копія
ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 липня 2014 р. Справа № 804/6237/14
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Горбалінського В.В.
при секретарі - Решетнік А.М.
за участю:
представника позивача - Шестак Т.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Дніпроінмед» до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг про скасування розпорядження, -
ВСТАНОВИВ:
06 травня 2014 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом відкрито провадження в адміністративній справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Дніпроінмед» до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, в якому, з урахуванням письмових пояснень, позивач просить скасувати Розпорядження № 798 від 20.03.2014 року про застосування заходу впливу до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Дніпроінмед» в повному обсязі.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 20.03.2014 року Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг винесено Розпорядження № 798 про застосування заходів впливу до Приватного підприємства «Страхова компанія «Дніпроінмед». Оскаржуване Розпорядження № 798 від 20.03.2014 року суперечить нормам чинного законодавства та має бути скасоване.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримала та просила позов задовольнити.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився. До суду було надано письмові заперечення проти позову. В обґрунтування заперечень зазначено, що Розпорядження № 798 від 20.03.2014 року про застосування заходу впливу до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Дніпроінмед», винесене на підставі акту планової виїзної перевірки (інспекції) № 15/13-8ФП від 23.01.2014 року. Під час перевірки були виявлені порушення позивачем вимог пункту 1.6 Розділу 1 пункту 2.11 Розділу 2, підпункту 3.5.6 пункту 3.5 Розділу 3, пункту 8.1 Розділу 8 Ліцензійних умов провадження страхової діяльності, затверджених розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 28.08.2003 року № 40, частини 8 статті 2, статті 3, частини 1 статті 8, частин 1, 4 статті 16 Закону України «Про страхування», пункту 5 Порядку та умов обов'язкового страхування медичних працівників та інших осіб на випадок інфікування вірусом імунодефіциту людини під час виконання ними професійних обов'язків, а також на випадок настання у зв'язку з цим інвалідності або смерті від захворювань, зумовлених розвитком ВІЛ-інфекції, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 16.10.1988 року № 1642, пункту 7.1 статті 7 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», підпунктів 2.1.1, 2.1.4 пункту 2.1 Розділу ІІ Положення про особливості укладення договорів обов'язкового страхування цивільної-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, затвердженого розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 27.10.2011 року № 673, пункту 3.4.4 Розділу ІІІ Положення про Єдину централізовану базу даних щодо обов'язкового страхування цивільної-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, затвердженого розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 09.07.2010 року № 566, статті 29, абзацу першого пункту 36.2 статті 36, пункту 37.2 статті 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», абзацу другого пункту 4 Порядку реєстрації договорів перестрахування, затвердженого розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 28.03.2011 року № 153 (у редакції розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 08.01.2013 року № 54). Відповідач вважає, що Розпорядження № 798 від 20.03.2014 року є повністю обґрунтованим, встановлені порушення відповідають дійсним обставинам та висновок про них зроблений у відповідності до чинного законодавства України. Отже, підстави для задоволення позовних вимог відсутні.
Суд, заслухавши пояснення представника позивача та дослідивши матеріали справи, встановив.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 27 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» основними завданнями Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, є здійснення державного регулювання та нагляду за наданням фінансових послуг та додержанням законодавства у цій сфері.
Державне регулювання діяльності з надання фінансових послуг здійснюється, зокрема шляхом, застосування уповноваженими державними органами заходів впливу (пункт 4 частини 1 статті 20 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»).
Згідно до пункту 1.6 Розділу 1 Положення про застосування Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, заходів впливу за порушення законодавства про фінансові послуги, затвердженого Розпорядженням Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг 20.11.2012 № 2319 (далі - Положення № 2319), Нацкомфінпослуг, уповноважені та посадові особи Нацкомфінпослуг в межах своїх повноважень зобов'язані в кожному випадку виявлення порушення законодавства про фінансові послуги вжити всіх необхідних заходів для документального закріплення факту такого порушення, всебічно, повно та об'єктивно дослідити обставини справи про правопорушення, а також своєчасно прийняти рішення за справою про правопорушення та застосувати передбачені законодавством заходи впливу.
У пункті 4.2 Розділу ІV Положення № 2319 визначено, що виявлені посадовими особами Нацкомфінпослуг факти порушення законодавства про фінансові послуги викладаються в акті про правопорушення із зазначенням доказів (документів, даних та інформації), що підтверджують факт вчинення порушення законодавства про фінансові послуги, та з посиланням на відповідну норму закону та/або іншого нормативно-правового акта.
Відповідно до пункту 2.2 Розділу ІІ Положення № 2319 рішення про зобов'язання порушника вжити заходів для усунення порушення оформляється письмовим розпорядженням (приписом) Нацкомфінпослуг.
Судом з'ясовано, що на підставі доручення на проведення планової виїзної перевірки (інспекції) від 29.11.2013 року № 115-13/8 ФП проведено планову виїзну перевірку (інспекція) позивача з питань щодо додержання вимог законодавства у сфері надання фінансових послуг за період з 01.11.2012 року по 09.12.2013 року.
За результатами планової виїзної перевірки (інспекції) складено акт від 23.01.2014 року № 15/13-8-ФП, яким було виявлено порушення Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Дніпроінмед» вимог законодавства у сфері фінансових послуг.
Не погодившись з прийнятим актом, Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Дніпроінмед» подало зауваження (у вигляді заперечень та пояснень) до акту планової виїзної перевірки (інспекції) від 23.01.2014 року № 15/13-8ФП.
20.03.2013 року Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, розглянувши справу про порушення законів та інших нормативно-правових актів, що регулюють діяльність з надання фінансових послуг, винесла Розпорядження № 798 про застосування заходу впливу до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Дніпроінмед».
Відповідно до Розпорядження № 798 від 20.03.2014 року Нацкомфінпослуг приписала позивачу усунути порушення законодавства про фінансові послуги, зазначені в пунктах 2-9, 11-21 констатуючої частини цього розпорядження та вжити заходів для недопущення порушення законодавства про фінансові послуги в подальшому, зазначеного в пункті 10 констатуючої частини цього розпорядження.
Підставою для висновку про незаконність дій позивача стали наступні фактичні дані.
