Постанова № 41098341, 01.10.2014, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2014 р. Справа № 804/13628/14 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіСтепаненко В.В. при секретаріНовченко Є.Ю. за участю: представника позивача представника відповідача Василюка М.О. Кисельова А.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Смарт Солюшнс Аутсорсінг» до Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Смарт Солюшнс Аутсорсінг» звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0003902202 від 19.08.2014 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач не погоджується з результатами перевірки, вважає, що податковий орган дійшов до помилкових висновків про допущення платником податків порушень податкового законодавства, а податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню з підстав, викладених у позовній заяві та поясненнях.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити у повному обсязі.

Відповідач позов не визнав, надав до суду письмові заперечення, зазначивши, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесено правомірно, в межах повноважень та на підставі законодавства України. У судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи, викладені у запереченнях на позов, та просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши пояснення сторін, розглянувши наявні документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Посадовими особами Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Смарт Солюшнс Аутсорсінг» (код ЄДРПОУ 37069178) з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість за лютий-березень 2014 року по взаємовідносинам ТОВ «САПСАН-ЮГ» (код ЄДРПОУ 34059455).

За результатами проведеної перевірки складено акт №2081/04-61-22-2/37069178 від 31.07.2014 року, висновками якого встановлено порушення позивачем п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, а само завищено податковий кредит по операціях з придбання послуг від ТОВ «САПСАН-ЮГ», що призвело до заниження податку на додану вартість за лютий 2014 року у розмірі 574 000,00 грн., за березень 2014 року у розмірі 54 803,33 грн.

19.08.2014 року податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення №0003902202 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 943 204,50 грн.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Згідно пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (абзац другий пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України).

Приписами підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V Кодексу.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 розділу Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

При цьому датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту відповідно до пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 201.6 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Судом встановлено, що між ТОВ «САПСАН-ЮГ» (продавець) та ТОВ «Смарт Солюшнс Аутсорсінг» (покупець) укладено договір поставки №180214/02 від 18.02.2014 року, згідно якого продавець зобов'язується поставити та передати у власність покупця, а покупець прийняти та оплатити товар - масло соняшникове нерафіноване в порядку та на умовах, передбачених даним договором.

ТОВ «САПСАН-ЮГ» до договору було надано: експлуатаційний дозвіл для потужностей (об'єктів) з виробництва, переробки або реалізації харчових продуктів №51280/06/1 від 04.02.2014 року; звіт про результати дослідження №28/02-03 від 28.02.2014 року зразка олії соняшникової від партії 920 т., виготовленої у лютому 2014 року, що надіслано для дослідження 26.02.2014 року.

До договору укладено Додаткову угоду №1 від 14 березня 2014 року, відповідно до якої збільшено суму договору до 3 772 000,00 грн., у тому числі ПДВ, виходячи із збільшення загального об'єму поставки.

Згідно пункту 3.1 договору продавець здійснює поставку товару на умовах EXW (самовивіз) ТОВ «САПСАН-ЮГ», склад постачальника, розташований за адресою: Дніпропетровська область, с. Знаменівка, вул. Польова, 1В (пункт завантаження) з подальшим відвантаженням автотранспортом покупця згідно правил «ІНКОТЕРМС» у редакції 2010 року.

Пунктом 5.1 договору встановлено, що оплата за товар здійснюється у гривнях у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок продавця в строк 30 банківських днів з моменту постачання товару.

ТОВ «САПСАН-ЮГ» у лютому-квітні 2014 року поставило ТОВ «Смарт Солюшнс Аутсорсінг» товар на загальну суму 3 772 819,98 грн., в тому числі ПДВ у сумі 628 803,33 грн., а ТОВ «Смарт Солюшнс Аутсорсінг» прийняло та оплатило вартість товару у національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на рахунок ТОВ «САПСАН-ЮГ».

На виконання умов договору від 18 лютого 2014року ТОВ «САПСАН -ЮГ» видало позивачу видаткову накладну №195 від 28.02.2014 року, рахунок на оплату №86 від 28.02.2014 року та податкову накладну №98 від 28.02.2014 року на суму 3 444 000,00 грн.; 17 березня 2014 року ТОВ «САПСАН -ЮГ» видало ТОВ «Смарт Солюшнс Аутсорсінг» видаткову накладну №216, рахунок на оплату №93 від 17.03.2014 року та податкову накладну №38 від 17.03.2014 року на суму 328 820,00 грн.; 25 березня 2014 року ТОВ «САПСАН-ЮГ» видало ТОВ «Смарт Солюшнс Аутсорсінг» податкову накладну №59 на суму 608 132,00 грн.

31 березня 2014 року ТОВ «САПСАН-ЮГ» видало розрахунок коригування кількісних та вартісних показників №7 до податкової накладної №59 від 25.03.2014 року.

ТОВ «Смарт Солюшнс Аутсорсінг» перерахувало відповідні грошові кошти на загальну суму 4 380 951,94 грн. на рахунки ТОВ «САПСАН-ЮГ» у березні 2014 року у повному обсязі на підставі розрахункових документів, що підтверджується банківськими виписками.

