Постанова № 41093754, 24.10.2014, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" жовтня 2014 р. Справа № 908/928/14

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Слободін М.М., суддя Гончар Т. В. , суддя Гребенюк Н. В.

при секретарі Томіній І.В.

за участю представників сторін:

позивача - Бугрима А.Г. за довіреністю № 7 від 14.10.2014 р.

Левченко Н.В. за довіреністю № 5 від 14.10.2014 р.

відповідача - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. № 2825З/3-11) на рішення господарського суду Запорізької області від 29.05.2014 р. у справі № 908/928/14

за позовом ТОВ "ТД "Промтехобладнення", м. Дніпропетровськ

до ПАТ "Запорізький завод феросплавів", м. Запоріжжя

про стягнення 117385,26 грн.

ВСТАНОВИЛА:

В березні 2014 р. ТОВ "ТД "Промтехобладнення" звернулось до господарського суду Запорізької області з позовом про стягнення з ПАТ "Запорізький завод феросплавів" 115200,00 грн. основного боргу за договором № 608 від 20.09.2013 р., 1145 грн. 69 коп. річних процентів, 1039 грн. 57 коп. втрат від інфляції грошових коштів.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 29.05.2014 р. у справі № 908/928/14 (суддя Попова І.А.) позов задоволено. Стягнуто з ПАТ "Запорізький завод феросплавів" на користь ТОВ "ТД "Промтехобладнення" 115200,00 грн. основного боргу, 1145,69 грн. річних процентів, 1039,57 грн. інфляційних, 5347,72 грн. судових витрат.

Відповідач не погодився з зазначеним рішенням місцевого господарського суду, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати зазначене рішення та прийняти нове, яким припинити провадження у справі, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи. Крім того, просив здійснити перерозподіл судових витрат.

Так, в обґрунтування апеляційної скарги заявник посилається на те, що при прийманні товару 24.09.2013 р. за якістю та комплектністю встановлено, що товар недоброякісний, а саме одна із засувок 30ч 530бр ДУ 600 раніше була у користуванні (акт приймання запірної арматури за якістю та комплектністю № 2358), у зв'язку з чим накладну № 88 від 23.09.2013 р. належним чином не оформлено та запропоновано позивачу здійснити заміну товару. Відповідно до п. 3.5. договору у разі складання акту про невідповідну якість товару згідно п. 7.2. цього договору, операція з поставки вважається нездійсненою і не підлягає відображенню в бухгалтерському обліку. Усі первинні документи (рахунок, видаткова накладна, податкова накладна), що надані позивачем разом з товаром, не приймаються до виконання відповідачем та повертаються разом з неякісним товаром. У встановлений строк позивач замінив товар. Однак первинні документи, зазначені у п. 4.1.1. договору позивачем не надані. Згідно 2 речення 2 абзацу п. 3.5 договору, разом із поставкою товару постачальником надаються документи відповідно до п. 4.1. договору. Статтею 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. У даному випадку належним доказом мали бути рахунок та накладна виставлені у дату коли здійснена заміна. Відповідач зазначає, що в матеріалах, наданих позивачем, відсутні докази, які б підтверджували факт надання до ПАТ "Запорізький завод феросплавів" рахунку, виставленого за поставлений товар. Відсутність вручення рахунку свідчить про невиконання позивачем п. 4.1.1 договору. Відповідно до п. 1 ст. 614 ЦК України відповідальність особи наступає лише за наявності її вини, якщо інше не встановлено договором або законом. Проте вина відповідача відсутня, оскільки момент для сплати грошових коштів за поставлений товар не настав у зв'язку з невиконанням позивачем п.п. 3.5., 4.1. договору. Таким чином, відповідач вважає, що доки позивач не виконає зобов'язання передбачені п.п. 3.5., 4.1. договору, він позбавляється права вимоги оплати за товар.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 19.09.2014 р. апеляційну скаргу відповідача прийнято до провадження та призначено до розгляду на 22.10.2014 р.

Позивач 15.10.2014 р. надав за вх. № 8922 відзив на апеляційну скаргу, в якому проти апеляційної скарги відповідача заперечує, просить її залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду - без змін, посилаючись на те, що судом першої інстанції повно та всебічно досліджені усі фактичні обставини справи, яким надана належна правова оцінка.

В судове засідання, призначене на 22.10.2014 р. представник відповідача не з'явився, причину неявки не повідомив, хоча у відповідності до вимог чинного законодавства про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, будь-яких письмових клопотань (в т.ч. і про відкладення розгляду справи) не заявляв.

Враховуючи належне повідомлення відповідача про час та місце засідання суду, відсутність будь-яких клопотань, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу відповідача за відсутності його представника, за наявними у матеріалах справи доказами.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені у апеляційній скарзі доводи відповідача, заслухавши у судовому засіданні пояснення уповноваженого представника відповідача, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу в порядку ст. 101 ГПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення підлягає залишенню без змін, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено місцевим господарським судом, 20.09.2013 р. ТОВ «Торгівельний дім «Промтехобладнання» (постачальник, позивач по справі) та ПАТ «Запорізький завод феросплавів» (покупець, відповідач по справі) укладено договір постачання № 608, за умовами якого постачальник зобов'язався поставити, а покупець прийняти та оплатити продукцію в асортименті та за цінами, вказаними у додатках та додаткових угодах до цього договору, які є його невід'ємною частиною. Порядок розрахунків узгоджено сторонами п. 5.1 договору, яким передбачено, що покупець здійснює оплату за фактичну кількість поставленого товару протягом 35-ти календарних днів тільки за умови виконання постачальником п. 4.11, 4.1.5 - 4.1.7 цього договору.

Пунктом 4.1.1 договору передбачений наступний перелік товаросупроводжувальних документів в оригіналі, оформлених державною мовою, які постачальник зобов'язаний надати покупцеві разом з поставкою товару:

1) рахунок, накладна на відпуск товару, оформлені відповідно до вимог п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку від 24.05.1995 р. № 88;

2) податкова накладна, оформлена відповідно до вимог ст..ст. 187, 201 ПК України, Порядку заповнення податкових накладних № 137 від 01.11.2011 р.;

3) копія сертифікату якості виробника товару;

4) копія сертифікату походження товару СТ1 (у разі необхідності);

5) у разі якщо товар підлягає сертифікації - гігієнічний, екологічний сертифікат;

6) товарно-транспортну накладну форми № 1-ТН.

Як свідчать матеріали справи, на виконання умов договору № 608 від 20.09.2013 р. за видатковою накладною № 88 від 23.09.2013 р. позивачем поставлено відповідачу товар на суму 115200,00 грн., який отримано відповідачем, про що свідчить підпис уповноваженої особи відповідача на зазначеній накладній та довіреність № 819 від 20.09.2013 р.

В порушення взятих на себе зобов'язань за договором відповідач в узгоджені строки зобов'язання щодо оплати отриманого товару не виконав. Згідно представленого позивачем розрахунку за останнім склалася заборгованість в розмірі 115200,00 грн.

Таким чином, як вірно встановлено місцевим господарським судом та підтверджено матеріалами справи, заборгованість відповідача перед позивачем становить 115200,00 грн., яка не спростована відповідачем.

З урахуванням фактичних обставин справи та положень ст. ст. 509, 526, 530, 629, 692, 712 ЦК України та ст. 193 ГК України суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимоги позивача в сумі 115200,00 грн.

Колегія суддів також погоджується і з висновками суду першої інстанції щодо обґрунтованості стягнення з відповідача 3% річних у сумі 1145,69 грн., 1039,57 грн. втрат від інфляції. Перевіркою наданих позивачем розрахунків встановлено, що вони здійснені у відповідності до вимог чинного законодавства (ст. 625 ЦК України) та фактичних обставин справи.

Погоджуючись з висновками суду першої інстанції щодо обґрунтованості позовних вимог, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відповідачем ані до суду першої інстанції, ані до суду апеляційної інстанції не надано будь-яких доказів на спростування як суми основного боргу, так і нарахованих на неї сум річних та інфляційних.

Заперечення відповідача фактично зводяться до того, що ним не було отримано від позивача всього переліку документів, передбачених п. 4.1.1 договору № 608, про те, що внаслідок заміни останнім частини товару, який виявився неякісним, позивачем повернуто і товаросупроводжувальні документи, посилаючись на акт № 2358 від 23.09.2013 р. приймання продукції, складений в односторонньому порядку представниками товариства «Запорізький завод феросплавів», в якому зафіксовано факт поставки неякісної продукції.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що такі твердження відповідача позбавлені належної переконливості, оскільки сторони в розділі 7 договору погодили, що приймання товару за якістю здійснюється покупцем на його складі відповідно до вимог Інструкції П-7 «Про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю», затвердженої Постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15 червня 1965р. За вимогами п.16 Інструкції П-7 отримувач при виявленні недоброякісної продукції зобов'язаний викликати для участі в прийманні товару та складанні двостороннього акту представника відправника. Також розділом 3 договору № 608 передбачені певні дії постачальника та покупця у разі поставки неякісного товару.

Відповідач не надав доказів на підтвердження обставин, про які зазначає, та не довів факту порушення постачальником (позивачем по справі) строків передачі товаросупроводжувальних документів.

Крім того, позивач в своєму відзиві на апеляційну скаргу заперечував факт заміни поставленого товару та зазначив, що відповідач не інформував його про відхилення в якості в порядку, передбаченому п.п. 3.4. - 3.5. договору № 608.

Відповідачем не надано суду жодних належних доказів здійснення господарської операції із заміни товару.

Також, безпідставними колегія суддів знаходить доводи відповідача в обґрунтування заперечень, що накладна № 88 від 23.09.2013 р. не містить печатки одержувача, тому не доводить факт отримання товару. По-перше, факт отримання товару покупцем двох засувок є підтвердженим, в тому числі і доданими відповідачем документами.

Крім того, з приписів ч. 2 ст. 664 ЦК України слідує, що якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов'язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв'язку для доставки покупцеві. Відповідно до п. 6.3 договору за товарно-транспортною накладною ПТО № 230913 від 23.09.2013 р. товар передано організації перевізнику та прийнято відповідачем, про що свідчить підпис уповноваженої особи товариства «Запорізький завод феросплавів», скріплений печаткою.

Як свідчать матеріали справи, позивач неодноразово звертався до відповідача з вимогою сплатити заборгованість за товар, отриманий відповідно до договору № 608 від 20.09.2013 р. В свою чергу, як стверджує позивач, до розгляду справи у господарському суді відповідачем зауважень щодо неотримання супровідних документів на поставлену продукцію не надавалось.

В свою чергу, колегія суддів погоджується з висновком господарського суду, щодо задоволення заявленої до стягнення суми (3 000,00 грн.) витрат на послуги адвоката.

Колегія суддів вважає дану вимогу обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 44 ГПК України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч.5 ст. 49 ГПК України, витрати на оплату послуг адвоката покладаються при задоволенні позову на відповідача.

На підставі вищевикладеного колегія суддів вважає, що твердження відповідача, викладені ним в апеляційній скарзі ґрунтуються на припущеннях, не доведені належними доказами, тоді як господарським судом першої інстанції в повній мірі з'ясовані та правильно оцінені обставини у справі та ухвалене ним рішення є законним та обґрунтованим, у зв'язку з чим підстав для його скасування та задоволення апеляційної скарги колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст. ст. 99, 101, п. 1 ст. 103, ст. ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ПАТ "Запорізький завод феросплавів" на рішення господарського суду Запорізької області від 29.05.2014 р. у справі № 908/928/14 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Запорізької області від 29.05.2014 р. у справі № 908/928/14 залишити без змін.

Повний текст постанови суду складено 24.10.2014 р.

Головуючий суддя Слободін М.М.

Суддя Гончар Т. В.

Суддя Гребенюк Н. В.