Пунктом 2 констатуючої частини розпорядження зазначено, що у Договорі добровільного страхування майна від 07.10.2013 року № М-К13.0310/2013.00281, укладеному позивачем з громадянином ОСОБА_3, не зазначено дати народження страхувальника, чим порушено ч. 4 ст. 16 Закону України «Про страхування», відповідно до якої договір страхування повинен містити, зокрема, дату народження страхувальника.
Пунктом 3 частини 4 статті 16 Закону України «Про страхування» визначено, що договір страхування повинен містити: прізвище, ім'я, по батькові або назву страхувальника та застрахованої особи, їх адреси та дати народження.
Позивачем у позовній заяві вказано, що до початку розгляду справи про порушення законів та інших нормативно-правових актів, що регулюють діяльність з надання фінансових послуг Нацкомфінпослуг, була підготовлена та направлена на адресу страхувальника додаткова угода про внесення змін до Договору добровільного страхування майна від 07.10.2013 року № М-К13.0310/2013.00281 на предмет зазначення дати народження страхувальника - ОСОБА_3.
Тому позивач вважає, що це було підставою для закриття справи про правопорушення відповідно до абзацу 12 пункту 4.4. Розділу ІV Положення № 2319, яким передбачено, що справу про правопорушення не може бути порушено, а наявна в провадженні справа про правопорушення підлягає закриттю в разі, якщо порушення та його наслідки усунені порушником самостійно до застосування заходів впливу.
Однак, суд зазначає що посилання позивача є необґрунтованими з огляду на наступне.
Частиною 1 статті 981 Цивільного кодексу України встановлено, що договір страхування укладається в письмовій формі.
Згідно до пункту 4.5. Договору добровільного страхування майна від 07.10.2013 року № М-К13.0310/2013.00281 усі зміни та доповнення до даного Договору оформлюються у виді Додаткових угод до цього Договору та є його невід'ємними частинами після підписання уповноваженими на те представниками Сторін.
Однак, матеріали адміністративної справи свідчать, що Додаткова угода № 1 від 29.01.2014 року до Договору добровільного страхування майна № М-К13.0310/2013.00281 від 07.10.2013 року підписана лише позивачем, таким чином, Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Дніпроінмед» було порушено вимоги пункту 3 частини 4 статті 16 Закону України «Про страхування».
Отже позивачем не наведено обґрунтованих підстав для скасування пункту 2 констатуючої частини Розпорядження № 798 від 20.03.2014 року.
Пунктом 3 констатуючої частини розпорядження зазначено, що Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Дніпроінмед» укладено договори добровільного страхування майна від 10.09.2013 року № М-К.13.1000/0275 та від 07.10.2013 року № М-К13.0310/2013.00281 відповідно до Правил добровільного страхування майна та Правил добровільного страхування від вогневих ризиків та ризиків стихійних явищ. Застрахованим майном за цими договорами страхування є земельна ділянка площею 9,5838 га (без оздоблювальних робіт, комунікацій і скління). Страховими випадками за даними договорами є: пожежа, удари блискавки, вибуху, падіння на застраховане майно пілотованих (не пілотованих) літальних об'єктів та їх уламків, вплив води в результаті аварій систем гарячого і холодного водопостачання, каналізаційної та опалювальної системи, а також системи пожежогасіння, крадіжки з проникненням, грабежу.
За страховими випадками пошкодження або знищення земельних ділянок внаслідок: крадіжки з проникненням, грабежу, відсутні ознаки ймовірності та випадковості настання випадків під час дії договорів страхування майна, що є порушенням ч. 1 ст. 8 Закону України «Про страхування», відповідно до якої страховий ризик - це певна подія, на випадок якої проводиться страхування і яка має ознаки ймовірності та випадковості настання.
Судом з'ясовано, що пунктом 1.2. вказаних договорів добровільного страхування майна встановлено, що предметом договорів є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать закону, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням майном - земельної ділянки, загальної площі 9,9489 га (Договір від 10.09.2013 року № М-К.13.1000/0275) та земельної ділянки, загальною площею 9 5838 га (Договір від 07.10.2013 року № М-К13.0310/2013.00281).
Згідно пункту 2.1. договорів страховим випадком є пошкодження або знищення застрахованого майна, передбаченого в пункті 1.2 цих договорів, що настало внаслідок: пожежі, удару блискавки, вибуху, падіння на застраховане майно пілотованих (непілотованих) літальних об'єктів та їх уламків, вплив води в результаті аварій, систем гарячого та холодного водопостачання, каналізаційної та опалювальної системи, а також системи пожежогасіння, крадіжки з проникненням, грабежу.
Статтею 8 Закону України «Про страхування» визначено, що страховий ризик - це певна подія, на випадок якої проводиться страхування і яка має ознаки ймовірності та випадковості настання.
Страховий випадок - це подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.
Суд вважає, що крадіжка з проникненням та грабіж до предмету даного договору, пов'язаного з володінням, користуванням і розпорядженням нерухомим майном - земельної ділянки - неможливі з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 185 Кримінального кодексу України крадіжка є таємним викраденням чужого майна. Поєднання крадіжки з проникненням у житло, інше приміщення чи сховище, є кваліфікуючою ознакою цього злочину.
За об'єктивною стороною цього злочину закон визначає крадіжку як таємне викрадення чужого майна. Від усіх інших форм викрадення крадіжку відрізняє спосіб вилучення такого майна - таємність.
Таємним визнається таке викрадення, здійснюючи яке, винна особа вважає, що робить це непомітно для потерпілих чи інших осіб. Як правило крадіжка вчинюється за відсутності будь-яких осіб (власників, володільців майна, осіб, під охороною яких воно перебуває, очевидців тощо). Крадіжкою визнається також протиправне вилучення чужого майна і тоді, коли воно здійснюється у присутності потерпілого або інших осіб (наприклад, ці особи спостерігають за діями винного на певній відстані), але сам винний не усвідомлював цього моменту і вважав, що діє таємно від інших осіб. Таємним також визнається викрадення, яке вчинюється у присутності потерпілого або інших осіб, але непомітно для них (наприклад, кишенькова крадіжка). Крадіжка визнається закінченою з моменту протиправного вилучення майна, коли винна особа отримала реальну можливість розпорядитися чи користуватися рим (заховати, передати іншим особам, вжити за призначенням тощо).
Відповідно до ст. 186 Кримінального кодексу України грабіж - це відкрите викрадення чужого майна.
З об'єктивної сторони грабіж характеризується відкритим способом викрадення чужого майна. Відкритим. визнається викрадення, що здійснюється у присутності інших осіб, які розуміють протиправний характер дій винного, а він, у свою чергу, усвідомлює цю обставину. Такими особами можуть бути особи, у власності, володінні чи під охороною яких знаходиться майно, на яке здійснюється посягання, очевидці. Однак до таких осіб не можуть бути віднесені співучасники грабіжника, а також інші особи, в силу певних зв'язків чи стосунків з якими винний розраховує на потурання з їхнього боку (не очікує будь-якої протидії вчинюваному ним діянню).
Отже, враховуючи ту обставину, що земельна ділянка є нерухомим майном і факт виникнення, переходу або припинення прав на земельну ділянку пов'язаний з державною реєстрацією речових прав на вказану земельну ділянку, суд доходить висновку, що таємне викраденням земельних ділянок, поєднаного з проникненням у житло, інше приміщення чи сховище, а також відкрите викрадення земельної ділянки неможливо без реєстрації таких речових прав.
Таким чином, суд погоджується з думкою відповідача про відсутні ознаки ймовірності та випадковості настання випадків під час дії договорів страхування майна, що є порушенням ч. 1 ст. 8 Закону України «Про страхування».
Зазначене свідчить про обґрунтованість застосування до позивача заходу впливу, зазначеного в пункті 3 констатуючої частини Розпорядження № 798 від 20.03.2014 року.
Пунктом 4 констатуючої частини розпорядження зазначено, що товариством укладено договір добровільного страхування здоров'я на випадок хвороби від 20.08.2013 року № 05-08/2013/ВІЛ з Приватним підприємством «Стоматологія» на підставі правил добровільного страхування здоров'я на випадок хвороби, за яким застрахованими особами є працівники страхувальника, зайняті наданням медичної допомоги населенню, діагностики, лікування і профілактики ВІЛ-інфекції та СНІДу.
Оскільки товариство ліцензію на провадження обов'язкового виду страхування - особисте страхування медичних і фармацевтичних працівників на випадок інфікування вірусом імунодефіциту людини при виконанні ними своїх службових обов'язків на момент проведення перевірки не отримувало, ним порушено вимоги пункту 1.6 розділу І Ліцензійних умов провадження страхової діяльності, затверджених розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 28.08.2003 року № 40 та пункту 5 Порядку та умов обов'язкового страхування медичних працівників та інших осіб на випадок інфікування вірусом імунодефіциту людини під час виконання ними професійних обов'язків, а також на випадок настання у зв'язку з цим інвалідності або смерті від захворювань, зумовлених розвитком ВІЛ-інфекції, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 16.10.1988 року № 1642, а саме: страховиками з обов'язкового страхування медичних працівників та інших осіб на випадок інфікування вірусом імунодефіциту людини під час виконання ними професійних обов'язків, а також на випадок настання у зв'язку з цим інвалідності або смерті від захворювань, зумовлених розвитком ВІЛ-інфекції, є юридичні особи, які здійснюють страхову діяльність на підставі ліцензії, одержаної в Нацкомфінапослуг.
Суд не погоджується із встановленими порушеннями з наступних підстав.
Згідно до частин 1, 2, 3 статті 6 Закону України «Про страхування» добровільне страхування - це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства.
Види добровільного страхування, на які видається ліцензія, визначаються згідно з прийнятими страховиком правилами (умовами) страхування, зареєстрованими Уповноваженим органом.
Пунктом 4 частини статті 6 Закону країни «Про страхування» передбачено, що видами добровільного страхування може бути страхування здоров'я на випадок хвороби.
Страховиками, які мають право здійснювати страхову діяльність на території України, є: фінансові установи, які створені у формі акціонерних, повних, командитних товариств або товариств з додатковою відповідальністю згідно із Законом України «Про господарські товариства», з урахуванням того, що учасників кожної з таких фінансових установ повинно бути не менше трьох, та інших особливостей, передбачених цим Законом, а також одержали у встановленому порядку ліцензію на здійснення страхової діяльності (частина 1 статті 2 Закону України «Про страхування»).
Згідно частин 1, 2 статті 3 Закону України «Про страхування» страхувальниками визнаються юридичні особи та дієздатні фізичні особи, які уклали із страховиками договори страхування або є страхувальниками відповідно до законодавства України.
Страхувальники можуть укладати із страховиками договори про страхування третіх осіб (застрахованих осіб) лише за їх згодою, крім випадків, передбачених чинним законодавством. Застраховані особи можуть набувати прав і обов'язків страхувальника згідно з договором страхування.
З аналізу положень вищенаведених статей Закону України «Про страхування» судом встановлено, що Договір № 05-08/2013/ВІЛ від 20.08.2013 року є договором добровільного страхування.
Приватне підприємство «Стоматологія» є страхувальником працівників, які зайнятті поданням медичної допомоги населенню, проведенням лабораторних і наукових досліджень з проблем ВІЛ-інфекції, виробництвом біологічних препаратів для діагностики, лікування і профілактики ВІЛ-інфекції та СНІДу.
Позивач, укладаючи Договір № 05-08/2013/ВІЛ від 20.08.2013 року про добровільне страхування здоров'я на випадок хвороби, діяв на підставі Правил добровільного страхування здоров'я на випадок хвороби, зареєстрованих Держфінпослуг 27.02.2007 року із змінами та доповнення та Ліцензії Серії АБ № 584873 від 25.08.2011 року, вид страхування, добровільна форма страхування - медичне страхування (безперервне страхування здоров'я).
Страховими випадками згідно цього Договору є: інфікування застрахованої особи вірусом імунодефіциту людини, вірусним гепатитом В, С, туберкульозом під час виконання ним професійних обов'язків; хвороба застрахованої особи внаслідок інфікування вірусом імунодефіциту людини, вірусним гепатитом В, С, туберкульозом під час виконання ним професійних обов'язків, що призвела до тимчасової втрати працездатності; встановлення первинної інвалідності застрахованої особи внаслідок інфікування вірусом імунодефіциту людини, вірусним гепатитом В, С, туберкульозом під час виконання ним професійних обов'язків; смерть застрахованої особи внаслідок захворювань, зумовлених розвитком ВІЛ-інфекції внаслідок інфікування вірусом імунодефіциту людини, вірусним гепатитом В, С, туберкульозом під час виконання ним професійних обов'язків.
Таким чином, посилання відповідача на порушення Порядку та умов обов'язкового страхування медичних працівників та інших осіб на випадок інфікування вірусом імунодефіциту людини під час виконання ними професійних обов'язків, а також на випадок настання у зв'язку з цим інвалідності або смерті від захворювань, зумовлених розвитком ВІЛ-інфекції, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 16.10.1988 року № 1642 є безпідставними, оскільки він не регулює складені на підставі цього договору правовідносини.
Отже, враховуючи викладене, суд приходить до висновку про скасування пункту 4 констатуючої частини Розпорядження № 798 від 20.03.2014 року.
Пунктом 5 констатуючої частини розпорядження зазначено, що відповідно до Договору добровільного страхування від 20.08.2013 № 05-08/2013/ВІЛ, укладеного товариством з ПП «Стоматологія», застрахованими особами є чотири працівники, проте відсутня інформація про згоду цих застрахованих осіб на їх страхування третьою особою, чим порушено ч. 3 ст. 16 та ст. 3 Закону України «Про страхування».
Згідно до частини 2 статті 3 Закону України «Про страхування» страхувальники можуть укладати із страховиками договори про страхування третіх осіб (застрахованих осіб) лише за їх згодою, крім випадків, передбачених чинним законодавством.
Частиною 1 статті 18 Закону України «Про страхування» визначено, що для укладання договору страхування страхувальник подає страховику письмову заяву за формою, встановленою страховиком, або іншим чином заявляє про свій намір укласти договір страхування.
В судовому засіданні представник позивача зазначив, що згода застрахованих осіб по договору була надана усно, що підтверджується наявністю списку застрахованих осіб, який було страхувальником передано страховику та який містить інформацію в тому числі щодо паспортних даних осіб, тобто даних, які ідентифікують застрахованих осіб і є персональними даними, які відповідно страхувальник не міг отримати без згоди застрахованих осіб.
Суд не приймає вказані доводи позивача, оскільки ним не було надано обґрунтованих доказів надання працівниками страхувальника - Приватного підприємства «Стоматологія» згоди на їх страхування.
Таким чином, відповідачем правомірно застосовано до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Дніпроінмед» захід впливу, визначений пунктом 5 констатуючої частини Розпорядження № 798 від 20.03.2014 року.
Пунктом 6 констатуючої частини розпорядження зазначено, що відповідно до Договору страхування від нещасних випадків працівників і членів допоміжних гірничорятувальних загонів (команд) № 02/09/2013-ВГК-ПВД від 02.09.2013 року укладеного товариством з ДП «Дзержинськвугілля», застрахованими особами є 44 особи, перелік яких до договору страхування не визначено, а сам договір не містить адреси і дати народження застрахованих осіб, ім'я, по батькові, дату народження або назву вигодонабувача та його адресу, чим порушено ч. 3 ст. 16 Закону України «Про страхування».
Відповідно до ч. 3 ст. 16 Закону України «Про страхування» договір страхування повинен містити: назву документа; назву та адресу страховика; прізвище, ім'я, по батькові або назву страхувальника та застрахованої особи, їх адреси та дати народження; прізвище, ім'я, по батькові, дату народження або назву вигодонабувача та його адресу; зазначення предмета договору страхування; розмір страхової суми за договором страхування іншим, ніж договір страхування життя; розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат за договором страхування життя; перелік страхових випадків; розміри страхових внесків (платежів, премій) і строки їх сплати; страховий тариф (страховий тариф не визначається для страхових випадків, для яких не встановлюється страхова сума); строк дії договору; порядок зміни і припинення дії договору; умови здійснення страхової виплати; причини відмови у страховій виплаті; права та обов'язки сторін і відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов договору; інші умови за згодою сторін; підписи сторін.
Судом досліджено договір № 02/09/2013-ВГК-ПВД від 02.09.2013 року та складений до нього відповідно до пункту 8.2. договору додаток під назвою «Список членів ВГК шахти Південна ДП «Дзержинськвугілль» на проходження медичної комісії на придатність для роботи в респіраторі», з яких вбачається про відсутність таких даних: адреси і дати народження застрахованих осіб, ім'я, по батькові, дату народження або назву вигодонабувача та його адресу.
При цьому суд не приймає як доказ надану на останньому судовому засіданні копію списку членів ВГК шахти Південна ДП «Дзержинськвугілль», оскільки якщо перший список був поданий разом із договором і містить печатку підприємства, то копію останнього списку було подано лише 14.07.2014 року, тобто через півтора місяця після надання первинного списку та його дослідження судом і він не містить будь-яких відміток, які дають змогу вважати цей додаток таким, що наданий страхувальником як додаток до договору.
Таким чином, позивачем не наведено обґрунтованих підстав для скасування Розпорядження № 798 від 20.03.2014 року в цій частині, а саме пункту 6.
Пунктом 7 констатуючої частини розпорядження зазначено, що відповідно до Договору добровільного страхування від нещасних випадків НС № 02-09/2013 від 02.09.2013 року, укладеного товариством з Публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «Земельний капітал», застрахованими особами є 93 особи, у переліку яких відсутня інформація про їх згоду на страхування, адреси застрахованих осіб, прізвище, ім'я, по-батькові, дату народження або назву вигодонабувача та його адресу. Крім цього, зазначений договір не містить строків сплати страхових внесків (платежів), строк дії договору, порядок припинення дії договору, чим порушено ст. 16 та ст. 3 Закону України «Про страхування».
Як зазначалося вище, відповідно до ч. 3 ст. 16 Закону України «Про страхування» договір страхування повинен містити: назву документа; назву та адресу страховика; прізвище, ім'я, по батькові або назву страхувальника та застрахованої особи, їх адреси та дати народження; прізвище, ім'я, по батькові, дату народження або назву вигодонабувача та його адресу тощо.; зазначення предмета договору страхування; розмір страхової суми за договором страхування іншим, ніж договір страхування життя; розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат за договором страхування життя; перелік страхових випадків; розміри страхових внесків (платежів, премій) і строки їх сплати; страховий тариф (страховий тариф не визначається для страхових випадків, для яких не встановлюється страхова сума); строк дії договору; порядок зміни і припинення дії договору; умови здійснення страхової виплати; причини відмови у страховій виплаті; права та обов'язки сторін і відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов договору; інші умови за згодою сторін; підписи сторін.
Стаття 3 цього Закону передбачає, що страхувальники можуть укладати із страховиками договори про страхування третіх осіб (застрахованих осіб) лише за їх згодою, крім випадків, передбачених чинним законодавством. Застраховані особи можуть набувати прав і обов'язків страхувальника згідно з договором страхування.
Судом досліджено Договір НС № 02-09/2013 від 02.09.2013 року та з'ясовано, що вказаний договір визначає вигодонабувача (пункт 7.4 Договору), має строк дії договору (пункт 4.1 Договору) та порядок його припинення пункт 4.4 Договору), а також містить строки сплати страхових внесків (платежів) (пункт 3.6 Договору), проте не містить згоду на страхування та адреси застрахованих осіб, що є порушенням ст. 16 та ст. 3 Закону України «Про страхування».
Таким чином, позивачем не наведено обґрунтованих підстав для скасування Розпорядження № 798 від 20.03.2014 року в цій частині, а саме пункту 7.
Пунктом 8 констатуючої частини розпорядження зазначено, що при перевірці укладених страхових полісів обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, термін дії яких не закінчився, встановлено, що позивачем не правильно визначені суми страхових платежів на підставі вказаних у полісах коефіцієнтів, у зв'язку з чим порушено вимоги пункту 7.1. статті 7 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та підпункту 2.1.1, пункту 2.1 Розділу ІІ Положення про особливості укладення договорів обов'язкового страхування цивільної-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, затвердженого розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України 27.10.2011 року № 673.
В позовній заяві позивач стверджує, що при заповненні полісів обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів були допущені технічні помилки щодо зазначення деяких коригуючих коефіцієнтів, проте, суми страхових платежів були розраховані відповідно до коригуючих коефіцієнтів, застосованих у відповідності до Розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України «Про деякі питання здійснення обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» № 566 від 09.07.2010 року.
Судом приймаються до уваги дані пояснення позивача, з огляду на наступне.
Відповідно до пункту 7.1 статті 7 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» розмір страхового платежу (внеску, премії) встановлюється страховиком самостійно шляхом добутку розміру базового страхового платежу та значень відповідних коригуючих коефіцієнтів, що затверджуються відповідно до пункту 7.2 цієї статті, а також з урахуванням положень пункту 13.2 статті 13 цього Закону. Страховику забороняється встановлювати або пропонувати встановити розмір страхового платежу, розрахований в інший спосіб.
Пунктом 7.2. статті 7 цього Закону визначено, що розмір базового страхового платежу, перелік, значення коригуючих коефіцієнтів та порядок їх застосування затверджуються Уповноваженим органом за поданням МТСБУ.
Розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України «Про деякі питання здійснення обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» № 566 від 09.07.2010 року затверджено базовий страховий платіж за договорами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів за поданням Моторного (транспортного) страхового бюро України в розмірі 180 грн та Коригуючі коефіцієнти та їх розміри.
Матеріалами адміністративної справи підтверджено та судом перевірено, що суми страхових платежів, що зазначені в полісах обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів відповідають добутку базового страхового платежу та значенню коригуючих коефіцієнтів, встановлених Розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України «Про деякі питання здійснення обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» № 566 від 09.07.2010 року.
Так, згідно Полісу № АЕ/2319478 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, сума страхового платежу становить 622,08 грн., яка відповідає добутку базового платежу 180 грн. та коригуючих коефіцієнтів: К1-1, К2-3,2, К3-1, К4-1,35, К5-1, К6-1, К(бонус-малус) -0,8.
Згідно Полісу № АЕ/2319480 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, сума страхового платежу становить 622,08 грн., яка відповідає добутку базового платежу 180 грн. та коригуючих коефіцієнтів: К1-1, К2-3,2, К3-1, К4-1,35, К5-1, К6-1, К(бонус-малус) - 0,8.
Згідно Полісу № АЕ/2319483 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, сума страхового платежу становить 498,64 грн., яка відповідає добутку базового платежу 180 грн. та коригуючих коефіцієнтів: К1-1,14, К2-1,8, К3-1, К4-1,35, К5-1, К6-1, К(бонус-малус) - 1.
Згідно Полісу № АС/2682842 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, сума страхового платежу становить 660,96 грн., яка відповідає добутку базового платежу 180 грн. та коригуючих коефіцієнтів: К1-1, К2-3,2, К3-1, К4-1,35, К5-1, К6-1, К(бонус-малус) - 0,85.
Згідно Полісу № АС/2682845 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, сума страхового платежу становить 660,96 грн., яка відповідає добутку базового платежу 180 грн. та коригуючих коефіцієнтів: К1-1, К2-3,2, К3-1, К4-1,35, К5-1, К6-1, К(бонус-малус) - 0,85.
Згідно Полісу № АС/2660411 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, сума страхового платежу становить 253,93 грн., яка відповідає добутку базового платежу 180 грн. та коригуючих коефіцієнтів: К1-1, К2-1,1, К3-1, К4-1,35, К5-1, К6-1, К(бонус-малус) - 0,95.
Згідно Полісу № АС/2602773 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, сума страхового платежу становить 272,40 грн., яка відповідає добутку базового платежу 180 грн. та коригуючих коефіцієнтів: К1-1,18, К2-1, К3-1, К4-1,35, К5-1, К6-1, К(бонус-малус) - 0,95.
Згідно Полісу № АС/6763248 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, сума страхового платежу становить 267,30 грн., яка відповідає добутку базового платежу 180 грн. та коригуючих коефіцієнтів: К1-1, К2-1,1, К3-1, К4-1,35, К5-1, К6-1, К(бонус-малус) - 1.
Згідно Полісу № АС/6798596 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, сума страхового платежу становить 616,63 грн., яка відповідає добутку базового платежу 180 грн. та коригуючих коефіцієнтів: К1-1,18, К2-2,53, К3-1, К4-1,35, К5-1, К6-1, К(бонус-малус) - 0,85.
Згідно Полісу № АС/6798595 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, сума страхового платежу становить 522,57 грн., яка відповідає добутку базового платежу 180 грн. та коригуючих коефіцієнтів: К1-1, К2-2,53, К3-1, К4-1,35, К5-1, К6-1, К(бонус-малус) - 0,85.
Згідно Полісу № АС/6822252 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, сума страхового платежу становить 1 096,56 грн., яка відповідає добутку базового платежу 180 грн. та коригуючих коефіцієнтів: К1-2,18, К2-2,3, К3-1, К4-1,35, К5-1, К6-1, К(бонус-малус) - 0,9.
Згідно Полісу № АС/2682840 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, сума страхового платежу становить 450,27 грн., яка відповідає добутку базового платежу 180 грн. та коригуючих коефіцієнтів: К1-2,18, К2-1, К3-1, К4-1,35, К5-1, К6-1, К(бонус-малус) - 0,85.
Таким чином, позивачем правильно проведені розрахунки сум страхових платежів, а тому суд приходить до висновку про скасування пункту 8 констатуючої частини Розпорядження № 798 від 20.03.2014 року.
Окремо суд зазначає, що внесення до полісів обов'язкового страхування помилкових значень, які не вплинули на визначення правильного розміру страхового платежу, не можуть вважатися порушенням статті 7 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Пунктом 9 констатуючої частини розпорядження зазначено, що у Полісі № АЕ/2319483 від 10.07.2013 року обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів позивачем не зазначено значення коригуючого коефіцієнта К2, чим порушено п.п. 2.1.4 п. 2.1 розділу ІІ Положення № 673.
У відповідності до підпункту 2.1.4 пункту 2.1. Розділу ІІ Положення про особливості укладення договорів обов'язкового страхування цивільної-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, затвердженого розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України 27.10.2011 року № 673 при укладанні внутрішнього договору страхування страховик зобов'язаний заповнювати поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів відповідно до порядку заповнення бланка поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, який встановлюється МТСБУ.
Інструкцією про порядок заповнення бланку поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів зразка 2011 року, форма якого затверджена розпорядженням Держфінпослуг від 29.08.2011 року № 558, затвердженої протоколом Президії МТСБУ від 01.09.2011 року № 279/2011 визначено, що в розділі « 9. Базовий платіж (Бп) та коефіцієнти (К), що застосовувалися для розрахунку розміру страхового платежу» в першому стовпчику (ліворуч) цифрами та прописом проставляється базовий платіж (Бп) - 180 грн., в інших стовпчиках з ліва на право зазначаються значення наступних коефіцієнтів: K1(тип) - визначає тип транспортного засобу; K2 (місце) - визначає місце реєстрації ТЗ; K3(сфера) - визначає сферу використання транспортного засобу; K4(стаж) - визначає водійський стаж осіб, відповідальність яких застрахована за даним договором;К5(період) - визначає перелік місяців, протягом яких використовується транспортний засіб (для річних договорів);K6(шахр-во)- визначає наявність або відсутність у страхувальника (протягом попереднього періоду дії договору страхування) доведених у судовому порядку спроб страхового шахрайства; К(строк) - визначає строк дії даного договору страхування; К(бонус-малус) - визначає присвоєний страхувальнику клас бонус/малус (застосовується лише при укладенні договору більше ніж на півроку) відповідно до статті 8 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
У позові позивач зазначив, що при заповненні полісу страховим агентом через неуважність не було заповнено відповідну графу полісу, чим було допущено технічну помилку.
Як встановлено судом, Позивачем при розрахунку суми страхового платежу було враховано значення коефіцієнта К-2, проте в розділі 9 Полісу № АЕ/2319483 від 10.07.2013 року обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів не було вказано його значення, що свідчить про заповнення поласу в супереч вимог порядку.
Отже, суд приходить до висновку про правомірність застосування до позивача заходу впливу, передбаченого пунктом 9 констатуючої частини Розпорядження № 798 від 20.03.2014 року.
Пунктом 10 констатуючої частини розпорядження зазначено, що відповідно до наданого товариством витягу з Єдиної централізованої бази даних МТСБУ щодо звіту за останніми версіями даних про укладені договори та дати їх внесення до Єдиної централізованої бази даних МТСБУ товариство за період з 01.12.2013 року по 09.12.2013 року встановлено, що товариством по 22 полісах інформація про укладені договори страхуванн цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів до Єдиної бази даних була подана із запізненням на 8 календарних днів, чим порушено пункт 3.4.4 розділу ІІІ Положення від 09.07.2010 року № 566 в частині невиконання страховиком обов'язку надавати до бази даних МТСБУ відомостей про укладені договори у строк не більше 2 робочі дні з моменту укладання.
Судом з'ясовано, що під час перевірки та на підставі наданого Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Дніпроінмед» витягу з Єдиної централізованої бази даних МТСБУ щодо звіту за останніми версіями даних МТСБУ (довідка головного бухгалтера позивача № 2446 від 20.12.2013 року), відповідачем було встановлено, що позивач за період з 01.12.2013 року по 09.12.2013 року відомості про укладення 22 полісів обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів подав до Єдиної централізованої бази даних МТСБУ із запізненням на 8 календарних днів.
Згідно акту планової виїзної перевірки (інспекції) Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Дніпроінмед» від 23.01.2014 року № 15/13-8ФП (сторінки 19-20) по укладеним 09.12.2013 року полісам № АС/8943985, № АС/8924099, АС/8924102, АС/2697080, АС/8972667, АС/8972646, АС/2667015, АС/8972674, АС/8972980, АС/8972982, АС/8972983, АС/6765216, АС/2609996, АС/8924692, АС/894693, АС/8977545, АС/8972569, АС/8975656, АС/6765885, АС/6765884, АС/8975648, АС/8972012 подано відомості до Єдиної централізованої бази даних МТСБУ - 20.12.2013 року.
Тому, посилання позивача про своєчасність внесення відомостей до Єдиної централізованої бази даних МТСБУ про укладення договорів обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є безпідставними.
Позивачем не надано обґрунтованих підстав та відповідних доказів для скасування пункту 10 констатуючої частини Розпорядження № 798 від 20.03.2014 року.
Пунктами 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21 констатуючої частини Розпорядження № 798 від 20.03.2014 року встановлено порушення Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Дніпроінмед» пункту 36.2 статті 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», яким визначено, що протягом трьох робочих днів з дня прийняття відповідного рішення страховик (МТСБУ) зобов'язаний направити заявнику письмове повідомлення про прийняте рішення.
Відповідач вказує, що у матеріалах страхових справ ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13 та ОСОБА_14 відсутні документи, що підтверджують направлення повідомлення про прийняте рішення про виплату потерпілим.
Позивачем були надані суду документи, що підтверджують направлення повідомлень щодо страхових відшкодувань потерпілим, а саме: повідомлення ОСОБА_4 від 06.09.2013 року вих.№ 21041, повідомлення ОСОБА_5 від 18.09.2013 року № 2215/1, повідомлення ОСОБА_6 від 21.10.2013 року вих.№ 2460, повідомлення ОСОБА_7 від 06.09.2013 року вих. № 2111/2, повідомлення ОСОБА_8 від 12.09.2013 року вих.№ 2171/1, повідомлення ОСОБА_9 від 21.10.2013 року вих.№ 2460/1, повідомлення ОСОБА_10 від 01.10.2013 року № 2341-1, повідомлення ОСОБА_11 від 16.10.2013 року вих.№ 2425-1, повідомлення ОСОБА_12 від 29.09.2013 року вих.№ 2322/1, повідомлення ОСОБА_13 від 12.08.2013 року вих.№ 1851-1 та повідомлення ОСОБА_14 від 05.09.2013 року № 2015/1.
Факт отримання вказаних повідомлень відображені в безпосередньо в страхових актах особистим підписом потерпілих.
Таким чином, суд вважає, що вказані вище пункти констатуючої частини Розпорядження № 798 від 20.03.2014 року в частині встановлення порушення пункту 36.2 статті 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» підлягають скасуванню.
Відповідно до пунктів 15, 16, 17, 18 та 21 констатуючої частини Розпорядження № 798 від 20.03.2014 року встановлено порушення статті 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», положеннями якої передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством та пункту 36.2 статті 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», яким встановлено, що протягом трьох робочих днів з дня прийняття відповідного рішення страховик (МТСБУ) зобов'язаний направити заявнику письмове повідомлення про прийняте рішення.
Згідно з пунктом 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик відповідно до страхових сум відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Частиною 2 статті 9 Закону України «Про страхування» визначено, що страхова виплата - грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку.
У частині 1 статті 9 Закону України «Про страхування» встановлено, що страхова сума - грошова сума, в межах якої страховик відповідно до умов страхування зобов'язаний провести виплату при настанні страхового випадку.
Відповідно до частини 1 статті 25 Закону України «Про страхування» здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.
19.09.2013 року громадянином ОСОБА_8 подано до позивача заяву про виплату страхового відшкодування № 2494/ВГО у розмірі 10 326,49 грн., у зв'язку з настанням 28.05.2013 року події, що має ознаки страхового випадку, внаслідок якої було пошкоджено транспортний засіб SEAT IBIZA, державний реєстраційний номер НОМЕР_1.
Позивачем 19.09.2013 року було складено страховий акт № 947/13/ГО, відповідно до якого сума страхового відшкодування громадянину ОСОБА_8 становить 10 326,49 грн. за вирахуванням безумовної франшизи 1 000,00 грн.
Відповідач в акті звертає увагу, що вартість відновлювального ремонту склала 25 396,85 грн., а розмір страхового відшкодування становить 10 326,49 грн.
Судом встановлено, що потерпілим громадянином ОСОБА_8 було надано позивачу рахунок-фактуру № 0000011768 від 11.06.2013 року, відповідно до якого вартість матеріального збитку, завданого власнику пошкодженого транспортного засобу SEAT IBIZA, становить 25 396,85 грн.
Позивач вважає рахунок-фактура № 0000011768 від 11.06.2013 року не відповідає реальним пошкодженням, які отримав транспортний засіб, та які встановлені Постановою Ленінського районного суду від 12.06.2013 року у справі № 642/4565/13-п 3/642/1079/13.
Відповідно до пункту 36.2 статті 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», якщо у зв'язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик (МТСБУ) не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі шкоди, оціненої страховиком (МТСБУ). Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна.
При цьому відповідно до Закону України «Про страхування», Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхова компанія, надаючи послуги із страхування, у разі настання страхового випадку здійснює страхові виплати, розмір яких визначається в установленому порядку в розмірі матеріальних збитків, понесених застрахованою особою.
Порядок визначення розміру матеріальних збитків врегульований договором страхування, укладеним між страховиком та страхувальником та Методикою товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів, затвердженою спільним наказом Міністерством юстиції України та Фонду державного майна України від 24.11.2003 року №142/5/2092.
Позивач у відповідності до Методики товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів, затвердженою спільним наказом Міністерством юстиції України та Фонду державного майна України від 24.11.2003 року №142/5/2092 розрахував вартість матеріального збиту у сумі 11 326,49 грн. Розрахунок здійснено на основі калькуляції, у якій зазначені усі види робіт та запасні частини, що підлягають заміні.
Громадянином ОСОБА_9 24.10.2013 року було подано до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Дніпроінмед» заяву про виплату страхового відшкодування № 2628/ВГО, у зв'язку з настанням 22.08.2013 року події, що має ознаки страхового випадку, внаслідок якої було пошкоджено транспортний засіб FIAT SCUDO, державний номерний номер НОМЕР_3.
В заяві від 24.10.2013 року потерпілий просив виплатити страхове відшкодування згідно договору страхування АС/2692115 від 19.08.2013 року та перерахувати належне до виплати страхове відшкодування у розмірі 13 544,77 грн.
Позивачем було складено розрахунок відновлювального ремонту з врахуванням зносу від 29.09.2013 року № 4135/ГО, відповідно до якого вартість матеріального збитку завданого власнику пошкодженого транспортного засобу FIAT SCUDO, становить 14 544,77грн.
24.10.2013 року позивачем складено страховий акт № 1230/13/ГО, відповідно до якого сума страхового відшкодування громадянину ОСОБА_9 становить 13 544,77 грн. за вирахуванням безумовної франшизи 1000,00 грн.
Таким чином, позивачем було виплачено страхове відшкодування в розмірі в узгодженому з потерпілим, відповідно до його заяви про виплату страхового відшкодування від 24.10.2013 року.
Громадянином ОСОБА_10 21.10.2013 року було подано до позивача заяву про виплату страхового відшкодування № 2623/ВГО у розмірі 18 084,49 грн., у зв'язку з настанням 06.06.2013 року події, що має ознаки страхового випадку, внаслідок якої було пошкоджено транспортний засіб DAEWOO NEXIA, державний реєстраційний номер НОМЕР_4.
Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Дніпроінмед» 21.10.2013 року було складено страховий акт № 1137/13/ГО, відповідно до якого сума страхового відшкодування громадянину ОСОБА_10 становила 18 084,49 грн. за вирахуванням безумовної франшизи 1000,00 грн.
Громадянкою ОСОБА_11 21.10.2013 року було подано до позивача заяву про виплату страхового відшкодування № 2612/ВГО у розмірі 27 112,45 грн., у зв'язку з настанням 24.11.2012 року події, що має ознаки страхового випадку, внаслідок якої було пошкоджено транспортний засіб HYUNDAI ELANTRА, державний реєстраційний номер НОМЕР_5.
Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Дніпроінмед» 21.10.2013 року було складено страховий акт № 1256/13/ГО, відповідно до якого сума страхового відшкодування громадянці ОСОБА_11 становила 27 112,45 грн. за вирахуванням безумовної франшизи 1000,00 грн.
Таким чином, позивачем було виплачено страхове відшкодування в розмірі в узгодженому з потерпілим, відповідно до його заяви про виплату страхового відшкодування від 21.10.2013 року.
Громадянином ОСОБА_12 (представником за довіреністю власника пошкодженого транспортного засобу) 10.09.2013 року було поданого до позивача заяву про виплату страхового відшкодування № 2465/ВГО у розмірі 4 000,74 грн., у зв'язку з настанням 04.05.2013 року події, що має ознаки страхового випадку, внаслідок якої було пошкоджено транспортний засіб FORD SIERRA, державний реєстраційний номер НОМЕР_6.
Позивачем було отримано рахунок від 02.08.2013 року № 142, складений Приватним підприємством «НАДЯРЯ», відповідно до якого вартість матеріального збитку завданого власнику пошкодженого транспортного засобу, становить 4 000,74 грн.
Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Дніпроінмед» 10.09.2013 року було складено страховий акт № 921/13/ГО, відповідно до якого сума страхового відшкодування громадянину ОСОБА_12 становила 4 000,74 грн.
Таким чином, позивачем було виплачено страхове відшкодування в розмірі в узгодженому з потерпілим, відповідно до його заяви про виплату страхового відшкодування від 10.09.2013 року.
Громадянкою ОСОБА_14 05.09.2013 року було подано заяву до позивача про виплату страхового відшкодування № 2437/ВГО у розмірі 22 949,91 грн., у зв'язку з настанням 20.06.2013 року події, що має ознаки страхового випадку, внаслідок якої було пошкоджено транспортний засіб CHEVROLE AVEO, державний реєстраційний номер АА 6147ЕТ.
Позивачем було отримано висновок експертного дослідження автоторовознавця по визначенню вартості матеріального збитку від 12.08.2013 року № 3533/0813, складений Товариством з обмеженою відповідальністю «Експертум-АВЕ», відповідно до якого вартість матеріального збитку завданого власнику пошкодженого транспортного засобу становить 28 739,89 грн.
Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Дніпроінмед» 05.09.2013 року було складено страховий акт № 1074/13/ГО, відповідно до якого сума страхового відшкодування громадянці ОСОБА_14 становила 22 949,91 грн.
Таким чином, позивачем було виплачено страхові відшкодування в розмірах, узгоджених з потерпілими, відповідно до їх заяв про виплату страхового відшкодування.
Отже суд не встановив порушення статті 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Згідно частин 1, 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до частини 1 статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Згідно частини 3 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
Оскільки, позовні вимоги задоволено частково, позивачу відшкодовується із Державного бюджету України сума судового збору в розмірі в розмірі 36,54 грн.
Керуючись ст.ст. 6, 11, 14, 69, 70, 71, 86, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Дніпроінмед» до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг про скасування розпорядження - задовольнити частково.
Визнати протиправним і скасувати розпорядження від 20.03.2014 року № 798 в частині усунення порушень, зазначених в пунктах 4, 8, 11, 12, 13, 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21 констатуючої частини розпорядження.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Дніпроінмед» судові витрати в розмірі 36,54 грн.
Постанова набирає законної сили в порядку ст. 254 КАСУ та може бути оскаржена в порядку ст. 186 КАСУ.
Повний текст постанови в повному обсязі виготовлено 03 серпня 2014 року.
Суддя (підпис) Постанова не набрала законної сили станом на 03.08.14 року Суддя З оригіналом згідно Помічник судді В.В. Горбалінський В.В. Горбалінський А.О. Кошля
Судове рішення № 41101227, Дніпропетровський окружний адміністративний суд було прийнято 29.07.2014. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Постанова. На цій сторінці ви зможете знайти ключові відомості про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити ключові відомості.
Це рішення відноситься до справи № 804/6237/14. Організації, які зазначені в тексті цього судового документа: