Рішення № 41102327, 21.10.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/17934/14 21.10.14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Крамар Рісайклінг»

До Державного підприємства з питань поводження з відходами як вторинною

сировиною

Про зобов'язання вчинити дії

Суддя Сівакова В.В.

Представники сторін:

від позивача Самандрула А.Я. - по дов. № 263 від 01.08.2014

від відповідача Приходько Я.М. - по дов. № 103 від 16.09.2014

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Крамар Рісайклінг» про зобов'язання Державного підприємства з питань поводження з відходами як вторинною сировиною прийняти майно - кіоски металеві прямокутні збірно-розбірного типу, що розташовані у м. Києві по вул. Василенка, 2; бульв. Кольцова, 12; вул. Зодчих, 52-А; вул. Кільцева дорога, 3; вул. вул. Зодчих, 40-А; вул. Симиренка, 17-А; вул. Ірпінська, 78-А; вул. Зодчих, 58-А; просп. Корольова, 10, вул. Корольова, 7 з оренди та зобов'язати підписати акти приймання-передачі цього майна з оренди.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.08.2014 порушено провадження у справі № 910/17934/14 та призначено справу до розгляду на 16.09.2014.

Відповідач у поданому в судовому засіданні 16.09.2014 відзиві на позовну заяву проти позову заперечує, оскільки рішенням Господарського суду міста Києва від 0112.2011 у справі № 30/283 розірвано договорі оренди та зобов'язано орендаря (позивача) повернути орендодавцю орендоване майно, в тому числі зазначені позивачем кіоски. За умовами п. 5.9. договору орендар зобов'язаний не пізніше 10 календарних днів повернути майно за актом у належному стані. Проте, позивач рішення суду виконав частково, повернув тільки два кіоски та продовжує користуватись іншим майном. В силу ст. 785 Цивільного кодексу України за користування майном орендар зобов'язаний сплатити неустойку у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення. Вважає, що саме обов'язком позивача є повернення майна у належному стані. Враховуючи викладене, просить в позові відмовити повністю.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/17934/14 від 16.09.2014, у зв'язку з неявкою в судове засідання представника позивача та невиконання сторонами вимог ухвали про порушення провадження у справі від 27.08.2014, розгляд справи був відкладений на 30.09.2014.

Позивачем 30.09.2014 до відділу діловодства суду подано пояснення щодо позовних вимог.

Відповідачем 30.09.2014 до відділу діловодства суду подано доповнення до відзиву.

В судовому засіданні 30.09.2014 на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України було оголошено перерву до 09.10.2014.

В судовому засіданні 09.10.2014 на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України було оголошено перерву до 21.10.2014.

Позивачем 20.10.2014 до відділу діловодства суду відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України подано заяву про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої просить суд зобов'язати відповідача прийняти майно - кіоски металеві прямокутні збірно-розбірного типу, що розташовані у м. Києві по вул. Василенка, 2; бульв. Кольцова, 12; вул. Зодчих, 52-А; вул. вул. Зодчих,40-А; вул. Симиренка,17-А; вул. Зодчих, 58-А; просп. Корольова, 10, вул. Корольова, 7 з оренди та зобов'язати підписати акти приймання-передачі цього майна з оренди.

Відповідно до ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України здійснювалось фіксування судового процесу з допомогою звукозаписувального технічного засобу.

В судовому засіданні 21.10.2014, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

01.03.2006 між відповідачем (орендодавець) та позивачем (орендар) було укладено договір оренди індивідуально-визначеного рухомого майна, що належить до державної власності № 011/0 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1. договору орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування окреме індивідуально визначене рухоме майно, що належить до державної власності, а саме: приймальні пункти, які знаходяться на балансі орендодавця (далі - майно), загальна вартість якого за незалежною експертною оцінкою становить 390 770,50 грн., а орендар зобов'язується прийняти приймальні пункти та використовувати їх виключно з метою здійснення діяльності із збирання та заготівлі відходів як вторинної сировини, а також сплачувати орендодавцеві орендну плату.

Відповідно до п. 1.4. договору метою оренди є використання у діяльності із збирання та заготівлі відходів, як вторинної сировини.

Статтею 759 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За приписами ст. 765 Цивільного кодексу України наймодавець зобов'язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк встановлений договором найму.

Згідно з п. 2.1. договору передача майна в оренду та повернення його орендодавцю здійснюється відповідними, спеціально уповноваженими на те фахівцями сторін за актом приймання-передачі.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 01.12.2011 у справі № 30/283, яке набрало законної сили, встановлено, що на виконання умов договору згідно актів приймання-передачі орендарю були передані кіоски металеві, розміщені за адресами (м. Київ):

вулиця Василенка, 2;

бульвар Кольцова, 12;

вулиця Зодчих, 52-А;

вулиця Кільцева дорога, 3;

вулиця Зодчих, 40-А;

вулиця Симиренка, 17-А;

вулиця Ірпінська, 78-А;

вулиця Зодчих, 58-А;

проспект Корольова, 10;

проспект Корольова, 7.

Відповідно до ст. 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

У відповідності до приписів ст. 10 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» термін, на який укладається договір оренди є істотною умовою договору оренди.

Відповідно до ч.1 ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Згідно з п. 11.2. договору термін оренди закінчується 31.03.2009.

