Ухвала суду № 41101682, 15.10.2014, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15.10.2014 Справа №607/20935/13-ц Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

- головуючого Стельмащука П.Я.

- за участю секретаря Гапія В.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Тернополі скаргу ОСОБА_1 на дії державного виконавця другого відділу державної виконавчої служби Тернопільського міського управління юстиції,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду із скаргою на дії державного виконавця другого відділу державної виконавчої служби Тернопільського міського управління юстиції Семчишина Дмитра Михайловича, у якій просить визнати дії державного виконавця щодо відмови у відкритті виконавчого провадження з виконання виконавчого листа Тернопільського міськрайонного суду від 27.08.2014р. по справі №607/20935/13-ц незаконними.

Відповідно до статті 383 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Згідно із вимогами ч. 4 статті 82 Закону України «Про виконавче провадження», рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами до суду, який видав виконавчий документ, а іншими учасниками виконавчого провадження та особами, які залучаються до проведення виконавчих дій, - до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Судом встановлено, що 09.09.2014р. до другого відділу державної виконавчої служби Тернопільського міського управління юстиції звернувся ОСОБА_1 із заявою про відкриття виконавчого провадження з виконання виконавчого листа по справі №607/20935/13-ц виданого 27.08.2014р. Тернопільським міськрайонним судом про зобов'язання ТзОВ «Акція» та ОСОБА_4 не чинити перешкод ОСОБА_1 у користуванні приміщенням гуртожитку, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1

Постановою державного виконавця другого відділу державної виконавчої служби Тернопільського міського управління юстиції Семчишина Д.М. від 12.09.2014р. відмовлено у відкритті виконавчого провадження з виконання вищевказаного виконавчого документа з тієї підстави, що заявник просить виконати дії не передбачені виконавчим документом та виконавчий документ подано не до належного органу ДВС, а саме не за місцем знаходження боржника ТзОВ «Акція».

Відповідно до ч. 1 статті 25 Закону України "Про виконавче провадження", державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Статтею 20 Закону України «Про виконавче провадження» визначено місце виконання рішення, а саме виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. У разі якщо боржник є юридичною особою, то виконання провадиться за місцезнаходженням його постійно діючого органу або майна. Право вибору місця виконання між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії з виконання рішення на території, на яку поширюються їх функції, належить стягувачу. Виконання рішення, яке зобов'язує боржника вчинити певні дії, здійснюється державним виконавцем за місцем проведення таких дій.

Виконавчим документом зобов'язано боржника вчинити певні дії, а саме, зобов'язано ТзОВ «Акція» не чинити перешкод ОСОБА_1 у користуванні приміщенням гуртожитку, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1

Таким чином, посилання державного виконавця на те, що виконавчий документ пред'явлено не до належного органу ДВС є неправомірним. Виконавчий документ пред'явлено відповідно до ч. 2 статті 20 Закону України «Про виконавче провадження», до другого відділу державної виконавчої служби Тернопільського міського управління юстиції, до компетенції якого входить примусове виконання рішень на території АДРЕСА_1.

Окрім того, мотивація відмови у відкритті виконавчого провадження з огляду на те, що стягувач не вірно трактує резолютивну частину виконавчого документа, також є незаконною.

Відповідно до ч. 2 статті 11 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Жодним нормативним документом не передбачено обов'язку державного виконавця приймати до уваги трактування сторін виконавчого провадження про спосіб і порядок виконання виконавчого документа. Державний виконавець повинен виконувати цей виконавчий документ саме так, як написано у резолютивній його частині.

Більше того, сторони виконавчого провадження, а також сам державний виконавець в ході виконавчого провадження вправі звернутись до суду в порядку статей 221, 373 ЦПК України про роз'яснення рішення суду або про встановлення чи зміну способу і порядку виконання рішення.

Таким чином, з огляду на встановлені обставини, стягувач має право повторно звернутись до органу ДВС за виконанням судового рішення протягом встановленого законом строку. Цьому праву кореспондує обов'язок органу ДВС прийняти до виконання такий виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Отже, відмова державного виконавця у відкритті виконавчого провадження, з викладених у постанові про відмову у відкритті виконавчого провадження підстав, є неправомірна, та суперечить ч. 2 статті 20, ч. 2 статті 11 Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно до ч. 1 статті 6 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Згідно ч. 2 статті 387 ЦПК України, у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби задовольнити вимогу заявника та усунути порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права чи свободи.

Керуючись ст.ст. 10, 60, 383-389 ЦПК України, статтями 6, 11, 20, 26, 82 Закону України «Про виконавче провадження», суд,-

У Х В А Л И В :

Скаргу ОСОБА_1 на дії державного виконавця другого відділу державної виконавчої служби Тернопільського міського управління юстиції - задовольнити.

Визнати неправомірним винесення державним виконавцем другого відділу державної виконавчої служби Тернопільського міського управління юстиції Семчишиним Дмитром Михайловичем постанови від 12.09.2014р. ВП №44694764 про відмову у відкритті виконавчого провадження з виконання виконавчого листа по справі №607/20935/13-ц виданого 27.08.2014р. Тернопільським міськрайонним судом про зобов'язання ТзОВ «Акція» та ОСОБА_4 не чинити перешкод ОСОБА_1 у користуванні приміщенням гуртожитку, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1

Зобов'язати другий відділ державної виконавчої служби Тернопільського міського управління юстиції задовольнити вимогу заявника про відкриття виконавчого провадження.

Ухвала може бути оскаржена до апеляційного суду Тернопільської області через Тернопільський міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'яти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Головуючий П.Я.Стельмащук