Постанова № 41102828, 13.10.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

13 жовтня 2014 року 10:20 Справа № 2а-165/12/2670 (вх. № 12960)

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Шулежка В.П.,

за участю секретаря судового засідання - Пасічнюк С.В.,

за участю сторін:

представника позивача - Фелів О.О.,

представника відповідача - Муха С.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за позовом дочірнього підприємства «Адідас-Україна» до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

З позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось дочірнє підприємство «Адідас-Україна» (далі - позивач, ДП «Адідас-Україна») до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків (далі - відповідач, Центральний офіс) про скасування податкового повідомлення-рішення № 0001124240 від 05.09.2011 року, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 944 366,70 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.05.2012 року адміністративний позов задоволено у повному обсязі.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 09.10.2012 року апеляційну скаргу Центрального офісу залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 24.09.2013 року скасовано постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.05.2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 09.10.2012 року та направлено справу на новий розгляд, оскільки суди попередніх інстанцій не дослідили та не розглянули належним чином докази, що містяться в матеріалах справи, не надали належну оцінку обставинам справи.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач вважає рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій протиправним та таким, що підлягає скасуванню оскільки позивачем не було допущено неоприбуткування готівки.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив позов задовольнити.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав повністю та зазначив, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте відповідно до вимог чинного законодавства, посилаючись на обставини, викладені в акті перевірки та запереченнях проти адміністративного позову.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників сторін, судом встановлено наступне.

ДПІ у м. Житомирі проведено фактичну перевірку з питань дотримання порядку здійснення розрахунків операцій за товари (послуги), ведення касових операцій, вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій господарської одиниці ДП «Адідас Україна» - магазину «Адідас», розташованого за адресою: м. Житомир, вул. Київська, 77, за результатами якої складено акт від 19.08.2011 року № 0267/06/25/23/24251899.

Згідно висновків, викладених в акті перевірки, встановлено порушення позивачем вимог п. 2.2, п. 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 року № 637, а саме:

- неоприбуткування готівкових коштів в повній сумі їх фактичних надходжень в книзі обліку розрахункових операцій (книга ОРО) № 2665004859р/4 на підставі фіскального звітного чеку Z-звіту № 1065 від 17.08.2011 року на суму 17 679,50 грн.;

- незабезпечення своєчасного оприбуткування готівкової виручки в розділі ІІ книги ОРО № 2665004859р/4, яка зареєстрована 05.07.2011 року, в якій підклеєні фіскальні звітні чеки з № 1010 від 26.06.2011 року по № 1018 від 04.07.2011 року на загальну суму готівкової виручки 67 158,00 грн. відображеної в книзі ОРО № 2665004859р/4. Попередня книга ОРО № 2665004859р/3, закінчена 25.06.2011 року, будь-яких записів щодо оприбуткування готівкової виручки на підставі Z-звітів з №1010 по №1018 в книзі ОРО № 2665004859р/3 також не вчинено. Та аналогічне порушення, відповідно, було виявлено у книзі ОРО № 2665004858р/3, в якій не забезпечено оприбуткування готівкової виручки за фіскальними звітними чеками з №1016 від 29.06.2011 року по №1021 від 04.07.2011 року на загальну суму готівкової виручки 103 035,84 грн. (записи здійснено у книзі ОРО № 2665004858р/4, яка зареєстрована 05.07.2011 року).

Загальна сума неоприбуткування готівкових коштів в книгах ОРО складає 188 873,34 грн.

На підставі висновків, що викладені в акті перевірки, Спеціалізованою ДПІ у м. Києві по роботі з великими платниками податків прийнято податкове повідомлення-рішення від 05.09.2011 року № 0001124240, яким позивачу нараховано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 944 366,70 грн.

За результатами адміністративного оскарження, рішенням Державної податкової адміністрації у м. Києві від 07.11.2011 року № 10719/10/25-214 скаргу позивача було залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої ДПІ у м. Києві по роботі з великими платниками податків від 05.09.2011 року № 0001124240 - без змін.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 33 Закону України «Про Національний банк України» від 20.05.1999 року № 679-XIV, визначено, що для забезпечення організації готівкового грошового обігу Національний банк здійснює:

1) виготовлення та зберігання банкнот і монет;

2) створення резервних фондів банкнот і монет;

3) встановлення номіналів, систем захисту, платіжних ознак та дизайну грошових знаків;

4) встановлення порядку заміни пошкоджених банкнот і монет;

5) встановлення правил випуску в обіг, зберігання, перевезення, вилучення та інкасації готівки;

6) визначення порядку ведення касових операцій для банків, інших фінансових установ, підприємств і організацій;

7) визначення вимог стосовно технічного стану і організації охорони приміщень банківських установ.

