Ухвала суду № 41099984, 20.10.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: №826/6348/14 Головуючий у 1-й інстанції: Погрібніченко І.М.

Суддя-доповідач: Ісаєнко Ю.А.

У Х В А Л А

Іменем України

20 жовтня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Ісаєнко Ю.А.;

суддів: Оксененка О.М., Федотова І.В.,

за участю секретаря: Бащенко Н.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Лівобережжяінвест» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 червня 2014 року у справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Лівобережжяінвест» до Державної екологічної інспекції у м. Києві про визнання протиправним та скасування припису від 11 лютого 2014 року №08/91п,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва із адміністративним позовом до Державної екологічної інспекції у м. Києві про визнання протиправним та скасування припису від 11 лютого 2014 року №08/91п.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 червня 2014 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із вказаною постановою, позивач подав апеляційну скаргу з підстав неповного з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального права, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 червня 2014 року та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.

В судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги апеляційної скарги та просив їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги посилаючись на те, що судом першої інстанції було ухвалене законне та обґрунтоване рішення, а підстави для його зміни чи скасування відсутні.

Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, постанову суду першої інстанції - без змін, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, посадовими особами відповідача проведено позапланову перевірку позивача з питань дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами; за результатами перевірки складено акт від 11.02.2014 року №08/201.

Актом перевірки встановлені порушення позивачем ст. ст. 5, 17, 26, 27, 32, 33 Закону України «Про відходи», ст. ст. 201, 68, 55 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», ст. 1 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності», ст. 11 Закону України «Про охорону атмосферного повітря», постанов Кабінету Міністрів України від 01.11.1999 року №2034, від 03.08.1998 року №1218, від 31.08.1998 року №1360, від 13.03.2002 року №302, наказу Мінприроди України від 01.11.1999 року №342.

З метою усунення порушень природоохоронного законодавства, виявлених під час проведення позапланової перевірки дотримання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища відповідачем 11 лютого 2014 року винесено Припис №08/91п, яким позивача зобов'язано:

- провести інвентаризацію джерел утворення та видів відходів. Звіт про інвентаризацію відходів надати до Державної екологічної інспекції у м. Києві. На підставі інвентаризації джерел утворення відходів провести розрахунок показника загального утворення відходів (Пзув). Копію розрахунку надати до Державної екологічної інспекції у м. Києві. У разі, якщо Пзув перевищує граничне значення, що дорівнює 1000 умовних одиниць та/або показник загального обсягу оброблення чи утилізації відходів більше 100 тонн на рік, заповнити реєстрові карти об'єктів утворення, оброблення та утилізації відходів і подати їх на затвердження КМДА, а також отримати дозвіл та ліміт на утворення та розміщення відходів. У випадку, якщо Пзув не перевищує граничне значення і є меншим 1000 умовних одиниць, подати декларацію про утворення відходів. Копії вищезазначених документів надати до Державної екологічної інспекції у м. Києві, кінцевий термін виконання - 11.04.2014 року;

- вести, за встановленими нормами, первинний облік кількості, типу і складу відходів, що утворюються, збираються, перевозяться, зберігаються чи утилізуються за формою № 1- Вт, кінцевий термін виконання - постійно (з дня підписання припису);

- подати статистичну звітність щодо поводження з відходами та представити звіт до екологічної інспекції, кінцевий термін виконання - 11.04.2014 року;

- отримати та представити дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами та копію Звіту з інвентаризації джерел викидів підприємства, кінцевий термін виконання - 11.04.2014 року.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з яким погоджується колегія суддів, виходив з наступного.

Згідно абзацу 2 статті 1 Закону України «Про відходи» (далі Закон №187/98-ВР) відходи - будь-які речовини, матеріали і предмети, що утворилися у процесі виробництва чи споживання, а також товари (продукція), що повністю або частково втратили свої споживчі властивості і не мають подальшого використання за місцем їх утворення чи виявлення і від яких їх власник позбувається, має намір або повинен позбутися шляхом утилізації чи видалення.

Статтею 17 вказаного Закону передбачені обов'язки суб'єктів господарської діяльності у сфері поводження з відходами.

Статтями 26, 27 Закону №187/98-ВР визначені державний облік і паспортизація відходів та ведення реєстру об'єктів утворення, оброблення та утилізації відходів.

