Рішення № 41091391, 17.10.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 17/192 17.10.14

За заявоюПриватного акціонерного товариства "Трест Київміськбуд-1"проперегляд за нововиявленими обставинами рішенняу справі№17/192за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Віта Верітас"доПриватного акціонерного товариства "Трест Київміськбуд-1"проприпинення правовідношення шляхом розірвання договору та відшкодування збитків у розмірі 601 356 372,72 грн.Головуючий, суддя Івченко А.М.

Судді: Бойко Р.В.

Якименко М.М.

Представники сторін:

від позивача:Вежніна Л.Я., Гембара О.Ю.від відповідача:Веничук Є.В.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляді господарського суду міста Києва знаходилась справа №17/192 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Віта Верітас" (надалі - "ТОВ "Віта Верітас") до Приватного акціонерного товариства "Трест Київміськбуд-1" (надалі - "Трест") про припинення правовідношення шляхом розірвання договору та відшкодування збитків у розмірі 601 356 372,72 грн.

Позовні вимоги з урахуванням заяви про зміну предмету позову від 06.05.2011 р. та заяви про зменшення розміру позовних вимог від 04.07.2011 р. обґрунтовані тим, що відповідачем неналежним чином було виконано взяті на себе зобов'язання за договором №01/12 про інвестування будівництва від 26.12.2006 р. (надалі - "Договір №01/12"), у зв'язку з чим позивач вказує на наявність підстав для припинення правовідношення сторін за таким договором шляхом його розірвання та покладення на відповідача обов'язку з відшкодування завданих такими діями збитків у загальному розмірі 589 957 890,90 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 20.07.2011 р. у справі №17/192, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.09.2011 р. та постановою Вищого господарського суду України від 07.03.2012 р., позов задоволено частково, припинено правовідношення між ТОВ "Віта Верітас" та Трестом по договору про інвестування будівництва №01/12 від 26.12.2006 р. шляхом його розірвання, стягнуто з Тресту на користь ТОВ "Віта Верітас" 539 640 547,84 грн. збитків, 25 500,00 грн. витрат по сплаті державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

26.06.2013 р. до канцелярію суду надійшла заява Тресту про перегляд за нововиявленими обставинами рішення господарського суду міста Києва від 20.07.2011 р. у справі №17/192.

Рішенням господарського суду міста Києва від 16.10.2013 р. у справі №17/192 заяву Тресту про перегляд за нововиявленими обставинами рішення господарського суду міста Києва від 20.07.2011 р. у справі №17/192 задоволено частково, рішення господарського суду міста Києва від 20.07.2011 р. у справі №17/192 скасовано.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.11.2013 р. задоволено апеляційну скаргу ТОВ "Віта Верітас", рішення господарського суду міста Києва від 16.10.2013 р. у справі №17/192 скасовано повністю, прийнято нове рішення яким у задоволенні заяви Тресту про перегляд за нововиявленими обставинами рішення господарського суду міста Києва від 20.07.2011 р. у справі №17/192 відмовлено, а відповідне рішення залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 29.07.2014 р. у справі №17/192 задоволено частково касаційну скаргу Тресту, постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.11.2013 р. та рішення господарського суду міста Києва від 16.10.2013 р. скасовано, а справу №17/192 направлено на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

Згідно автоматизованої системи документообігу господарського суду міста Києва за наслідками проведення повторного автоматичного розподілу справу №17/192 для розгляду заяви Тресту про перегляд за нововиявленими обставинами рішення господарського суду міста Києва від 20.07.2011 р. було передано судді Ковтуну С.А.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 08.08.2014 р. розгляд заяви призначено на 15.08.2014 р.

15.08.2014 р. через канцелярію суду представником позивача було подано пояснення за змістом якого в задоволенні заяви Тресту просив відмовити, а рішення господарського суду міста Києва від 20.07.2011 р. - залишити без змін, вказував на те, що: вирок Оболонського районного суду міста Києва від 30.12.2011 р. у кримінальній справі №1-1179/11, на який заявник посилається як на нововиявлену обставину, було винесено після прийняття спірного рішення у даній справі, а тому встановлені ним факти не можуть вважатися нововиявленими обставинами, що існували на момент розгляду даної справи; даним вироком було встановлено незаконні дії службових осіб щодо оформлення права власності на об'єкт інвестицій, в той час, як даний спір стосується завдання відповідачем збитків внаслідок неналежного виконання своїх зобов'язань за спірним договором, а тому такий вирок не спростовує покладених в основу спірного рішення суду обставин.

В судових засіданнях 15.08.2014 р., 02.09.2014 р. та 09.09.2014 р. оголошувалися перерви до 02.09.2014 р., 09.09.2014 р. та 11.09.2014 р., відповідно.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 11.09.2014 р. вирішено здійснювати розгляд справи №17/192 колегіально у складі трьох суддів.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 11.09.2014 р. для колегіального розгляду справи №17/192 визначено наступний склад суду: суддя Ковтун С.А. (головуючий), судді: Бойко Р.В., Якименко М.М.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 11.09.2014 р. розгляд заяви призначено на 30.09.2014 р.

Представником відповідача в судовому засіданні було подано пояснення у справі за змістом якого вказував на те, що встановлені вирок Оболонського районного суду міста Києва від 30.12.2011 р. у кримінальній справі №1-1179/11 злочинній діяння мали місце у період з вересня по грудень 2009 року, тобто існували на момент розгляду даної справи, однак не були відомі суду чи сторонами, а також, носять істотний характер, оскільки спростовують покладені в основу рішення факти, зокрема, щодо існування дій відповідача як суб'єкта господарювання, спрямованих на оформлення за собою права власності на об'єкт інвестування, та перевищення обсягу інвестицій, адже вироком було встановлено факт підписання додаткової угоди №11 до спірного договору інвестування про збільшення загального обсягу інвестицій.

В судових засіданнях 30.09.2014 р., 06.10.2014 р., 09.10.2014 р. та 14.10.2014 р. оголошувалися перерви до 06.10.2014 р., 09.10.2014 р., 14.10.20114 р. та 15.10.2014 р. відповідно.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 15.10.2014 р. у зв'язку із перебуванням судді Ковтуна С.А. на лікарняному справу №17/192 для розгляду заяви Треста передано колегії суддів у складі: суддя Івченко А.М. (головуючий), судді: Бойко Р.В., Якименко М.М.

Будь-яких заперечень чи відводів визначеному таким розпорядженням складу суду сторонами не заявлялося, а суд відзначає, що наведена зміна складу суду за розпорядженням керівника суду мала місце у зв'язку із перебуванням одного із суддів колегії суддів, яка здійснювала розгляд справи, на лікарняному (тобто, у зв'язку із тимчасовою непрацездатністю) та здійснена у визначеному рішенням зборів суддів господарського суду міста Києва, оформленим п. 2.6 протоколу №1 від 03.02.2011 р. (в редакції, що діє до 01.11.2014 р.), порядку, що узгоджується з положеннями ст.ст. 21, 46 Господарського процесуального кодексу України, п.п. 3.1.6, 3.1.7 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26.11.2010 р. № 30, та відповідає практиці застосування наведених норм судом касаційної інстанції (постанови Вищого господарського суду України від 03.04.2012 р. у справі №20/15б/2011, від 12.11.2012 р. у справі №9017/1190/2012, від 26.02.2013 р. у справі №5011-14/7961-2012, від 13.06.2013 р. у справі №2-27/2473.1-2009, від 23.07.2014 р. у справі №910/881/14).

