Постанова № 41096885, 15.10.2014, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 жовтня 2014 року Справа № 814/2567/14

м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Середи О.Ф., розглянувши в порядку письмового провадження справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївпобутсервіс», вул. Велика Морська, 82, м. Миколаїв, 54003

до: Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Миколаєва, пр. Жовтневий, 55-є, м. Миколаїв, 54018

Суть спору: скасування рішення від 21.08.2014р. № 270,

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Миколаївпобутсервіс» (надалі - позивач) звернулась до адміністративного суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Миколаєва (надалі - відповідач) про скасування рішення від 21.08.2014 року № 270 про застосування штрафних санкцій за подання недостовірних відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку.

Позов обґрунтовано тим, що спірне рішення № 270 від 21.08.2014 року про застосування фінансових санкцій були прийняті на підставі пункту 5 частини 9 статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», тобто на підставі Закону, який на час прийняття рішення 21.08.2014 року не був чинним.

Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Миколаєва позовні вимоги не визнає повністю з підстав, викладених у запереченні, зокрема зазначає, що його дії відповідають вимогам чинного законодавства, а прийняте рішення є обґрунтованим та доказаним.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.

З 20.08.2014 року по 21.08.2014 року Управлінням Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Миколаєва була проведена позапланова перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївпобутсервіс» щодо правильності і достовірності відображення даних про застраховану особу - ОСОБА_1 - у відомостях, поданих до Державного реєстру загальнообов'язкового державного пенсійного страхування за період з 09.11.2006 року по 31.12.2007 року.

За результатами перевірки складено акт від 21.08.2014 року, де на аркуші 3 відображена помилка Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївпобутсервіс» про надання недостовірних відомостей про застраховану особу, що використовується у системі персоніфікованого обліку.

Рішенням від 21.08.2014 року № 270 за вищенаведене порушення до позивача застосовано фінансові санкції в розмірі 340 грн.

Пунктами 9.3.5 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України № 21-1 від 19.122003 року , яка затверджена Постановою Правління Пенсійного фонду України передбачено, що підставою для прийняття відповідних рішень є акт перевірки.

Відповідальність за подання недостовірних відомостей передбачена п.5 ч. 9 ст. 106 Закону № 1058, який втратив чинність з 01.01.2011 року на підставі Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (надалі - Закон № 2464).

Відповідно до абзацу 6 пункту 7 Прикінцевих та перехідних положень

Закону № 2464, на період до повного стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 01 січня 2011 року , в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 01 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування,своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом.

Згідно із п. 5 ч. 9 ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»(в редакції Закону від 23.12.2010 року) виконавчі органи Пенсійного фонду застосовують до страхувальників такі фінансові санкції - за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою або подання недостовірних відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку та іншої звітності, передбаченої законодавством, до територіальних органів Пенсійного фонду накладається штраф у розмірі 10 відсотків суми страхових внесків, які були сплачені або підлягали сплаті за відповідний звітний період, за кожний повний або неповний місяць затримки подання відомостей, звітності, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а в разі повторного протягом року такого порушення - у розмірі 20 відсотків зазначених сум та не менше 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Частина 9 статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» було виключено з 01.01.2011 року згідно із набранням сили Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 8 липня 2010 року N 2464-УІ.

Тобто відповідачем при застосуванні штрафних санкцій позивачу застосовано норми, які втратили чинність.

Відповідно до статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездітності суб'єкта владних повноважень, обов'язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову.

Виходячи з вищевикладеного суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Згідно з частиною 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснення нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст. 2, 7, 17, 94, 158, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївпобутсервіс» задовольнити повністю.

Скасувати рішення Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Миколаєва № 270 від 21.08.2014 року про застосування фінансових санкцій за подання до органів Пенсійного фонду України недостовірних відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку у сумі 340 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївпобутсервіс» понесені ним судові витрати (судовий збір) у сумі 182, 70 грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня проголошення/отримання постанови, якщо протягом цього часу не буде подано апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили постанови за наслідками апеляційного провадження.

Порядок та строки апеляційного оскарження визначені ст. 186 КАС України.

Апеляційна скарга подається до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга, подана після закінчення встановлених строків залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку.

Головуючий суддя О. Ф. Середа