Ухвала суду № 41100113, 21.10.2014, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 жовтня 2014 р.м.ОдесаСправа № 814/654/14

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Желєзний І. В. Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Коваля М.П.,

суддів - Потапчука В.О.

- Семенюка Г.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Кристал-Сервіс+» на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 20 травня 2014 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Кристал-Сервіс+» до Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Кристал-Сервіс+» (далі - позивач, або ТОВ «НВП «Кристал-Сервіс+») звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області (далі - відповідач, або ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва ГУ Міндоходів у Миколаївській області) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області від 28 січня 2014 року №№ 0000122202, 0000132202, 0000142202.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 20 травня 2014 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Кристал-Сервіс+» залишений без задоволення.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить вищезазначену постанову скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог. В обґрунтування скарги апелянт зазначив, що судом першої інстанції порушенні норми матеріального та процесуального права.

В судове засідання представник апелянта не прибув, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи був повідомлений належним чином та своєчасно, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення повістки про виклик до суду (а.с.47 т.2), від директора ТОВ «НВП «Кристал-Сервіс+», факсимільним зв'язком, надійшло клопотання про перенесення розгляду справи на інший час через службове відрядження директора ТОВ «НВП «Кристал-Сервіс+» до ВАТ «Запоріжсталь», м. Запоріжжя, з 14.10.2014 року по 31.10.2014 року, проте жодних доказів на підтвердження вказаних у клопотанні обставин апелянтом надано не було, при цьому, зі змісту зазначеного клопотання вбачається, що період службового відрядження, яке стало підставою для заявлення цього клопотання, з 14.10.2014 року по 31.10.2014 року, тобто позивач мав можливість завчасно подати до суду відповідне клопотання та надати підтверджуючи докази обставинам викладеним у ньому до проведення судового засідання 21.10.2014 року.

Представник відповідача у судове засідання, також, не прибув, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи був повідомлений належним чином та своєчасно, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення повістки про виклик до суду (а.с.48 т.2), причини неприбуття не відомі.

Згідно вимог ч. 4 ст. 196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Крім того, відповідно до приписів п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

З огляду на вищевикладене, враховуючи, що неприбуття у судове засідання сторін, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає апеляційному розгляду справи, а також враховуючи, що представником апелянта не надано жодних доказів на підтвердження обставин, викладених у заявленому клопотанні про перенесення розгляду справи щодо неможливості прибуття у судове засідання, при наявності можливості завчасно повідомити суд про такі обставини та надати відповідні підтверджуючи докази, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, в період з 28.11.2013 року по 04.12.2013 року ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва ГУ Міндоходів у Миколаївській області проведено документальну невиїзну перевірку ТОВ «НВП «Кристал-Сервіс+» щодо дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні правових відносин з ТОВ «Індепендент Груп» за період з 01.07.2012 року по 31.01.2013 року, за результатами якої складено акт № 1432/14-04-22-02/32390750 від 11.12.2013 року.

В акті перевірки контролюючим органом зазначено про порушення позивачем: п. 134.1 ст. 134, п.п. 138.1, 138.2, 138.8 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток всього у сумі 216124 грн. за 2012 рік; п.п. 198.3, 198.6 ст. 198, п.п. 200.1, 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість всього у сумі 199356 грн., у т.ч., за липень 2012 року у сумі 33852 грн., за серпень 2012 року у сумі 36512 грн., за вересень 2012 року у сумі 30690 грн., за жовтень 2012 року у сумі 26360 грн., за листопад 2012 року у сумі 27500 грн., за грудень 2012 року у сумі 36667 грн., за січень 2013 року у сумі 7775 грн.; п. 198.3 ст. 198, п.п. 200.1, 200.3 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту (ряд. 19 Декларації з ПДВ) всього у сумі 13541 грн., у т.ч., за липень 2012 року у сумі 7977 грн., за серпень 2012 року у сумі 5564 грн.

