Постанова № 41102810, 17.10.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

17 жовтня 2014 року 14:20 № 826/15013/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Шулежка В.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження матеріали справи за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Промо Буд Сервіс» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними дій та зобов’язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

З позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «Промо Буд Сервіс» (далі – позивач, ТОВ «Промо Буд Сервіс») до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі – відповідач, ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві) про:

визнання протиправними дій щодо складання ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві акту про неможливість проведення зустрічної звірки № 1756/26-59-22-08/39161324 від 31.07.2014 року;

визнання протиправними дій ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві щодо коригування задекларованих показників податкового кредиту та зобов’язань ТОВ «Промо Буд Сервіс» в автоматизованій системі «Податковий блок» на підставі акту № 1756/26-59-22-08/39161324 від 31.07.2014 року;

зобов’язання ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві відновити показники податкового кредиту та зобов’язань ТОВ «Промо Буд Сервіс» в автоматизованій системі «Податковий блок» за червень 2014 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що вважає протиправними дії щодо проведення зустрічної звірки, оскільки вони вчинені з порушенням встановленого порядку. Відомості відповідача про незнаходження позивача за податковою адресою не відповідають дійсності, оскільки місцезнаходження ТОВ «Промо Буд Сервіс» підтверджується записом в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Окрім того, на думку позивача, висновки акту про виявлені порушення норм податкового законодавства та визнання правочинів з контрагентами такими, що не мали реального характеру є лише припущеннями податкового органу та не ґрунтуються на фактично встановлених обставинах із здійснення господарських операцій з придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Також, позивач вказує, що дії податкового органу щодо коригування податкових зобов’язань та податкового кредиту позивача в автоматизованій системі «Податковий блок» на підставі вищезазначеного акту є протиправними, оскільки висновок щодо правильності (або недостовірності) задекларованих платником даних податкового обліку як підстави для внесення змін до вказаної бази даних може бути зроблений податковим органом після визначення платникові податкових зобов'язань та їх узгодження у встановленому законом порядку.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд позов задовольнити.

Відповідач в судове засідання не прибув, про дату, час та місце судового розгляду, подав до суду письмові заперечення проти позову, в обґрунтування яких зазначив, що вважає позов безпідставним, а дії податкового органу по проведенню зустрічної звірки правомірними та просив відмовити у задоволенні позову повністю.

Відповідно до ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З огляду на вищевикладене, з урахуванням вимог ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд прийшов до висновку про доцільність розгляду справи в порядку письмового провадження на підставі наявних доказів у матеріалах справи.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

ТОВ «Промо Буд Сервіс» (код ЄДРПОУ 39161324) зареєстроване Головним управлінням юстиції у м. Києві 02.04.2014 року за № 10741020000048966.

Відповідно до виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців місцезнаходженням товариства є: 04655, м. Київ, вул. Глибочицька, буд. 71, офіс 303.

ТОВ «Промо Буд Сервіс» взято на податковий облік в органах державної податкової служби від 03.04.2014 року. Станом на дату складання акту перебуває на обліку в ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві.

Відповідачем на підставі п.73.5 ст.73 Податкового кодексу України здійснено відповідні заходи з метою проведення зустрічної звірки ТОВ «Промо Буд Сервіс» (код ЄДРПОУ 39161324) за період з 01.06.2014 року по 30.06.2014 року, за результатами якої складено акт № 1756/26-59-22-08/39161324 від 31.07.2014 року.

З акту вбачається, що зустрічну звірку неможливо провести у зв’язку з тим, що згідно інформації ІС «Податковий блок» підприємство має стан « 9» - направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням. У зв’язку з цим, податковим органом зроблено висновок про порушення позивачем п.п. 16.1.11 п. 16.1 ст. 16, п. 45.2 ст. 45 Податкового кодексу України, ст. 93 Цивільного кодексу України, ст. 1, ст. 9, ст. 19 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб-підприємців».

