Рішення № 41094266, 22.10.2014, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/6793/14

Головуючий у першій інстанції Бобуйок І.А.

Доповідач Артеменко І. А.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.10.2014 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого Артеменка І.А.,

суддів Суворова В.О.,

Черевка П.М.,

при секретарі Добряк Н.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Надра» на заочне рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 15 січня 2014 року по справі за позовом ПАТ «КБ «Надра» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за договором «Автопакет» № 224/МК/2007-840 від 17.09.2007 року,

встановила:

У жовтні 2013 року позивач Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Надра» (далі Банк) звернулося до суду з вимогою про стягнення солідарно с ОСОБА_3, ОСОБА_4 заборгованості за договором «Автопакет» № 224/МК/2007-840 від 17.09.2007 року у сумі 47703,16 доларів США та стягнення судових витрат.

Свої вимоги Банк обґрунтовує тим, що 17.09.2007 року між Банком та ОСОБА_3 був укладений договір «Автопакет» № 224/МК/2007-840, за умовами якого останній було надано кредит у розмірі 58500 доларів США строком погашення до 17.09.2012 року зі сплатою за користування кредитними коштами 12,5 % на рік у валюті отриманого кредиту.

З метою забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_3 за кредитним договором передала у заставу транспортний засіб марки «Nissan», модель «Infiniti FX 350», 2007 року випуску, колір синій, державний номер НОМЕР_1.

Також, з метою забезпечення виконань зобов'язань ОСОБА_3 за кредитним договором, 17.09.2006 року між позивачем та ОСОБА_4 був укладений договір поруки.

Оскільки ОСОБА_3 не виконує взяті на себе зобов'язання за кредитним договором, то Банк просив стягнути солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 заборгованість за кредитним договором у розмірі 47703,16 доларів США.

Заочним рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 15 січня 2014 року позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства « Комерційний банк «Надра» заборгованість у розмірі 47703,16 доларів США, що в еквіваленті по курсу НБУ складає 381291,36 грн.. Також стягнуто судовий збір у розмірі 3441 грн.. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням, Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Надра» подало до суду апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати, ухвалити по справі нове рішення, яким позовні вимоги Банку задовольнити у повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм права.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, який доповів зміст рішення, яке оскаржено, доводи апеляційної скарги, межі, в яких повинні здійснюватись перевірка рішення, встановлюватися обставини і досліджуватися докази, вислухавши думку учасників процесу, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу задовольнити з наступних підстав.

Згідно ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Надра» в частині стягнення заборгованості за кредитним договором з ОСОБА_4, суд першої інстанції виходив з того, що в позовній заяві та в заяві про зміну предмету позову ОСОБА_4 зазначений як третя особа, а не відповідач, тому до нього не можуть бути пред'явлені позовні вимоги.

Однак колегія суддів не може погодитися з висновками суду першої інстанції, оскільки висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи, суд неправильно застосував норми матеріального права.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п. 2 постанови від 18 грудня 2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі» рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до статті 2 ЦПК, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до статті 8 ЦПК, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Заочне рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 15 січня 2014 року зазначеним вимогам не відповідає.

Так, апеляційним судом встановлено, підтверджено матеріалами справи та не спростовується сторонами, що 17 вересня 2007 року між Банком та ОСОБА_3 був укладений договір «Автопакет» № 224/МК/2007-840, за умовами якого останній було надано кредит у розмірі 58500 доларів США строком погашення до 17.09.2012 року зі сплатою за користування кредитними коштами 12,5 % на рік у валюті отриманого кредиту.

З метою забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_3 за кредитним договором передала у заставу транспортний засіб марки «Nissan», модель «Infiniti FX 350», 2007 року випуску, колір синій, державний номер НОМЕР_1.

Крім того, з метою забезпечення виконань зобов'язань ОСОБА_3 за кредитним договором, 17.09.2007 року між позивачем та ОСОБА_4 був укладений договір поруки, відповідно до якого останній зобов'язався солідарно відповідати перед кредитором за порушення зобов'язань боржником.

Оскільки ОСОБА_3 не виконує взяті на себе зобов'язання за кредитним договором, то утворилася заборгованість за кредитним договором у розмірі 47703,16 доларів США, що в еквіваленті складає 381291,36 грн., яка складається з:

- заборгованість за тілом кредиту - 33503,38 доларів США, що еквівалентно 267792,52 грн.;

- заборгованість за відсотками - 1505,38 доларів США, що еквівалентно 12032,5 грн.;

- пеня за прострочення сплати кредиту - 6844,4 доларів США, що еквівалентно 54707,29 грн.;

- штраф за порушення виконання умов договору - 5850 доларів США, що еквівалентно 46759,05 грн.;

Зазначену заборгованість Банк просив стягнути солідарно з боржників.

За правилами ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог, відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частина 1 ст. 1054 ЦК України встановлює, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець), зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 Глави 71 ЦК України.

Відповідно до положень 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини, позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася та сплати процентів.

Згідно ст.ст. 554, 610-612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання, при якому настають правові наслідки, встановлені договором або законом, а боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки.

Відповідно до умов кредитного договору до обов'язків відповідача (позичальника) було покладено точно в строки, обумовлені в кредитному договорі повернути кредит, своєчасно сплачувати проценти за користування кредитом, комісійні винагороди за банківські послуги та належним чином виконувати взяті на себе інші зобов'язання за кредитним договором. У разі порушення умов договору достроково повернути кредит з одночасною сплатою процентів за фактичний час користування кредитними ресурсами, сплатити штрафні санкції та інші належні до сплати платежі тощо.

Проте ОСОБА_3 у порушення умов кредитного договору своєчасно і в повному обсязі не погашала кредит, та не сплачувала відсотки за користування коштами.

Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 554 ЦК України при порушенні боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник та поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

Відповідно до ст. 553 ЦК України поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого зобов'язання, а також відповідає перед кредитором за порушення зобов'язань боржником.

Причини невиконання позичальником своїх зобов'язань за кредитним договором ніяким чином не можуть впливати на виконання поручителем зобов'язань по даному договору.

Суд першої інстанції ухвалюючи рішення дійшов висновку, що заборгованість за кредитним договором повинна бути стягнута лише з ОСОБА_3, оскільки ОСОБА_4 у позовній заяві зазначений як третя особа. Але колегія суддів не може погодитися з зазначеним висновком суду з наступних підстав.

Як вбачається з договору поруки № 224/1/МК/2007-840 від 17.09.2007 року ОСОБА_4 є поручителем по борговим зобов'язанням ОСОБА_3 (а.с.18).

У п. 1.2 договору поруки зазначено, що поручитель відповідає перед кредитором у повному обсязі.

Пунктом 1.4 зазначеного договору передбачено, що поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов'язань у повному об'ємі всім належним йому на праві власності майном та грошовими коштами.

Зі змісту позовної заяви та заяви про зміну предмету позову вбачається, що Банк в описовій частині посилається на солідарну відповідальність ОСОБА_3 та ОСОБА_4 за кредитом та просить суму заборгованості стягнути з них в солідарному порядку.

Крім того, позивач пояснював, що під час написання позовної заяви та заяви про зміну предмету позову була допущена технічна помилка та випадково зазначено, що ОСОБА_4 є третьою особою, суд зазначене не прийняв до уваги, що призвело до ухвалення незаконного, необґрунтованого рішення.

Статтею 627 ЦК України встановлено, що сторони є вільними в укладені договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідачі підписали договір кредиту та договір поруки добровільно, що свідчить про те, що всі умови кредитного договору та договору поруки сторонами визначено як обов'язковими для виконання, та ніяких заперечень щодо них відповідачами не висловлювалось.

Згідно ст.ст. 10, 27, 60 ЦПК України сторони, які приймають участь у справі, користуються рівними правами відносно надання доказів, їх дослідження та доведення до суду їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

На підставі викладеного колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції є незаконним, необґрунтованим та підлягає скасуванню з ухваленням по справі нового рішення про задоволення позовних вимог Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Надра» у повному обсязі та стягнення у солідарному порядку з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Надра» заборгованості за договором «Автопакет» № 224/МК/2007-840 від 17.09.2007 року у розмірі 47703,16 доларів США, що в еквіваленті по курсу НБУ складає 381291,36 грн..

Враховуючи, що позивачем при зверненні до суду з позовом та поданні апеляційної скарги сплачено судовий збір, колегія суддів вважає за необхідне стягнути в рівних частках з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Надра» судові витрати у розмірі 5268 грн. (3441 грн. + 1827 грн.).

Керуючись ст.ст. 88, 303, 307 ч. 1 п. 2, ст. 309 ч. 1 п.п. 3, 4, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області, -

вирішила:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Надра» задовольнити.

Заочне рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 15 січня 2014 року скасувати.

Ухвалити по справі нове рішення, яким позовні вимоги ПАТ «КБ «Надра» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за договором «Автопакет» № 224/МК/2007-840 від 17.09.2007 року задовольнити.

Стягнути у солідарному порядку з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Надра» заборгованість за договором «Автопакет» № 224/МК/2007-840 від 17.09.2007 року у розмірі 47703,16 доларів США, що в еквіваленті по курсу НБУ складає 381291,36 грн..

Стягнути у рівних частках з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Надра» судові витрати у розмірі 5268 грн., а саме по 2634 грн. з кожного.

Рішення колегії судів набирає законної сили з моменту проголошення.

Рішення колегії суддів може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня проголошення до суду касаційної інстанції.

Судді апеляційного суду Одеської області

І.А. Артеменко

П.М. Черевко

В.О. Суворов