Постанова № 41102432, 23.10.2014, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.10.2014 року Справа № 904/4046/14

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Кузнецової І.Л. (доповідача),

суддів: Сизько І.А., Герасименко І.М.,

секретар судового засідання: Мацекос І.М.,

за участю представників сторін:

від позивача: Глазунов І.Ю., довіреність № б/н від 17.10.14, представник;

від відповідача: не з'явився, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином,

розглянувши апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Інтерпайп Нижньодніпровський трубопрокатний завод" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 29.07.2014р. у справі №904/4046/14

за позовом дочірнього підприємства "Автомаз-Україна", м. Київ

до публічного акціонерного товариства "Інтерпайп Нижньодніпровський трубопрокатний завод", м.Дніпропетровськ

про стягнення 39187грн.98 коп.

ВСТАНОВИВ:

-рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 29.07.2014р. у справі №904/4046/14 (суддя Мілєва І.В.) позов дочірнього підприємства (далі-ДП)"Автомаз-Україна" задоволено частково, з публічного акціонерного товариства (далі-ПАТ) "Інтерпайп Нижньодніпровський трубопрокатний завод" на користь позивача стягнуто 34902грн.19коп. основного боргу, 1441грн.25коп. пені, 346грн.32коп. трьох процентів річних та 2163грн.93коп. інфляційних втрат, в решті в позові відмовлено;

- приймаючи рішення, господарський суд виходив з обставин невиконання відповідачем зобов"язань за договором поставки №511130864 від 08.04.2013р. в частині повної та своєчасної оплати вартості поставленого товару;

- при відмові в задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені, нарахованої за прострочення оплати товару за видатковими накладними №011-01132 від 09.12.2013р. та №011-000009 від 09.01.2014р. господарський суд зазначав, що позивачем не надані специфікації, в яких би визначалися строки розрахунків згідно з п.1.1 вказаного вище договору;

- також відмовлено господарським судом і в задоволенні клопотання відповідача про розстрочку виконання рішення з огляду на недоведення останнім винятковості випадку, з наявністю якого процесуальний закон пов"язує можливість надання такої розстрочки;

-не погодившись з прийнятим рішенням, ПАТ"Інтерпайп Нижньодніпровський трубо-прокатний завод" подало апеляційну скаргу, в якій з посиланням на неповне з"ясування судом обставин, що мають значення для справи та на неправильне застосування ним норм матеріального і процесуального права просить це рішення скасувати, прийняти нове рішення та відмовити в задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені в сумі 1441грн.25коп., трьох процентів річних в сумі 56грн.80коп. та інфляційних втрат в сумі 358грн.97коп.;

- у поданій скарзі йдеться про необґрунтованість нарахування позивачем трьох процентів річних та інфляційних втрат за накладними №011-01132 від 09.12.2013р. та №011-000009 від 09.01.2014р., у зв"язку з тим, що специфікації на відповідний товар сторонами не укладалися і визначення періоду прострочки в оплаті є неможливим, про те, що п.7.5 договору не встановлений конкретний розмір пені, а лише обмежений подвійною обліковою ставкою Національного банку України і нарахування позивачем пені в розмірі, який дорівнює такій ставці є неправомірним, а також про те, що приймаючи рішення по справі та відмовляючи в задоволенні клопотання про розстрочку виконання рішення, господарський суд не врахував обставин щодо фінансового стану підприємства, можливості зупинення його діяльності, невиплати заробітної плати працівникам, несплати податків та інших обов"язкових платежів при умові стягнення суми заборгованості в повному обсязі та звернення стягнення на майно;

- представник скаржника в судові засідання не з"явився, на адресу апеляційного суду скаржником направлено клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату у зв"язку з участю представника в інших судових засіданнях;

