Рішення № 41099593, 20.10.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/19154/14 20.10.14Суддя Отрош І.М., розглянувши матеріали справи

за позовомУправління Державної служби охорони при ГУ МВС України в м. Києві до Товариства з обмеженою відповідальністю "Трініті-Плюс"простягнення 3399 грн. 64 коп.Представники сторін:

від позивача: Одинець Л.П. - представник за довіреністю № 24/14-2890/Ан від 03.07.2012;

від відповідача: не з'явились.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

10.09.2014 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Управління Державної служби охорони при ГУ МВС України в м. Києві з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "Трініті-Плюс" про стягнення 3399 грн. 64 коп., з яких 1722 грн. 62 коп. основного боргу та 1677 грн. 02 коп. пені.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач, в порушення норм чинного законодавства України та умов укладеного між сторонами Договору № 2861-Доб/2011/Печ на надання послуг спостереження сигналізації термінового виклику наряду охорони від 10.02.2011, не в повному обсязі здійснив оплату послуг за період з січня по березень 2014 року, внаслідок чого у нього виникла заборгованість у розмірі 1722 грн. 62 коп. Крім того позивачем нараховано 1677 грн. 02 коп. пені за неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за Договором № 2861-Доб/2011/Печ на надання послуг спостереження сигналізації термінового виклику наряду охорони від 10.02.2011 за період, вказаний у розрахунку до позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.09.2014 порушено провадження у справі № 910/19154/14 та справу призначено до розгляду на 06.10.2014.

06.10.2014 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання про перенесення розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.10.2014, відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи відкладено на 20.10.2014.

У судовому засіданні 20.10.2014 представник позивача підтримав заяву про накладення арешту на майно відповідача та його грошові кошти в межах суми заявленого позову, викладену в прохальній частині позовної заяви.

Розглянувши дану заяву позивача у судовому засіданні 20.10.2014, суд її відхилив, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 66 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Згідно з частиною 1 статті 67 Господарського процесуального кодексу України, позов забезпечується, зокрема, накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві.

У відповідності до п. 1 Постанови Вищого господарського суду від 26.12.2011 р. № 16 «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову», умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як гарантія реального виконання рішення суду.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Згідно з п. 3 вищевказаної постанови, достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Отже, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен брати до уваги інтереси не лише позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

Позивач свою заяву про вжиття заходів до забезпечення позову не обґрунтував, доказів того, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, суду не надав, а також нічим не підтвердив припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

За таких обставин суд не вбачає підстав для задоволення заяви позивача про вжиття заходів до забезпечення позову.

У судовому засіданні 20.10.2014 представник позивача подав документи на виконання вимог ухвали суду; надав усні пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання 20.10.2014 не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, клопотань про відкладення розгляду справи не подавав, про причини неявки у судове засідання суд не повідомив, про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином за адресою, зазначеною у Спеціальному витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців № 19287262 від 12.09.2014, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією реєстру поштових відправлень суду.

Відповідно до абзацу 3 пункту 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», за змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об'єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувається з урахуванням положень статті 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

У судовому засіданні 20.10.2014 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши надані суду докази, суд

ВСТАНОВИВ:

10.02.2011 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Трініті-Плюс" (замовник) та Управлінням Державної служби охорони при ГУ МВС України в м. Києві (виконавець) укладено Договір 2861-Доб/2011/Печ на надання послуг спостереження сигналізації термінового виклику наряду охорони (Договір), відповідно до умов якого замовник доручає, а виконавець зобов'язується здійснювати спостереження та обслуговування сигналізації на об'єкті замовника, забезпечити негайне прибуття НО (наряд охорони) на об'єкт у разі спрацювання сигналізації та здійснення НО відповідних дій, спрямованих на встановлення причин спрацювання сигналізації, а в разі необхідності - припинення правопорушення або злочину на об'єкті.

Відповідно до п. 3.1 Договору, розрахунок вартості послуг виконавця за цим Договором здійснюється на підставі цін, визначених сторонами у протоколі погодження договірної ціни (додаток 4 до Договору). Вартість послуг визначається у розрахунку (додаток 2 до Договору).

Згідно з п. 3.2 Договору, оплата за цим Договором здійснюється замовником щомісячно до 10 числа місяця, в якому надаються послуги, шляхом перерахування замовником грошових коштів у сумі місячної вартості послуг, визначеної в розрахунку, на рахунок виконавця.

Відповідно до п. 3.5 Договору, до закінчення поточного місяця виконавець надає замовнику два примірники акта приймання наданих послуг, який останній зобов'язаний протягом п'яти перших робочих днів наступного місяця підписати і один примірник підписаного акта повернути виконавцю. У випадку наявності у замовника заперечень щодо обсягу послуг, наданих виконавцем у звітному місяці, замовник зобов'язаний в той же строк у письмовій формі надати виконавцю свої обґрунтовані заперечення.

Згідно з п. 3.6 Договору, за умови неповернення замовником підписаного акту приймання наданих послуг чи ненадання обґрунтованих заперечень щодо обсягу послуг, наданих виконавцем у звітному місяці в строк, визначений п. 3.5 Договору, вважається, що послуги у такому місяці надані виконавцем в повному обсязі і прийняті замовником без зауважень.

Даний Договір набирає чинності з 10.02.2011 та є чинним протягом 3 місяців (п. 7.1 Договору).

Відповідно до п. 7.2 Договору, Договір поновлюється на строк, встановлений п. 7.1 даного Договору, якщо жодна із сторін не менше ніж за 15 днів до закінчення строку чинності Договору письмово не заявить про його припинення. Кількість разів поновлення Договору не обмежується.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором про надання послуг.

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до статті 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки, та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з нормами статті 978 Цивільного кодексу України за договором охорони охоронець, який є суб'єктом підприємницької діяльності, зобов'язується забезпечити недоторканність особи чи майна, які охороняються. Володілець такого майна або особа, яку охороняють, зобов'язані виконувати передбачені договором правила особистої та майнової безпеки і щомісячно сплачувати охоронцю встановлену плату.

Як встановлено судом, за січень-березень 2014 року Управління Державної служби охорони при ГУ МВС України в м. Києві надало послуги Товариству з обмеженою відповідальністю "Трініті-Плюс" за Договором № 2861-Доб/2011/Печ на надання послуг спостереження сигналізації термінового виклику наряду охорони від 10.02.2011 на загальну суму 2025 грн. 72 коп., що підтверджується актом прийому-здачі виконаних робіт/послуг за січень 2014 року № С12-001843 від 31.01.2014 на суму 696 грн. 90 коп., актом прийому-здачі виконаних робіт/послуг за лютий 2014 року № С12-003006 від 28.02.2014 на суму 631 грн. 92 коп. та актом прийому-здачі виконаних робіт/послуг за березень 2014 року № С12-006859 від 31.03.2014 на суму 696 грн. 90, належним чином засвідчені копії яких знаходяться в матеріалах справи.

Судом встановлено, що вказані акти прийому-здачі були відправлені в двох примірниках відповідачу 18.08.2014 з метою їх підписання та повернення одного екземпляру позивачу.

Однак Товариство з обмеженою відповідальністю "Трініті-Плюс", всупереч п. 3.5 Договору, акти прийому-здачі виконаних робіт/послуг за січень-березень протягом п'яти перших робочих днів наступного місяця не підписало, другий примірник акту позивачу не повернуло, письмових заперечень стосовно вказаних актів позивачу не надало, у зв'язку з чим, у відповідності до п. 3.6 Договору, суд приходить до висновку, що послуги за Договором 2861-Доб/2011/Печ від 10.02.2011 за період з січня по березень 2014 року у загальному розмірі 2025 грн. 72 коп. були надані виконавцем в повному обсязі і прийняті замовником без зауважень.

Як встановлено судом, та не спростовано відповідачем, Товариство з обмеженою відповідальністю "Трініті-Плюс" частково здійснило оплату за отримані послуги за Договором 2861-Доб/2011/Печ від 10.02.2011 за січень 2014 року у розмірі 303 грн. 10 коп. (відповідно до розрахунку позивача), внаслідок чого виникла заборгованість у розмірі 1722 грн. 62 коп.

Судом встановлено, що 01.09.2014 позивач звернувся до відповідача з листом вих. № 24/9-2992/Ан від 18.08.2014, в якому просив сплатити заборгованість у розмірі 1722 грн. 62 коп., проте на день розгляду справи у суді відповідач вказану заборгованість не сплатив.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зважаючи на те, що сторони у п. 3.2 Договорі визначили строк виконання зобов'язання, зазначивши, що оплата за цим Договором здійснюється замовником щомісячно до 10 числа місяця, в якому надаються послуги, шляхом перерахування замовником грошових коштів у сумі місячної вартості послуг, визначеної в розрахунку, на рахунок виконавця, то суд приходить до висновку, строк виконання зобов'язання відповідачем щодо оплати послуг за Договором № 2861-Доб/2011/Печ на надання послуг спостереження сигналізації термінового виклику наряду охорони від 10.02.2011 є таким, що настав, а саме: з 11 січня 2014 року щодо акту прийому-здачі виконаних робіт/послуг за січень 2014 року № С12-001843 від 31.01.2014 на суму 696 грн. 90 коп., 11 лютого 2014 року щодо акту прийому-здачі виконаних робіт/послуг за лютий 2014 року № С12-003006 від 28.02.2014 на суму 631 грн. 92 коп., 11 березня 2014 року щодо акту прийому-здачі виконаних робіт/послуг за березень 2014 року № С12-006859 від 31.03.2014 на суму 696 грн. 90 коп.

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Наявність та розмір заборгованості відповідача за надані позивачем послуги підтверджується матеріалами справи, у зв'язку з чим позовні вимоги Управління Державної служби охорони при ГУ МВС України в м. Києві в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Трініті-Плюс" основного боргу в розмірі 1722 грн. 62 коп. підлягають задоволенню в повному обсязі.

Крім того, позивачем нараховано та заявлено до стягнення 1677 грн. 02 коп. пені за неналежне виконання відповідачем зобов'язань за Договором № 2861-Доб/2011/Печ на надання послуг спостереження сигналізації термінового виклику наряду охорони від 10.02.2011 за період, вказаний у розрахунку до позовної заяви.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

У відповідності до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно з статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до п. 5.3 Договору, за кожний день прострочення оплати за цим Договором замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі 0,5% від суми простроченого платежу.

Судом встановлено, що наданий позивачем розрахунок пені є таким, що не відповідає порядку та способу нарахування, які передбачені чинним законодавством України.

Зокрема, позивач не врахував, що, відповідно до статті 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Крім того, відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Враховуючи вищевикладене, а також беручи до уваги строк виконання зобов'язання, встановлений відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України та п. 3.2 укладеного між сторонами Договору, за розрахунком суду з Товариства з обмеженою відповідальністю "Надіра" підлягає стягненню 150 грн. 20 коп. (в межах періоду, заявленого позивачем).

Сума боргу (грн.)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУСума пені за період прострочення393,8011.01.2014 - 14.04.2014946.513 грн. 18 коп.393,8015.04.2014 - 11.07.2014889.518 грн. 04 коп.631,9211.02.2014 - 14.04.2014636.514 грн. 18 коп.631,9215.04.2014 - 16.07.2014939.530 грн. 59 коп.631,9217.07.2014 - 11.08.20142612.511 грн. 25 коп.696,9011.03.2014 - 14.04.2014356.58 грн. 69 коп.696,9015.04.2014 - 16.07.2014939.533 грн. 74 коп.696,9017.07.2014 - 28.08.20144312.520 грн. 53 коп. Всього:150 грн. 20 коп.Таким чином, позовні вимоги Управління Державної служби охорони при ГУ МВС України в м. Києві в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Трініті-Плюс" пені в розмірі 1677 грн. 02 коп. підлягають частковому задоволенню в розмірі 150 грн. 20 коп.

Відповідно до частини 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до статті 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно з частиною 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. 44, ч. 1 ст. 49, ст.ст. 75, 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Трініті-Плюс" (04205, м. Київ, пр-т Оболонський, буд. 23-А; ідентифікаційний код: 32594099) на користь на користь Управління Державної служби охорони при ГУ МВС України в м. Києві (04050, м. Київ, вул. Студентська, буд. 9; ідентифікаційний код: 08596920) основний борг у розмірі 1722 (одна тисяча сімсот двадцять дві) грн. 62 коп., пеню у розмірі 150 (сто п'ятдесят) грн. 20 коп. та витрати зі сплати судового збору у розмірі 1006 (одна тисяча шість) грн. 47 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання, протягом 10 днів з дня складання повного рішення, апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва.

Повне рішення складено: 27.10.2014

Суддя І.М. Отрош