Ухвала суду № 41099996, 20.10.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: №823/1159/14 Головуючий у 1-й інстанції: Гарань С.М.

Суддя-доповідач: Ісаєнко Ю.А.

У Х В А Л А

Іменем України

20 жовтня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Ісаєнко Ю.А.;

суддів: Оксененка О.М., Федотова І.В.,

за участю секретаря: Бащенко Н.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Черкаському районі Головного управління Міндоходів у Черкаській області на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 16 червня 2014 року у справі за адміністративним позовом Закритого акціонерного товариства «Агрошляхбуд» до Державної податкової інспекції у Черкаському районі Головного управління Міндоходів у Черкаській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 05.12.2013 року №0000852200, №0000842200,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Черкаському районі Головного управління Міндоходів у Черкаській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 05.12.2013 року №0000852200, №0000842200.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 16 червня 2014 року позов задоволено.

Не погоджуючись із вказаною постановою, відповідач подав апеляційну скаргу з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, в якій просить скасувати постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 16 червня 2014 року та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.

Представники сторін в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, відповідно до частини четвертої статті 196 КАС України не перешкоджає судовому розгляду справи. У зв'язку з цим, відповідно до частини першої статті 41 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, постанову суду першої інстанції - без змін, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, посадовими особами відповідача проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань підтвердження відомостей отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ «Фасадрем - Сервіс» за період з 01.05.2011 року по 01.06.2013 року; за наслідками перевірки складено акт від 20.11.2013 року №30/23-25-22-010/3582310.

Актом перевірки встановлено порушення позивачем п. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14, пп. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2, п. 138.4, п. 138.6 ст. 138 ПК України, що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 42927,00 грн; п. 185.1 ст. 185, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 37328,00 грн.

В обґрунтування заниження податкових зобов'язань орган державної податкової служби посилається на непідтвердження реальності господарських операцій позивача з ТОВ «Фасадрем - сервіс», оскільки згідно постанови слідчого СУ ФР ДПІ у Подільському районі ГУ Міндоходів у м. Києві засновник контрагента перереєстрував товариство з метою прикриття незаконної діяльності третіх осіб. Також, посилаючись на акт ДПІ у Печерському районі м. Києва від 12.10.2012 року №842/22-10/31663124 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Фасадрем - Сервіс» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.06.2011 року по 30.09.2012 року» відповідач зазначає, що у вказаного контрагента відсутні трудові ресурси, виробниче обладнання, транспортне та торгівельне обладнання, сировина, матеріал для здійснення основного виду діяльності.

05 грудня 2013 року відповідачем винесені податкові повідомлення - рішення:

- №0000842200, яким на підставі акту перевірки за виявлені порушення позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 43902,00 грн.;

- №0000852200, яким на підставі акту перевірки за виявлені порушення позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 42927,00 грн.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що надані позивачем документи підтверджують фактичне здійснення господарських операцій, а висновки акту перевірки не знайшли свого підтвердження, тому останнім правомірно сформовані дані податкового обліку по господарських операціях з зазначеним вище контрагентом.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до частини першої статті 3 ГК України, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Частиною другої статті 3 цього Кодексу передбачено, що господарська діяльність, яка здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податку.

Водночас за відсутністю факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

При цьому, під час розгляду зазначеної категорії справ необхідно звертати особливу увагу на дослідження реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку та приймати на підтвердження даних податкового обліку лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Розглядаючи реальність господарських операцій позивача з зазначеним вище контрагентом, на підставі яких позивачем було сформовано дані податкового обліку, колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, між позивачем (замовник) та ТОВ «Фасадрем - сервіс» (підрядник) укладено договір на проведення робіт від 01 червня 2011 року №8/1/06, відповідно до якого останній зобов'язується виконати ремонтні роботи по санаторію «Світанок» у червні 2011 року. Вартість робіт складає 80010,00 грн., у тому числі ПДВ 13335,00 грн.

На виконання умов договору між сторонами були складені довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за червень 2011 року форми КБ-3, акт приймання виконаних будівельних робіт за червень 2011 року форми КБ-2в. Також, на виконання умов договору підрядником виписана податкова накладна від 29.06.2011 року №22.

Згідно акту перевірки розрахунки здійснювалися в безготівковій формі на підставі виписаного рахунку від 29.06.2011 року №ФС-78 на загальну суму 80010,00 грн.

Окрім цього, 20 жовтня 2011 року між позивачем (замовник) та ТОВ «Фасадрем - Сервіс» (підрядник) укладено договір на проведення робіт №21, згідно якого останній приймає обов'язок по виконанню у період з жовтня по грудень 2011 року благоустрою території підкачувальної насосної станції; улаштуванню а/б покриття фабрики «Агрохімікатів»; відновленню а/б покриття проїжджої частини вул. Чехова; ремонту автосалону 8 км Смілянського шосе. Вартість робіт складає 143956,64 грн (ПДВ 23992,77 грн), у тому числі вартість робіт по благоустрою території підкачувальної насосної станції складає 15938,76 грн., улаштуванню а/б покриття фабрики «Агрохімікатів» - 38073,94 грн.; відновленню а/б покриття проїжджої частини вул. Чехова - 14967,94 грн; ремонту автосалону 8 км Смілянського шосе - 74976,00 грн.

На виконання умов договору між сторонами були складені довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за листопад 2011 року форми КБ-3, акти приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2011 року форми КБ-2в; підрядником виписані податкові накладні від 30.11.2011 року №98 на загальну суму 74976,00 грн., у тому числі ПДВ 12496,00 грн., від 30.11.2011 року №95 на загальну суму 15938,76 грн., у тому числі ПДВ 2656,46 грн., від 30.11.2011 року №97 на загальну суму 14967,94 грн., у тому числі ПДВ 2494,66 грн., від 30.11.2011 року №96 на загальну суму 38073,94 грн.

Також, під час апеляційного розгляду справи на вимогу колегії суддів позивачем було надано акт приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2011 року форми КБ-2в не ремонт автосалону 8 км Смілянське шосе м. Черкаси (а.с. 141).

Оплата отриманих робіт за вищенаведеними договорами проведена на загальну суму 169632,74 грн., та згідно акту та листа позивача станом на 01.06.2014 року заборгованість складає 54333,90 грн.

На підставі вищенаведених документів позивачем було віднесено до складу витрат витрати у розмірі 186639,00 грн., а також до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість на загальну суму 37328,00 грн.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що господарські операції позивача з зазначеним вище товариством здійснювались в межах господарської діяльності, є реальними, та підтверджуються необхідними документами.

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно підпункту «а» пункту 198.1 статті 198 зазначеного Кодексу право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.3 статті 198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Колегія суддів зазначає, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до Податкового кодексу України необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема, виданих виконавцем податкових накладних, не є безумовною підставою для формування податкового кредиту, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності.

Відповідно до частини другої статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до частини першої статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Колегією суддів встановлено, що на дату підписання договорів та розрахункових документів контрагент позивача не був припинений та був платником податку на додану вартість.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що органом державної податкової служби, як суб'єктом владних повноважень не доведено, що зазначені вище правочини є такими, що спрямовані на не реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними.

Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано встановив протиправність податкових повідомлень - рішень від 05.12.2013 року №0000852200, №0000842200.

Відповідно до частини першої статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, з повним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, у зв'язку з чим підстави для скасування або зміни постанови суду першої інстанції відсутні.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд апеляційної інстанції, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Черкаському районі Головного управління Міндоходів у Черкаській області залишити без задоволення, постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 16 червня 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

(Ухвалу у повному обсязі складено 27.10.2014 року)

Головуючий суддя: Ю.А. Ісаєнко

Суддя: О.М. Оксененко

Суддя: І.В. Федотов

Головуючий суддя Ісаєнко Ю.А.

Судді: Оксененко О.М.

Федотов І.В.