Ухвала суду № 41099524, 21.10.2014, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Крим.провадження № 1кп/640/40/14 Головуючий 1 інстанції:

Провадження № 11кп/790/980/14 Невядомський Д.В.

Категорія: ч.1 ст.286 КК України Доповідач: Люшня А.І.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2014 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Харківської області у складі:

- головуючого Люшні А.І.,

- суддів: Задніпровського О.О., Алєксєєва О.О.,

- при секретарі Коваленко О.В.,

- за участю прокурора Криворучко І.І.,

- обвинуваченої ОСОБА_2,

- захисника ОСОБА_3,

- представника потерпілих ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду м. Харкова кримінальне провадження № 11кп/790/980/14 за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_3 на вирок Київського районного суду м. Харкова від 29 травня 2014 року,-

ВСТАНОВИЛА:

Цим вироком

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки м. Харкова, громадянки України, раніше не судимої,

засуджено за ч.1 ст.286 КК України на 2 роки обмеження волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 рік.

На підставі ст.75 КК України ОСОБА_2 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням, з випробувальним строком на 1 рік та покладенням на неї низки обов'язків, передбачених ст.76 КК України.

Постановлено стягнути з ОСОБА_2 на користь:

- ОСОБА_5 2850 грн. - матеріальної шкоди, 5000 грн. - моральної шкоди, 4000 грн. - витрати на правову допомогу;

- ОСОБА_6 5000 грн. - моральної шкоди, 4000 грн. - витрати на правову допомогу;

- держави, в особі Головного управління Державного казначейства України в Харківській області, 1314,84 грн. - витрати на лікування потерпілих ОСОБА_5 і ОСОБА_6

Як установив суд, 12 липня 2012 року приблизно о 22 годині 30 хвилин, керуючи технічно справним автомобілем Мазда-323 держномер НОМЕР_1, ОСОБА_2 рухалася по вул. О.Гончара з боку вул. Сумської в напрямку вул. Мироносицької м. Харкова.

На шляху слідування по вказаній другорядній дорозі, під'їжджаючи до перехрестя з головною дорогою - вулицею Мироносицькою, ОСОБА_2, у порушення вимог п.п.1.5,16.11, дорожнього знаку 2.1. розділу 33 Правил дорожнього руху України, перед початком здійснення проїзду перехрестя нерівнозначних доріг не переконалася в безпеці, не поступилася дорогою автомобілю «Хонда CRV» держномер НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_7, який рухався по вул. Мироносицькій зі сторони вул. Весніна в напрямку вул. Петрівського та допустила зіткнення з указаним автомобілем.

В результаті ДТП пасажиру автомобіля «Хонда CRV» ОСОБА_5 були заподіяні середньої тяжкості тілесні ушкодження: підвивих шийного хребця вліво, закриті компресіонні переломи переднєверхніх кутів тіл хребців 4-го та 5-го шийних хребців. Пасажиру цього ж транспортного засобу ОСОБА_6 заподіяні середнього ступеню тяжкості тілесні ушкодження, що викликали тривалий розлад здоров'я у виді закритої тупої травми грудної клітини.

В апеляційній скарзі, з урахуванням внесених змін, захисник ОСОБА_3 посилається на неповноту судового розгляду, невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність. Зазначив, що висновки судово-медичних експертиз №1438 від 20.05.2013 року, №1450-АЯ/13 від 29.05.2013 року про наявність у потерпілих ОСОБА_5 і ОСОБА_6 середньої тяжкості тілесних ушкоджень необ'єктивні та суперечать матеріалам справи. Вказує про безпідставність задоволення судом цивільних позовів прокурора про стягнення витрат на лікування потерпілих, та позовів потерпілих ОСОБА_5 і ОСОБА_6 в частині стягнення матеріальної та моральної шкоди, посилаючись на те, що прокурор позовних заяв до суду не подавав, а також на відсутність доказів, підтверджуючих придбання потерпілими конкретних лікарських засобів. Просить вирок скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення обвинуваченої ОСОБА_2 та його захисника, які просили задовольнити апеляційну скаргу, представника потерпілих і прокурора, які вважали апеляційну скаргу необґрунтованою, а вирок законним і обґрунтованим, перевіривши матеріали провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга захисника задоволенню не підлягає.

Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_2 у вчинені нею дорожньо-транспортної пригоди за обставин, викладених у вироку, кваліфікація її дій за ч.1 ст.286 КК України ґрунтується на зібраних у встановленому законом порядку і належним чином досліджених у судовому засіданні доказах та є правильними.

Доводи апеляційної скарги про неповноту судового розгляду у зв'язку з відмовою суду задовольнити клопотання захисту провести комісійну судово-медичну експертизу для підтвердження чи спростування наявності у потерпілих ОСОБА_5 і ОСОБА_6 тілесних ушкоджень середньої ступені тяжкості, посилаючись на те, що висновки судово-медичних експертиз №1438 від 20.05.2013 року, №1450-АЯ/13 від 29.05.2013 року щодо характеру, локалізації і ступеню тяжкості тілесних ушкоджень у потерпілих ОСОБА_5 і ОСОБА_6 є, нібито, необ'єктивними і суперечать висновкам первинних судово-медичних експертиз №1534-А/12 від 02.08.2012 року, № 1535-А/12 від 02.08.2012 року, безпідставні.

Як слідує зі змісту актів судово-медичних експертиз №1438 від 20.05.2013 року, №1450-АЯ/13 від 29.05.2013 року (т.1 а.с.275-280, 282-283) їхні висновки щодо характеру, локалізації і ступеню тяжкості встановлених у потерпілих ОСОБА_5 і ОСОБА_6 тілесних ушкоджень, які вони отримали в результаті ДТП, не суперечать і узгоджуються з висновками первинних судово-медичних експертиз №1534-А/12 від 02.08.2012 року, № 1535-А/12 від 02.08.2012 року про отримання потерпілими ОСОБА_5 і ОСОБА_6 в результаті ДТП середньої тяжкості тілесних ушкоджень (т.1 а.с.64, 68).

Твердження в скарзі захисника про порушення передбаченого п.12 ч.3 ст.42 КПК України права обвинуваченої заявляти клопотання про проведення процесуальних дій, посилаючись на те, що слідчий призначив проведення судово-медичних експертиз, хоча захист клопотав про проведення комісійних експертиз, позбавлені підстав.

Із матеріалів кримінального провадження слідує, що клопотання захисту про проведення комісійної судово-медичної експертизи для встановлення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень у потерпілих ОСОБА_5 і ОСОБА_6 слідчий задовольнив частково і призначив додаткові судово-медичні експертизи, належним чином вмотивувавши своє рішення у постанові відповідно до вимог ст.220 КПК України (т.1 а.с.210-216, 218).

Доводи апеляційної скарги про недопустимість, як доказів протоколів відтворення обстановки і обставин події за участю свідків ОСОБА_2, ОСОБА_8 та висновку проведеної на підставі цих протоколів судової автотехнічної експертизи № 4055 від 27.05.2013 року у зв'язку з нероз'ясненням свідкам ОСОБА_2 і ОСОБА_8 їхнього права відмовитися давати показання щодо себе, необґрунтовані.

Як слідує із матеріалів провадження, в ході досудового слідства, яке проводилося на той час у порядку, передбаченому Кримінально-процесуальним Кодексом України 1960 року, перед допитами, свідкам ОСОБА_2 і ОСОБА_8. були належним чином роз'яснені їхні процесуальні права, у тому числі передбачене ст.69-1 КПК України, ст.63 Конституції України право відмовитися давати показання щодо себе, яким ОСОБА_2 і ОСОБА_8. скористатися не побажали (т.1 а.с.41-42, 43-44).

Уже з метою перевірки і уточнення результатів допитів цих свідків, слідчий провів відтворення обстановки і обставин події за їх участю, проти чого ОСОБА_2 і ОСОБА_8. не заперечували (т.1 а.с.117-120, 126-129).

За таких обставин вважити, що відтворення обстановки і обставин події за участю ОСОБА_2 та ОСОБА_8 були проведені з порушенням передбачених ст.69-1 КПК України, ст.63 Конституції України прав зазначених свідків, які б тягнули визнання протоколів цих слідчих дій недопустимими доказами, підстав не має.

Наведені в апеляційній скарзі доводи про неповноту судового розгляду у зв'язку з тим, що судом не була дана належна оцінка діям водія ОСОБА_7, також позбавлені підстав.

Суд, виходячи із вимог ст.337 КПК України про межі судового розгляду, обґрунтовано провів судовий розгляд у межах обвинувачення, яке було висунуте лише ОСОБА_2

Твердження захисника про те, що прокурор не подавав до суду позовних заяв про стягнення витрат на лікування потерпілих, є необґрунтованими.

Згідно матеріалів кримінального провадження у судовому засіданні 22 січня 2014 року прокурор, за участю учасників судового провадження, у тому числі захисника ОСОБА_3, наряду з обвинувальним актом, оголосив і вищезазначені позовні заяви, які і були розглянуті судом (т.2 а.с.99).

Позовні заяви потерпілих ОСОБА_5 і ОСОБА_6 про стягнення з обвинуваченої ОСОБА_2 матеріальної, моральної шкоди, та понесених ними витрат на правову допомогу вирішені судом відповідно до вимог чинного законодавства, у тому числі згідно з вимогами, передбаченими ст.ст.1166, 1167 ЦК України та ст.124 КПК України, з урахуванням наданих доказів.

Тому доводи захисника про безпідставність задоволення цих позовів є необґрунтованими.

Таким чином, підстав для скасування чи зміни вироку, на які посилався в апеляційній скарзі захисник, не встановлено.

Разом з тим, колегія суддів звертає увагу на те, що суд першої інстанції призначив ОСОБА_2 за ч.1 ст.286 КК України покарання у виді обмеження волі безпідставно, порушивши вимоги ст.61 КК України, оскільки на момент ухвалення вироку вона перебувала у стані вагітності.

За таких обставин, враховуючи встановлену у ст.ст.57, 60, 61 КК України заборону призначення окремих видів покарань вагітним жінкам і, виходячи із передбаченого в санкції ч.1 ст.286 КК України переліку видів основних покарань, ОСОБА_2 належало призначити покарання у виді штрафу.

Оскільки покарання у виді штрафу належить відбувати реально, що погіршує становище обвинуваченої ОСОБА_2, а в апеляційній скарзі такого питання не ставиться, тому, виходячи із положень ч.ч.1, 2 ст.404 КПК України, апеляційний суд позбавлений можливості виправити цю помилку суду першої інстанції.

До того ж, згідно приписам ч.1 ст.421 КПК України, обвинувальний вирок суду першої інстанції може бути скасовано у зв'язку з необхідністю погіршення становища обвинуваченого, лише у разі, якщо з цих підстав апеляційну скаргу подали конкретні особи, а саме: прокурор, потерпілий чи його представник.

Керуючись ст.ст. 405, 407, 409, 419 КПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Вирок Київського районного суду м. Харкова від 29 травня 2014 року щодо ОСОБА_2 залишити без зміни, а апеляційну скаргу захисника ОСОБА_3 - без задоволення.

Запобіжний захід ОСОБА_2 не обирався.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення.

Головуючий:

Судді: