Постанова № 41093756, 22.10.2014, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" жовтня 2014 р. Справа № 918/515/14

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючої судді Олексюк Г.Є.

суддів Гулова А.Г.

суддів Сініцина Л.М.

при секретарі судового засідання Сливінському О.А.

розглянувши апеляційну скаргу позивача Приватного підприємства "Торговий дім "Галпідшипник" на рішення господарського суду Рівненської області від 07.07.14 р.

у справі № 918/515/14 (суддя Войтюк В.Р. )

позивач Приватне підприємство "Торговий дім "Галпідшипник"

відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське підприємство "Нива"

про стягнення в сумі 39 875 грн. 01 коп.

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився

відповідача - Лиховенко В.В.

Судом роз'яснено представникам сторін права та обов'язки, передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України.

Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.

Розпорядження В.о. голови Рівненського апеляційного господарського суду від 21 жовтня 2014 року у справі № 918/515/14 у зв'язку із перебуванням у відпустці судді Гудак А.В. та відповідно до затверджених складів колегій, внесено зміни до складу колегії суддів, окрім заміни головуючого судді та визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Олексюк Г.Є., суддя Гулова А.Г. , суддя Сініцина Л.М.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Рівненської області від 07 липня 2014 року у справі 918/515/14 (суддя Войтюк В.Р.) у задоволенні позову Приватного підприємства "Торговий дім "Галпідшипник" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське підприємство "Нива" про стягнення в сумі 39 875, 01 грн. відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позову з огляду на положення ст. ст. 207, 208, 626, 627, 628 Цивільного кодексу України, місцевий господарський суд вказав, що усупереч указаним вимогам, позивачем не надано договору, завіреного відповідачем в установленому законом порядку, а тому правовідносини між сторонами не ґрунтуються на договірній основі.

Крім того, суд першої інстанції зазначив, що отримання товару від продавця здійснюється на підставі доручення особою, якій доручається отримати товар та підписати видаткові накладні. У вищевказаних накладних не зазначено номер, дата доручення і особу, яка має право отримувати Товар. Місцевий господарський суд вказав, що довіреність на одержання цінностей є первинним документом, що фіксує рішення уповноваженої особи (керівника) на отримання товару. Таким чином, зазначені видаткові накладні не можуть бути доказом здійснення господарської операції поставки товару.

Також суд зазначив, що позивачем на надано підтверджуючих документів, щодо отримання товару на складі продавця чи доставка товару на склад покупця, якими є товаро-транспортні накладні. Щодо ату звірки взаєморозрахунків між сторонами, то цей документ не відноситься до первинних і може лише ґрунтуватися на належно оформлених указаних вище накладних, договорі, довіреностях, що в даному випадку відсутнє.

Приватним підприємством "Торговий дім "Галпідшипник" подано апеляційну скаргу, якою зазначають, що не погоджуються із рішенням господарського суду Рівненської області від 07.07.14р. у зв'язку із недоведеністю обставин, що мають значення для справи які місцевий господарський суд визнав встановленими та невідповідністю висновків, викладених у ньому обставинам справи.

Зазначають, що суд не з'ясував у відповідача чи отримував останній підшипники по зазначеним в позові накладним. Також зауважують, що у відповідності до листа Мінфіну України від 05.03.2002р. № 053- 2930 відповідно до пункту 13 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16 травня 1996 року № 99, без довіреності може здійснюватися відпуск цінностей при централізовано-кільцевих перевезеннях, за якими вантажовідправником (товаровиробником, товаропостачальником тощо) здійснюється систематичне завезення товаро-матеріальних цінностей за узгодженими на певний період параметрами (кількість, асортимент, час тощо) на адресу одного або більше замовників (юридичних осіб або їх відділень, дільниць, філій).

Вказують, що описка в тексті позовної заяви, де замість суми поставки підшипників - 717092,74 грн. проставлено суму часткової оплати Відповідача - 678281,48 грн. і навпаки, не може бути доводом в обґрунтування відсутності боргу, оскільки в цьому ж тексті йде відсилка на Акт звірки розрахунків, де сума заборгованості зазначена вірно. Крім того, описка була уточнена в судовому засіданні 12.05.2014р. і в поясненні від 04.07.2014р..

Також апелянт звертає увагу, що суд дійшов до висновку про те, що посилання на оплату відповідачем інших рахунків по інших поставках не має відношення до даної справи. Проте, наявність поставок і проплат по цих рахунках спростовує цей висновок суду так само, як і висновок суду про відсутність систематичного завезення товаро-матеріальних цінностей за узгодженими на певний період параметрами (централізовано-кільцеві перевезення).

Твердження відповідача та висновки суду першої інстанції про те, що наявні в справі видаткові накладні не можуть бути доказом здійснення поставки товару є безпідставні,оскільки вони відповідають вимогам ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" .

Вважають, що суд першої інстанції дійшовши до висновку про те, що видаткові накладні не можуть бути доказом здійснення господарської операції поставки товару в зв'язку із відсутністю в них посилання на довіреність, здійснив підміну понять, оскільки первинний документ (довіреність), що фіксує рішення керівника на отримання товару даною особою не є тотожним первинному документу - накладній, що фіксує факт отримання даного товару та відповідних рішень керівників по подальшому його оприбуткуванню, зменшення об'єкта оподаткування, тощо.

Також вважають хибним висновок суду про неможливість ідентифікувати особу, яка підписувала видаткові накладні.

Заперечуючи позов з мотивів неотримання товарів відповідач, всупереч вимогам ст. 33 ГПК України, не надав будь-яких інших доказів такого неотримання (витягів з бухгалтерських рахунків, реєстрів, інвентаризаційних відомостей, інших документів обліку, копії заяви про порушення кримінального провадження за скоєння злочину, передбаченого ст. 191 або ст. 190 КК України), адже в документах, що є в справі, використовувались печатка відповідача та підписи його працівників.

Просить рішення господарського суду Рівненської області від 07.07.14р. у справі № 918/515/14 скасувати та задоволити позов.

У відзиві на апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське підприємство "Нива" наводить свої міркування на спростування доводів скаржника та вказує на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції.

Серед іншого вказує, що у відповідності до п. 12 інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України № 99 від 16.05.1996 року забороняється відпуск товару у випадку: подання довіреності, виданої з порушенням встановленого порядку заповнення, або з незаповненими реквізитами, подання довіреності, яка має виправлення і помарки, що не підтверджені підписами тих осіб, які підписали довіреність, відсутності у довіреної особи вказаного у довіреності паспорта, або іншого документа, що засвідчує довірену особу, закінчення строку дії довіреності, одержання повідомлення підприємства одержувача цінностей про анулювання довіреності.

Позивачем не було надано в судове засідання довіреностей на отримання товаро-матеріальних цінностей, а також товаро - транспортних накладних на здійснення перевезень матеріальних цінностей, що підтверджує відсутність здійснення поставки матеріальних цінностей. Надані відповідачем реєстр та копії доручень, у відповідності до яких було отримано в ПП "Торговий дім" Галпідшипник" товаро-матеріальні цінності, не співпадають з датою виписки видаткових накладних та не співпадає асортимент товару зазначений в дорученнях та видаткових накладних. Посилання позивача на здійснення перевезення товаро-матеріальних цінностей ПП "Нічний експрес" є необґрунтованим, так як у випадку отримання товаро-матеріальних цінностей у перевізника представник ТзОВ "СП "Нива" мав би надати доручення на отримання товаро-матеріальних цінностей. Позивач не довів отримання товаро-матеріальних цінностей представником ТзОВ "СП "Нива" у перевізника.

Надані позивачем в судове засідання видаткові накладні у відповідності до накладної № 509999952035609 ( яка знаходиться в матеріалах справи) були направлені відповідачу 29 березня 2014 року. Встановити особу, яка підписала дані видаткові накладні не можливо в зв'язку з відсутністю в даних видаткових накладних прізвища ім'я та по-батькові особи, а також не зазначено номер та дата довіреності виданої особі, яка має право отримувати товаро-матеріальні цінності.

Просить рішення господарського суду Рівненської області від 07.07.14р. у справі 918/515/14 залишити без змін, а апеляційну скаргу ПП "Торговий дім "Галпідшипник" без задоволення.

В судовому засіданні 24 вересня 2014 року представник апелянта підтримав апеляційну скаргу з підстав, зазначених у ній. Просив рішення господарського суду Рівненської області від 07.07.14р. у справі №918/515/14 скасувати та задоволити позов.

В подальшому апелянт не скористався правом участі під час апеляційного перегляду справи та не забезпечив явку свого представника у судове засідання апеляційного господарського суду, хоча про час та місце апеляційного перегляду справи повідомлявся заздалегідь та належним чином, на що вказує зворотнє повідомлення відділення поштового зв'язку про отримання ухвали суду від 24.09.14р. про відкладення розгляду скарги на 22 жовтня 2014 року (т.3 а.с.34).

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Оскільки сторони належним чином повідомлені про час та місце апеляційного перегляду справи, враховуючи обмеженість строків вирішення спору, явка сторін обов'язковою не визнавалась, судова колегія визнала за можливе розглянути справу у відсутність представника апелянта.

Представник відповідача проти доводів апеляційної скарги заперечив з підстав, викладених у відзиві. Заперечив факт отримання товару від відповідача. Просив рішення господарського суду Рівненської області від 07.07.14р. у справі 918/515/14 залишити без змін, а апеляційну скаргу ПП "Торговий дім "Галпідшипник" без задоволення.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. У процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Заслухавши пояснення представника відповідача та пояснення представника позивача, надані у судовому засіданні 24 вересня 2014 року, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту з'ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, дослідивши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права при винесенні оскарженого рішення , судова колегія вважає, що апеляційна скарга Приватного підприємства "Торговий дім "Галпідшипник" не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Приватне підприємство "Торговий дім "Галпідшипник" звернулось до суду з позовом до відповідача про стягнення 39 875,01 грн.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач посилався на договір поставки технічних запчастин № 052 від 17 квітня 2012 року, укладений між ТОВ СП "Нива" та ПП "Торговий дім "Галпідшипник". Проте зазначений договір відповідачем не підписаний та не скріплений печаткою товариства (т. 3 а.с. 9-12).

Також, позивач вказував, що протягом квітня 2012р. - липня 2013р. ПП "ТД "Галпідшипник" поставив відповідачу підшипників, згідно підписаного сторонами акту звірки розрахунків на загальну суму 717092,74грн. Проте, відповідач сплатив за поставлений товар лише 678281,48 грн., сума основної заборгованості становить 36074,36 грн. (т.1 а.с. 45-48).

Позивач вимагав з відповідача стягнення боргу по нищенаведених накладних, згідно яких оплата відповідачем не була здійснена.

№ 15129 від 27.07.2012р. на загальну суму 1888,80 грн.

№ 16418 від 10.08.2012р. на загальну суму 3450,00 грн.

№ 16626 від 13.08.2012р. на загальну суму 3516,52 грн.

№ 16784 від 15.08.2012р. на загальну суму 2357,57 грн.

№ 18606 від 06.09.2012р. на загальну суму 3026,46 грн.

№22853 від 25.10.2012р. на загальну суму 9184,73 грн.

№ 23424 від 01.11.2012р. на загальну суму 2790,94 грн.

№ 24873 від 20.1 1.2012р. на загальну суму 322,08 грн.

№25878 від 03.12.2012р. на загальну суму 7279,46 грн.

№ 26959 від 17.12.2012р. на загальну суму 181,61 грн.

№ 14143 від 26.06.2013р. на загальну суму 1736,16 грн.

По накладній № 17831 від 29.08.2012р. здійснено часткову оплату 662,68 грн. (сума боргу -209,6 грн.). По накладній № 23661 від 05.11.2012р. здійснено часткову оплату 8763,91 грн. (сума боргу - 130,95 грн.).

ПП "Торговий дім "Галпідшипник" направило ТОВ СП "Нива" претензію №1 вих. №13 від 30.01.2014р., отриману відповідачем 04.02.2014р., відповіді на неї не надійшло (т.1 а.с. 43-44).

Оскільки відповідач коштів за поставлений товар в повному обсязі не сплатив, позивач звернувся із позовом до суду про стягнення коштів в сумі 39 875 грн. 01 коп., з яких 36 074 грн. 36 коп. основний борг, 2 124 грн. 36 коп. пеня, 402 грн. 75 коп. інфляційне збільшення боргу та 1 273 грн. 54 коп. 3 % річних.

Аналізуючи встановлені обставини справи, Рівненський апеляційний господарський суд вважає за необхідне застосувати наступні положення чинного законодавства .

Відповідно до вимог ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ст.ст. 627, 628 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Згідно ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Статтею 208 ЦК України визначено, що у письмовій формі належить вчиняти правочини між юридичними особами, а також між фізичною та юридичною особою, крім правочинів, що виконуються сторонами у момент їх вчинення.

Частиною 2 статті 207 Цивільного кодексу України унормовано, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Також, відповідно до ч. 1 ст. 181 ГК України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Однак, усупереч вказаним вимогам, позивачем не надано договору, завіреного відповідачем в установленому законом порядку, а тому колегія суддів апеляційної інстанції погоджується із висновком місцевого господарського суду про те, що правовідносини між сторонами не ґрунтуються на договірній основі.

Приймаючи рішення про відмову в позові, місцевий господарський суд виходив з того, що отримання товару від продавця здійснюється на підставі доручення особою, якій доручається отримати товар та підписати видаткові накладні, однак у вищевказаних накладних не зазначено номер, дата доручення і особу, яка має право отримувати товар.

Відповідно до приписів ст. ст. 45, 47, 43 ГПК України судові рішення приймаються судом за результатами обговорення усіх обставин справи та за умови здійснення за своїм внутрішнім переконанням оцінки доказів, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно ст. ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Колегія суддів зазначає, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій, згідно з ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинні та зведені облікові документи повинні мати такі обов'язкові реквізити (назву документа, дату і місце складання, назву підприємства від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції).

Однак, наявні в справі видаткові накладні не відповідають цим вимогам, особу, яка за твердженням позивача отримала товар ідентифікувати неможливо.

Пунктом 2 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996 р. № 99 передбачено, що сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери (надалі - цінності) відпускаються покупцям або передаються безплатно тільки за довіреністю одержувачів.

У відповідності до п. 12 інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей затвердженої наказом Міністерства фінансів України № 99 від 16.05.1996 року забороняється відпуск товару у випадку:

- подання довіреності, виданої з порушенням встановленого порядку заповнення, або з незаповненими реквізитами;

- подання довіреності, яка має виправлення і помарки, що не підтверджені підписами тих осіб, які підписали довіреність;

- відсутності у довіреної особи вказаного у довіреності паспорта, або іншого документа, що засвідчує довірену особу;

- закінчення строку дії довіреності;

-одержання повідомлення підприємства одержувача цінностей про анулювання довіреності.

Місцевим господарським судом вірно визначено, що належним доказом фактичного передання товару є накладна, видаткова накладна, тощо, яка містить підпис уповноваженої особи про отримання товару, та довіреність уповноваженої особи на отримання товару, яка є первинним документом, що фіксує рішення уповноваженої особи ( керівника) на отримання товару. В видаткових накладних, які є підставою вимог позивача посилання на будь-яку довіреність, яка уповноважує певну особу на отримання товару, відсутні. Таким чином, зазначені видаткові накладні не можуть бути доказом здійснення господарської операції поставки товару.

Посилання апелянта, що у відповідності до листа Мінфіну України від 05.03.2002р. № 053-2930 відповідно до пункту 13 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16 травня 1996 року № 99, без довіреності може здійснюватися відпуск цінностей при централізовано-кільцевих перевезеннях, за якими вантажовідправником (товаровиробником, товаропостачальником тощо) здійснюється систематичне завезення товаро-матеріальних цінностей за узгодженими на певний період параметрами (кількість, асортимент, час тощо) на адресу одного або більше замовників (юридичних осіб або їх відділень, дільниць, філій), апеляційним судом до уваги не береться, оскільки такого характеру стосунків між сторонами не установлено і відсутнє будь-яке узгодження з боку відповідача.

Крім того, як вбачається із матеріалів справи, позивачем не надано підтверджуючих документів, щодо отримання товару на складі продавця чи доставка товару на склад покупця, якими є товаро-транспортні накладні.

Також, колегія суддів зазначає, що в матеріалах справи наявний реєстр та копії доручень на отримання від ПП "Торговий дім" Галпідшипник" товаро-матеріальних цінностей. (т. 1 а.с. 142- 150).

Разом з тим, колегія суддів апеляційної інстанції не бере до уваги твердження апелянта про те, що у відносинах постачання підшипників, що склалися між сторонами, в зв'язку з невеликою вагою партій (від 1 до 50 кг), перевезення здійснювалось через приватне підприємство "Нічний експрес", з яким у позивача укладено постійно діючий договір від 10 січня 2011р. з огляду на наступне.

Відповідно до п. 2.6. цього договору приймання до перевезення та видача вантажів здійснюється в пунктах перевізника у містах за маршрутами прямування рейсів, що вказуються у вантажних деклараціях (товаро-транспортних накладних) згідно ст.1 договору.

Пункт 2.11. договору передбачає, що вантаж видається представнику одержувача, що вказаний Відправником у заявці, під підпис про отримання за пред'явленням документів, що підтверджують право на отримання вантажу (т.2 а.с. 116-118).

Проте, у процесі дослідження як місцевим господарським судом так і судом апеляційної інстанції наданих товаро-транспортних накладних підприємства "Нічний експрес" установлено, що дати доставки товару у цих накладних не збігаються із датами отримання товару у видаткових накладних, так само як і різняться маса отриманого товару та підписи осіб, які їх отримували.

Разом з тим, судова колегія погоджується із місцевим господарським судом про те, що акт звірки взаєморозрахунків між сторонами не відноситься до первинних документів і може лише ґрунтуватися на належно оформлених указаних вище накладних, договорі, довіреностях, що в даному випадку відсутнє.

За таких обставин, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що позивачем не доведено факту отримання відповідачем товару (підшипників) на суму 39 875,01 грн. та правомірною у зв'язку з цим відмову у позові.

В силу ст.ст. 33, 38, 43,47 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, коли кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а суд, оцінивши подані по справі докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, повинен прийняти рішення за результатами обговорення усіх цих обставин.

Апеляційний господарський суд вважає, що судом першої інстанції в порядку статті 43 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно і об'єктивно досліджено матеріали справи та вірно застосовані норми процесуального і матеріального права, у зв'язку з чим відсутні правові підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування чи зміни рішення господарського суду Рівненської області від 07 липня 2014 року у справі № 918/515/14.

Керуючись ст.ст. 49,99,101,103,105 ГПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Рівненської області від 07 липня 2014року у справі №918/515/14 залишити без змін, а апеляційну скаргу Приватного підприємства "Торговий дім "Галпідшипник" залишити без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуюча суддя Олексюк Г.Є.

Суддя Гулова А.Г.

Суддя Сініцина Л.М.