Згідно з висновками, викладеними відповідачем в акті, звіркою виявлено порушення ТОВ «Промо Буд Сервіс» (код ЄДРПОУ 39161324) п. 187.1 ст. 187, п. 198.1 ст. 198, ст. 201 Податкового кодексу України, у зв’язку з тим, що задекларовані податкові зобов’язання та податковий кредит за червень 2014 року підтвердити неможливо.

Зокрема, зазначено, що податкові зобов’язання та податковий кредит, які документально виникли в результаті проведення маніпулювань з податковою звітністю та додатками до неї, призвели до штучного формування податкового кредиту та податкових зобов’язань з податку на додану вартість у червні 2014 року сформованих для підприємств-покупців.

На підставі зазначених висновків, задекларовані позивачем податкові зобов'язання та податковий кредит за червень 2014 року зменшено до « 0».

Не погоджуючись із висновками податкового органу, які викладені в акті, а також діями відповідача щодо проведення зустрічної звірки та безпідставного коригування задекларованих показників, позивач звернувся з відповідним позовом до суду.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на безпосередньому, всебічному, повному і об’єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

Обов'язки і компетенція контролюючих органів, повноваження їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, види перевірок, підстави їх проведення, а також відповідальність за порушення податкового законодавства визначаються Податковим кодексом України від 02.12.2010 р. № 2755-V.

Відповідно до статті 61 Податкового кодексу України, податковий контроль - це система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Статтею 62 Податкового кодексу України передбачено, що податковий контроль здійснюється шляхом: ведення обліку платників податків; інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності органів державної податкової служби; перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Згідно п.73.5 статті 73 Податкового кодексу України визначено, що з метою отримання податкової інформації органи державної податкової служби мають право проводити зустрічні звірки даних суб'єктів господарювання щодо платника податків.

Зустрічною звіркою вважається співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

Зустрічні звірки не є перевірками і проводяться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Так, правовідносини з приводу проведення податковими органами зустрічних звірок платників податків деталізовані нормами Порядку проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 р. №1232 (надалі - Порядок №1232).

Відповідно до п. 1 Порядку № 1232, зустрічна звірка полягає у зіставленні даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби, з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій і розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

У відповідності до п. 2 Порядку № 1232 зустрічні звірки проводяться у суб'єктів господарювання, щодо здійснення операцій з якими під час перевірки платника податків та зборів виникають сумніви стосовно факту здійснення таких операцій або якщо існують розбіжності задекларованих у деклараціях з податку на додану вартість показників податкового кредиту та податкових зобов'язань.

Із вищезазначених правових норм вбачається, що проведення звірки - це дії по співставленню даних первинних бухгалтерських та інших документів суб’єкта господарювання, за результатами здійснення яких складається довідка, або акт про неможливість проведення зустрічної звірки.

В обґрунтування тверджень щодо визнання дій податкового органу протиправними в частині проведення зустрічної звірки та складання акту позивач зазначає про складання за результатом її проведення акта, а не довідки, а також про фактичне вчинення дій по проведенню перевірки, яка в свою чергу, також проведена з порушенням передбаченого порядку.

Як встановлено судом за результатами проведених відповідних заходів, відповідачем складено акт № 1756/26-59-22-08/39161324 від 31.07.2014 року про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Промо Буд Сервіс» (код ЄДРПОУ 39161324), в якому стверджується факт, що позивач за податковою адресою не знаходиться.

Разом з тим, позивач в підтвердження наявності підприємства за місцезнаходженням в позовній заяві посилається на витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, відповідно до якого будь-яких відомостей про відсутність його за місцем реєстрації ЄДР не містить, а твердження відповідача є безпідставними.

Дослідивши наявну в матеріалах справи, виписку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, складену станом на 09.07.2014 року, вбачається, що місцезнаходженням позивача є: 04655, м. Київ, вул. Глибочицька, буд. 71, офіс 303.

Таким чином, у суду немає підстав вважати законними та доведеними твердження відповідача щодо відсутності позивача за місцезнаходженням, зазначеного у ЄДР, оскільки згідно вказаного витягу, відомості щодо «статусу відомостей про юридичну особу» підтверджено.

Окрім того, відповідач, складаючи акт про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Промо Буд Сервіс», здійснює аналіз інформації, поданої в реєстрах видаткових та отриманих накладних, в декларації та даних в автоматизованих системах, зроблено висновки відносно правильності справляння платником податків сум податків та зборів за відображеними в податковій звітності показниками господарських операцій без дослідження документів.

Водночас, суд звертає увагу, що відповідно до приписів статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України предметом розгляду по суті в порядку адміністративного судочинства є не будь-які рішення, дії або бездіяльність суб’єкта владних повноважень, а лише ті, що породжують права та обов’язки учасників спірних відносин.

В свою чергу, висновки, викладені в акті податкового органу, складеного за результатом перевірки, не є предметом оскарження в адміністративному суді, оскільки не є обов’язковими а ні для платника податків, а ні для керівника контролюючого органу. Останній оцінює викладені в акті доводи і в разі наявності податкових порушень приймає податкове повідомлення-рішення, яке і визначає грошові зобов’язання платникові податків.

Натомість, висновки, викладені в акті перевірки, є лише відображенням фактичних дій податкових інспекторів-ревізорів та їх особистої думки, а тому не створюють жодних правових наслідків. Відповідно, такі акти не порушують права платників податків безвідносно до змісту таких актів, в зв’язку з чим відсутні підстави для задоволення позовних вимог щодо протиправності актів, а так само дій щодо включення до актів перевірки будь-яких даних. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого адміністративного суду України №К/800/12884/13 від 27.11.2013 року.

Суд зазначає, що процес зіставлення даних податкової звітності з ПДВ у розрізі контрагентів є формальним рівнем податкового контролю, на стадії якого податковий орган фактично порівнює задекларовані контрагентами кореспондуючі суми податкових зобов'язань та податкового кредиту з метою оперативного виявлення платників, що підлягають документальній перевірці.

Вказана позиція висвітлена у постанові Вищого адміністративного суду України № К/800/44997/13 від 01.04.2014 року, відповідно до якої також суд вважає, що відповідач своїми діями по проведенню та оформленню акта про неможливість проведення зустрічної звірки позивача не порушує його прав чи законних інтересів, оскільки такий акт є лише формою фіксації податкової інформації, яка використовується податковими органами.

Зі змісту викладеного випливає, що дії з оформлення результатів зустрічної звірки актом про неможливість проведення зустрічної звірки є, по суті, виконанням службовими особами своїх обов'язків, а самі по собі висновки акту не створюють відносин владного підпорядкування, що є необхідною ознакою публічно-правових відносин. Проведення зустрічних звірок є лише процедурним заходом зі збору податковим органом інформації щодо дотримання платником податкового законодавства у рамках податкового контролю.

Таким чином, враховуючи, що дії податкового органу щодо проведення відповідних заходів та складання акту про неможливість проведення зустрічної звірки безпосередньо не порушують охоронюваних законом прав та інтересів, суд не вбачає підстав для визнання цих дій протиправними, що, в свою чергу, є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог в цій частині.

При цьому, як встановлено судом, інформацію акта про неможливість проведення зустрічної звірки № 1756/26-59-22-08/39161324 від 31.07.2014 року відповідач вніс до інформаційної системи «Податковий блок», зокрема інформацію в частині податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість ТОВ «Промо Буд Сервіс» за період з 01.06.2014 року по 30.06.2014 pоку.

Згідно п.п.62.1.2. п.62.1. ст.62 Податкового кодексу України, податковий контроль здійснюється, зокрема, шляхом інформаційно-аналітичного забезпечення органів державної податкової служби.