Статтями 32, 33 та 42 Закону №187/98-ВР визначені заходи щодо обмеження та запобігання негативному впливу відходів, вимоги щодо зберігання та видалення відходів та правопорушення у сфері поводження з відходами.

Правові, економічні та соціальні основи організації охорони навколишнього природного середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь визначені Законом України «Про охорону навколишнього природного середовища» (далі - Закон №1264-ХІІ).

В статті 20 та 68 Закону №1264-ХІІ (в редакції чинній в момент виникнення спірних правовідносин) визначені компетенція центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, у сфері охорони навколишнього природного середовища та відповідальність за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Регулювання викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарних джерел визначено статтею 11 Закону України «Про охорону атмосферного повітря» (далі - Закон №2707-ХІІ).

Згідно акту перевірки посадовими особами відповідача виявлені порушення правил ведення первинного обліку кількості, типу і складу відходів, що утворюються, зберігаються чи утилізуються позивачем, оскільки останнім не ведеться первинний облік відходів за Формою №1-Вт, що є порушенням ст. ст. 5, 17, 26 Закону №187/98-ВР, наказу Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 7 липня 2008 року №342 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 9 вересня 2008 року за №824/15515) «Про затвердження типової форми первинної облікової документації №1-ВТ «Облік відходів та пакувальних матеріалів і тари» та Інструкції щодо її заповнення», відповідальність за які передбачено ст. 42 Закону №187/98-ВР.

Також, згідно акту перевірки на виконання вимоги статті 11 Закону №2707-ХІІ позивач не отримав відповідного Дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами.

Відповідно до частини п'ятої статті 11 Закону №2707-ХІІ викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися після отримання дозволу.

Так, судом першої інстанції встановлено, що позивач у своїй діяльності використовує стаціонарні джерела викидів за відсутності Дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря.

Відповідно до пункту 2 Порядку проведення та оплати робіт, пов'язаних з видачею дозволів на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, обліку підприємств, установ, організацій та громадян-підприємців, які отримали такі дозволи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 березня 2002 року №302 (далі Порядок №301), дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами (далі - дозвіл) - це офіційний документ, який дає право підприємствам, установам, організаціям та громадянам-підприємцям (далі - суб'єкт господарювання) експлуатувати об'єкти, з яких надходять в атмосферне повітря забруднюючі речовини або їх суміші, за умови дотримання встановлених відповідних нормативів граничнодопустимих викидів та вимог до технологічних процесів у частині обмеження викидів забруднюючих речовин протягом визначеного в дозволі терміну.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону № 2707-ХІІ джерело викиду - об'єкт (підприємство, цех, агрегат, установка, транспортний засіб тощо), з якого надходить в атмосферне повітря забруднююча речовина або суміш таких речовин.

Згідно з частинами п'ятої, шостої та сьомої статті 11 Закону № 2707-ХІІ викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися після отримання дозволу, виданого суб'єкту господарювання, об'єкт якого належить до другої або третьої групи, обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення.

Викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися на підставі дозволу, виданого суб'єкту господарювання, об'єкт якого належить до першої групи, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення.

До першої групи належать об'єкти, які взяті на державний облік і мають виробництва або технологічне устаткування, на яких повинні впроваджуватися екологічно безпечні технології та методи керування. До другої групи належать об'єкти, які взяті на державний облік і не мають виробництв або технологічного устаткування, на яких повинні впроваджуватися екологічно безпечні технології та методи керування. До третьої групи належать об'єкти, які не належать до першої і другої груп.

Отже, як вірно зазначено судом першої інстанції, дозвіл видається суб'єкту господарювання - власнику стаціонарного джерела викиду, з якого в атмосферне повітря надходять забруднюючі речовини або їх суміші, яким позивач і являється.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, позивачу на праві приватної власності належить нежитлова будівля: торговельно - розважальний центр і паркінг на 861 машиномісце (в тому числі: відкритий паркінг третього поверху на 421 машиномісце, відкритий паркінг четвертою поверху на 197 машиномісць, відкритий паркінг з навісом четвертого поверху на 243 машиномісця), загальною площею 34214,20 кв. м., який розташований в м. Києві по вул. Лаврухіна Миколи, № 4 (Літера А).

Приміщення торгово-розважального центру позивачем, що ним не заперечується, передано в оренду іншим суб'єктам господарювання, при цьому на час його передачі, воно було пристосовано для централізованого викиду в атмосферне повітря забруднюючих речовин та/або їх сумішей, яким користуються розташовані в ТРЦ заклади громадського харчування та інші заклади.

