Ухвала суду № 41092426, 20.10.2014, Апеляційний суд Київської області

Справа № 363/5132/13 Головуючий у І інстанції Чірков Г.Є.Провадження № 22-ц/780/4930/14 Доповідач у 2 інстанції Верланов С.М.Категорія 18 20.10.2014

УХВАЛА

Іменем України

20 жовтня 2014 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого судді - Верланова С.М.,

суддів - Воробйової Н.С., Березовенко Р.В.,

при секретарі - Бобку О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Вишгородського районного суду Київської області від 03 липня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа: ОСОБА_4 про визнання договорів купівлі-продажу удаваними правочинами,

В С Т А Н О В И Л А :

У грудні 2013 року ОСОБА_2 звернувся до суду з вказаним позовом, який мотивував тим, що між ним та ОСОБА_3 було досягнуто згоди про те, що відповідач безоплатно передасть йому житловий будинок по АДРЕСА_1. На виконання вказаної домовленості 21 квітня 2011 року між позивачем та ОСОБА_3 був укладений договір купівлі-продажу зазначеного житлового будинку за ціною 106 925 грн., а також договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,1012 га за ціною 104 722 грн., які розташовані по АДРЕСА_1. Вказані договори купівлі-продажу були посвідчені приватним нотаріусом Вишгородського районного нотаріального округу ОСОБА_5 та зареєстровані в реєстрі за №№ 721, 725.

Посилаючись на те, що дані правочини були укладені між сторонами на виконання домовленості між ними та є безгрошовими, позивач просив визнати договір купівлі-продажу житлового будинку та договір купівлі-продажу земельної ділянки від 21 квітня 2011 року удаваними правочинами; встановити факт укладання між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 договорів дарування житлового будинку та земельної ділянки, які розташовані по АДРЕСА_1; визнати за позивачем право приватної власності на спірний житловий будинок.

Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 03 липня 2014 року в позові ОСОБА_2 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким його позов задовольнити, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення учасників процесу, які з'явилися в судове засідання, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Ухвалюючи рішення про відмову в позові, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем не доведено обставин, які свідчать про удаваність спірних договорів купівлі-продажу житлового будинку та земельної ділянки.

Такі висновки суду першої інстанції є правильними, оскільки вони ґрунтуються на матеріалах справи та вимогах закону.

Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 21 квітня 2011 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 було укладено договір купівлі-продажу житлового будинку, за умовами якого ОСОБА_3 продав, а ОСОБА_2 купив житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1. Даний договір посвідчений приватним нотаріусом Вишгородського районного нотаріального округу ОСОБА_5 та зареєстрований в реєстрі за №721 (а.с. 8-11).

Також встановлено, що 21 квітня 2011 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 було укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки, за яким ОСОБА_3 продав, а ОСОБА_2 придбав у власність земельну ділянку площею 0,1012 га, кадастровий номер: 3221887801:02:062:0016, яка розташована по АДРЕСА_1. Даний договір посвідчений приватним нотаріусом Вишгородського районного нотаріального округу ОСОБА_5 та зареєстрований в реєстрі за №725 (а.с. 13-16).

Згідно з п.4 договору купівлі-продажу житлового будинку та пунктів 3.1, 3.2 договору купівлі-продажу земельної ділянки, продаж житлового будинку здійснений за 106 925 грн., а земельної ділянки за 104 722 грн., які покупець зобов'язався передати, а продавець прийняти готівкою, після узгодження проектів договорів купівлі-продажу та їх підписання, але до їх нотаріального посвідчення. Зазначена ціна відповідає волевиявленню сторін, є остаточною та змінам після укладання договорів не підлягає. Підписання договорів свідчить про те, що розрахунки за ними здійснені, та про відсутність у продавця по відношенню до покупця претензій майнового характеру, що стосувалися б питань оплати договорів.

При цьому продавець стверджує всім зацікавленим особам, що договори укладається на вигідних для нього умовах і продаж майна за зазначену в договорах ціну не є наслідком впливу тяжкої обставини.

