Ухвала суду № 41102915, 23.10.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/7739/14 Головуючий у 1-й інстанції: Іщук І.О. Суддя-доповідач: Земляна Г.В.

У Х В А Л А

Іменем України

23 жовтня 2014 року м. Київ

колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Земляної Г.В.

суддів Горбань Н.І., Сорочко Є.О.

за участю секретаря Скалецької І.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 червня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ніко Авто Інвест" до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення,-

В С Т А Н О В И Л А :

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Ніко Авто Інвест», звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві, в якому просить визнати протиправним податкове повідомлення-рішення від 07.03.2014 р. № 0000028152, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 187 900,00 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 червня 2014 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 07.03.2014 р. № 0000028152, винесене Державною податковою інспекцією у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, представник Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність рішення суду, неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом норм процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, осіб, що з'явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанова суду залишенню без змін, з наступних підстав.

Згідно зі п.1 ч.1 ст. 198, ст.200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч. 1 статі 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини справи, наданим доказам дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Державною податковою інспекцією у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Ніко Авто Інвест» з питань правомірності нарахування від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту по взаємовідносинах з ТОВ «Газ-Інвест» у червні 2011 року, ТОВ «Мега-Сервіс» у липні 2011 року, ТОВ «Київкапіталбуд» у жовтні 2011 року.

Перевіркою встановлено порушення: п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, а саме: ТОВ «Ніко Авто Інвест» завищено суму податкового кредиту у червні 2011 року на суму ПДВ 6 250,00 грн., у липні 2011 року на суму ПДВ 81 635,00 грн., у жовтні 2011 року на суму ПДВ 100 015,13 грн.

За результатами перевірки складено акт від 21.02.2014 р. № 13/26-55-15-02/36926449 та винесено податкове повідомлення-рішення від 07.03.2014 р. № 0000028152, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 187 900,00 грн.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до суду з позовом про визнання протиправним податкового повідомлення-рішення від 07.03.2014 р. № 0000028152.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції прийшов до висновку, що формування ТОВ «Ніко Авто Інвест» податкового кредиту з податку на додану вартість є правомірним, а дії Державної податкової інспекції у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві щодо нарахування позивачу сум з податку на додану вартість - протиправними.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, оскільки вони знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи виходячи з наступного.

Так, з матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Ніко Авто Інвест» зареєстровано Печерською районною у м. Києві державною адміністрацією, перебуває на обліку у ДПІ у Печерському районі м. Києва, про що свідчить Виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Між ТОВ «Мега-Сервіс» (Підрядник) та ТОВ «Ніко Авто Інвест» (Замовник) укладено договір підряду № 005 МС/0606/БС від 10.06.2011 р., відповідно до умов якого, Замовник доручає, а Підрядник забезпечує відповідно до умов договору виконання робіт по отриманню ордера на виконання робіт з перевлаштування інженерних комунікацій у САД (Службі Автомобільних Доріг) у Київській області та проведення робіт з перевлаштування інженерних комунікацій на об'єкті: «Заїзди-виїзди до бізнес-центру з офісно-готельними і торгово-виставковими комплексами, центром сервісного обслуговування автомобілів, а також гостьовою автомобільною стоянкою в смузі відведення автомобільної дороги».

На виконання умов вищевказаного договору позивачем надано погоджену договірну ціну (додаток № 1 до договору № 005МС/0606/БС), податкові накладні: від 16.06.2011 р. № 10, від 08.07.2011 р. № 5, від 11.07.2011 р. № 6, від 13.07.2011 р. № 7.

На підтвердження здійснення оплати за виконані роботи позивачем надано банківські виписки по особовому рахунку ПАТ «Сведбанк» за період з 16.06.2011 р. по 03.10.2011 р., які свідчать про перерахування коштів ТОВ «Мега-Сервіс».

Також позивачем надано Довідку про вартість виконаних будівельних робіт/та витрат за серпень 2011 року (форма КБ-3).

На підтвердження приймання виконаних будівельних робіт позивачем надано акт № 1 за серпень 2011 року (форма КБ-2), акт № 2 приймання виконаних будівельних робіт за серпень 2011 року (форма КБ-2).

Крім цього, як вбачається із акту до перевірки, Позивачем було надано належним чином засвідчені копії первинних бухгалтерських документів, які підтверджують факт здійснення фінансово-господарської діяльності Позивача з ТОВ «Мега-Сервіс». На час здійснення операції та на час проведення перевірки ТОВ «Мега-Сервіс» зареєстрований належним чином як платник податку на додану вартість.

Тобто, відповідач ні в акті перевірки ні в судових засіданнях не заперечує про наявність всіх первинних документів, які підтверджують факт виконання сторонами своїх зобов'язань.

Також, ТОВ «Ніко Авто Інвест» (Замовник) та ТОВ «Газ-Інвест» (Підрядник) укладено договір ГИ-10/03 від 31.03.2011 р., відповідно до умов якого, Замовник доручає, а Підрядник зобов'язується за завданням Замовника та відповідно до Завдання на проектування, затвердженого Замовником та розробленого Підрядником, на власний ризик та у строки, передбачені цим договором, виконати (забезпечити виконання) проектні роботи з розробки та виготовлення проектної документації, та передати Замовнику виконані проектні роботи у строки, визначені цим Договором, а Замовник зобов'язується оплатити Підряднику за виконання проектних робіт та прийняти виконані проектні роботи у відповідності до умов цього Договору.

На виконання вищезазначеного договору ТОВ «Газ-Інвест» виписано позивачу податкову накладну від 16.05.2011 р. № 1.

На підтвердження оплати позивачем надано банківську виписку АТ «Сведбанк» від 16.05.2011 р.

Крім цього, як вбачається із акту до перевірки, Позивачем було надано належним чином засвідчені копії первинних бухгалтерських документів, які підтверджують факт здійснення фінансово-господарської діяльності Позивача з ТОВ «Газ-Інвест». На час здійснення операції та на час проведення перевірки ТОВ «Газ-Інвест» зареєстрований належним чином як платник податку на додану вартість.

Тобто, відповідач ні в акті перевірки ні в судових засіданнях не заперечує про наявність всіх первинних документів, які підтверджують факт виконання сторонами своїх зобов'язань.

Також, ТОВ «Ніко Авто Інвест» (Замовник) та ТОВ «Київкапіталбуд» (Підрядник) укладено договір підряду № НАІ-К-25/10/11 від 25.09.2011 р., відповідно до умов якого, Підрядник в межах цього Договору, виконує на свій ризик власними та залученими силами і засобами увесь, передбачений п. 3.1 цього Договору фронт (обсяг) робіт, здає у визначені цим Договором строки роботи Замовнику, а Замовник приймає виконані належним чином підрядні роботи та оплачує їх вартість в порядку, передбаченому цим Договором.

Відповідно до Договірної ціни до вищенаведеного договору Підрядник зобов'язується виконати будівництво «Бізнес центру з офісно-готельними та торгівельно-виставковими комплексами і центром сервісного обслуговування автомобілів», що буде розташований на шести земельних ділянках площею 5,94 га, що знаходяться на території Гірської сільської Ради Бориспільського району Київської області, що здійснюється у 2011 році.

На виконання договору ТОВ «Київкапіталбуд» виписано позивачу податкові накладні: від 28.09.2011 р. № 476, від 27.09.2011 р. № 443.

На підтвердження оплати позивачем надано банківські виписки по рахунку АТ «Сведбанк» та надано довідку про вартість виконаних будівельних робіт/та витрат за вересень 2011 року.

Також на підтвердження виконаних робіт позивачем надано акт № б/н приймання виконаних будівельних робіт за вересень 2011 року (форма КБ-2в).

Крім цього, як вбачається із акту до перевірки, Позивачем було надано належним чином засвідчені копії первинних бухгалтерських документів, які підтверджують факт здійснення фінансово-господарської діяльності Позивача з ТОВ «Газ-Інвест». На час здійснення операції та на час проведення перевірки ТОВ «Газ-Інвест» зареєстрований належним чином як платник податку на додану вартість.

Тобто, відповідач ні в акті перевірки ні в судових засіданнях не заперечує про наявність всіх первинних документів, які підтверджують факт виконання сторонами своїх зобов'язань.

Проаналізувавши зміст актів приймання виконаних будівельних робіт та податкових накладних, суд першої інстанції обґрунтовано зазначає, що вони складені у відповідності до приписів чинного законодавства, зокрема, актами визначено кошторис робіт, прямі витрати (у т.ч. вартість матеріалів, виробів та конструкцій, заробітна плата), вартість експлуатації машин, у т.ч. заробітна плата робітників, що обслуговують машини; перелік видів робіт; загальновиробничі витрати, кошти на зведення та розбирання тимчасових будівель і споруд, додаткові витрати при виконанні будівель-монтажних робіт тощо; підприємство, яке склало акт та його ідентифікаційний код, замовник, підрядник, номер договору, місце складання, найменування об'єкту будівництва, акти та податкові накладні підписані уповноваженими представниками сторін та засвідчені печатками.

Таким чином, документів суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що вони оформлені у відповідності до вимог Закону № 996-ХІV та Положення. Також наявні в матеріалах податкові накладні, що були виписані ТОВ «Альянс будівельників України» на адресу позивача за результатами поставки товару, за своїм змістом цілком відповідають вимогам п. 201.1 ст. 201 ПК України.

Тобто, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що факт безпосереднього зв'язку витрат з господарською діяльністю платника податків може бути встановлено з урахуванням якісних характеристик отриманих послуг, які б однозначно свідчили про їх призначення для використання в господарській діяльності платника податків, відповідали б змісту цієї діяльності.

Таким чином, враховуючи, предмет спірних правочинів, беручи до уваги вид діяльності позивача та його контрагента, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що господарські операції позивача з контрагентами підтверджуються необхідними документами, а зазначені вище операції використано позивачем у власній господарській діяльності.

Наявність всіх первинних документів, які підтверджують факт виконання сторонами своїх зобов'язань не спростовані та не заперечуються відповідачем.

Разом з тим, на виконання ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 11 вересня 2014 року про витребування доказів, позивачем надано додаткові документи на підтвердження товарності укладених угод.

Зокрема, позивачем надано суду апеляційної інстанції належним чином завірені копії документів на підтвердження виконання контрагентами позивача своїх зобов'язань, а саме: копії актів приймання виконаних робіт, копії банківських виписок, які підтверджують оплату виконаних робіт, крім того, позивачем надано копію ордеру (дозволу) на право виконання перевлаштування існуючих комунікацій, копію технічних умов на перевлаштування існуючих комунікацій та лист управління державної охорони України щодо відсутності заперечень щодо розташування виїзду (заїзду) на ділянці дороги М-03 Київ-Харків-Довжанський.

Дослідивши вказані документи, колегія суддів приходить до висновку, що вони в повній мірі відображують зміст та обсяг господарських операцій та відповідають вимогам чинного законодавства України.

Тобто, судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції досліджено всі первинні документи надані позивачем на підтвердження реальності та товарності укладених договорів, та колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що аналіз зазначених вище документів свідчить, що в них наявні всі необхідні реквізити, яким має відповідати первинний документ, відповідно до вимог чинного законодавства. у вказаних документах зафіксовано факти здійснення господарських операцій

Частиною 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність»передбачено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Так, аналіз зазначених вище актів свідчить, що в них наявні всі необхідні реквізити, яким має відповідати первинний документ, відповідно до вимог чинного законодавства. Жодним нормативним актом не визначено яким має бути опис обсягу господарської операції в первинному документі. В актах зафіксовано факти здійснення господарських операцій, а тому позивачем належним чином підтверджено правомірність віднесення витрат, понесених позивачем у зв'язку із з отриманням послуг від контрагентів, до складу валових витрат.

З огляду на викладене, а також враховуючи той факт, що інших доказів та обґрунтувань, крім зазначених, на підтвердження відсутності у позивача прав на формування податкового кредиту та витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування за фінансово - господарськими відносинами з контрагентами відповідачем не надано та не зазначено про причини неможливості їх надання, суд дійшов висновку про те, що господарські операції між позивачем та зазначеними мали реальний товарний характер.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи та зазначено відповідачем в Акті перевірки, що висновок про порушення позивачем податкового законодавства ґрунтується лише на висновках перевірок контрагентів позивача.

Щодо відповідальності позивача за можливі протиправні дії його контрагентів, то відповідно до ст. 47 Податкового кодексу України відповідальність за неподання, порушення порядку заповнення документів податкової звітності, порушення строків їх подання контролюючим органом, недостовірність інформації, наведеної у зазначених документах несуть юридичні особи, постійні представництва нерезидентів, які відповідно до Кодексу визначені платниками податків, а також їх посадові особи. Отже, платник податку несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податків і не може автоматично поширюватись на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Так, висновки податкового органу щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства та відсутність права на податковий кредит зроблені з огляду на акти «Про неможливість проведення зустрічних звірок» ТОВ «Газ-Інвест», ТОВ «Мега-Сервіс», ТОВ «Київкапіталбуд».

Однак, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що факт порушення контрагентом своїх податкових зобов'язань може бути підставою для висновку про необґрунтованість заявлених платником податку вимог про надання податкової вигоди - відшкодування ПДВ з державного бюджету, якщо податковий орган доведе: що платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускали його контрагенти; або що діяльність платника податку, його взаємозалежних або афілійованих осіб спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди, переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов'язань, зокрема у випадках, коли такі операції здійснюються через посередників. Дані обставини не знайшли свого підтвердження під час розгляду спору як в суді першої, так і апеляційної інстанцій.

Так, при розгляді справи судом першої інстанції було перевірено чи мали операції між позивачем та його контрагентами мали реальний товарний характер, можливість здійснення таких операцій з урахуванням оперативності проведення операцій та віддаленості контрагентів один від одного, подальше використання позивачем отриманих товарів.

При цьому, суд першої інстанції правомірно виходив з того, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до закону необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для відшкодування податку на додану вартість в подальшому, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності, наприклад, у випадку, коли не проводилися самі операції. Також, судом було зобов'язано позивача та відповідача надати всі наявні докази на обґрунтування їх правових позицій.

Відповідачем, в порушення ст.71 КАС України, доказів, які б спростовували пояснення позивача та наданні ним докази суду не надано. Зокрема, відповідачем не надано доказів того, що контрагенти позивача не відобразили у своїй податковій звітності операції з позивачем, а також, що ним не було сплачено податок на додану вартість з вказаних операцій. Відтак, відповідачем не спростовано доводів позивача та доказів, наявних у матеріалах справи, які доводять товарність та реальність господарських операцій між позивачем та його контрагентами.

Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано зазначає, що акти перевірки контрагентів позивача не можуть бути належними доказами на підтвердження допущення позивачем порушення норм податкового законодавства.

Крім того, згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 22.01.2009 у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

Отже, Європейський Суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення законодавства його контрагентом.

Рішення Європейського Суду з прав людини згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» мають в Україні значення джерела права. Більше того, частина 2 статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України вимагає врахування практики Європейського Суду з прав людини при вирішенні справ.

З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем не доведено, що зміст зазначених вище угод не відповідають дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків чи свідчить про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання договорів або приховування дійсного об'єкту оподаткування, зменшення бази оподаткування, створення штучних підстав для незаконного відшкодування сум сплачених податків за рахунок коштів бюджету, отримання незаконних пільг з оподаткування тощо.

Суд першої інстанції правомірно звертає увагу на те, що позивач, як покупець, не може нести відповідальності за неправомірні дії контрагента.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Разом з тим, в порушення ст.. 71 КАС України відповідачем ні в суду першої інстанції ні в суді апеляційної інстанції не надано доказів правомірності винесеного податкового повідомлення-рішення.

З огляду на вищезазначене апеляційна інстанція приходить до висновку, що суд першої інстанції правомірно задовольнив позов.

При цьому апеляційна скарга не містить посилання на обставини, передбачені статтями 202 - 204 Кодексу адміністративного судочинства України, за яких рішення суду підлягає скасуванню.

Доводи, викладені заявником в апеляційній скарзі були предметом дослідження суду першої інстанції і не знайшли свого належного підтвердження.

Вказані в апеляційній скарзі процесуальні порушення не призвели до неправильного вирішення справи і не є підставою для скасування судового рішення.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим апеляційна скарга залишається без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4, 8-11, 160, 196, 198, 200, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 червня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів із дня складання у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України у порядку ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: Г.В.Земляна

Судді: Н.І. Горбань

Є.О. Сорочко

Повний текст виготовлено 28 жовтня 2014 року

Головуючий суддя Земляна Г.В.

Судді: Горбань Н.І.

Сорочко Є.О.