Ухвала суду № 41100002, 20.10.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: №826/5561/14 Головуючий у 1-й інстанції: Огурцов О.П.

Суддя-доповідач: Ісаєнко Ю.А.

У Х В А Л А

Іменем України

20 жовтня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Ісаєнко Ю.А.;

суддів: Оксененка О.М., Федотова І.В.,

за участю секретаря: Бащенко Н.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Мрія - Інвест» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 червня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Мрія - Інвест» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 18.12.2013 року №0007932208,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 18.12.2013 року №0007932208.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 червня 2014 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із вказаною постановою, позивач подав апеляційну скаргу з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 червня 2014 року та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.

В судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги апеляційної скарги та просив їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги посилаючись на те, що судом першої інстанції було ухвалене законне та обґрунтоване рішення, а підстави для його зміни чи скасування відсутні.

Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, постанову суду першої інстанції - без змін, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, посадовими особами відповідача проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «Марія - Інвест» з питань дотримання вимог податкового законодавства, правильності та повноти нарахування і сплати податків за період з 01.01.2012 року по 01.08.2013 року; за наслідками перевірки складено акт від 03.12.2013 року №2123/22-08/32670462.

Актом перевірки встановлено порушення позивачем підпункту 138.10.2 пункту 138.10 статті 138, пункту 146.5 статті 146, пунктів 44.1 та 44.2 статті 44, підпунктів 135.5.4, 135.5.12 пункту 135.5 статті 135, пункту 137.16 статті 137 Податкового кодексу України, статті 4 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність», що призвело до завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на загальну суму 5286291,00 грн.

До такого висновку податковий орган дійшов виходячи з того, що ТОВ «Мрія - Інвест» в період з 01.11.2009 року по 31.12.2012 року фактично користуючись коштами за договором позики від 05.10.2006 року №32-10/2006 в сумі 2031000,00 доларів США не проводило нарахування плати (у вигляді відсотків встановлених договором) та оплату за користування коштами, з огляду на що отримувала послуги за вказаним договором протягом вказаного періоду безоплатно.

18.12.2013 року відповідачем на підставі акту перевірки прийнято податкове повідомлення - рішення №0007932208, яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на загальну суму 5286291,00 грн.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з яким погоджується колегія суддів, виходив з наступного.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Положеннями пункту 44.2 статті 44 зазначеного кодексу визначено, що для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку щодо доходів та витрат з врахуванням положень цього Кодексу. Платники податку, які відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» застосовують міжнародні стандарти фінансової звітності, ведуть облік доходів і витрат за такими стандартами з урахуванням положень цього Кодексу. Такі платники податку при застосуванні положень цього Кодексу, в яких міститься посилання на положення (стандарти) бухгалтерського обліку, застосовують відповідні міжнародні стандарти фінансової звітності. Методика бухгалтерського обліку тимчасових та постійних податкових різниць затверджується у порядку, передбаченому Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Статтею 4 Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що бухгалтерський облік та фінансова звітність ґрунтуються на таких основних принципах: обачність - застосування в бухгалтерському обліку методів оцінки, які повинні запобігати заниженню оцінки зобов'язань та витрат і завищенню оцінки активів і доходів підприємства; повне висвітлення - фінансова звітність повинна містити всю інформацію про фактичні та потенційні наслідки господарських операцій та подій, здатних вплинути на рішення, що приймаються на її основі; автономність - кожне підприємство розглядається як юридична особа, відокремлена від її власників, у зв'язку з чим особисте майно та зобов'язання власників не повинні відображатися у фінансовій звітності підприємства; послідовність - постійне (із року в рік) застосування підприємством обраної облікової політики. Зміна облікової політики можлива лише у випадках, передбачених національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, і повинна бути обґрунтована та розкрита у фінансовій звітності; безперервність - оцінка активів та зобов'язань підприємства здійснюється виходячи з припущення, що його діяльність буде тривати далі; нарахування та відповідність доходів і витрат - для визначення фінансового результату звітного періоду необхідно порівняти доходи звітного періоду з витратами, що були здійснені для отримання цих доходів. При цьому доходи і витрати відображаються в бухгалтерському обліку та фінансовій звітності в момент їх виникнення, незалежно від дати надходження або сплати грошових коштів; превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми; історична (фактична) собівартість - пріоритетною є оцінка активів підприємства, виходячи з витрат на їх виробництво та придбання; єдиний грошовий вимірник - вимірювання та узагальнення всіх господарських операцій підприємства у його фінансовій звітності здійснюється в єдиній грошовій одиниці; періодичність - можливість розподілу діяльності підприємства на певні періоди часу з метою складання фінансової звітності.

Пунктом 135.1 статті 135 Податкового кодексу України встановлено, що доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Відповідно до підпунктів 135.5.4 та 135.5.12 пункту 135.5 статті 135 Податкового кодексу України інші доходи включають, зокрема, вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи та доходи, не враховані при обчисленні доходу періодів, що передують звітному, та виявлені у звітному податковому періоді.

Згідно з пунктом 137.16 статті 137 Податкового кодексу України датою отримання інших доходів є дата їх виникнення згідно з положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, якщо інше не передбачено нормами цього розділу.

Пунктом 138.1 статті 138 Податкового кодексу України встановлено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 138.10.5 пункту 138.10 статті 138 Податкового кодексу України до складу інших витрат включаються фінансові витрати, до яких належать витрати на нарахування процентів (за користування кредитами та позиками, за випущеними облігаціями та фінансовою орендою) та інші витрати підприємства в межах норм, встановлених цим Кодексом, пов'язані із запозиченнями (крім фінансових витрат, які включені до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку).

Таким чином, як вірно зазначено судом першої інстанції, для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку щодо доходів та витрат, при цьому до витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування відносяться фінансові витрати, до яких належать витрати на нарахування процентів, у тому числі за кредитами та позиками, а до доходів, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування вартість послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни.

Підпунктом 14.1.167 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що позика - грошові кошти, що надаються резидентами, які є фінансовими установами, або нерезидентами, крім нерезидентів, які мають офшорний статус, позичальнику на визначений строк із зобов'язанням їх повернення та сплатою процентів за користування сумою позики.

Отже, позика - це, зокрема, грошові кошти, що надаються позичальнику на визначений строк із зобов'язанням їх повернення та сплатою процентів за користування сумою позики. При цьому у разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, між позивачем (позивачльник) та Компанією «XXI Century Investments Public Limited» (позикодавець) укладено договір позики від 05.10.2006 року №32-10/2086.

Згідно з пунктом 1.1 вказаного договору позики позикодавець надає позичальнику позику, не раніше реєстрації цього договору в НБУ в сумі 2031000,00 доларів США.

Пунктом 2.3 вказаного договору встановлено, що позика надається на платній основі. Відсоткова ставка за користування позикою встановлюється у розмірі 9% річних. Проценти нараховуються за методом «факт/факт», тобто за фактичний час існування боргу за цим договором і виходячи з фактичної кількості календарних днів у році. Проценти нараховуються починаючи з наступного дня після надання позики і до дня, що передує дню фактичного повернення позики.

Відповідно до пункту 3.2 договору позики повернення позики здійснюється єдиним платежем не пізніше ніж 31.10.2009 року (дата повернення позики).

Згідно з пунктами 4.3 та 4.4 договору у випадку порушення передбаченого строку повернення позики (Затримка) позичальник зобов'язаний заплатити відсотки по простроченій сумі боргу у розмірі 1 % річних. 1 % нараховується з моменту настання дати повернення позики (31.10.2009 року) до повного розрахунку за договором. Про нарахування відсотків згідно пункту 4.3 позичальник повідомлятиме позикодавцеві протягом 10 календарних днів з дати початку затримки.

Пунктом 8.1 вказаного договору встановлено, що договір набирає чинності з моменту його реєстрації в НБУ та діє до моменту виконання сторонами всіх своїх зобов'язань за ним.

Таким чином, відповідно до положень договору позивачу було надано позику у розмірі 2031000 доларів США; плата відсоткової ставки за користування позикою встановлена у розмірі 9% річних та у випадку порушення передбаченого строку повернення позики позичальник зобов'язаний заплатити відсотки по простроченій сумі боргу у розмірі 1% річних. При цьому вказаний договір діє до моменту виконання сторонами всіх своїх зобов'язань за ним.

Факт того, що отримана позивачем за договором від 05.10.2006 року №32-10/2006 позика у розмірі 2031000,00 доларів США не була ним повернута Компанії «XXI Century Investments Public Limited» визнається позивачем та підтверджується наявними в матеріалах справи копіями листів - претензій від 24.02.2011 року №24/11, від 25.03.2011 року №25/11, листами від 17.03.2011 року №27/11, від 18.03.2011 року № 27/11/11.

Відповідно до акту від 03.12.2013 року №2123/22-08/32670462 перевіркою встановлено, що в бухгалтерському обліку ТОВ «Мрія Інвест» нарахування (та сплата) відсотків за користування позикою за період з 01.11.2009 року по 31.12.2012 року відсутня, що підтверджується формами статистичної звітності, а саме, формою 504 «Прогноз операцій з одержання та обслуговування кредиту за договором з нерезидентом» (звіт за формою подається позичальником відокремленому підрозділу банку, який безпосередньо здійснює обслуговування кредиту. Крім того, перевіркою встановлено, що на протязі 2010 - 2012 років місячні звіти за формою 504 містили показники: основна сума боргу - 2031000 доларів США, відсотки - 395127 доларів США (сума відсотків по договору № 32-10/2006 від 05.10.2006 , нарахованих на 31.10.2009 p.). Сума нарахованих відсотків на протязі 2010 -2012 років залишалась незмінною і становила 395127 доларів США.

Таким чином, позивач використовуючи кошти у розмірі 2031000 доларів США надані йому як позика за відповідним договором в період з 01.11.2009 року по 31.12.2012 року не здійснював нарахування відсотків за їх користування та відсотків по простроченій сумі боргу, а отже фактично використовував вказані кошти на безоплатній основі.

Тому, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що за період з 01.11.2009 року по 31.12.2012 року позивач повинен був нарахувати, відобразити в бухгалтерському обліку та сплатити відсотки за користування кредитними коштами за договором №32-10/2006 від 05.10.2006 року у розмірі 5146109,00 грн.

Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано визнав правомірним податкове повідомлення - рішення від 18.12.2013 року №0007932208.

Відповідно до частини першої статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, з повним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, у зв'язку з чим підстави для скасування або зміни постанови суду першої інстанції відсутні.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд апеляційної інстанції, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Мрія - Інвест» залишити без задоволення, постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 червня 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

(Ухвалу у повному обсязі складено 27.10.2014 року)

Головуючий суддя: Ю.А. Ісаєнко

Суддя: О.М. Оксененко

Суддя: І.В. Федотов

Головуючий суддя Ісаєнко Ю.А.

Судді: Оксененко О.М.

Федотов І.В.