Пунктом 9 договору купівлі-продажу житлового будинку та пунктом 6.1 договору купівлі-продажу земельної ділянки, передбачено, що купівля житлового будинку та земельної ділянки вчинена за письмовою згодою дружини покупця - ОСОБА_4, викладеної в заяві, справжність підпису на якій посвідчено приватним нотаріусом. Зміст згоди дружини покупця доведено до відома продавця.

Відповідно до п.11 купівлі-продажу житлового будинку та п. 6.2 договору купівлі-продажу земельної ділянки, сторони взаємно ствердили один одному та всім зацікавленим у тому особам, що однаково розуміють значення та умови договорів та їх правові наслідки, правочини вчинені на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, їх волевиявлення є вільним та відповідає внутрішній волі, а також те, що договори не мають характеру фіктивного та удаваного правочину, а ціна продажу зазначена в договорах відповідає їх дійсним намірам.

Як вбачається з п. 17 договору купівлі-продажу житлового будинку та п. 7.5 договору купівлі-продажу земельної ділянки, покупцю та продавцю нотаріусом роз'яснено правові наслідки укриття дійсної продажної ціни.

Згідно зі ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 235 ЦК України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили.

Тобто, за удаваним правочином обидві сторони свідомо, з певною метою, документально оформлюють правочин, але насправді між ними встановлюються інші правовідносини.

Пунктом 25 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» передбачено, що за удаваним правочином (стаття 235 ЦК) сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. На відміну від фіктивного правочину, за удаваним правочином права та обов'язки сторін виникають, але не ті, що випливають зі змісту правочину.

Встановивши під час розгляду справи, що правочин вчинено з метою приховати інший правочин, суд на підставі статті 235 ЦК має визнати, що сторонами вчинено саме цей правочин, та вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин. Якщо правочин, який насправді вчинено, суперечить закону, суд ухвалює рішення про встановлення його нікчемності або про визнання його недійсним.

Відповідно до вимог ст. 60 ЦПК України позивач, заявляючи вимогу про визнання правочину удаваним, має довести: 1) факт укладання правочину, що за його думкою є удаваним, 2) спрямованість волі сторін в удаваному правочині на встановлення інших цивільно-правових відносин, ніж ті, які передбачені правочином, тобто відсутність у сторін іншої мети ніж приховати інший правочин, 3) настання між сторонами інших прав та обов'язків, ніж ті, що передбачені удаваним правочином.

Згідно з ч.1 ст.218 ЦК України заперечення однією із сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо- відеозапису та іншими доказами. Рішення суду не може грунтуватися на свідченнях свідків.

Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_2, суд першої інстанції обґрунтовано виходив із того, що позивачем не надано доказів, що обидві сторони, укладаючи договори купівлі-продажу житлового будинку та земельної ділянки, бажали приховати договір дарування, який вони насправді вчинили.

Також суд обґрунтовано визнав такими, що не заслуговують на увагу посилання позивача на відсутність коштів для належної оплати податку за отриманий подарунок та оформлення договору купівлі-продажу з метою приховати отриманий дохід, як підставу для визнання оспорюваних договорів купівлі-продажу удаваними, оскільки вони не грунтуються на вимогах закону та суперечать вимогам ст.ст.164, 174 Податкового кодексу України.

Таким чином рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, передбачених законом підстав для його скасування при апеляційному розгляді не встановлено.

Докази та обставини, на які посилається позивач в апеляційній скарзі, спростовуються матеріалами справи та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановлені судом першої інстанції були дотримані норми матеріального та процесуального права

Доводи апеляційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів та висновків суду першої інстанції не спростовують.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, розглядаючи спір повно та всебічно дослідив обставини справи, надані сторонами докази, вірно послався на закон, що регулює спірні правовідносини, дійшов правильного висновку про відмову в позові і ухвалив рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційна скарга підлягає відхиленню.

Керуючись ст.ст.303, 307, 308, 313, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Вишгородського районного суду Київської області від 03 липня 2014 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді