Ухвала суду № 41101214, 27.10.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/14030/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Кузьменко А.І. Суддя-доповідач: Мєзєнцев Є.І.

У Х В А Л А

Іменем України

27 жовтня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Мєзєнцева Є.І., суддів - Файдюка В.В., Чаку Є.В., при секретарі - Войтковській Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Міжрегіонального Головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 серпня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Зара Україна" до Міжрегіонального Головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників про визнання нечинним податкового повідомлення - рішення від 17 червня 2013 року №0000283930, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Зара Україна" звернулось з позовом до Міжрегіонального Головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників про визнання нечинним податкових податкового повідомлення - рішення від 17 червня 2013 року №0000283930 та №0000293930.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 жовтня 2013 року, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 03 квітня 2014 року, позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення від 17 червня 2013 року №0000293930.

За наслідками перегляду зазначених судових рішень у касаційному порядку ухвалою Вищого адміністративного суду України від 15 липня 2014 року касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Зара Україна" задоволено частково, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 жовтня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 03 квітня 2014 року - скасовано в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо визнання нечинним податкового повідомлення - рішення від 17 червня 2013 року №0000283930, а справу в цій частині направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 серпня 2014 року адміністративний позов задоволено.

Відповідач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення і прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову.

Перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, суд дійшов наступного висновку.

Судом першої інстанції встановлено, що 05 червня 2013 року на підставі направлень від 27 травня 2013 року №540 та №541, згідно з наказом №566 від 27 травня 2013 року, працівниками Окружної державної податкової служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників Державної податкової служби, правонаступником якого є Міжрегіональне Головне управління Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платників, було проведено фактичну перевірку господарської одиниці - магазину "Zara", що розташований за адресою м. Київ, вул. Хрещатик, 23-А, суб'єкта господарювання ТОВ "Зара Україна".

За результатами проведення зазначеної перевірки складено Акт (довідка) фактичної перевірки № 0024/28/10/39/35534116 від 05 червня 2013 року (далі по тексту - Акт перевірки), в якому зазначено про порушення позивачем вимог пункту 9 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" від 06.07.1995р. №265/95-ВР у відповідній редакції (далі по тексту - Закон України від 06.07.1995р. №265/95-ВР) та пункту 2.6. постанови Правління Національного банку України від 15.12.2004р. №637, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 13.01.2005р. за №40/10320 "Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні" у відповідній редакції (далі по тексту - Положення №637).

Так, в ході проведення перевірки податковим органом виявлено 1124 звітних чека (Z-звіту), які не містять визначення номеру чеку, а відтак, за висновком відповідача, вказані чеки не можуть вважатися розрахунковими документами у зв'язку з чим позивачем не було забезпечено щоденного друкування фіскальних звітних чеків. Окрім того, під час проведення контрольного заходу працівниками податкового органу встановлено не забезпечення оприбуткування готівкових коштів в книгах ОРО на підставі фіскальних звітних чеків, зокрема: готівкові кошти, які надійшли 22 травня 2011 року в сумі 55 158 грн. на підставі звітного чеку № 1005 від 22 травня 2011 року та 18 березня 2011 року в сумі 2639,95 грн. на підставі звітного чеку № 941 від 18 березня 2011, не оприбутковано в КОРО № 2665006691 р/1; готівкові кошти, які надійшли 26 квітня 2011 року в сумі 79985 грн. на підставі фіскального звітного чеку № 1064 від 26 квітня 2011 року, не оприбутковано у КОРО № 2665006690 р/1. Загалом встановлено не оприбуткування готівкових коштів на загальну суму 161 282,95 грн.

У зв'язку з виявленням зазначених порушень, податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 17 червня 2013 року № 0000293930, яким застосовано до позивача штрафні (фінансові) санкції у розмірі 382160 грн. за порушення пункту 9 статті 3 Закону України від 06.07.1995р. №265/95-ВР, та № 0000283930, яким застосовано до позивача штрафні (фінансові) санкції у розмірі 806414,75 грн. за порушення п. 2.6 Положення №637.

Не погоджуючись із названими податковими повідомленнями - рішеннями ТОВ "Зара Україна" звернулось з відповідним позовом до суду, за результатами розгляду якого постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 жовтня 2013 року, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 03 квітня 2014 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення від 17 червня 2013 року №0000293930.

За наслідками перегляду зазначених судових рішень у касаційному порядку ухвалою Вищого адміністративного суду України від 15 липня 2014 року касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Зара Україна" задоволено частково, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 жовтня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 03 квітня 2014 року - скасовано в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо визнання нечинним податкового повідомлення - рішення від 17 червня 2013 року №0000283930, а справу в цій частині направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відповідно до пункту 6 статті 33 Закону України "Про Національний банк України" від 20.05.1999р. № 679-XIV, з наступними змінами та доповненнями, визначення порядку ведення касових операцій для банків, інших фінансових установ, підприємств і організацій віднесено до повноважень Національного банку України.

На реалізацію таких повноважень 15.12.2004р. постановою Національного банку України №637, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 13.01.2005р. за №40/10320, затверджено Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні.

Зазначене Положення визначає порядок ведення касових операцій у національній валюті України підприємствами (підприємцями), а також окремі питання організації банками роботи з готівкою.

У пункті 1.2. Положення №637 закріплено визначення термінів, які використовуються у ньому. Так, під книгами обліку слід розуміти касову книгу, книгу обліку доходів і витрат, книгу обліку виданих та прийнятих старшим касиром грошей або книгу обліку розрахункових операцій.

Крім того, касова книга це документ установленої форми, що застосовується для здійснення первинного обліку готівки в касі, а книга обліку розрахункових операцій (далі по тексту - КОРО) - прошнурована і належним чином зареєстрована в органах державної податкової служби України книга, що містить щоденні звіти, які складаються на підставі відповідних розрахункових документів щодо руху готівкових коштів, товарів (послуг).

Пунктом 2.1. Положення №637 закріплено, що підприємства (підприємці), які відкрили поточні рахунки в банках і зберігають на цих рахунках свої кошти, здійснюють розрахунки за своїми грошовими зобов'язаннями, що виникають у господарських відносинах, пріоритетно в безготівковій формі, а також у готівковій формі (з дотриманням чинних обмежень) у порядку, установленому законодавством України.

Підприємства (підприємці) здійснюють розрахунки готівкою між собою і з фізичними особами (громадянами України, іноземцями, особами без громадянства, які не здійснюють підприємницької діяльності) через касу як за рахунок готівкової виручки, так і за рахунок коштів, одержаних із банків. Зазначені розрахунки проводяться також шляхом переказу готівки для сплати відповідних платежів.

Підприємства (підприємці) здійснюють облік операцій з готівкою у відповідних книгах обліку.

Пунктом 2.6. Положення №637 також закріплено, що уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися.

Оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 цього Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів.

У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використанням РК оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО (даних РК).

Таким чином, пунктом 2.6 Положення №637 передбачено два механізми оприбуткування готівки залежно від способу фіксації її надходження в касу: прибуткові касові ордери або фіскальні звітні чеки (РК).

Отже, у разі проведення готівкових розрахунків з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 Положення №637, оприбуткуванням готівки є сукупність таких дій: фіксація повної суми фактичних надходжень готівки у касових ордерах та відображення на їх підставі готівки у касовій книзі. У випадку проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО оприбуткуванням готівки є відображення повної суми фактичних надходжень готівки у фіскальних звітних чеках РРО (даних РК) та здійснення обліку зазначених готівкових коштів у КОРО.

Невиконання будь-якої з цих дій є порушенням порядку оприбуткування готівки, за яке встановлена відповідальність абзацом 3 статті 1 Указу Президента України "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" від 12.06.1995р. № 436/95 (далі по тексту - Указ №436/95).

Як вбачається із матеріалів справи у господарській одиниці позивача у період, що перевірявся працівниками податкового органу, використовувалось 2 РРО: фіскальний №26650096691 та фіскальний №26650096690.

На підтвердження проведення оприбуткування всієї суми фактичних надходжень готівки позивачем надано копії наступних документів: титульного аркушу КОРО №26650096691/1, зареєстрованої СДПІ у м. Києві по роботі з великими платниками податків для використання з РРО "ІКС-Е260Т", заводський №10004814, фіскальний №26650096691, Z-звіту №1005 за 22 травня 2011 року, сторінок 36-37 названої КОРО, на яких міститься запис, внесений на підставі Z-звіту №1005, викреслений та напроти продубльований з чітким зазначенням всіх сум, Z-звіту №941 за 18 березня 2011 року, сторінок 12-13 названої КОРО, на яких міститься запис, внесений на підставі Z-звіту №941, викреслений та напроти продубльований з чітким зазначенням всіх сум; титульного аркушу КОРО №26650096690/1, зареєстрованої СДПІ у м. Києві по роботі з великими платниками податків для використання з РРО "ІКС-Е260Т", заводський №10005707, фіскальний №26650096690, Z-звіту №1064 за 26 квітня 2011 року, сторінок 24-25 названої КОРО, на яких міститься запис, внесений на підставі Z-звіту №1064, викреслений та напроти - продубльований.

Як зазначено судом першої інстанції, первинні записи на підставі Z-звіту №1005, №941 та №1064 зроблені послідовно в календарній черговості. Необхідність викреслювання записів за 22 травня та 18 березня 2011 року зумовлена нечіткістю записів у стовпці 8 та стовпці 6, що підтверджується ідентичністю даних, першочергово занесених у КОРО і зазначених після проведення викреслення.

Так само, порівнюючи записи, внесені у КОРО №26650096690/1 26 квітня 2011 року на підставі Z-звіту №1064, суд приходить до висновку, що виправлення зумовлене помилкою у віднесенні даних, зазначених у Z-звіті, до відповідного стовпчика КОРО.

Водночас, судом першої інстанції було оглянуто оригінали КОРО №26650096690/1 та №№26650096691/1, в яких всі Z-звіти підклеєні послідовно в хронологічному порядку і так само записи щодо оприбуткування готівки внесені у хронологічному порядку та фіксують суми, вказані в таких звітах.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відображення позивачем повної суми фактичних надходжень готівки у фіскальних звітних чеках РРО та здійснення обліку зазначених готівкових коштів у КОРО, що у своїй сукупності свідчить про дотримання порядку оприбуткування готівки, а отже виключає застосування відповідальності на підставі абз. 3 статті 1 Указу №436/95.

Суд критично ставиться до посилання відповідача на проведення відповідних виправлень в КОРО із порушенням вимог статті 4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704, адже з наведених вище положень чинного законодавства України вбачається, що для підтвердження здійснення оприбуткування готівки у випадку проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО достатнім є відображення повної суми фактичних надходжень готівки у фіскальних звітних чеках РРО (даних РК) та здійснення обліку зазначених готівкових коштів у КОРО.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. За наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення адміністративного позову.

За правилами ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 160, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ :

Апеляційну скаргу Міжрегіонального Головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 серпня 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 КАС України та може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції в порядку і строки, встановлені статтею 212 КАС України.

Головуючий суддя Є.І.Мєзєнцев

суддя В.В.Файдюк

суддя Є.В.Чаку

Головуючий суддя Мєзєнцев Є.І.

Судді: Файдюк В.В.

Чаку Є.В.