В судових засіданнях 15.10.2014 р. та 16.10.2014 р. оголошувалися перерви до 16.10.2014 р. та 17.10.2014 р. відповідно.

Представник заявника в судове засідання з'явився, подану заяву підтримує та просить задовольнити її повністю, рішення суду від 20.07.2011 р. скасувати та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити.

Представники позивача в судове засідання з'явилися, проти поданої заяви заперечують, в її задоволенні просять відмовити повністю, надали пояснення за змістом якого вказують на те, що додаткова угода №11 до спірного інвестиційного договору не може вважатися ново виявленою обставиною, оскільки відповідач посилався на неї під час розгляду справи в суді першої інстанції.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Фіксація судового процесу в судовому засіданні здійснювалася за допомогою технічних засобів.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Перегляд рішень, ухвал, постанов господарського суду за нововиявленими обставинами регулюється Розділом XIII Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст. 112 Господарського процесуального кодексу України господарський суд може переглянути прийняте ним судове рішення, яке набрало законної сили, за нововиявленими обставинами.

Підставами для перегляду судових рішень господарського суду за нововиявленими обставинами є:

1) істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи;

2) встановлені вироком суду, що набрав законної сили, завідомо неправильний висновок експерта, завідомо неправильний переклад, фальшивість документів або речових доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного або необґрунтованого рішення;

3) встановлення вироком суду, що набрав законної сили, вини судді у вчиненні злочину, внаслідок якого було ухвалено незаконне або необґрунтоване рішення;

4) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення рішення чи постановлення ухвали, що підлягають перегляду;

5) встановлена Конституційним Судом України неконституційність закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане.

Згідно з п. 2 постанови пленуму Вищого господарського суду України №17 від

26.12.2011 р. "Про деякі питання практики перегляду рішень, ухвал, постанов за нововиявленими обставинами" до нововиявлених обставин відносяться матеріально-правові факти, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного вирішення спору або розгляду справи про банкрутство. Необхідними ознаками існування нововиявлених обставин є, одночасна наявність таких трьох умов: по-перше, їх існування на час розгляду справи, по-друге, те, що ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи, по-третє, істотність даних обставин для розгляду справи (тобто коли врахування їх судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте).

Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення. Ці обставини мають бути належним чином засвідчені, тобто підтверджені належними і допустимими доказами.

Не може вважатися нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці тих доказів, які вже оцінювалися господарським судом у процесі розгляду справи.

Відповідно до п. 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики перегляду рішень, ухвал, постанов за нововиявленими обставинами" від 26.12.2011 р. №17 виникнення нових або зміна обставин після вирішення спору або розгляду справи про банкрутство не можуть бути підставою для зміни або скасування судового рішення за правилами розділу ХІІ ГПК.

Передумовою виникнення спору в даній справі є договір про інвестування будівництва №01/12 від 26.12.2006 р., укладений між Закритим акціонерним товариством "Трест Київміськбуд-1" (після зміни організаційно-правової форми - Приватне акціонерне товариство "Трест Київміськбуд-1") та Товариством з обмеженою відповідальністю "Віта Верітас", з додатками та подальшими додатковими угодами до нього (надалі - "Договір №01/12"), відповідно до умов якого позивач зобов'язався здійснити 100% фінансування будівництва відповідачем об'єкту культурно-соціальної сфери Оболонського району м. Києва, розташованого за адресою: Оболонський проспект, від станції метро "Оболонь" до станції метро "Героїв Дніпра", що складається з двох частин: три-поверхова нежитлова будівля, орієнтовною загальною площею 158 474,60 кв.м. +/- 10%, а саме: "Блок А" об'єктів соціально-культурного призначення (між станцією метро "Оболонь" та станцією метро "Мінська"); "Блок Б" об'єктів соціально-культурного призначення (між станцією метро "Мінська" та станцією метро "Героїв Дніпра"); машиномісця відповідно до погодженої сторонами проектно-кошторисної документації; окремо стояче торговельно-офісне приміщення, майнові права на який з моменту укладення такого договору належать позивачу.

Підставою звернення з позовом до суду позивачем було зазначено недобросовісність відповідача та порушення ним положень Договору №01/12, що полягають в наступному: оформленні відповідачем за собою права власності на об'єкт інвестування за Договором №01/12, а саме: Блок Б, що був проінвестований позивачем та майнові права на який належали останньому (а.с. 6-7 т. 1); перевищенні обсягу інвестицій, передбачених Договором №01/12 (а.с. 6, 9 т. 1); не закінчення будівництва спірного об'єкту інвестування у встановлені строки (а.с. 6 т. 1); односторонньої відмови від виконання зобов'язань за Договором №01/12 (а.с. 8 т. 1); зміні генерального підрядника без погодження з позивачем з метою залучення до виконання робіт на об'єкті інвестування пов'язаної з відповідачем особи (укладення договору генпідряду №2 від 19.03.2010 р.) (а.с. 38 т. 2).

Відповідно до мотивувальної частини рішення у даній справі при задоволенні позову в частині припинення правовідношення між ТОВ "Віта Верітас" та Трестом по Договору №01/12 шляхом його розірвання та стягненні з Тресту на користь ТОВ "Віта Верітас" 539 640 547,84 грн. збитків суд виходив із факту порушення Трестом умов Договору №01/12, які в сукупності полягали в наступному:

- оформленні відповідачем за собою права власності на об'єкт незавершеного будівництва, проінвестованого позивачем і майнові права на які належать позивачу;

- заволодіння чужим майном - майном позивача, яке належало останньому відповідно до умов Договору №01/12;

- перевищення обсягу інвестицій, встановленого сторонами в Договорі №01/12;

- зміні генерального підрядника будівництва без погодження з позивачем;

- незважаючи на повністю проінвестоване позивачем будівництво, готовність об'єкту Блоку Б станом на строк здачі становила лише на 57 %.

В даному випадку, заявник як на нововиявлену обставину посилається на той факт (підставу), що вироком Оболонського районного суду міста Києва від 30.12.2011 р. у кримінальній справі №1-1179/11, зокрема, було встановлено вчинення групою осіб злочинних діянь, спрямованих на привласнення об'єкту інвестицій - Блоку Б, а також, встановлено факт укладення та наступного приховування додаткової угоди №11 до Договору №01/12, в положеннях якої було передбачено збільшення обсягу інвестицій.

Так, відповідно до вироку Оболонського районного суду міста Києва від 30.12.2011 р. у кримінальній справі №1-1179/11 судом було встановлено, що у період з 01.09.2009 р. по 24.12.2009 р. групою осіб (в т.ч. ОСОБА_6, будучи звільненим з червня 2009 року з посади директора Тресту) було вчинено злочинні діяння, спрямовані на заволодіння чужим майном - об'єктом інвестування ТОВ "Віта Верітас" - Блок Б, внаслідок прийняття третейським судом рішення для отримання виконавчого листа в загальному суді і подальшої реєстрації права власності в Комунальному підприємстві "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна", які полягають у наступному:

- підроблення документів (довідки Тресту про 90% готовності спірного об'єкта інвестицій Блоку Б та внесення до неї неправдивих відомостей в частині стадії готовності об'єкту та джерела фінансування такого будівництва; договору від 16.01.2009 р. ОСОБА_7 про намір укладення в майбутньому договору оренди; третейської угоди від 26.02.2009 р. з ОСОБА_7, якою було встановлено, що усі спори щодо визнання права власності на Блок Б, підлягають вирішенню в Третейському суді; позовної заяви Тресту до Третейського суду про визнання права власності на об'єкт незавершеного будівництва Блок Б; клопотання до Третейського суду про розгляд справи за позовом Тресту про визнання права власності на Блок Б без участі представника Тресту; розписки про отримання рішення Третейського суду; заяви до Октябрського районного суду м. Полтави про видачу виконавчого документа на підставі рішення Третейського суду від 26.02.2009 р.; клопотання до Октябрського районного суду м. Полтави про розгляд заяви Тресту про видачу виконавчого документа на підставі рішення Третейського суду без участі представника Тресту; двох примірників рішення Третейського суду з датою, що не відповідає дійсності "26 лютого 2009 року", яким було визнано право власності на Блок Б за Трестом та зобов'язано Київське МБТІ зареєструвати за Трестом право власності на Блок Б, розташований за адресою: м. Київ, пр. Оболонський, 21б);

- використання завідомо підроблених документів.

Також, наведеним вироком було встановлено злочинні дії ОСОБА_8, що полягали у підписанні листа до Київське МБТІ про реєстрацію за Трестом права власності на об'єкт інвестування - Блок Б, на підставі ухвали Октябрського районного суд м. Полтави від 18.03.2009 р. та виконавчого листа від 18.03.2009 р.; підписання додаткової угоди №11 до Договору №01/12 та ненаправлені її ТОВ "Віта Верітас"; підписанні 28.01.2010 р. та направленні на адресу ТОВ "Віта Верітас" повідомлення про розірвання Договору №01/12.

Отже, нововиявленою обставиною, є матеріально-правовий факт вчинення групою осіб (в т.ч. ОСОБА_6) злочинних дій з метою заволодіння чужим майном, а саме: частиною спірного об'єкту інвестицій за Договором №01/12 - Блоком Б, шляхом підроблення документів (довідки Тресту про 90% готовності спірного об'єкта інвестицій Блоку Б та внесення до неї неправдивих відомостей в частині стадії готовності об'єкту та джерела фінансування такого будівництва; договору від 16.01.2009 р. з ОСОБА_7 про намір укладення в майбутньому договору оренди; третейської угоди від 26.02.2009 р. з ОСОБА_7, якою було встановлено, що усі спори щодо визнання права власності на Блок Б, підлягають вирішенню в Третейському суді; позовної заяви Тресту до Третейського суду про визнання права власності на об'єкт незавершеного будівництва Блок Б; клопотання до Третейського суду про розгляд справи за позовом Тресту про визнання права власності на Блок Б без участі представника Тресту; розписки про отримання рішення Третейського суду; заяви до Октябрського районного суду м. Полтави про видачу виконавчого документа на підставі рішення Третейського суду від 26.02.2009 р.; клопотання до Октябрського районного суду м. Полтави про розгляд заяви Тресту про видачу виконавчого документа на підставі рішення Третейського суду без участі представника Тресту; двох примірників рішення Третейського суду з датою, що не відповідає дійсності "26 лютого 2009 року", яким було визнано право власності на Блок Б за Трестом та зобов'язано Київське МБТІ зареєструвати за Трестом право власності на Блок Б, розташований за адресою: м. Київ, пр. Оболонський, 21б) та використання завідомо підроблених документів, а також факт укладення додаткової угоди №11 до Договору №01/12.

При цьому, наведені обставини існували і на момент розгляду даної справи, однак не могли бути відомі сторонами чи суду, оскільки: в силу закріпленого в Конституції України принципу невинуватості особи; визначеного Кримінальним процесуальним кодексом України порядку і способу встановлення осіб, що вчинили кримінальне правопорушення, та притягнення їх до відповідальності; визначеного положеннями Розділу V Господарського процесуального кодексу України порядку доказування в господарському процесі, такі обставини не могли бути відомі раніше набрання вироком Оболонського районного суду міста Києва від 30.12.2011 р. у кримінальній справі №1-1179/11 законної сили, адже обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, а в даному випадку має місце встановлення наведеним вироком фактів існування певних дій (подій) та осіб, якими вони були вчинені, що в силу положень ст. 35 Господарського процесуального кодексу України є обов'язковим для господарського суду при вирішенні спору.

Посилання відповідача на те, що породження додатковою угодою №11 від 25.01.2010 р. до Договору №01/12 правових наслідків (встановлення факту її укладення) не може вважатися нововиявленою обставиною, оскільки відповідач посилався на неї під час розгляду справи в суді першої інстанції у поданому на позов відзиві, судом відхиляється з огляду на наступне.

Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.

Відповідно до ст. 36 Господарського процесуального кодексу України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу господарського суду.

За змістом п.п. 2.2, 2.3, 2.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії (стаття 36 ГПК). Якщо документи, які мають значення для правильного вирішення спору, і підписи на них виготовлені стороною за допомогою будь-яких технічних засобів, то такі документи повинні прийматись господарським судом як письмові докази, досліджуватись та оцінюватись за загальними правилами ГПК. Якщо подані копії документів, у тому числі виготовлені з використанням технічних засобів, викликають сумніви, господарський суд може витребувати оригінали цих документів, у тому числі для огляду в судовому засіданні з наступним поверненням цих оригіналів особі, яка їх подала. Для перевірки достовірності поданих суду документів може бути призначено судову експертизу. Якщо одним з учасників судового процесу подано засвідчені ним копії документів, а інший з цих учасників заперечує відповідність їх оригіналам, то господарський суд зобов'язаний витребувати такі оригінали для огляду у особи, яка їх подала. Якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи. У разі неподання оригіналів документів на вимогу суду справа розглядається за наявними доказами, оцінка яких здійснюється відповідно до вимог статей 32, 33, 43 ГПК.

Вказані обставини (заперечення сторонами факту породження додатковою угодою №11 правових наслідків під час розгляду справи при винесенні рішення) підтверджені обома учасниками судового процесу в судових засіданнях (позивачем - усно, відповідачем усно та письмово) при розгляді заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, а тому згідно із ч.1 ст. 35 ГПК України (в чинній редакції) не доказуються, оскільки визнані обома сторонами.

З огляду на викладені положення вбачається, що суд з огляду на визначені національним законодавством України порядку та способу доказування, принцип диспозитивності, існування заперечень сторін щодо укладення сторонами додаткової угоди №11 до Договору №01/12, відсутності оригіналу такої додаткової угоди (ненадання його на вимогу суду), виходив із факту недоведеності обставин існування додаткової угоди №11 від 25.01.2010 р. до Договору №01/12, тобто, не породження нею будь-яких правових наслідків, та здійснював розгляд справи виходячи із встановлених обставин, що і було відображено в описовій частині рішення від 20.07.2011 р. у справі №17/192 та пояснюється відсутністю посилання на таку угоду в його мотивувальній частині.

Тобто, має місце дефект встановлення обставин, на яких ґрунтувалися вимоги/заперечення, адже як під час розгляду справи у суді першої інстанції, так і суді апеляційної інстанції сторонами заперечувався факт породження додатковою угодою №11 до Договору №01/12 будь-яких правових наслідків у зв'язку із її неукладеністю, а тому у суду з огляду на принцип змагальності та диспозитивності, відсутність її оригіналу та за відсутності відповідних клопотань про його витребування були відсутні підстави для дослідження поданої відповідачем копії та прийняття її як належного доказу по справі.

Отже, обставина породження додатковою угодою №11 до Договору №01/12 прав та обов'язків для стороні, в якій за погодженням останніх було збільшено обсяг інвестування, існувала і на момент розгляду даної справи, проте з огляду на приписи ст.ст. 32-36 Господарського процесуального кодексу України та відсутність на зазначений момент будь-яких доказів її укладення, суд був позбавлений можливості дослідження її та прийняття як належного доказу її копії.