- позивач вважає рішення суду обґрунтованим, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, посилаючись на те, що всі поставки, які розглядаються в даному спорі, здійснювалися виключно на підставі договору, при визначенні періоду прострочки по накладних, які оспорюються скаржником для нарахування трьох процентів річних та інфляційних втрат позивачем по аналогії застосовано строк оплати у 30 календарних днів, а також на те, що редакція п.7.5 договору надає стягувачу пені право самостійно визначати границі розмірів її нарахування, тобто від нульового до розміру, який не перевищує подвійної облікової ставки Національного банку України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню в силу наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 08.04.2013р. ДП"Автомаз-Україна"(постачальником) та ПАТ "Інтерпайп Нижньодніпровський трубопрокатний завод"(покупцем) укладено договір №511130864, на підставі якого постачальник зобов"язався поставити, а покупець - прийняти і оплатити продукцію матеріально-технічного призначення (далі-товар). Найменування, асортимент, номенклатура, сортамент, кількість, ціна, умови і терміни постачання вказані у специфікаціях, які є невід"ємною частиною договору.

Відповідно до п.4.1 договору розрахунки за цим договором проводяться покупцем шляхом перерахування грошових коштів в розмірі вартості партії товару на рахунок постачальника в порядку і терміни, визначені у специфікаціях до договору.

П.7.5 договору встановлена відповідальність покупця в разі несвоєчасного здійснення розрахунків у вигляді сплати пені в розмірі не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період нарахування пені від несвоєчасної суми за кожен день прострочення.

Сторонами підписані специфікації №7 та №8, в яких узгоджені найменування товарів, що постачаються покупцеві, кількість, ціна, загальна вартість та умови оплати:"100 процентів факт постачання 30 календарних днів".

На підставі підписаних специфікацій позивач поставив відповідачу товар за видатковими накладними від 23.12.2013р. №№011-01205, 011-01206.

Також позивачем здійснена поставка товару за накладними №011-01132 від 09.12.2013р. та №011-000009 від 09.01.2014р..

Загальна вартість поставленого позивачем протягом грудня 2013 - січня 2014р.р. товару складає 44622грн.19коп..

Оплата поставленого товару проведена відповідачем частково.

Станом на момент звернення з позовом заборгованість по оплаті складає 34902грн.19коп..

У зв"язку з неповною та несвоєчасною оплатою позивач нарахував пеню в сумі 1765грн.98коп., три процента річних в сумі 355грн.88коп. та втрати від інфляції в сумі 2163грн.93коп..

Розрахунок перелічених сум виконано позивачем з урахуванням наступних строків оплати: по накладній №011-01132 від 09.12.2013р. - до 08.01.2014р., по накладній №011-01205 від 23.12.2013р. - до 19.01.2014р., по накладній №011-01206 від 23.12.2013р. - до 19.01.2014р., по накладній №011-000009 від 09.01.2014р. - до 08.02.2014р..

Докази погашення вказаної суми заборгованості відповідачем в процесі розгляду справи не надані.

Ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання не допускається. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно з п.3 ч.1 ст.611 названого Кодексу у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ч.2 ст.625 Кодексу боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Ч.1 ст.692 Кодексу передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Щодо досліджуваної справи, то з урахуванням положень наведених норм та вищезазначених фактичних обставин справи, а саме: порушення відповідачем зобов"язань за договором №511130864 від 08.04.2013р. в частині повної та своєчасної оплати вартості поставленого товару, ненадання ним належних доказів, які б спростовували таке порушення, господарським судом зроблено правильний висновок про визнання позовних вимог обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню в частині стягнення з відповідача 34902грн.19коп. основного боргу, 346грн.32коп. трьох процентів річних та 2163грн.93коп втрат від інфляції.

Одночасно колегія суддів погоджується з перерахунком господарським судом пред"явленої до стягнення суми трьох процентів річних внаслідок неправильного визначення позивачем фактичного періоду прострочення в оплаті.

Відповідно до п.7.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Господарським судом цілком правомірно відмовлено в задоволенні клопотання відповідача про розстрочку виконання рішення у даній справі з огляду на те, що при наданні цього клопотання останній послався на обставини, які є звичайними при веденні господарської діяльності, яку він здійснює на свій ризик. Сторони знаходяться в рівних економічних умовах при здійсненні цієї діяльності. Відповідачем не доведено винятковості обставин, з наявності яких закон пов"язує можливість надання розстрочки виконання рішення суду.

Отже рішення господарського суду в цій частині слід залишити без змін.

Між тим, задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені в сумі 1441грн.25коп., нарахованої у зв"язку з несвоєчасною оплатою відповідачем вартості товару, поставленого згідно з накладними від 23.12.2013р. №№011-01205, 011-01206, господарський суд послався на положення п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України, ст.ст.1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов"язань", а також на те, що у даному випадку, стягнення пені передбачено укладеним сторонами договором.

Суд апеляційної інстанції не погоджується з такими висновками господарського суду, оскільки вважає ці висновки зробленими всупереч вимогам ст.43 Господарського процесуального кодексу України та при неправильному застосуванні норм матеріального права.

Відповідно до ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч.ч.4, 6 ст.231 названого Кодексу у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Оскільки законом, у даному випадку, не передбачено розмір штрафних санкцій, то застосо-вуються санкції, передбачені договором.

Відповідно до п.7.5 договору у разі невчасного здійснення розрахунків за цим договором, відповідач виплачує позивачу пеню в розмірі не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який нараховується пеня, від несплаченої суми за кожен день прострочення.

Як вбачається з наведеного пункту договору сторони не встановили конкретний розмір пені, а лише обмежили її розмір подвійною обліковою ставкою Національного банку України (не більше подвійної облікової ставки Національного банку України).

Таким чином, оскільки сторони не узгодили в договорі конкретний розмір пені, то нарахування позивачем пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку Ураїни та стягнення її судом є неправомірним.

Тому в частині стягнення пені рішення суду підлягає скасуванню і в позові в цій частині слід відмовити.

Доводи скаржника про необґрунтоване нарахування трьох процентів річних та втрат від інфляції за порушення зобов"язання по оплаті товару, поставленого за накладними №011-01132 від 09.12.2013р. та №011-000009 від 09.01.2014р. колегією суддів не прийняті до уваги, оскільки термін виконання зобов"язання, що випливає з правовідносин поставки чітко встановлений спеціальною нормою права, а саме ст.692 Цивільного кодексу України, відповідно до якої покупець зобов"язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього.

За таких обставин факт отримання товару відповідачем і видаткові накладні, надані позивачем на підтвердження своїх вимог, є самостійними підставами для виникнення обов"язку у відповідача здійснити розрахунки за отриманий товар.

Клопотання скаржника про відкладення розгляду справи задоволенню не підлягає тому, що останній не був позбавлений права та можливості забезпечити участь в судовому засіданні іншого представника згідно з ч.ч.1-5 ст.28 Господарського процесуального кодексу України, з числа як своїх представників, так і осіб, не пов"язаних з ним трудовими відносинами. При цьому неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника скаржником в установленому законом порядку не доведена.

Керуючись ст.ст. 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

- рішення господарського суду Дніпропетровської області від 29.07.2014р. у справі №904/4046/14 скасувати частково;

- позов задовольнити частково;

-стягнути з публічного акціонерного товариства "Інтерпайп Нижньодніпровський трубопрокатний завод" на користь дочірнього підприємства "Автомаз-Україна" 34902грн.19коп. основного боргу, 346грн.32коп. трьох процентів річних, 2163грн.93коп. інфляційних втрат та 1744грн.22коп. судового збору, видати наказ;

- в решті в позові відмовити;

-стягнути з дочірнього підприємства "Автомаз-Україна" на користь публічного акціонерного товариства "Інтерпайп Нижньодніпровський трубопрокатний завод" 708грн.98коп. судового збору за апеляційною скаргою, видати наказ;

- видачу наказів доручити господарському суду Дніпропетровської області

Головуючий І.Л.Кузнецова

Суддя І.М.Герасименко

Суддя І.А.Сизько

Повна постанова складена 28.10.2014р