Рішення № 41102270, 24.10.2014, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "24" жовтня 2014 р. Справа № 906/1105/14

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Лозинської І.В.

при секретарі: Поливко М.С.

За участю представників сторін:

- від позивача: Пузіна Н.С. - головний бухгалтер, довіреність №3 від 02.06.2014 р.; Іванченко А.В. - заступник директора з комерційних питань, посвідчення водія, видане Криворізьким МРЕВ 29.07.2004 р., серія НОМЕР_1

- від відповідача: не з'явився

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомир-Белаз-Сервіс" (м. Житомир)

до Публічного акціонерного товариства "Норинський Щебзавод" (с. Норинськ, Овруцький район, Житомирська область)

про стягнення 29142,48 грн.

У відповідності до ч. 3 ст. 69 ГПК України, строк розгляду спору було продовжено на п'ятнадцять днів.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Житомир - Белаз - Сервіс" (м. Житомир) подано позов до Публічного акціонерного товариства "Норинський щебзавод" (с. Норинськ, Овруцький район) про стягнення 33819,17 грн., з яких: 27921,60 грн. основного боргу, 1801,52 грн. пені, 773,39 грн. 3% річних, 3043,45 грн. інфляційних та 279,22 грн. штрафу.

В обґрунтування заявлених вимог, позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов Договору №ЖБС-038/12 від 01.10.2012 р. в частині оплати наданих послуг по ремонту та обслуговуванню кар'єрної техніки БелАЗ на загальну суму 27921,60 грн.

Ухвалою від 12.08.2014 р. господарський суд прийняв позовну заяву, порушив провадження у справі та призначив засідання суду.

Згідно з ухвалами суду від 09.09.2014 р. та 25.09.2014 р. розгляд справи відкладався.

Ухвалою господарського суду від 10.10.2014 р. було продовжено строк вирішення спору по 26.10.2014 р., розгляд справи відкладено, зобов'язано сторони виконати вимоги резолютивної частини ухвали.

17.10.2014 р. на адресу господарського суду надійшла заява за вих. №316 від 17.10.2014 р., згідно з якою позивач повідомив про проведення перерахунку суми, яка підлягає стягненню, а також збільшено період нарахування 3% річних та інфляційних, в результаті чого сума боргу відповідача склала 29142,48 грн., з яких: 27921,60 грн. сума основного боргу, 181,30 грн. 3% річних за період з 23.07.2014 р. по 09.10.2014 р. та 1039,58 грн. інфляційних з 01.08.2014 р. - 30.09.2014 р. (а. с. 83 - 85).

Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі, зокрема, зменшити розмір позовних вимог.

Оскільки заява позивача про зменшення позовних вимог шляхом відмови від позову в частині стягнення 279,22 грн. штрафу та 1801,52 грн. пені не суперечить законодавству та не порушує чиї - небудь права і охоронювані законом інтереси, господарський суд приймає її як таку, що подана у відповідності до ст. 22 ГПК України. Спір вирішується з урахуванням вказаної заяви на суму боргу у розмірі 29142,48 грн.

Представник позивача позов підтримала в повному обсязі, з підстав викладених у позовній заяві; повідомила, що заборгованість за надані послуги відповідачем не погашена і станом на день розгляду справи складає 27921,60 грн.

Відповідач повноважного представника в засідання суду не направив, хоча про час і місце розгляду справи повідомлявся вчасно та належним чином, про що свідчить Реєстр Ф103 на відправку рекомендованої кореспонденції від 14.10.2014 р. (а. с. 87, 88).

В засіданні суду 25.09.2014 р. представник відповідача проти позовних вимог заперечив, з підстав викладених у відзиві на позовну заяву, в якому, зокрема, зазначив, що Наряд - заказ від 15.07.2013 р. та Акт приймання - передачі виконаних робіт №463 від 19.07.2013 р. підписано та затверджено з боку відповідача не уповноваженими особами; рахунок № 560 від 15.07.2013 р. є недійсним, так як на момент його видання не існувало узгодженої вартості виконаних робіт між позивачем та відповідачем; акт приймання - передачі виконаних робіт не може бути належним доказом витрат позивача: транспортних та витрат на відрядження; відповідач не отримував від позивача рахунок на оплату № 560 від 15.07.2013 р. (а. с. 24 - 28).

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

Згідно з укладеним 01.10.2012 р. між ТОВ "Житомир-Белаз - Сервіс" (виконавець/ позивач) та ПАТ "Норинський Щебзавод" (замовник/відповідач) Договору №ЖБС-038/12 (далі - Договір, а. с. 13 - 14), виконавець зобов'язався провести роботи по ремонту та обслуговуванню кар'єрної техніки БелАЗ (далі - техніка), а замовник - прийняти та оплатити виконані роботи згідно з умовами Договору. Вартість робіт, які виконуються замовником, звичайна договірна і зазначається для кожного окремого випадку в актах виконаних робіт, які є невід'ємною частиною Договору (п. п. 1.1, 3.3 Договору).

Так, беручи до уваги зміст правовідносин між сторонами, та характер взятих ними зобов'язань, між сторонами виникли правовідносини з договору про надання послуг.

Згідно із ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник - оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору між сторонами було підписано Наряд - заказ на ТО від 15.08.2013 р., згідно з яким позивач зробив замовлення на ремонт робочого обладнання та ремонт циліндрів робочого обладнання автомобіля БелАЗ 78221; погодив проведення ремонтних (додаткових) робіт автомобіля; узгодив дату початку та закінчення проведення робіт з ТО автомобіля; дав згоду, що після підписання даного Наряду-замовлення відповідач має право виконувати технічне обслуговування і ремонт автомобіля на території позивача. Домовленості, викладені в Наряді-замовленні на ТО, були засвідчені печатками сторін Договору, після чого Наряд був прийнятий відповідачем на виконання (а. с. 12).

На підставі Наряд - заказу на ТО від 15.08.2013 р. в межах укладеного між сторонами Договору №ЖБС-038/12 від 01.10.2012 р. позивачем було виписано відповідачу рахунок на оплату №560 від 15.07.2013 р. на суму 27921,60 грн. (а. с. 11), докази направлення якого на адресу відповідача в матеріалах справи відсутні.

19.07.2013 р. між позивачем та відповідачем було підписано Акт надання послуг №463 по технічному обслуговуванню автомобіля БелАЗ 78221 на суму 25133,60 грн. з розрахунку 160,00 грн. за 1 люд./год, куди включено транспортні та витрати на відрядження у розмірі 2788,00 грн., у зв'язку з чим загальна вартість робіт по Акту склала 27921,60 грн. (а. с. 10).

Відповідач у своєму відзиві на позовну заяву стверджує, що позивачем не надано жодного первинного документу на підтвердження понесення ним вказаних транспортних та витрат на відрядження, у зв'язку з чим останні безпідставно включені до стягнення з відповідача та на їх суму нараховано податок на додану вартість у розмірі 20%, що становить 557,60 грн. (а. с. 24 - 28).

З огляду на викладене суд зазначає, що згідно з п. 3.6 Договору, при виконанні робіт з технічного обслуговування та ремонту техніки силами спеціалістів виконавця вартість однієї людино - години роботи спеціаліста складає 160,00 грн. без ПДВ. Витрати на відрядження спеціалістів виконавця відшкодовує замовник.

Слід також зазначити, що витрати на службові відрядження включаються до адміністративних витрат, спрямованих на обслуговування та управління підприємством та є витратами операційної діяльності, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування.

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (ст. 138 ПК України).

Позивачем надано до суду копії товарно - транспортних накладних №Р462 від 19.07.2014 р., №001311 від 19.07.2014 р.; подорожнього листа вантажного автомобіля від 16.07.2013 р., наказу №50-К від 15.07.2013 р. про службове відрядження; посвідчення про відрядження ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5, тобто первинні документи, які є належними доказами документального підтвердження витрат на відрядження працівників відповідача, пов'язані з виконанням замовлення, визначеного згідно з Наряд - заказом на ТО від 15.08.2013 р. (а. с. 71 - 78)

Звідси, суд приходить до висновку, що включення позивачем до Акту надання послуг №463 від 19.07.2013 р. транспортних витрат та витрат на відрядження у розмірі 3345,60 грн. з ПДВ відповідає нормам податкового законодавства України.

Частиною 1 статті 903 ЦК України визначено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Пунктом 3.4 Договору сторони погодили, що замовник оплачує роботи протягом 5 банківських днів з моменту виставлення рахунку. Замовник перераховує грошові кошти на розрахунковий рахунок виконавця по реквізитам, що зазначені в даному договорі.

Як уже було зазначено вище, з урахуванням п. 3.4 Договору та на підставі наданих послуг по ремонту робочого обладнання автомобіля БелАЗ-78221 ПАТ "Норинський Щебзавод", що включає операції, визначені на арк. стор. 20, позивачем було виставлено відповідачу рахунок на оплату з попередньо визначеною сумою ремонтних робіт у розмірі 27921,60 грн. включаючи ПДВ.

Остаточна вартість наданих послуг була погоджена сторонами в Акті надання послуг №463 від 19.07.2013 р., що не суперечить п. 3.3 Договору.