За результатами перевірки ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва ГУ Міндоходів у Миколаївській області прийняті податкові повідомлення-рішення: № 0000122202 від 28.01.2014 року, яким ТОВ «НВП «Кристал-Сервіс+» визначено (збільшено) податкове зобов'язання з податку на прибуток в сумі 324186,00 грн.; № 0000132202 від 28.01.2014 року, яким ТОВ «НВП «Кристал-Сервіс+» визначено (збільшено) податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 300100,50 грн.; № 0000142202 від 28.01.2014 року, яким ТОВ «НВП «Кристал-Сервіс+» зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 13541,00 грн.

Підставою для прийняття податкових повідомлень-рішень слугував висновок ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва ГУ Міндоходів у Миколаївській області про заниження позивачем податку на прибуток, заниження податку на додану вартість, оскільки валові витрати та податковий кредит сформовано суб'єктом господарювання на підставі нелегітимних первинних документів (податкових, видаткових накладних та ін.), що неправомірно видані від імені ТОВ «Індепендент Груп» (постачальник) та підписані не уповноваженими на це особами за померлу особу (директора ТОВ «Індепендент Груп»).

Вирішуючи спірне питання та відмовляючи у задоволенні заявлених позивачем вимог щодо скасування зазначених податкових повідомлень - рішень, суд першої інстанції повністю погодився із висновками податкового органу, зазначивши, що надані позивачем первинні документи не відповідають вимогам законодавства, викликають сумніви щодо їх достовірності та не підтверджують фактичне здійснення позивачем операцій з контрагентом ТОВ «Індепендент Груп».

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції та вважає їх обґрунтованими виходячи з наступного.

Відповідно до п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, інших витрат, крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно п. 138.2. ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно вимог п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України).

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Крім того, пунктом 201.8 статті 201 Податкового кодексу України визначено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Отже, виходячи зі змісту зазначених вимог Податкового кодексу України, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит та валові витрати наступають, зокрема, у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг та невід'ємно від цього - на підставі податкової накладної та інших розрахункових, платіжних документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку. При цьому, обов'язковими реквізитами у праві визнаються обов'язкові дані, які мають бути в будь-якому документі для визнання його дійсним, таким, що має юридичну силу (значимість).

Тобто, підписання первинних документів, податкової накладної уповноваженою особою на підтвердження фактичного здійснення операцій надає документу юридичну значимість, робить його дійсним та, відповідно, є підставою для виникнення відповідних податкових наслідків за фактично здійсненою господарською операцією.

У той же час, у разі підписання первинного документу (податкової накладної) не уповноваженою особою, такий документ, як юридично дефектний, не створює будь-яких правових наслідків у бухгалтерському та податковому обліку (у вигляді виникнення права на податковий кредит).

Підписання первинних та податкових накладних не уповноваженими особами позбавляє такі документи юридичної значимості для цілей формування податкового кредиту з податку на додану вартість та валових витрат.

Відсутність сукупності зазначених чинників, з якими Податковий кодекс України, пов'язує можливість формування платником податків податкового кредиту та валових витрат, у т.ч., недоведеність фактичного (реального) виконання операцій, відсутність складених та підписаних уповноваженими особами постачальника первинних документів та податкових накладних на підтвердження фактично вчинених операцій, підписання первинних документів не уповноваженими (невідомими) особами, виключає можливість формування податкового кредиту з податку на додану вартість та валових витрат навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою первинних документів (у т.ч. податкових накладних).

Відповідно до наданих позивачем документів (видаткові накладні, податкові накладні, договір поставки продукції № 02-07/2012 від 02 липня 2012 року (а.с.68-123 т.1)) в період з 02 липня 2012 року по 21 січня 2013 року між позивачем та ТОВ «Індепендент Груп» (кількість працівників на момент здійснення господарських операцій 1 особа - директор ОСОБА_2 (акт ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 31 грудня 2013 року № 2650/26-59-22-08-15/36050449 (а.с.181-193 т.1)) здійснювались господарські операції з поставки товарно-матеріальних цінностей.

