Ухвала суду № 41100057, 16.10.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 жовтня 2014 р. Справа № 876/12049/13

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Клюби В. В.

суддів: Кухтея Р. В., Яворського І. О.

розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Івано - Франківського окружного адміністративного суду від 25 червня 2013 року про відмову у відкритті провадження у справі №809/1947/13 - а за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Відділу державної виконавчої служби Богородчанського районного управління юстиції про визнання неправомірними дій та скасування постанови від 03 червня 2013 року, -

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до Івано - Франківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Відділу державної виконавчої служби Богородчанського районного управління юстиції і просила: визнати неправомірними дії головного державного виконавця Здерко М. М. при відкритті виконавчого провадження по виконанню наказу №13611 Господарського суду Івано - Франківської області, виданого 26 грудня 2007 року; скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження від 03 червня 2013 року по примусовому виконанню наказу №13611 Господарського суду Івано - Франківської області, виданого 26 грудня 2007 року.

Ухвалою Івано - Франківського окружного адміністративного суду від 25 червня 2013 року у відкритті провадження в адміністративній справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Відділу державної виконавчої служби Богородчанського районного управління юстиції про визнання неправомірними дій та скасування постанови від 03 червня 2013 року відмовлено.

З таким судовим рішенням суду першої інстанції не погодилася позивач і оскаржила його в апеляційному порядку до Львівського апеляційного адміністративного суду. Посилаючись у поданій апеляційній скарзі на порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати оскаржувану ухвалу та направити справу для розгляду в суд першої інстанції.

Обгрунтовуючи доводи апеляційної скарги, зазначає, що відповідачем по справі є орган державної влади, а тому поданий адміністративний позов підсудний адміністративному суду.

Особа, яка подала апеляційну скаргу (позивач) в судове засідання не прибула, а також не направив в судове засідання представника відповідач, хоча сторони належним чином та у встановленому законом порядку були повідомлені про дату, час та місце судового засідання у справі.

Також, від вказаних осіб відсутні клопотання про розгляд справи за їх участі чи участі їх представників.

У зв'язку з цим та у відповідності до ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України справу розглянуто в письмовому провадженні на підставі наявних у справі доказів.

Вислухавши доповідь судді - доповідача, дослідивши наявні в справі матеріали та докази, перевіривши доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з наступних підстав.

Постановляючи оскаржуване судове рішення та умотивовуючи свої висновки, суд першої інстанції виходив з того, що наказ №13611 від 24 грудня 2007 року виданий на підставі судового рішення Господарського суду Івано - Франківської області, а позивач по справі є стороною (боржником) у виконавчому провадженні, тому такі позовні вимоги про визнання неправомірними дій та скасування постанови, дії по якій здійснюються державною виконавчою службою (державним виконавцем) по виконанню вказаного наказу відповідно до статті 121- 2 Господарського процесуального кодексу України та змісту статті 82 Закону України «Про виконавче провадження» підлягають до розгляду Господарським судом Івано-Франківської області в порядку Господарського процесуального кодексу України. Тому даний позов не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства за правилами, визначеними Кодексом адміністративного судочинства України.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується із такими висновками суду першої інстанції з урахуванням наступного.

Згідно ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь - які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Відповідно до ч.1 ст. 181 Кодексу адміністративного судочинства України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Згідно ч. 4 ст. 82 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами до суду, який видав виконавчий документ, а іншими учасниками виконавчого провадження та особами, які залучаються до проведення виконавчих дій, - до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Отже, критеріями визначення юрисдикції судів щодо вирішення справ з приводу оскарження рішень дій чи бездіяльності органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення є юрисдикційна належність суду, який видав виконавчий документ, та статус позивача як сторони у виконавчому провадженні.

З матеріалів справи вбачається, що позивач оскаржує постанову головного державного виконавця відділу державної виконавчої служби Богородчанського районного управління юстиції Здерко Марини Мирославівни про відкриття виконавчого провадження ВП №38262004 від 03 березня 2013 року, а також оскаржує неправомірність дій щодо винесення даної постанови. Виконавче провадження №38262004, в якому позивач є боржником, відкрито головним державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Богородчанського районного управління юстиції Здерко Мариною Мирославівною на підставі наказу Господарського суду Івано - Франківської області №13611 від 24 грудня 2007 року.

Оскільки предметом спору є дії та рішення державного виконавця вчинені (прийняті) при виконанні рішення Господарського суду Івано - Франківської області, колегія суддів погоджується з висновком першої інстанції, що такий спір підсудний господарському суду.

Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим, тобто ухваленим відповідно до норм матеріального права з дотриманням процесуальних норм, та на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин справи.

Колегія суддів апеляційного суду з урахуванням встановлених судом обставин справи та доказів, вважає, що суд першої інстанції дотримався зазначених вимог.

Згідно ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання та невідповідність висновків суду обставинам справи згідно ст. 204 Кодексу адміністративного судочинства України є підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи до суду першої інстанції для продовження її розгляду.

Виходячи із змісту вищевказаних статей Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів апеляційного суду вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання.

Тому, підстав для скасування ухвали суду першої інстанції і відповідно - до задоволення апеляційної скарги апеляційний суд не вбачає.

Керуючись ст. ст. 159, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 211, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Івано - Франківського окружного адміністративного суду від 25 червня 2013 року про відмову у відкритті провадження у справі №809/1947/13 - а за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Відділу державної виконавчої служби Богородчанського районного управління юстиції про визнання протиправними дій та скасування постанови від 03 червня 2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення особам, які беруть участь у справі, копії ухвали суду і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя В. В. Клюба

Судді: Р. В. Кухтей

І. О. Яворський