При цьому, суд зазначає, що навантажувач БелАЗ 78221 є частиною робочого обладнання автомобіля БелАЗ 78221, тому закономірно, що при визначенні суті проведених підрядних робіт суд повинен виходити з однорідності таких понять як "технічне обслуговування навантажувача БелАЗ 78221" та "ремонт робочого обладнання навантажувача БелАЗ 78221".

З метою досудового врегулювання спору, 16.07.2014 р. позивач направив відповідачу Досудову вимогу за вих. №204 про повернення на протязі 3-х банківських днів з моменту її отримання суму заборгованості по Договору у розмірі 27921,60 грн. (а. с. 9), однак, остання була залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Враховуючи, що позивачем до суду не надано доказів направлення відповідачу рахунку на оплату наданих послуг №560 від 15.07.2013 р., строк проведення розрахунків за виконані підрядні роботи з ремонту та обслуговування БелАЗ 78221 слід обраховувати з урахуванням приписів статті 530 ЦК України, згідно з якою, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що при визначенні строку проведення розрахунків за надані послуги слід виходити з Досудової вимоги за вих. № 204 від 16.07.2014 р., яку згідно з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а. с. 15) отримано відповідачем 22.07.2014 р. Відтак, заборгованість у відповідача виникла з 26.07.2014 р. (22.07.2014 р. + 3 пільгових дні, встановлених Досудовою вимогою (а. с. 9)).

Відповідач у вказаний вище строк суму заборгованості не повернув, заборгувавши позивачу станом на день звернення до суду 27921,60 грн., з огляду на що позивач правомірно звернувся в цій частині з позовом до суду.

Розглядаючи питання про обґрунтованість вимог позивача стосовно нарахування і стягнення на свою користь з відповідача інфляційних та 3% річних, господарський суд враховує, що за ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до наявного в матеріалах справи уточненого розрахунку (а. с. 85), позивач просить стягнути з відповідача інфляційні в сумі 1039,58 грн. за період з 01.08.2014 р. по 30.09.2014 р., а також 181,30 грн. 3% річних за період з 23.07.2014 р. по 09.10.2014 р.

При перевірці вказаного розрахунку судом було встановлено, що позивачем невірно визначено початок періоду нарахування річних.

Враховуючи, що заборгованість у відповідача виникла з 26.07.2014 р., річні слід нараховувати з 26.07.2014 р., а не з 23.07.2014 р. як зазначив позивач.

Згідно з розрахунком суду, річні за вказаний період складають 174,41 грн.

Таким чином, у стягненні 6,89 грн. 3% річних слід відмовити.

Перевіривши проведені позивачем нарахування інфляційних, господарський суд встановив, що їх суми обґрунтовані та вірні.

Відповідно до статей 33 та 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень належними та допустимими у справі доказами; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідач доказів повернення суми боргу у розмірі 27921,60 грн. станом на день вирішення спору не надав. При цьому, суд зазначає, що обставини, на які посилається відповідач у відзиві на позовну заяву, спростовуються наявними в матеріалах справи документами, зокрема і в частині заперечення щодо підписання Акту наданих послуг № 463 від 19.07.2013 р. уповноваженими представниками відповідача. Необхідно вказати, що хоча в Акті не зазначено розшифровки підпису особи, яка його засвідчила, останній скріплено печаткою ПАТ "Норинський Щебзавод", що не може бути залишено судом поза увагою, в тому числі з огляду на відсутність письмових зауважень зі сторони відповідача при прийнятті результату підрядних робіт щодо ремонту робочого обладнання БелАЗ 78221 як при підписанні акту, так і з можливістю їх висловлення в майбутньому.

З огляду на викладене, суд вважає, позовні вимоги (з урахуванням заяви за вих. №316 від 17.10.2014 р. (а. с. 83 - 86)) обґрунтованими, заявленими відповідно до чинного законодавства і укладеного Договору та такими, що підлягають задоволенню частково на суму 29135,59 грн., з яких: 27921,60 грн. основного боргу, 174,41 грн. 3% річних та 1039,58 грн. інфляційних.

У стягненні 6,89 грн. 3% річних суд відмовляє.

Судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 49, 69, 82 - 85 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Норинський Щебзавод" (11154, Житомирська обл., Овруцький район, с. Норинськ, вул. Шкільна, б. 16, код ЄДРПОУ 04865033)

на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомир-Белаз-Сервіс" (10001, Житомирська обл., м. Житомир, вул. Кооперативна, б. 6, код ЄДРПОУ 14326515):

- 27921,60 грн. - основного боргу;

- 174,41 грн. - 3% річних;

- 1039,58 грн. - інфляційних;

- 1826,57 грн. - витрат по сплаті судового збору.

3. В іншій частині в позові відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 28.10.14

Суддя Лозинська І.В.

Віддрукувати:

1 - в справу

2 - позивачу

3 - відповідачу - рек.