При цьому згідно платіжних доручень від ТОВ «САПСАН-ЮГ» було повернуто надлишково перераховані кошти згідно договору №180214/02 від 18.02.2014 року.

Судом встановлено, що придбані товари від ТОВ «САПСАН-ЮГ» відображені належним чином у бухгалтерському обліку ТОВ «Смарт Солюшнс Аутсорсінг».

Перевезення придбаного товару відбувалось за допомогою підприємств перевізників, про що свідчать відповідні договори, а саме: договір №030305/14тр від 03.03.2014 року на перевезення вантажів з ФОП Канкадзе Н.І.; договір 030304/14тр від 03.03.2014 року на перевезення вантажів з ПП ОСОБА_6; договір перевезення автотранспортом №1703 від 17.03.2014 року з ТОВ «Гермес авто транс»; договір №13-П від 16.03.2014 року на перевезення вантажів з ТОВ «Югевротранс»; договір транспортного перевезення №030306/14тр від 03.03.2014 року з ТОВ «Бєлтранс».

Згідно умов вищенаведених договорів контрагентами перевізниками здійснювались перевозки олії нерафінованої, придбаної позивачем у ТОВ «САПСАН-ЮГ», згідно договору поставки №180214/02 від 18.02.2014 року, про що свідчать акти виконаних робіт, рахунки на оплату послуг по перевезенню, податкові накладні, товарно-транспортні накладні та банківські виписки.

Товар, який ТОВ «Смарт Солюшнс Аутсорсінг» придбало у ТОВ «САПСАН-ЮГ», в подальшому реалізовувався Компанії OLEOSTRAIDINGLIMITED згідно контракту №1802/02 від 18 лютого 2014 року.

Товар експортовано 11.04.2014 року (дата фактичного вивозу) згідно ВМД №504010000/2014/000915 від 16 квітня 2014 року на загальну суму 325 886,18 USD. Розрахунки між ТОВ «Смарт Солюшнс Аутсорсінг» та Компанією OLEOSTRAIDINGLIMITED проведено на загальну суму 325 886,18 USD.

З акту перевірки вбачається, що податковий орган дійшов висновку про відсутність фактичної поставки товарів на підставі акту про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «САПСАН-ЮГ» (код за ЄДРПОУ 34059455) за період діяльності з 01.01.2013 року по 30.04.2014 року №425/22-03/34059455 від 25.06.2014 року; акту про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «САПСАН-ЮГ» (код за ЄДРПОУ 34059455) за період діяльності з 01.03.2014 року по 30.04.2014 року №406/22-03/34059455 від 25.06.2014 року.

Згідно пункту 36.1 статті 36 Податкового кодексу України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Пунктом 36.5 даної статті встановлено, що відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків, крім ви падків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Суд зазначає, якщо податковим органом встановлено нена лежне виконання контрагентом позивача своїх податкових обов'язків, відповідальність за їх невиконання або неналежне виконання повинно нести саме це підприємство.

При цьому у акті про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання лише засвідчується факт неможливості її проведення без встановлення висновків стосовно документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків, оскільки у розпорядженні податкового органу були відсутні первинні документи.

Отже, посилання податкового органу на акт про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єктів господарювання - контрагентів позивача як на підставу, що позивачем здійснювались господарські операції з метою отримання податкової вигоди, не може вважатись обґрунтованим.

Крім того, посилання відповідача на відсутність у ТОВ «САПСАН-ЮГ» фізичних, технічних та технологічних можливостей задекларованих господарських операцій; відсутність за юридичною адресою; відсутність основних засобів, транспортних засобів, складських приміщень є необґрунтованим, оскільки укладення трудового договору не є єдиним способом залучення фізичних осіб до вчинення необхідних дій в процесі виконання договорів.

Податкове законодавство не ставить право платника на податковий кредит в залежності від того, за рахунок яких ресурсів (власних або залучених) здійснюється виконання договірних зобов'язань.

При цьому судом встановлено, що на момент укладення угод та вчинення господарських операцій контрагент позивача був зареєстрований як юридична особа та як платник податку на додану вартість, відтак перепон з приводу укладення, а також виконання будь-яких господарських договорів з ним, а надалі і включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку за такими договорами у позивача не було.

Відповідачем не наведено жодних доказів, які б підтверджували те, що укладення договорів, на підставі яких виникли взаємовідносини між позивачем та його контрагентами, не відповідали дійсним намірам сторін щодо набуття прав та обов'язків.

Частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд керується вимогами частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якими, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 11, 70-72, 86, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Смарт Солюшнс Аутсорсінг» до Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області №0003902202 від 19.08.2014 року.

Присудити з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Смарт Солюшнс Аутсорсінг» судові витрати у розмірі 1886,41 грн. (одна тисяча вісімсот вісімдесят шість гривень сорок одна копійка).

Постанова суду набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складено 06 жовтня 2014 року.

Суддя В.В. Степаненко