Всі надані первинні документи від імені постачальника підписані директором ТОВ «Індепендент Груп» ОСОБА_2.

При цьому, судом першої інстанції встановлено, що Запорізьким міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного управління юстиції у Запорізькій області зареєстровано смерть громадянина ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, - директор ТОВ «Індепендент Груп», який нібито за період з липня 2012 року по січень 2013 року підписував первинні бухгалтерські документи підприємства, про що складений відповідний актовий запис про смерть № 98 від 05 січня 2012 року, дата смерті ОСОБА_2 - ІНФОРМАЦІЯ_2 року (а.с.177 т.1).

Таким чином, первинні документи зі сторони ТОВ «Індепендент Груп» підписувались невідомими особами (особи, яких неможливо ідентифікувати) від імені померлого директора підприємства (ТОВ «Індепендент Груп»), а ТОВ «НВП «Кристал-Сервіс+» для формування витрат та податкового кредиту використано документи, що суперечать законодавчим та нормативним актам та не можуть свідчити про фактичне здійснення фінансово-господарських операцій з ТОВ «Індепендент Груп», що виключає можливість використання їх для формування витрат та податкового кредиту.

Така ж правова позиція висловлена Верховним Судом України у постановах від 21 січня 2011 року та від 05 березня 2012 року (справи №№ 21-37а10, 21-421а11) за наслідками розгляду за винятковими обставинами у зв'язку з наявністю підстави, встановленої п. 1 ч. 1 ст. 237 КАС України, - неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, справ за позовом ТОВ «СІБ» до ДПІ у Жовтневому районі м. Луганська про визнання недійсним податкового повідомлення - рішення та за позовом ТОВ «Нафта» до Шосткинської МДПІ Сумської області про визнання висновків перевірки неправомірними, визнання чинним договору, скасування податкових повідомлень-рішень. Зокрема, у зазначених постановах Верховий Суд України вказав, що оскільки ТОВ «Фенстер-Омега» та ТОВ «Любомир-1», податкові накладні яких стали підставою для формування ТОВ «Нафта» податкового кредиту, зареєстровані в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України і Реєстрі платників податку на додану вартість за зверненням невстановлених осіб від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності цих товариств, зокрема, й у підписанні будь-яких первинних документів, виписані від їх імені податкові накладні не можна вважати належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним. Також, Верховний Суд України зазначив, що висновок Вищого адміністративного суду України про протиправність донарахування позивачу податкових зобов'язань з податку на прибуток та ПДВ, який зроблений з посиланням на те, що сама лише наявність у ТОВ «Нафта» податкових накладних, виписаних від імені його контрагентів, є достатньою підставою для включення сум ПДВ до податкового кредиту, не ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права. Неналежним чином оформлена (підписана невідомою особою) податкова накладна не може бути підставою для нарахування податкового кредиту при наявності фактів, що ставлять під сумнів реальність наданої послуги.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано не прийняв в якості належних доказів надані позивачем податкові накладні ТОВ «Індепендент Груп» на обґрунтування реального характеру вчинених цим контрагентом господарських операцій та права ТОВ «НВП «Кристал-Сервіс+» на формування валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість по взаємовідносинам із зазначеним суб'єктом господарювання.

Колегія суддів, також, вважає, що інші надані позивачем документи в обґрунтування здійснення господарських операцій з ТОВ «Індепендент Груп» не можуть вважатися первинними документами для цілей податкового обліку та не можуть бути прийняті в якості належних доказів реальності господарських операцій з придбання товару та правомірності формування валових витрат та віднесення сум податку на додану вартість ТОВ «НВП «Кристал-Сервіс+» сплачених в ціни придбаних товарів у свого контрагента до складу податкового кредиту.

Так, слід наголосити, що ані під час проведення перевірки, ані під час судового розгляду справи позивачем не надано документу встановленого зразка, що є підтвердженням якості постановлено товару, обов'язковість надання якого (Продавцем-покупцю) передбачено п. 3.2 укладеного спірного Договору. При цьому, колегія суддів наголошує, що сам по собі Договір поставки не містить будь-яких відомостей щодо якісних та кількісних характеристик предмету поставки, у зв'язку із чим відсутність згаданих документів не надає змоги ідентифікувати придбаний товар та встановити взаємозв'язок згаданого Договору з наданими позивачем видатковими та податковими накладними.

Також, слід наголосити, що позивачем не доведений факт доставки товару від його контрагента. Так, згідно з п. 11.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року № 363, основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля.

Згідно з положеннями п. 1 Правил товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом).

Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Таким чином, згідно з встановленими правилами один екземпляр товарно-транспортної накладної повинен залишатися у вантажоотримувача, однак, позивачем відповідні документи до суду не надані.

Крім того, досліджуючи матеріали справи, колегія суддів встановила, що позивачем взагалі не надано будь-яких доказів на підтвердження бухгалтерського обліку придбаного товару, зокрема, на складських приміщеннях, майнові права на які наявні у позивача, а також доказів подальшого використання придбаного товару у власній господарській діяльності, що не дає останньому право на формування валових витрат та податкового кредиту за рахунок таких операцій.

Вищенаведене, з урахуванням встановлених обставин, що первинні документи зі сторони ТОВ «Індепендент Груп» підписувались невідомими особами (особи, яких неможливо ідентифікувати) від імені померлого директора підприємства (ТОВ «Індепендент Груп»), на думку колегії суддів, не дають підстав вважати реальними господарські операції між цими суб'єктами господарювання, та навпаки свідчить про те, що позивач, при здійсненні ним підприємницької діяльності на власний ризик, діяв без належної обачності та обережності щодо обрання ним свого контрагента.

Доводи апелянта, про те, що він діяв добросовісно, а відтак у відповідача не має правових підстав для позбавлення останнього право на податковий кредит, колегія суддів вважає безпідставними з огляду на наступне.

Так, частиною 7 статті 179 Господарського кодексу України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до положень статті 180 Цивільного кодексу України зміст господарського договору становить умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.

Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з частиною 1 статті 207 Цивільного кодексу України правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Отже, сторони договору, в тому числі, купівлі-продажу, поставки, зобов'язані знати про повноваження свого контрагента, тобто вчинити дії щодо перевірки повноважень осіб, які від його імені укладають договори та виконують його. Платник не може вважатися добросовісним, якщо при виборі контрагента він не проявив необхідного ступеня обережності шляхом перевірки наявності повноважень у особи, яка вчиняє юридично значимі дії та підписує документи від імені контрагента.

В даному випадку позивач не скористався своїм правом забезпечити документальне підтвердження відомостей, зазначених у первинних документах, тим самим взявши на себе ризик негативних наслідків своєї бездіяльності, зокрема, таких як неможливість документально підтвердити права на податковий кредит та валові витрати.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, встановивши, що первинні документи зі сторони ТОВ «Індепендент Груп» підписувались невідомими особами (особи, яких неможливо ідентифікувати) від імені померлого директора підприємства (ТОВ «Індепендент Груп»), дійшов об'єктивного висновку про відсутність у ТОВ «НВП «Кристал-Сервіс+» правових підстав для формування даних податкової звітності (зокрема, валових витрат та податкового кредиту) на підставі спірних первинних документів.

Доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Таким чином, оскільки висновки суду першої інстанції обґрунтовані та відповідають чинному законодавству, а доводи апеляційної скарги їх не спростовують, колегія суддів, на підставі ст. 200 КАС України, приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Кристал-Сервіс+» на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 20 травня 2014 року - залишити без задоволення.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 20 травня 2014 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Кристал-Сервіс+» до Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через 5 днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 20 днів після набрання законної сили безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: /М.П. Коваль/

Суддя: /В.О. Потапчук/

Суддя: /Г.В. Семенюк/