Згідно з пункту 3 Порядку №302 дозвіл видається безоплатно на строк не менш як п'ять років:

- суб'єкту господарювання, об'єкт якого відповідно до законодавства належить до першої групи, - Мінприроди за погодженням з Держсанепідслужбою;

- суб'єкту господарювання, об'єкт якого відповідно до законодавства належить до другої або третьої групи, - обласними, Київською та Севастопольською міськими держадміністраціями, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища через дозвільні центри за погодженням з територіальними органами Держсанепідслужби.

Мінприроди та дозвільні центри передають Держсанепідслужбі, її територіальним органам відповідно заяву та документи на отримання дозволу (пункт 6 Порядку № 302).

Згідно положень частини дев'ятої, десятої та одинадцятої статті 11 Закону №2707-ХІІ перелік установ, організацій та закладів, яким надається право на розробку документів, що обґрунтовують обсяги викидів для підприємств, установ, організацій та громадян - суб'єктів підприємницької діяльності, визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища.

Дозволи на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря видаються за умови: неперевищення протягом терміну їх дії встановлених нормативів екологічної безпеки; неперевищення нормативів допустимих викидів забруднюючих речовин стаціонарних джерел; дотримання вимог до технологічних процесів у частині обмеження викидів забруднюючих речовин.

Якщо за результатами спостережень за станом атмосферного повітря або розрахунковими даними встановлено зони, де внаслідок причин об'єктивного характеру встановлено перевищення нормативів екологічної безпеки, приймається рішення про поетапне зниження викидів забруднюючих речовин підприємствами, установами, організаціями та громадянами - суб'єктами підприємницької діяльності. Тривалість кожного етапу та необхідне зменшення обсягів викидів забруднюючих речовин на кожному етапі встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення.

Статтею 10 Закону №2707-ХІІ передбачені обов'язки підприємств, установ, організацій та громадян - суб'єктів підприємницької діяльності щодо охорони атмосферного повітря.

Згідно положень пунктів 3 та 4 Порядку ведення державного обліку в галузі охорони атмосферного повітря, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 грудня 2001 року №1655 державний облік включає: взяття на облік об'єктів, які справляють шкідливий вплив; ведення на об'єктах первинного обліку стаціонарних джерел, які справляють шкідливий вплив; складення державної статистичної звітності в галузі охорони атмосферного повітря за стаціонарними та пересувними джерелами, які справляють шкідливий вплив; проведення інвентаризації викидів та обсягів забруднюючих речовин на зазначених об'єктах. Для взяття на державний облік зазначеними об'єктами проводиться інвентаризація видів та обсягів забруднюючих речовин, що викидаються в атмосферне повітря, видів і ступенів впливу на його стан фізичних та біологічних факторів.

Відповідно до підпунктів 1.15.5 пункту 1.15 Інструкції про зміст та порядок складання звіту проведення інвентаризації викидів забруднюючих речовин на підприємстві, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України від 10 лютого 1995 року №7 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 15 березня 1995 року за №61/597) стаціонарне джерело забруднення атмосфери - підприємство, цех, агрегат, установка або інший нерухомий об'єкт, що зберігає свої просторові координати протягом певного часу і здійснює викиди забруднюючих речовин в атмосферу.

Отже, як вірно зазначено судом першої інстанції, перелік забруднюючих речовин та об'єм їх утворення повинен бути визначений після складання позивачем звіту інвентаризації викидів забруднюючих речовин на підприємстві.

Таким чином, оскільки позивач є власником відходів та джерел викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, останній повинен здійснити інвентаризацію викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря та на підставі звіту оформити дозвіл на викиди забруднюючих речовин стаціонарними джерелами.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обгурнтовано задовольнив позов.

Відповідно до частини 1 статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, з повним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, у зв'язку з чим підстави для скасування або зміни постанови суду першої інстанції відсутні.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд апеляційної інстанції, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Лівобережжяінвест» залишити без задоволення, постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 червня 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

(Ухвалу у повному обсязі складено 27.10.2014 року)

Головуючий суддя: Ю.А. Ісаєнко

Суддя: О.М. Оксененко

Суддя: І.В. Федотов

Головуючий суддя Ісаєнко Ю.А.

Судді: Оксененко О.М.

Федотов І.В.