Аналогічний висновок щодо існування в обставинах ознак нововиявлених у випадку існування дефекту їх встановлення під час розгляду відповідної справи в судах першої та апеляційної інстанції у зв'язку із відсутністю в силу приписів ст.ст. 32, 36 Господарського процесуального кодексу України у суду додаткової необхідності в їх дослідженні при винесенні рішення, викладено в постанові Вищого господарського суду України від 06.08.2014 р. у справі №5011-61/11340-2012 за позовом Міністерства оборони Російської Федерації до Кабінету Міністрів України та Державної казначейської служби України про стягнення 3 239 652 269,73 грн.

При цьому, встановлення в подальшому вироком Оболонського районного суду міста Києва від 30.12.2011 р. у кримінальній справі №1-1179/11 фактів укладення між сторонами додаткової угоди №11 до Договору №01/12, приховування її посадової особою однієї із сторін правочину та перегляд в т.ч. у зв'язку з цим рішення у даній справі не може свідчити про порушення принципу правової певності, адже такий перегляд фактично спрямовано на виправлення дефекту такого рішення, що не міг бути відомим під час розгляд справи.

Дані обставини мають істотне значення для вирішення справи, оскільки спростовують висновки суду, покладені в основу рішення господарського суду міста Києва від 20.07.2011 р., щодо наявності факту неналежного виконання відповідачем умов Договору №01/12, а саме: спростовують існування обставин з якими положення ст.ст. 651, 652 Цивільного кодексу України та ст. 188 Господарського кодексу України передбачають можливість розірвання договору в судовому порядку за ініціативою однієї із сторін; вказують на відсутність в діях відповідача повного складу цивільного правопорушення, що в силу положень ст. 614, ч. 2 ст. 1166 Цивільного кодексу України свідчить про відсутність підстав для покладення на нього обов'язку по відшкодуванню позивачу завданої внаслідок протиправних дій третіх осіб шкоди, а отже є підставою для скасування такого рішення в частині задоволених позовних вимог.

Наведені підстави для скасування судового рішення в порядку ст.ст. 112-114 Господарського процесуального кодексу України узгоджуються з практикою Європейського суду з прав людини, яка в силу положень ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" застосовується судами при розгляді справ як джерело права, а саме, в рішеннях у справі "Брумареску проти Румунії", у справі "Рябих проти Росії", у справі "Правєдная проти Росії" у справі "Попов проти Молдови" та від 09.06.2011 р. у справі "Желтянов проти України" Європейський суд з прав людини вказав на те, що право на справедливий розгляд судом, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися в контексті Преамбули конвенції, яка серед іншого, проголошує верховенство права як частину спільного спадку Договірних Держав. Одним із основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який, inter alia, вимагає, щоб, коли суди остаточно вирішили питання, їхнє рішення не ставилося під сумнів. Відступи від цього принципу є виправданими лише тоді, коли вони обумовлюються обставинами суттєвого та неспростовного характеру. Процедура нового розгляду справи у зв'язку з нововиявленими обставинами на вимогу сторони провадження сама по собі не суперечить принципові юридичної визначеності в тій мірі, в якій вона використовується для виправлення помилок правосуддя.

Отже, в розумінні ст. 6 Конвенції допускається перегляд рішення за нововивявленими обставинами виключно з метою виправлення помилок правосуддя за умови наявності обставин суттєвого та неспростованого характеру.

В даному випадку, обставини, які визначено судом нововиявленими (в частині питань, чи мали місце певні дії: - підробка третейського застереження та рішення третейського суду, які стали підставою для винесення ухвали Октябрьского районного суду м. Полтави від 18.03.2009 р. на підставі якої зареєстровано право власності на об'єкт; - породження правових наслідків додатковою угодою №11 до Договору №01/12 та факт приховування такої угоди, а також в частині питань, ким вони вчинені) носять суттєвий характер, оскільки спростовують покладені в основу судового рішення факти (недоведеності відсутності вини відповідача в заподіянні збитків, наявності протиправної поведінки відповідача, що зумовили висновок суду про істотне порушення умов договору інвестування у зв'язку із яким позивач позбавляється того на що розраховував при його укладанні та наявність підстав для стягнення збитків) та неспростований характер, адже обставини, встановлені при розгляді кримінальної справи можуть бути спростовані виключно в порядку, що визначений Кримінальним процесуальним кодексом України, в той час як вирок Оболонського районного суду м. Києва від 30.12.2011 р. набрав чинності.

Суд, як першої, так і апеляційної інстанцій, при розгляді даної справи та оцінці доказів і обставин, що ними підтверджуються, не тільки не могли, але й не мали права встановлювати обставини (вчинення фізичними особами злочинів), які законом віднесені до компетенції кримінального судочинства, а відтак виходили із принципу презумпції невинуватості особи, що закріплено як Конституцією України, так і положеннями Конвенції.

Враховуючи, що в даному випадку підстави для перегляд рішення господарського суду міста Києва від 20.07.2011 р. у справі №17/192 фактично зумовлені необхідність виправлення дефекту такого рішення, існування якого стало відомим лише з винесенням Оболонським районним судом міста Києва вироку від 30.12.2011 р. у кримінальній справі №1-1179/11, адже наведені діяння осіб існували і на момент винесення даного рішення, проте кваліфіковані як кримінально переслідувані стали виключно після набрання чинності відповідним вироком (тобто, не міг бути відомим під час розгляд справи), то скасування наведеного рішення та здійснення його перегляду з наведених підстав узгоджується з положеннями статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практикою Європейського суду з прав людини.

Стосовно посилання відповідача в поясненні до касаційної скарги від 30.01.2012 р. та відображення їх в постанові Вищого господарського суду України від 07.03.2012 р. у справі №17/192 на існування обставини визначення вироком Оболонського районного суду міста Києва від 30.12.2011 р. у кримінальній справі №1-1179/11 іншого розміру завданих позивачу збитків внаслідок реєстрації за Трестом права власності на спірне майно, ніж було встановлено рішенням господарського суду міста Києва від 20.07.2011 р. у справі №17/192, суд відзначає наступне.

За змістом статей 32, 36 Господарського процесуального кодексу України доказом у справі є будь-які фактичні дані (документи), якими встановлюються наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

У відповідності до абз. 4 п. 2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №17 "Про деякі питання практики перегляду рішень, ухвал, постанов за нововиявленими обставинами" необхідно чітко розрізняти поняття нововиявленої обставини (як факту) і нового доказу (як підтвердження факту); так, не можуть вважатися такими обставинами подані учасником судового процесу листи, накладні, розрахунки, акти тощо, які за своєю правовою природою є саме новими доказами.

Згідно із п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.1981 р. №1 "Про практику перегляду судами у зв'язку з нововиявленими обставинами рішень, ухвал і постанов у цивільних справах, що набрали законної сили" як нововиявлені можуть розглядатися обставини, що обгрунтовують вимоги або заперечення сторін чи мають інше істотне значення для правильного вирішення справи, які існували на час постановлення рішення, ухвали, постанови, але про них не знали і не могли знати заявник і суд (наприклад, виявлення факту, що сторона буда недієздатною, угода чи актовий запис недійсні, що є або скасований заповіт на майно, наявність даних про недійсність розірваного судом шлюбу, вказівки Конституційного Суду України про преюдиціальність його рішення при розгляді судами загальної юрисдикції позовів, пов'язаних із правовідносинами, що виникли внаслідок дії неконституційного акта тощо). Не можуть бути визнані нововиявленими нові, тобто такі, що виникли чи змінилися після постановлення рішення обставини, а також обставини, на які посилалася особа, яка брала участь у справі, у своїх поясненнях, касаційній скарзі або які могли бути встановлені при виконанні судом вимог ст. 15 ЦПК.

З наведених положень вбачається, що поняття "доказ" та "обставина" (в т.ч. на стадії перегляду рішення за нововиявленими обставинами) з огляду на їх правову природу виникнення не є тотожними, адже саме відповідним доказом встановлюється та чи інша обставина. При цьому, одним доказом можуть встановлюватися як одна так, і кілька обставин, які можуть мати статус нововиявлених, а посилання особи, яка брала участь у справі, у своїх поясненнях, касаційній скарзі, лише на одну із декількох обставин, встановлених одним доказом, не може свідчити про відсутність ознак нововиявлених у інших обставин.

Отже, посилання відповідача в поясненні до касаційної скарги від 30.01.2012 р. та відображеннях їх в постанові Вищого господарського суду України від 07.03.2012 р. у справі №17/192 на існування обставини визначення вироком Оболонського районного суду міста Києва від 30.12.2011 р. у кримінальній справі №1-1179/11 іншого розміру завданих позивачу збитків внаслідок реєстрації за Трестом права власності на спірне майно, ніж було встановлено рішенням господарського суду міста Києва від 20.07.2011 р. у справі №17/192, свідчить про відсутність підстав для визнання такої обставини нововиявленою, а не доказу в цілому, який між іншим містить і інші обставини, що є відмінними від тих, на які містилися посилання в касаційній скарзі.

В той же час, матеріали справи не містять доказів посилання сторін під час розгляду даної справи на інші обставини, що були встановлені вироком Оболонського районного суду міста Києва від 30.12.2011 р. у кримінальній справі №1-1179/11, а саме: вчинення у період з 01.09.2009 р. по 24.12.2009 р. групою осіб (в т.ч. ОСОБА_6, будучи звільненим з червня 2009 року з посади директора Тресту) злочинних діянь, спрямованих на заволодіння чужим майном - об'єктом інвестування ТОВ "Віта Верітас" - Блок Б, внаслідок прийняття третейським судом рішення для отримання виконавчого листа в суді загальної юрисдикції і подальшої реєстрації права власності в Комунальному підприємстві "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна"; укладення додаткової угоди №11 до Договору №01/12 та приховування цього факту, що свідчить про можливість визнання таких обставин нововиявленими.

Більш того, в силу встановлених Господарським процесуальним кодексом України меж перегляду справи в касаційному порядку та факту неподання сторонами під час розгляду справи в судах першої та апеляційної інстанціях такого доказу (в свою чергу свідчить про те, що встановлені ним обставини не могли бути відомі заявникові) та змісту постанови від 07.03.2012 р. у даній справі, Вищий господарський суд України по-перше, не досліджував та не оцінював обставини, які викладені в заяві про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, по-друге, в силу ст.ст. 1115, 1117 Господарського процесуального кодексу України був позбавлений права на його дослідження чи визнання доведеними встановлених ним обставин (в т.ч. щодо вчинення наведених злочинних дій).

Таким чином, посилання відповідача в пояснені до касаційної скарги від 30.01.2012 р. та відображення їх в постанові Вищого господарського суду України від 07.03.2012 р. у справі №17/192 на існування обставини визначення вироком Оболонського районного суду міста Києва від 30.12.2011 р. у кримінальній справі №1-1179/11 іншого розміру завданих позивачу збитків внаслідок реєстрації за Трестом права власності на спірне майно, ніж було встановлено рішенням господарського суду міста Києва від 20.07.2011 р. у справі №17/192, не може свідчити про відсутність у визначених таким вироком інших обставинах, доказів посилання сторонами під час розгляду справи на які матеріали справи не містять, а саме: матеріально-правові факти: вчинення групою осіб (в т.ч. ОСОБА_6) злочинних дій з метою заволодіння чужим майном - частиною спірного об'єкту інвестицій за Договором №01/12 - Блоком Б, шляхом підроблення документів та їх використання; укладення додаткової угоди №11 до Договору №01/12 та її приховування, статусу нововиявлених, а тому з огляду на положення ст. 112 Господарського процесуального кодексу України, приписів п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.1981 р. №1 "Про практику перегляду судами у зв'язку з нововиявленими обставинами рішень, ухвал і постанов у цивільних справах, що набрали законної сили" та п. 2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №17 "Про деякі питання практики перегляду рішень, ухвал, постанов за нововиявленими обставинами" вони визнаються судом нововиявленими.

З огляду на викладене, вбачається існування обставин з якими положення чинного законодавства України (ст.ст. 112-114 Господарського процесуального кодексу України) та приписи постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.1981 р. №1 "Про практику перегляду судами у зв'язку з нововиявленими обставинами рішень, ухвал і постанов у цивільних справах, що набрали законної сили", постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №17 "Про деякі питання практики перегляду рішень, ухвал, постанов за нововиявленими обставинами" передбачають можливість скасування рішення за наслідками його перегляду за нововиявленими обставинами, а тому рішення господарського суду міста Києва від 20.07.2011 р. у справі №17/192 в частині задоволення позовних вимог підлягає скасуванню.

Відповідно до ч. 8 ст. 114 Господарського процесуального кодексу України у разі скасування судового рішення за результатами його перегляду за нововиявленими обставинами справа розглядається господарським судом за правилами, встановленими цим Кодексом.

Згідно із ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

У відповідності до ст. 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду. Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Положеннями частин 1, 2 ст. 652 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Умовами Договору №01/12 не передбачено право сторін на його розірвання в односторонньому порядку, а тому такий договір може бути розірвано лише за згодою сторін, або в судовому порядку у випадку підтвердження обставин істотного порушення договору однією із сторін або у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору.

В даному випадку, позивач як на підставу для розірвання Договору №01/12 вказує на істотну зміну обставин якими він керувався при укладенні спірного правочину та порушення його положень відповідачем, що полягає в сукупності наступних обставин: отримання у власність частини об'єкту інвестування - Блоку Б (розташованого між станцією метро "Мінська" та станцією метро "Героїв Дніпра"), за наслідком сплати інвестицій у загальному розмірі 606 000 000,00 грн., які були зумовлені оформленням відповідачем за собою права власності на об'єкт інвестування за Договором №01/12, а саме: Блок Б, що був проінвестований позивачем та майнові права на який належали останньому; перевищенні обсягу інвестицій, передбачених Договором №01/12; односторонньої відмови від виконання зобов'язань за Договором №01/12; зміні генерального підрядника без погодження з позивачем з метою залучення до виконання робіт на об'єкті інвестування пов'язаної з відповідачем особи (укладення договору генпідряду №2 від 19.03.2010 р.).

Також, позивач вказує на істотне порушення відповідачем умов Договору №01/12, що полягає в не завершенні останнім другого етапу будівництва об'єкту інвестування - Блоку Б, у визначені Договором №01/12 строки.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд приходить до висновку про необхідність відмови в задоволенні наведених позовних вимог з огляду на наступне.

По-перше, наявним в матеріалах справи вироком Оболонського районного суду міста Києва від 30.12.2011 р. у кримінальній справі №1-1179/11 за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні злочинів, передбачених ч.5 ст. 191, ч. 3 ст. 212, ч. 2 ст. 366, ч. 1 ст. 358, ч. 2 ст. 358, ч. 3 ст. 358 Кримінального кодексу України, ОСОБА_8 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 212, ч. 2 ст. 366 Кримінального кодексу України було встановлено, що оформлення за Трестом права власності на частину спірного об'єкту інвестування за Договором №01/12, а саме: Блок Б, було наслідком злочинних дій групи осіб (в т.ч. ОСОБА_6), що полягали у підроблені документів та використанні завідомо підроблених документів з метою заволодіння чужим майном.

Відповідно до ч. 3, 5 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України вирок суду з кримінальної справи, що набрав законної сили, є обов'язковим для господарського суду при вирішенні спору з питань, чи мали місце певні події та ким вони вчинені. Факти, які відповідно до закону вважаються встановленими, не доводяться при розгляді справи.

Пунктом 10 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про незалежність судової влади" від 13.06.2007 р. №8 передбачено, що за змістом частини п'ятої статті 124 Конституції України судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України і тому вважаються законними, доки вони не скасовані в апеляційному чи касаційному порядку або не переглянуті компетентним судом в іншому порядку, визначеному процесуальним законом, в межах провадження справи, в якій вони ухвалені. Виключне право перевірки законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством. Оскарження у будь-який спосіб судових рішень, діяльності судів і суддів щодо розгляду та вирішення справи поза передбаченим процесуальним законом порядком у справі не допускається, і суди повинні відмовляти у прийнятті позовів та заяв з таким предметом.

За змістом ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

З урахуванням викладеного у суду відсутні підстави для повторного доказування наведених обставин (існування злочинних дій третіх осіб, спрямованих на незаконне заволодіння майном, на набуття якого у власність очікував позивач на підставі Договору №01/12), адже існування даних обставин підтверджує судове рішення, яке є обов'язковими до виконання на всій території України.

Доказів оскарження вироку Оболонського районного суду міста Києва від 30.12.2011 р. у кримінальній справі №1-1179/11 матеріали справи не містять, а представниками сторін в судовому засіданні було підтверджено, що такий вирок не оскаржувався та набрав законної сили.

Таким чином, встановлення в судовому порядку факту того, що оформлення за Трестом права власності на частину спірного об'єкту інвестування за Договором №01/12, а саме: Блок Б, було наслідком злочинних дій групи осіб (в т.ч. ОСОБА_6), в силу положень ст. 614 Цивільного кодексу України свідчить про відсутність підстав вважати Трест таким, що порушив умови положень Договору №01/12 щодо визнання майнових прав ТОВ "Віта Верітас" на об'єкт інвестування.

По-друге, відповідно до ч. 2 ст. 638 Цивільного кодексу України договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Із матеріалів справи вбачається, що 22.01.2010 р. ТОВ "Віта Верітас" було складено та підписано проект додаткової угоди №11 від 25.01.2011 р. до Договору №01/12 та направлено його на адресу відповідача супровідним листом №07 від 22.01.2010 р. в якому зазначив, що укладення такої додаткової угоди №11 до інвестиційного договору зробить можливим подальшу реалізацію проекту будівництва, залучення (отримання) позикових коштів, у зв'язку з чим просив її підписати.

В подальшому вироком Оболонського районного суду міста Києва від 30.12.2011 р. у кримінальній справі №1-1179/11 було встановлено породження додатковою угодою №11 до Договору №01/12 прав і обов'язків для сторін у зв'язку із її укладенням, а саме: було зазначено, що ОСОБА_8 25.01.2010 р. підписав додаткову угоду № 11 до інвестиційного договору № 01/12 від 26.12.2009 р., яку не направив до ТОВ "Віта Верітас", а залишив на ПрАТ (ЗАТ) "Трест Київміськбуд-1".

Тобто, наведеним вироком було встановлено акцептування Трестом оферти ТОВ "Віта Верітас", що в силу положень ст. 638 Цивільного кодексу України свідчить про укладення між сторонами додаткової угоди №11 від 25.01.2010 р. до Договору №01/12, в положеннях якої було передбачено збільшення обсягу інвестиції за Договором №01/12 до 1 233 000 000,00 грн., тобто, породження такою угодою прав і обов'язків сторін.

Наведене з урахуванням змісту листа ТОВ "Віта Верітас" №07 від 22.01.2010 р., в якому останній самостійно вказував на необхідність збільшення обсягу інвестиції до 1 233 000 000,00 грн., та того факту, що у період з 22.09.2008 р. (дата укладення між сторонами додаткової угоди №7 до Договору №01/12 якою було збільшено розмір інвестицій до 1 175 395 189,00 грн.) по 10.09.2009 р. (дата укладення між сторонами додаткової угоди №10 від 10.09.2009 р. якою було зменшено розмір інвестицій до 606 000 000,00 грн.) розмір обсягу інвестицій згідно п.п. 2.1, 8.1 Договору №01/12 в редакції додаткової угоди №7 становив 1 175 395 189,00 грн., свідчить про необґрунтованість тверджень позивача про істотну зміну обставин якими він керувався при укладенні спірного правочину у зв'язку із збільшенням обсягу інвестицій, оскільки останнім самостійно ініціювалися внесення таких змін до Договору №01/12, а укладення додаткової угоди №11 від 25.01.2010 р. до Договору №01/12 взагалі спростовує існування переплати за Договором №01/12, адже загальна підтверджена позивачем сума сплачених інвестиційних коштів становить 756 418 234,72 грн., що також спростовує посилання на існування порушень відповідача положень Договору №01/12 у зв'язку із збільшенням обсягу інвестицій.

По-третє, згідно із частинами 1-3 ст. 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання. При зустрічному виконанні зобов'язання сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту. Сторона, яка наперед знає, що вона не зможе виконати свого обов'язку, повинна своєчасно повідомити про це другу сторону. У разі невиконання однією із сторін у зобов'язанні свого обов'язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов'язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов'язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.

Частиною 4 ст. 612 Цивільного кодексу України встановлено, що прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.

Відповідно до п. 6.1 Договору №01/12 в редакції додаткової угоди №10 від 10.09.2009 р. сторони домовились, що будівництво об'єкту інвестування (Блок А та Блок Б) та машиномісць буде здійснюватися почергово: 1 етап - Блок А, орієнтовною площею 80 424,70 кв.м. Термін завершення будівництва та введення в експлуатацію не пізніше 01.09.2009 р.; 2 етап - Блок Б, орієнтовною площею 78 049,90 кв.м. та машиномісця на підставі затвердженої в установленому порядку проектно-кошторисної документації. Запланований термін завершення будівництва та введення в експлуатацію Блоку Б - не пізніше 01.09.2011 р. Сторони погоджують можливість за взаємною згодою змінити заплановану дату завершення будівництва, але не пізніше 31.12.2012 р.

Отже, сторонами в умовах Договору №01/12 було погоджено строк виконання робіт з будівництва Блоку Б, тобто, обов'язок відповідача закінчити такі роботи, до 01.09.2011 р., що кореспондується з обов'язком позивача здійснити оплату таких робіт, відповідно до визначеного графіку.

Судом встановлено, що додатковою угодою №11 до Договору №01/12 у зв'язку із її укладенням було породжено права і обов'язки сторін визначені нею, а саме: щодо збільшення обсягу інвестиції за Договором №01/12 до 1 233 000 000,00 грн. та визначення графіку їх внесення (змінено п. 3.1 Договору №01/12), відповідно до якого у строк до квітня 2011 року (включно) інвестор був зобов'язаний внести інвестиції у загальному розмірі 1 201 942 187,00 грн.

В той же час, із матеріалів справи вбачається та не заперечується сторонами, що загальна сума сплачених позивачем за Договором №01/12 інвестиційних коштів становить 756 418 234,72 грн. Така сума коштів існувала як на момент звернення з даним позовом до суду (12.04.2011 р.), так і не змінилася станом на сьогоднішній день.

Тобто, позивачем не було виконано у встановленні строки визначені Договором №01/12 в редакції додаткової угоди №11 зобов'язання щодо внесення встановленої суми інвестиції (у розмірі 1 201 942 187,00 грн. до квітня 2011 року (включно), що свідчить про виникнення на підставі положень ст. 538 Цивільного кодексу України у відповідача права на призупинення робіт на виконання Договору №01/12.

Даний позов, підстави звернення з якими обґрунтовувалися в тому числі порушенням відповідачем встановлених Договором №01/12 строків будівництва, було подано до суду 12.04.2011 р., тобто, за п'ять місяців до визначеного строку закінчення робіт та наявності у відповідача права на призупинення виконання таких робіт з огляду на прострочення позивача щодо виконання фінансових зобов'язань, що свідчить про відсутність на момент звернення з даним позовом до суду порушень відповідачем строків завершення будівництва Блоку Б та ненастання в розмінні ст. 612 Цивільного кодексу України його прострочення.

Більш того, із наявних в матеріалах справи копій ухвали господарського суду міста Києва від 26.03.2010 р. у справі №9/32 вбачається задоволення судом заяви ТОВ "Віта Верітас" про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом заборони Тресту: укладати договори про виконання будівельних та будь-яких інших підрядних робіт на Блоці Б; проводити будівельні або будь-які інші роботи на "об'єкті будівництва" - Блок Б; вимагати від підприємств, установ, організацій вчинення дій з проведення будівельних або будь-яких інших робіт на Блоці Б; звертатись та подавати документи до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві для отримання нового дозволу на виконання будівельних робіт із будівництва в т.ч. Блоку Б; звертатись та подавати документи до Головного управління контролю за благоустроєм та зовнішнім дизайном міста Києва Київської міської державної адміністрації для отримання (оформлення) ордеру на тимчасове порушення благоустрою та його відновлення у зв'язку з встановленням тимчасової огорожі на період будівництва в т.ч. Блоку Б; вимагати від Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві вчинення дій з видачі дозволу на виконання будівельних робіт із будівництва Блоку Б; вчиняти дії, які стосуються доступу та знаходження представників Тресту або інших осіб, що будуть діяти за дорученням Тресту, на будівельному майданчику Блоку Б.

Тобто, у період з 26.03.2010 р. відповідачем вчинялися дії, спрямовані на встановлення перешкод у виконанні Трестом взятих на себе за Договором №01/12 зобов'язань щодо будівництва об'єкту інвестиції як взагалі, так і у встановлені строки.

Наведені обставини з огляду на існування прострочення виконання позивачем взятих на себе за Договором №01/12 в редакції додаткової угоди №11 від 25.01.2010 р. фінансових зобов'язань та положень ст.ст. 538, 612 Цивільного кодексу України спростовують доводи останнього про існування на момент звернення з даним позовом до суду порушень з боку відповідача строків виконання робіт за Договором №01/12.

По-четверте, посилання позивача на порушення відповідачем положень Договору №01/12 у зв'язку із його односторонньою відмовою від виконання зобов'язань за ним згідно листа від 28.01.2010 р. про розірвання такого договору судом відхиляються з огляду на відсутність погодження сторонами в умовах Договору №01/12 можливості його розірвання в односторонньому порядку, тобто, такий лист не міг породжувати будь-яких прав чи обов'язків для сторін Договору №01/12, що в силу положень ст. 651 Цивільного кодексу України та ст. 188 Господарського кодексу України свідчить про відсутність підстав вважати Договір №01/12 припиненим згідно листа Тресту від 28.01.2010 р.

Більш того, вироком Оболонського районного суду міста Києва від 30.12.2011 р. у кримінальній справі №1-1179/11 було встановлено існування складу злочину в діях директора Тресту щодо підписання та направлення на адресу ТОВ "Віта Верітас" листа від 28.01.2010 р. про розірвання Договору №01/12.

По-п'яте, суд відзначає, що сама по собі зміна генерального підрядника щодо будівництва спірного об'єкту інвестування без погодження з позивачем (укладення договору генпідряду №2 від 19.03.2010 р.) з огляду на: відсутність будь-яких обґрунтувань в позові такої обставини, як підстави для розірвання Договору №01/12; встановлення судом існування прострочення виконання позивачем взятих на себе за Договором №01/12 в редакції додаткової угоди №11 від 25.01.2010 р. фінансових зобов'язань (тобто, порушення умов даного договору з боку позивача, що за змістом ст.ст. 538, 851 Цивільного кодексу України надало відповідачу відповідні права); відхилення судом інших заявлених позивачем підстав для розірвання Договору №01/12, які саме в сукупності з даною підставою були визначені позивачем як обставина для розірвання спірного правочину, а не кожна окремо; сумнівність виходячи з правової природи спірних правовідносин істотності такого порушення в розумінні ст. 651 Цивільного кодексу України, не може бути обґрунтованою підставою для розірвання спірного правочину.

По-шосте, ТОВ "Віта Верітас" не зважаючи на чинність Договору №01/12 (адже його було розірвано лише з набрання чинності постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.09.2011 р. у справі №17/192) уклало новий договір на виконання спірного будівництва з новим замовником будівництва - Інвестиційний договір №1/10, укладений 30.06.2010 р. між Оболонською районною у м. Києві радою та ТОВ "Віта Верітас", та прямі договори з підрядниками на виконання робіт з введення в експлуатацію, техобслуговуванням, ремонтами та облаштуваннями блоків А і Б (а.с. 117-151 т. 3), які в силу чинного на момент їх укладення Договору №01/12 належали до обов'язків Тресту, що не узгоджується із закріпленими в положеннях п. 6 ч. 1 ст. 3 та ч.ч. 2, 4 ст. 13 Цивільного кодексу України принципами реалізації особами своїх прав, а тому виключає твердження про добросовісність його дій та наявність законних підстав вимагати розірвання спірного договору.

З огляду на викладені обставини вбачається, що позивачем не доведено існування обставин з якими положення ст.ст. 651, 652 Цивільного кодексу України та ст. 188 Господарського кодексу України передбачають можливість розірвання договору в судовому порядку за ініціативою однієї із сторін, а тому в задоволенні позову в наведеній частині необхідно відмовити повністю.

Стосовно позовних вимог про стягнення з відповідача збитків у загальному розмірі 539 640 547,84 грн., що складаються з: суми переплати ТОВ "Віта Верітас" грошових коштів на користь Тресту в якості інвестиційних внесків за Договором №01/12 у розмірі 17 667 742,47 доларів США (еквівалентно 140 856 076,84 грн. за курсом НБУ на момент прийняття рішення); витрат, понесених на оплату суми пайової участі замість Тресту у розмірі 18 539 830,00 грн.; витрат, понесених на завершення будівництва Блоку Б у розмірі 349 188 641,00 грн.; витрат, понесених на оплату частки замовника - Оболонської районної у місті Києві ради в рамках будівництва об'єктів соціально-культурного призначення у розмірі 31 056 000,00 грн., суд відзначає наступне.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Статтею 22 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Згідно зі ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до ч. 1 ст. 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення:

1) протиправної поведінки;

2) розміру збитків;

3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками;

4) вини.

Отже, для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки. Тобто, протиправна дія є причиною, а шкода -наслідком протиправної дії. Відсутність будь-якої з зазначених ознак виключає настання цивільно-правової відповідальності відповідача у вигляді покладення на нього обов'язку з відшкодування збитків.

