 04 червня 2014 року постанова суду першої залишена без змін. В своїй ухвалі суд апеляційної інстанції погодився з тим, що відсутнє рішення уповноваженого органу про виплату грошового забезпечення за даний період.

Саме тому позивач, отримавши ухвалу від 04 червня 2014 року звернувся до відповідача з питання про прийняття відповідного рішення.

Однак, заступником Міністра оборони України відмовлено ОСОБА_2 в розгляді даного питання та прийняття рішення по суті.

Враховуючи вище викладене, колегія суддів приходить до висновку, що відповідач неправомірно відмовив позивачу у розгляді поставленого останнім питання про виплату грошового забезпечення за період з 01.08.2011 року по 16.08.2011 року та не прийняв відповідного рішення по суті постановленого питання.

А тому, колегія судді приходить до висновку, що рішення відповідача стосовно відмови у розгляді питання щодо нарахування та виплати ОСОБА_2 грошового забезпечення підлягає скасуванню.

Відповідно до ч.2 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Разом з тим, не підлягає задоволенню вимога позивача про зобов'язання відповідача вчинити дії для виплати заборгованості по грошовому забезпеченню з 01 серпня 2011 року по 16 серпня 2011 року в сумі 711,88 грн., оскільки, вирішення даного питання відноситься до дискреційних повноважень

Однак, колегія суддів вважає, що суд, установивши порушення чинного законодавства України має обрати у своєму рішенні спосіб захисту порушених прав та інтересів, а також порядок усунення усіх наслідків цих порушень відповідно до закону або приймає інше передбачене законом рішення.

Таким чином, колегія суддів вважає, що встановивши протиправність відмови відповідача в розгляду питання по суті та прийняття відповідного рішення, може скористатися наданим ч. 2 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України правом вийти за межі позовних вимог з метою повного захисту прав, свобод та інтересів позивача шляхом зобов'язання заступника Міністра оборони України повторно питання щодо проведення доплати грошового забезпечення ОСОБА_2 за період перебування його у розпорядженні командира військової частини А1622 з 01.06.2011 року по 16.08.2011 року та прийняти відповідне рішення за результатами його розгляду.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що позов в цій частині підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 159 КАС України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким чином апеляційна скарга позивача підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення частині про часткове задоволення позову.

З урахуванням зазначеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції порушені норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, що є підставою для скасування судового рішення.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Керуючись ст.ст.4, 8-11, 160, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 серпня 2014 року - скасувати.

Позов ОСОБА_2 до Міністерства оборони України про визнання протиправним рішення, зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення заступника Міністра оборони України про відмову у розгляді питання щодо проведення доплати грошового забезпечення ОСОБА_2 за період перебування його у розпорядженні командира військової частини А1622 з 01.06.2011 року по 16.08.2011 року.

Зобов'язати заступника Міністра оборони України розглянути питання щодо проведення доплати грошового забезпечення ОСОБА_2 за період перебування його у розпорядженні командира військової частини А1622 з 01.06.2011 року по 16.08.2011 року та прийняти відповідне рішення.

В решті позову відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів із дня складання у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України у порядку ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: Г.В.Земляна

Судді: Н.І. Горбань

Є.О. Сорочко

Повний текст виготовлено 28 жовтня 2014 року.

суддя Земляна Г.В.

Судді: Горбань Н.І.

Сорочко Є.О.