Відповідно до п.63.1. ст.63 Податкового кодексу України, облік платників податків ведеться з метою створення умов для здійснення контролюючими органами контролю за правильністю нарахування, своєчасністю і повнотою сплати податків, нарахованих фінансових санкцій, дотримання податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Взяттю на облік або реєстрації в органах державної податкової служби підлягають всі платники податків.

Пунктом 1.10 Методичних рекомендацій щодо порядку взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України при організації та проведенні перевірок платників податків, затверджених наказом ДПС України від 31.10.2012 року № 948, працівники підрозділів, що здійснюють (очолюють) перевірки, зокрема, вносять необхідну інформацію до інформаційної бази результатів контрольно-перевірочної роботи АС «Аудит» на кожному етапі організації, проведення та реалізації матеріалів перевірок (при направленні повідомлення платнику податків про початок перевірки, оформленні направлення на проведення перевірки, реєстрації акта перевірки, прийнятті та направленні податкового повідомлення-рішення (рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій), складанні протоколів про адміністративне правопорушення тощо - в день вчинення відповідних дій, апеляційному (адміністративному або судовому) узгодженні податкового зобов’язання згідно з прийнятим податковим повідомленням-рішенням - в день отримання відповідних документів або отримання інформації в установленому порядку.

Тобто, зазначене не виключає, що недостовірна інформація, викладена у висновках акту, могла бути внесена відповідачем до існуючих баз даних податкової служби.

Розповсюдження такої інформації може мати негативні наслідки, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 71.1 ст. 71 Податкового кодексу України, інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності державної податкової служби комплекс заходів із збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання органами державної податкової служби покладених на них функцій та завдань.

Відповідно до ст. 74 Податкового кодексу України, податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах органів державної податкової служби або безпосередньо посадовими (службовими) особами органів державної податкової служби.

Перелік інформаційних баз, а також форми і методи опрацювання інформації визначаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику.

Зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та завдань.

Таким чином, інформація, викладена у електронних базах даних стосовно позивача може бути використана податковим органом при перевірці контрагентів, що може призвести до погіршення його ділової репутації, як належного платника податків, відмови його контрагентів від подальших господарських відносин з позивачем з метою уникнення негативних податкових наслідків для себе від таких операцій.

Як вбачається з акту, в ході аналізу та звірки інформації, поданої в реєстрах видаткових та отриманих накладних за червень 2014 року податковим органом встановлено, що ТОВ «Промо Буд Сервіс» зареєструвало податкові накладні з дробленням суми сформованого податкового кредиту з ПДВ по 10 тис. грн., чим, на думку відповідача, сформовано незаконний податковий кредит з ПДВ за червень 2014 року у розмірі 5 806 997,00 грн. для підприємств-покупців.

Також, без дослідження відповідних первинних документів, податковим органом зроблено висновок про те, що ТОВ «Промо Буд Сервіс» здійснювало незаконні маніпулювання з податковою звітністю та додатками до неї, що призвело до штучного формування податкового кредиту та податкових зобов’язань з ПДВ, сформованих для підприємств-покупців.

В той час, в ході розгляду даної справи, позивачем надано до суду завірені копії первинних бухгалтерських документів по здійсненню господарських операцій у червні 2014 року.

Отже, з огляду на викладене, суд вважає, що контролюючий орган без дослідження вказаних документів передчасно зробив висновок про відсутність у позивача об’єктів оподаткування. Обставини, на які вказує відповідач не підтверджені відповідними належними доказами, а тому не можуть використовуватись в подальшій реалізації своїх управлінських функцій, адже інформація, викладена у акті та електронних базах даних стосовно позивача може бути використана податковим органом при перевірці контрагентів, що може призвести до порушення, зокрема, усталених господарських відносин позивача з контрагентами та можуть бути використані під час перевірок підприємств-контрагентів і стати підставою для висновку про порушення останніми податкової дисципліни.

Більш того, враховуючи, що зустрічні звірки не є перевірками платника податків, акт про неможливість проведення зустрічної звірки не може містити у собі висновки посадових осіб податкового органу про порушення суб'єктом господарювання вимог чинного законодавства, у тому числі, висновок про реальність, повноту, достовірність господарських операцій.

Така правова позиція також висвітлена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 21.08.2014 року № К/800/30213/14, відповідно до якої Вищий адміністративний суд України звертає увагу на те, що висновки податкового органу відносно правильності справляння платником податків сум податків та зборів за відображеними в податковій звітності показниками господарських операцій можуть бути викладені виключно в акті перевірки або довідці зустрічної звірки. Відображення таких суджень в акті про неможливість проведення зустрічної звірки, де мають зазначатись лише обставини, котрі спричинили таку неможливість, не передбачено чинним законодавством.

Висновок щодо правильності (або недостовірності) задекларованих платником даних податкового обліку як підстави для внесення змін до бази даних може бути зроблений податковим органом після визначення платникові податкових зобов'язань та їх узгодження у встановленому законом порядку.

Слід також наголосити, що у податковому праві визнається критерій добросовісності платника, який передбачає законність дій платника у сфері податкових правовідносин (у тому числі і щодо формування даних податкового обліку), доки це не спростовано у порядку, встановленому Податковим кодексом України. Наведене також виключає можливість застосування до платника негативних правових наслідків (зокрема, у вигляді вилучення з електронної бази даних задекларованих ним показників) до моменту донарахування платникові податкового зобов'язання в порядку статті 54 Податкового кодексу України та його узгодження.

Таким чином, будь-які зміни до інформаційних баз мають визнаватися протиправними, якщо відповідні дані не співпадають з узгодженими сумами (або іншими показниками) податкового обліку.

При цьому, жодних законодавчо визначених письмових повідомлень контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання позивачу, якими, у даному випадку, є податкові повідомлення-рішення, відповідачем прийнято не було.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про протиправність дій ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві щодо коригування задекларованих показників податкового кредиту та зобов’язань ТОВ «Промо Буд Сервіс» в автоматизованій системі «Податковий блок» на підставі акту № 1756/26-59-22-08/39161324 від 31.07.2014 року.

Разом з тим, виходячи з вищевикладеного та з метою належного захисту прав та інтересів позивача, суд приходить до переконання про необхідність зобов’язати ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві відновити показники податкового кредиту та зобов’язань ТОВ «Промо Буд Сервіс» в автоматизованій системі «Податковий блок» за червень 2014 року, а відтак позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції України та законів України.

Згідно ч. 1, 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В даному випадку, з урахуванням вищенаведеного, відповідач як суб’єкт владних повноважень не довів правомірність вчинення ним дій щодо внесення інформації до автоматизованих інформаційних систем.

Натомість, вимоги позивача знайшли своє належне обґрунтування в частині позовних вимог та підлягають задоволенню.

За таких обставин, системно проаналізувавши норми законодавства, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 3 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Керуючись ст.ст. 94, 158-163 КАС України суд,

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Промо Буд Сервіс» задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві щодо коригування задекларованих показників податкового кредиту та зобов’язань ТОВ «Промо Буд Сервіс» в автоматизованій системі «Податковий блок» на підставі акту № 1756/26-59-22-08/39161324 від 31.07.2014 року.

Зобов’язати Державну податкову інспекцію у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві відновити показники податкового кредиту та зобов’язань ТОВ «Промо Буд Сервіс» в автоматизованій системі «Податковий блок» за червень 2014 року.

У задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Присудити з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Промо Буд Сервіс» (код ЄДРПОУ 39161324) понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 48 (сорок вісім) грн. 72 коп.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі до Окружного адміністративного суду міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Київського апеляційного адміністративного суду.

Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Суддя В.П. Шулежко