Порядок ведення касових операцій у національній валюті України підприємствами (підприємцями), а також окремі питання організації банками роботи з готівкою, визначені Положенням про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженим постановою правління Національного банку України № 637 від 15.12.2004 року та зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 13.01.2005 року за № 40/10320 П (далі - Положення № 637).

Відповідно до п. 2.2 Положення № 637, підприємства (підприємці) здійснюють розрахунки готівкою між собою і з фізичними особами (громадянами України, іноземцями, особами без громадянства, які не здійснюють підприємницької діяльності) через касу як за рахунок готівкової виручки, так і за рахунок коштів, одержаних із банків. Зазначені розрахунки проводяться також шляхом переказу готівки для сплати відповідних платежів.

Підприємства (підприємці) здійснюють облік операцій з готівкою у відповідних книгах обліку.

В силу п. 2.6 вищезазначеного Положення, уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися.

Оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 цього Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів.

Абзацом 3 п. 2.6 Положення № 637 передбачено, що у разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням реєстратора розрахункових операцій або використанням розрахункової книжки оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків реєстратора розрахункових операцій (даних реєстраційної книжки).

У відповідності із п. 3.1 Положення № 637, касові операції оформляються касовими ордерами, видатковими відомостями, розрахунковими документами, документами за операціями із застосуванням платіжних карток, іншими касовими документами, які згідно із законодавством України підтверджували б факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) готівкових коштів.

Відповідно до ч. 5 п. 2.6 Положення № 637, суми готівки, що оприбутковуються, мають відповідати сумам, визначеним у відповідних касових (розрахункових) документах.

Крім того, згідно із п. 1.2 вказаного Положення, оприбуткування готівки - це проведення підприємствами і підприємцями обліку готівки в касі на повну суму її фактичних надходжень у касовій книзі, книзі обліку доходів і витрат, книзі обліку розрахункових операцій.

Аналіз викладених правових норм дає підстави вважати, що у разі проведення готівкових розрахунків з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 Положення, оприбуткуванням готівки є сукупність таких дій: фіксація повної суми фактичних надходжень готівки у касових ордерах та відображення на їх підставі готівки у касовій книзі. У випадку проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО оприбуткуванням готівки є відображення повної суми фактичних надходжень готівки у фіскальних звітних чеках РРО (даних РК) та здійснення обліку зазначених готівкових коштів у книзі ОРО.

Вказана правова позиція зазначена у постанові Верховного суду України від 01.04.2014 року № 21-54а14, в якій, зокрема, зазначено, що невиконання будь-якої з цих дій є порушенням порядку оприбуткування готівки, за яке встановлена відповідальність.

Таким чином, для вирішення питання щодо дотримання порядку оприбуткування готівки суди повинні з'ясовувати, яким чином здійснена фіксація повної суми фактичних надходжень готівки (прибуткові касові ордери або фіскальні звітні чеки), а також чи відображено в подальшому такі касові документи у відповідній книзі обліку.

Судом встановлено, що позивач веде книги ОРО. Під час перевірки були пред'явлені книги ОРО № 2665004859р/3, № 2665004859р/4, № 2665004858р/3, № 2665004858р/4.

З акту перевірки видно, що в розділі ІІ книги ОРО № 2665004859р/4, зареєстрованої 05.07.2011 року, підклеєні фіскальні звітні чеки з № 1010 від 26.06.2011 року по № 1018 від 04.07.2011 року, копії відповідних аркушів з яких приєднані до справи. Загальна сума готівкової виручки становить 67 158,00 грн., що відображена в книзі ОРО № 2665004859р/4.

В той час, попередня книга ОРО № 2665004859р/3, яка зареєстрована 17.11.2010 року, закінчена 25.06.2011 року, однак будь-яких записів щодо оприбуткування готівкової виручки на підставі Z-звітів з № 1010 від 26.06.2011 року по № 1018 від 04.07.2011 року в книзі ОРО № 2665004859р/3 не вчинено.

Також, було виявлено, що у книзі ОРО № 2665004858р/4, яка зареєстрована 05.07.2011 року, позивачем внесено інформацію у хронологічній послідовності у повній сумі надходжень за фіскальними звітними чеками з №1016 від 29.06.2011 року по №1021 від 04.07.2011 року на загальну суму готівкової виручки 103 035,84 грн.

Водночас, у попередній книзі ОРО № 2665004858р/3 не забезпечено оприбуткування готівкової виручки на підставі Z-звітів з №1016 від 29.06.2011 року по №1021 від 04.07.2011 року.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив, що у вказаний період готівкові кошти оприбутковано позивачем шляхом проведення через реєстратор розрахункових операцій, що підтверджується наявними в матеріалах справи фотокопіями звітів та відображення вказаної суми в Розділі 2 «Облік руху готівки та сум розрахунків» вищезазначених КОРО № 2665004858р/4 та № 2665004859р/4 з подальшим продовженням ведення касових книг.