В даному випадку визначені позивачем підстави для покладення на відповідача обов'язку по відшкодуванню збитків (в т.ч. в обґрунтування його вини та протиправної поведінки) (а.с. 7-14 т. 1; а.с. 106-109 т. 3) фактично зводяться до єдиної обставини - порушення відповідачем взятих на себе зобов'язань за Договором №01/12 у зв'язку із реєстрацією за Трестом права власності на спірний об'єкт інвестування - Блок Б, що зумовило понесення позивачем додаткових витрат на отримання очікуваного при укладенні Договору №01/12.

За змістом ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Частинами 1, 2 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

З обставин, встановлених судом в частині розгляду вимоги про розірвання Договору №01/12 вбачається, що події, які зумовили настання визначених позивачем підстав для покладення на відповідача обов'язку по відшкодуванню спірних збитків (в т.ч. реєстрація за Трестом права власності на спірний об'єкт інвестування - Блок Б; приховування факту укладення додаткової угоди №11 до Договору №01/12; необхідність укладення нового договору інвестування для завершення спірного будівництва та понесення витрат з метою його виконання), зумовлені злочинним діяннями групи осіб (в т.ч. ОСОБА_6 - попереднього директора Тресту, вчиненні ним після його звільнення), вина яких у вчиненні таких злочинів була встановлена в судовому порядку.

Отже, в силу положень ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України обов'язок по відшкодуванню завданих внаслідок таких дій збитків покладається саме на встановлених вироком Оболонського районного суду міста Києва від 30.12.2011 р. у кримінальній справі №1-1179/11 осіб, що свідчить про відсутність в діях відповідача таких складових цивільного правопорушення як вина та протиправна поведінка.

При цьому, суд відзначає, що підстави для застосування в даному положень ст. 1172 Цивільного кодексу України, які передбачають, що юридична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків, з огляду на встановлення наведеним вироком складу злочину в діях директора ОСОБА_8 відсутні з огляду на наступне.

Так, із змісту вироку Оболонського районного суду міста Києва від 30.12.2011 р. у кримінальній справі №1-1179/11 вбачається, що встановлені слідством дії ОСОБА_8 по факту реєстрації за Трестом права власності на спірне майно фактично зводяться до підписання ним листа, адресованого Комунальному підприємству "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна" про реєстрацію за Трестом права власності на об'єкт інвестування - Блок Б на підставі ухвали Октябрського районного суду м. Полтави від 18.03.2009 р. та виконавчого листа Октябрського районного суду м. Полтави від 18.03.2009 р., яким зобов'язано Комунальне підприємство "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна" зареєструвати за Трестом право власності на спірне майно.

Тобто, такі дії ОСОБА_8 були вчинені саме на підставі наведеного судового рішення та виконавчого листа.

Відтак, вчинені ОСОБА_8 дії по підписанню наведеного листа до Комунального підприємства "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна", що були здійснені на підставі ухвали Октябрського районного суду м. Полтави від 18.03.2009 р., яка в силу положень ст. 124 Конституції України має вищу юридичну силу ніж Договір №01/12, не свідчать про існування обставин, з якими положення ст.ст. 1166, 1172 Цивільного кодексу України передбачають можливість покладення на відповідача відповідальності за завдану позивачу внаслідок реєстрації за Трестом права власності на спірне майно шкоду.

Крім того, обставини, на які посилається позивач як на підтвердження існування у діях відповідача складових цивільного правопорушення, спростовуються наступним: в частині переплати за Договором №01/12 у розмірі 140 856 076,84 грн. - виникненням між сторонами прав і обов'язків за додатковою угодою №11, якою збільшено обсяг інвестування; в частині понесення додаткових витрат за новим договором інвестування та прямими договорами підряду у розмірі 349 188 641,00 грн. та у розмірі 31 056 000,00 грн. - укладенням таких договорів з порушенням встановлених положеннями п. 6 ч. 1 ст. 3 та ч.ч. 2, 4 ст. 13 Цивільного кодексу України принципів (в період чинності Договору №01/12, за яким організація таких робіт належала до обов'язків Тресту) та за наявності прострочення позивачем виконання своїх фінансових зобов'язань за Договором №01/12; в частині понесення витрат на сплату пайового внеску у розмірі 18 539 830,00 грн. - положеннями ст.ст. 538, 851 Цивільного кодексу України в контексті існування прострочення виконання позивачем взятих на себе за Договором №01/12 в редакції додаткової угоди №11 від 25.01.2010 р. фінансових зобов'язань.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно із ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на викладене, враховуючи положення ст. 614, ч. 2 ст. 1166 Цивільного кодексу України та відсутність в діях відповідача повного складу цивільного правопорушення правові підстави для покладення на нього обов'язку по відшкодуванню позивачу завданої внаслідок протиправних дій третіх осіб шкоди відсутні.

За таких обставин, в задоволенні позовних вимог ТОВ "Віта Верітас" про припинення правовідношення між ним Трестом по Договору №01/12 шляхом його розірвання та стягнення з Тресту збитків у розмірі 539 640 547,84 грн. необхідно відмовити.

Відповідно до ч. 5 ст. 114 Господарського процесуального кодексу України за результатами перегляду судового рішення приймаються: 1) рішення - у разі зміни або скасування рішення; 2) постанова - у разі зміни або скасування постанови; 3) ухвала - у разі зміни чи скасування ухвали або залишення рішення, ухвали, постанови без змін.

Судові витрати підлягають розподілу за приписами ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82-85, 112-114 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва -

ВИРІШИВ:

1. Заяву Приватного акціонерного товариства "Трест Київміськбуд-1" про перегляд рішення господарського суду міста Києва від 20.07.2011 р. у справі №17/192 за нововиявленими обставинами задовольнити частково.

2. Скасувати рішення господарського суду м. Києва від 20.07.2011 р. у справі №17/192 в частині задоволених позовних вимог та прийняти в цій частині нове рішення.

3. В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Віта Верітас" в частині позовних вимог про:

- припинення правовідношення між Товариством з обмеженою відповідальністю "Віта Верітас" та Приватним акціонерним товариством "Трест Київміськбуд-1" по договору про інвестування будівництва №01/12 від 26.12.2006 р. шляхом розірвання договору про інвестування будівництва №01/12 від 26.12.2006 р.;

- стягнення з Приватного акціонерного товариства "Трест Київміськбуд-1" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Віта Верітас" 539 640 547 (п'ятсот тридцять дев'ять мільйонів шістсот сорок тисяч п'ятсот сорок сім) грн. 84 коп. збитків,

відмовити.

4. В іншій частині рішення господарського суду міста Києва від 20.07.2011 р. у справі №17/192 залишити без змін.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Віта Верітас" (04205, м. Київ, просп. Оболонський, 1-Б; ідентифікаційний код 33346854) на користь Приватного акціонерного товариства "Трест Київміськбуд-1" (04205, м. Київ, вул. Маршала Тимошенка, 29-Б; ідентифікаційний код 31176312) судовий збір за подачу заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами у розмірі 34 410 (тридцять чотири тисячі чотириста десять) грн. 00 коп. та за подачу касаційної скарги на постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.11.2013 р. у справі №17/192 у розмірі 36 540 (тридцять шість тисяч п'ятсот сорок) грн. 00 коп. Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання повного тексту рішення - 17.10.2014 р.

Головуючий, суддя А.М. Івченко

Судді: Р.В. Бойко

М.М. Якименко