Ухвала суду № 41093319, 25.09.2014, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 вересня 2014 р. Справа № 821/2130/13-а

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Попов В.Ф.

Одеський апеляційний адміністративний суду у складі колегії:

головуючого судді - Єщенка О.В.

суддів - Димерлія О.О.

- Романішина В.Л.

за участю секретаря судового засідання - Вишневської А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу приватного підприємства «Судосервіс» на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 18 липня 2013 року в адміністративній справі за позовом приватного підприємства «Судосервіс» до державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

У травні 2013 року приватне підприємство «Судосервіс» звернулось до суду з адміністративним позовом до державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 27 лютого 2013 року №0001332200, 000132200, якими підприємству збільшено грошові зобов'язання з податку на прибуток на 201 718,00 грн., у тому числі за основним платежем на 161 374,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями на 40 344,00 грн., та з податку на додану вартість на 192 111,00 грн., у тому числі за основним платежем на 153 689,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями на 38 422,00 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що всі вимоги Податкового кодексу України щодо формування податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ "Альянс Сістем", висновки відповідача щодо недійсності вчинення господарських операції не відповідає дійсності, а отже податкові повідомлення-рішення від 27 лютого 2013 року №0001332200, 000132200 винесені з порушенням закону та підлягають скасуванню.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 18 липня 2013 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, ДПІ приватне підприємство «Судосервіс» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати оскаржене судове рішення та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги.

Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що фактично здійснення операцій з поставки послуг позивачу відбулось, документи, що на думку позивача підтверджують його податковий кредит з ПДВ, мають силу первинних, отже податковий кредит та валові витрати сформовані правомірно.

Заслухавши суддю доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги щодо дотримання правильності застосування судом першої інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Судом встановлено, що приватне підприємство «Судосервис» перебуває на податковому обліку в ДПІ у м. Херсоні та є платником податку на додану вартість.

Одним із видів діяльності ПП «Судосервис» є, зокрема: «Допоміжна діяльність у сфері транспорту (52.59», «Ремонт і технічне обслуговування суден і човнів « 33.15».

В період з 06 лютого 2013 року по 08 лютого 2013 року ДПІ у м. Херсоні Херсонської області ДПС провела позапланову виїзну перевірку ПП «Судосервіс» з питання дотримання вимог податкового законодавства при фінансово-господарських відносинах з ТОВ «Альянс-Сістем» у жовтні 2012 року та їх відображення в податкової звітності.

За наслідками проведеної перевірки було складено акт від 13 лютого 2013 року № 1039/22.4/3680226, відповідно до якого встановлено порушення ПП «Судосервіс» пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138, пп. 139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України від 02 грудня 2010 року, в результаті чого занижено податок у податковому періоді « 2012 рік» у сумі 161374 грн., а також п. 198.1, п. 198.2, п. 198.6 ст. 198 ПК України, в результаті чого занижено суму податку на додані вартість за жовтень 2012 року на суму 153689,00 грн.

На підставі висновків акту перевірки, були прийняті податкові повідомлення-рішення №0001332200 від 27 лютого 2013 року про призначення ПП «Судосервис» грошових зобов'язань з податку на прибуток в сумі 201 718, 00 грн. ( в. тому числі: основний платіж 161374,00 грн., штрафні санкції -40 344,00) та № 0001322200 від 27 лютого 2013 року про призначення ПП «Судосервіс».

Відповідно до Акта перевірки позивач у жовтні 2012 року задокументував фінансово-господарські операції з придбання послуг у ТОВ «Альянс Систем» на загальну суму 922 135,06 грн., у тому числі ПДВ 153 689,19 грн.

Предметом господарських операцій були послуги з контролю за перевантаженням вантажу, зачистки трюмів, послуги стивідорного забезпечення, сюрвейерські заміри вантажу, організація відбору проб. На надані послуги складені акти виконаних робіт та податкові накладні. Вартість послуг сплачена ТОВ «Альянс Систем» у безготівковому порядку.

Підчас перевірки відповідачем використано матеріали Акта про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Альянс Систем» від 10.01.2013р. № 46/22-8/37687664 ДПІ у Солом'янському районі м. Києва, складено підчас проведення зустрічної звірки ТОВ «Альянс Систем» щодо підтвердження господарських відносин з ТОВ «Інвестиційна група «Каспій-Дон», ТОВ «ДНС ТРАСТ», ТОВ «Астролябія 2000» за періоди з червня по жовтень 2012 року та встановлено відсутність об'єктів оподаткування при здійсненні операцій з постачання та продажу товарів (робіт, послуг), які підпадають під визначення ст. ст. 22, 185 ПК України.