Також, зі змісту наявної в матеріалах справи фотокопій книги ОРО № 2665004859р/4, наданих позивачем, слідує, що в розділі 2 «Облік руху готівки та сум розрахунків» зроблено відповідний запис про оприбуткування коштів у сумі на підставі фіскального звітного чеку № 1065 від 17.08.2011 року на суму 17 679,50 грн., який був вклеєний до відповідної книги ОРО.

Отже, позивачем надано докази, які підтверджують факт фіксації повної суми фактичних надходжень готівки у касових ордерах та відображення на їх підставі готівки у книгах обліку розрахункових операцій, які зареєстровані у податковому органі, даних відповідних фіскальних звітних чеків.

У свою чергу, відповідачем не надано суду будь-яких доказів, які спростовували б зазначені записи, а також підтверджували відсутність даних записів саме під час перевірки.

Отже, готівка була внесена платником податків до податкового та бухгалтерського обліку, оскільки її проведення через РРО, зазначення її в фіскальній пам'яті РРО, відображення на роздрукованих та збережених фіскальних звітах, вклеєних до книг ОРО, робить неможливим ухилення позивача від сплати податків.

Окрім того, в ході розгляду справи встановлено, що готівка, отримана позивачем від покупців у зазначені в акті дати була фактично оприбуткована та здана в банківську установу для перерахування на поточний рахунок ДП «Адідас Україна».

Проте, суд зазначає, що відсутність запису про готівкові надходження за 26.06.2011 року по 04.07.2011 року на необхідних сторінках у книзі ОРО № 2665004859р/3 та за 29.06.2011 року по 04.07.2011 року на необхідних сторінках у книзі ОРО № 2665004858р/3 при фактичному оприбуткуванні зазначеної суми, не свідчить про несвоєчасне оприбуткування готівки, а вказує на вчинення позивачем триваючого порушення, а саме суб'єкт підприємницької діяльності протягом певного періоду не зберігав чеки у книзі обліку розрахункових операцій, за що відповідний орган державної податкової служби України може застосувати фінансову санкцію, що передбачена ст. 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 16 квітня 2013 року у справі № 21-89а13).

За порушення позивачем порядку ведення та використання книг ОРО, незареєстрованих у встановленому порядку, також передбачена інша відповідальність, встановлена законом.

Відповідно до п. 9 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 року № 265/95-ВР, суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані щоденно друкувати на РРО (за виключенням автоматів з продажу товарів (послуг) фіскальні звітні чеки і забезпечувати їх зберігання в книгах обліку розрахункових операцій.

Відповідно до пункту 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами - громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є субєктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу: за неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки - у пятикратному розмірі неоприбуткованої суми.

Отже, з аналізу даної норми вбачається, що фінансові санкції, передбачені нею, можуть застосовуватися лише у разі встановлення факту неоприбуткування (неповного та/або несвоєчасного) оприбуткування готівки у касах підприємств, а не за порушення порядку ведення книги обліку розрахункових операцій (в даному випадку - за несвоєчасну реєстрацію книг ОРО).

Проаналізувавши викладені норми законодавства та встановлені обставини у справі, враховуючи те, що наявними доказами у справі підтверджено оприбуткування готівкової виручки позивачем згідно із вказаними звітами, які внесені до книг ОРО, суд приходить до висновку, що у даному випадку відсутній склад правопорушення, тому у відповідача були відсутні правові підстави для застосування до позивача фінансових санкцій, передбачених пунктом 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки».

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про протиправність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення відповідача № 0001124240 від 05.09.2011 року, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 944 366,70 грн.

Відповідно до ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

В той же час, відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів для обґрунтування своєї позиції.

Згідно з ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції України та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч.1, 2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх і беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення і не довів правомірності прийнятого ним рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій.

З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що адміністративний позов є обґрунтований і підлягає задоволенню у повному обсязі.

Згідно з ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст.ст. 94, 158-163 КАС України суд,

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов дочірнього підприємства «Адідас-Україна» задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення № 0001124240 від 05.09.2011 року.

Присудити з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань на користь дочірнього підприємства «Адідас-Україна» (код за ЄДРПОУ 24251899) понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 30 (тридцять) грн. 12 коп.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі до Окружного адміністративного суду міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Київського апеляційного адміністративного суду.

Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Повний текст постанови складений та підписаний 17.10.2014 року.

Суддя В.П. Шулежко