Додатковою угодою № 1 від 27.02.2009 сторонами продовжено термін дії договору до 01.03.2010.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 01.12.2011 у справі № 30/283 встановлено, що договір відповідно до п. 2 додаткової угоди № 1 від 27.02.2009 за відсутності заяв сторін щодо припинення договору оренди, договір оренди був пролонгований до 01.03.2012.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 01.12.2011 у справі № 30/283 розірвано договір оренди індивідуально визначеного рухомого майна, що належить до державної власності № 011/о від 01.03.2006 та зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю «Крамар Рісайклінг» повернути Державному підприємству з питань поводження з відходами як вторинною сировиною індивідуальне визначене рухоме майно, - кіосків металевих прямокутних збірно-розбірного типу, розташованих за адресами (м. Київ):

вулиця Василенка, 2.

бульвар Кольцова, 12.

вулиця Зодчих, 52-А.

вулиця Кільцева дорога, 3.

вулиця Зодчих, 40-А.

вулиця Симиренка, 17-А.

вулиця Ірпінська, 78-А.

вулиця Зодчих, 58-А.

проспект Корольова, 10.

вулиця Корольова, 7.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 27 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Згідно частини 1 статті 785 Цивільного кодексу України, у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Відповідно до п. 5.9. договору у разі припинення або розірвання цього договору орендар зобов'язаний не пізніше 10 календарних днів повернути орендодавцю або підприємству, вказаному орендодавцем, орендоване майно за приймально-передавальним актом у належному, технічно справному стані, не гіршому ніж на момент передачі його в оренду, …

Відповідно до п. 2.4. договору у разі припинення цього договору майно повертається орендарем орендодавцю (балансоутримувачу).

Орендар повертає майно орендодавцю (балансоутримувачу) аналогічно порядку, встановленому при передачі майна орендарю цим договором.

Майно вважається поверненим орендодавцю (балансоутримувачу) з моменту підсипання сторонами акту приймання-передачі.

Пунктом 2.5. договору визначено, що обов'язок по складанню акта приймання-передачі покладається на сторону, яка передає майно іншій стороні договору.

Отже, чинне законодавство та умови договору визначають, що обов'язок повернення орендованого майна з оренди із складанням відповідного акту приймання-передачі покладено на орендаря.

У ст. 598 Цивільного кодексу України закріплено, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Припинення зобов'язання є останньою стадією його існування. Під припиненням зобов'язання розуміють припинення правового зв'язку між його сторонами, звільнення їх від прав та обов'язків, що становлять зміст зобов'язання. Тобто кредитор втрачає право вимагати від боржника виконання передбачених у зобов'язанні дій, а боржник звільняється від обов'язку виконувати такі дії під загрозою застосування до нього мір відповідальності.

Припинення зобов'язання слід відрізняти від закінчення строку дії договору. Закінчення строку дії договору означає, що між його сторонами у майбутньому не будуть виникати взаємні права та обов'язки, що випливали із цього договору. Але ті зобов'язання, які вже існують на момент закінчення строку дії договору, будуть існувати і після його закінчення доти, доки вони не будуть припинені на підставах, встановлених договором або законом.

Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначає, що кіоски ним звільнено від свого майна та позивач неодноразово звертався до відповідача з проханням прийняти майно, однак відповідач прийняв лише два кіоски, від прийняття інших кіосків з оренди відповідач ухиляється.

В матеріалах справи наявні листи позивача № 895 від 27.12.2011, № 431 від 13.06.2012, № 455 від 05.07.2012, № 458 від 07.07.2012, № 295 від 04.09.2014, № 325 від 08.10.2014, № 331 від 14.10.2014 разом з доказами їх надіслання відповідачу, в яких позивач пропонував визначити осіб для прийому майна, направити цих осіб для приймання майна та просив підписати акти приймання-передачі (повернення майна) з оренди (з надісланням актів).

При цьому, матеріали справи свідчать, що позивач підтверджує наявну заборгованість за користування майном, окрім майна, що викрадене та пропонував відповідачу повернення кіосків змінити сплатою за майно по балансовій вартості (лист № 253 від 23.07.2014). Також матеріали справи свідчать, що позивач неодноразово звертався до суду із заявою про зміну способу виконання рішення суду у справі № 30/283 від 01.12.2011 шляхом стягнення вартості індивідуально-визначеного рухомого майна.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 192 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Позивачем не доведено належними засобами доказування, що кіоски звільненні від майна позивача та позивач вчинив всіх залежних від нього дій щодо виконання обов'язку передачі відповідачу майна.

Слід зазначити, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначений як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягнути суб'єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

По суті, предмет позову у вигляді спонукання відповідача до прийняття майна з орендного користування та підписання акта приймання-передачі є зверненням за захистом не права, а обов'язку.

Суд приходить до висновку, що між сторонами існують відносини про повернення майна, що вже засновані на примусовому виконанні судового рішення у справі № 30/283. За таких обставинах, боржник за будь-яких підстав повинен виконати судове рішення в рамках виконавчого провадження в порядку визначеному Законом України «Про виконавче провадження».

Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Обов'язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Це стосується позивача, який мав довести наявність тих обставин, на підставі яких він звернувся з позовними вимогами про зобов'язання відповідача прийняти майно.

З урахуванням викладеного суд приходить до висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Крамар Рісайклінг» є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають повністю.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.

Враховуючи наведене та керуючись ст. 49, ст.ст. 82-85 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

В позові відмовити повністю.

Повне рішення складено 28.10.2014.

Суддя В.В.Сівакова