Відповідно до матеріалів Акта № 46/22-8/37687664, ТОВ «Інвестиційна група «Каспій-Дон», ТОВ «ДНС ТРАСТ», ТОВ «Астролябія 2000» не мають власних основних фондів, трудових ресурсів для здійснення поставок товарів (послуг), за місцем реєстрації не знаходяться, перевірками встановлено відсутність об'єктів оподаткування з поставок товарів (послуг) покупцям, їх операції податковими органами визнано такими, що не спричиняють реального настання правових наслідків та мають ознаки нікчемності.

Враховуючи наведені обставини, а також посилаючись на відсутність у ТОВ «Альянс Систем» необхідних умов для здійснення господарської діяльності в частині купівлі, продажу, реалізації послуг та товарно-матеріальних цінностей, відсутність відповідного персоналу, транспортних засобів, приміщень та матеріальних ресурсів, відповідач здійсним висновок про нікчемність правочинів між ТОВ «Альянс Систем» та ПП «Судосервис» (позивачем), вважає їх такими, що не спричиняють реального настання правових наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

Крім того, відповідно до висновків Акта перевірки від 13 лютого 2013 року № 1039/22.4/3680226, у ПП «Судосервис» відсутні належним чином оформлені документи на поставку послуг від ТОВ «Альянс Систем», тобто немає доказів фактичного здійснення господарської операції з надання послуг ТОВ «Альянс Систем» по обслуговуванню барж ПП «Судосервис», так як в актах про надані послуги не вказаний конкретний обсяг операцій, а зазначена тільки загальна вартість наданих послуг, відсутні звіти про надані послуги, в яких повинна бути викладена інформація в повному обсязі про всі надані виконавцем послуги та їх вартість. Вид діяльності, який здійснює ТОВ «Альянс Систем» («оптова торгівля офісною технікою та устаткуванням») не відповідає господарським операціям, що вказані у первинних документах ПП «Судосервис».

Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач здійснював операції з документування придбання послуг по обслуговуванню барж з метою завищення податкового кредиту з податку на додану вартість, з чим погоджується і суд апеляційної інстанції.

За змістом ст. ст. 138-146, 198-200 Податкового кодексу України до складу витрат та податкового кредиту відносяться вартість отриманих товарів (послуг) та сплачений (нарахований) при цьому ПДВ, які пов'язані із здійсненням господарської діяльності платника податків.

Відповідно до пп.138.1.1 п.138.1 ст. 138 витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 витрати, що не враховуються при визначенні оподатковуваного прибутку, - витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до п. 198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п.198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.6. ст. 198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

За приписами п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Таким чином, право на формування витрат та податковий кредит у платника податків виникає за умов придбання товарів (послуг) з метою їх використання у господарській діяльності, господарські операції для відображення їх у податковому обліку мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають економічний зміст та реальність таких операцій.

Як вбачається з матеріалів справи, акти про надання послуг та податкові накладні містять лише узагальнену інформацію про надані послуги, без їх деталізації, як того вимагає ст. 201 ПК України, за змістом якої в податковій накладній обов'язково має зазначатись опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг.

Аналіз виявлених недоліків в документах первинного бухгалтерського обліку та звітності позивача свідчить, що всі вони мали системний характер. З огляду на їх значність та кількість можна дійти висновку, що складання документів первинного бухгалтерського обліку та звітності позивача відбувалось без фактичного здійснення господарських операцій, з метою штучного надання господарській діяльності позивача ознак реальності.

Таким чином, апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції, що не можна вважати правомірним віднесення позивачем до складу витрат та податкового кредиту наслідків господарських операцій позивача з ТОВ «Альянс Систем».

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, якою визначені підстави для звільнення від доказування.

Позивачем не надано суду належних доказів на обґрунтування своїх вимог ні в суді першої інстанції, ні підчас розгляду апеляційної скарги.

При цьому, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо помилкового висновку податкового органу про визнання нікчемними правочинів, укладених ТОВ «Судосервіс». За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (ст. 204 ЦК України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).Такі обставини можуть бути доведені лише обвинувальним вироком.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи та дав їм належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Згідно з ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, п.1 ч.1 ст. 200, ст. 206, ст. 254 КАС України, суд -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу приватного підприємства «Судосервіс» залишити без задоволення, постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 18 липня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили негайно після її проголошення, та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складення постанови у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст складено та підписано суддями 24 жовтня 2014 року.

Головуючий суддя /підпис/ Єщенко О.В.

суддя /підпис/ Димерлій О.О.

суддя /підпис/ Романішин В.Л.