Рішення № 41091271, 22.10.2014, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 34/88/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.10.2014 Справа № 908/3362/14

Господарський суд Запорізької області у складі судді Науменка А.О., при секретарі Яровенко Г.В.

Представники сторін не з’явились.

Розглянув в судовому засіданні матеріали справи № 908/3362/14

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Житомирський картонний комбінат” (10019, м. Житомир, майдан Станишівський, 7, скорочено ТОВ “Житомирський картонний комбінат”);

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Кримський картонно-тарний комбінат” (72311, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Баумана, буд. 48, скорочено ТОВ “Кримський картонно-тарний комбінат”);

про стягнення суми.

Сутність спору:

ТОВ “Житомирський картонний комбінат” заявлено позовні вимоги до ТОВ “Кримський картонно-тарний комбінат” про стягнення заборгованості в розмірі 188550,68 грн.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 16.09.2014 р. порушено провадження у справі № 908/3362/14, присвоєно справі номер провадження 34/88/14, розгляд якої призначено на 26.09.2014 р., розгляд справи відкладався на 13.10.14 р. та на 22.10.14 р.

Позовні вимоги мотивовані тим, що протягом березня 2014 року ТОВ «Житомирський картонний комбінат» було поставлено ТОВ «Кримський картонно-тарний комбінат» продукцію, згідно наступних документів: видаткова накладна № 0-0000819 від 02.03.2014 року на суму 93 661,61 грн., довіреність № 71 від 28.02.2014 року, товарно-транспортна накладна № 819 від 02.03.2014 року, видаткова накладна № 0-0000953 від 11.03.2014 року на суму 91 773,19 грн., товарно-транспортна накладна № 953 від 11.03.2014 року, видаткова накладна № 0-0000965 від 12.03.2014 року на суму 96 137,21 грн., всього на загальну суму 281 572,01 грн. Натомість, відповідачем не проведено повної оплати вищезазначеної продукції чим допущено заборгованість в сумі 188 550,68 грн. станом на дату подання позовної заяви. Оскільки договір № 51/Р від 01.01.2014 (на який є посилання у видаткових накладних) був підписаний лише позивачем і не повернувся підписаним з боку відповідача, позивачем на юридичну адресу відповідача та на фактичну адресу було направлено лист-вимогу № 516 від 26.08.2014 року з вимогою про термінове погашення заборгованості за отриману продукцію. Станом на дату подання позову будь-якої відповіді від покупця не отримано і заборгованості не погашено. Обґрунтовуючи позовні вимоги, ТОВ “Житомирський картонний комбінат” посилається на ст.ст. 526, 530 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 54, 57 Господарського процесуального кодексу України.

Представник позивача у судовому засіданні 26.09.14 р. підтримав заявлений позов, просив його задовольнити.

26.09.2014 р. до канцелярії господарського суду Запорізької області від ТОВ “Житомирський картонний комбінат” надійшла заява про виконання ухвали, в якій позивач по справі зазначає, що договір № 51/Р від 01.01.2014 р. надавався відповідачу на підпис в двох екземплярах при відвантаженні продукції в січні 2014 р., проте не був повернутий ТОВ “Житомирський картонний комбінат”. Щодо надання доказів часткової оплати товару відповідачем, позивач повідомляє, що з 25.04.2012 р. ТОВ “Житомирський картонний комбінат” проводилось відвантаження готової продукції на адресу відповідача, останній в свою чергу здійснював оплату продукції після її отримання, також відповідачем здійснювалась поставка ТОВ “Житомирський картонний комбінат” сировини - макулатури, вартість якої в подальшому після проведення заліку взаємної заборгованості зараховувалась в рахунок оплати за отриману продукцію. Закінченням здійснення господарських відносин між сторонами стало підписання договору про переведення боргу № 986 від 05.06.2014 р., згідно пункту 1 якого заборгованість відповідача перед позивачем складала 280379,36 грн., з якої сума боргу 91828,69 грн. переведена на нового боржника - ПАТ “Житомирський маслозавод” (п. 2). Зазначена сума коштів зарахована ТОВ “Житомирський картонний комбінат” в рахунок оплати за отриману продукцію, після чого сума заборгованості відповідача склала 188550,68 грн., а тому неоплаченою залишилась продукція, яка отримана згідно останніх видаткових накладних по яким здійснювалось відвантаження продукції покупцю, а саме: видаткова накладна № 0-0000819 від 02.03.2014 р. на суму 93661,61 грн., неоплачена повністю; видаткова накладна № 0-0000953 від 11.03.2014 р. на суму 91773,19 грн., неоплачена повністю; видаткова накладна № 0-0000965 від 12.03.2014 р. на суму 96137,21 грн., неоплачена частково на суму 640,28 грн. Також, позивач зазначає, що товарно-транспортну накладну, яка виписана на підставі видаткової накладної № 0-0000965 надати не має можливості у зв'язку з неповерненням її відповідачем на адресу позивача.

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю “Кримський картонно-тарний комбінат”, відповідача по справі, в судове засідання не з’явився, про дату та час розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив. Ухвалу суду було направлено за місцезнаходженням відповідача, яке вказано у Витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців: 72311, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Баумана, буд. 48.

Розгляд справи здійснювався без застосування засобів фіксації судового процесу.

У відповідності до ст. 85 ГПК України в судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

За видатковими накладними: № 0-0000819 від 02.03.2014 року на суму 93 661,61 грн., № 0-0000953 від 11.03.2014 року на суму 91 773,19 грн., № 0-0000965 від 12.03.2014 року на суму 96 137,21 грн., ТОВ “Житомирський картонний комбінат” передано ТОВ “Кримський картонно-тарний комбінат” товар на загальну суму 281 572,01 грн.

ТОВ “Житомирський картонний комбінат” звертався до ТОВ “Кримський картонно-тарний комбінат” з листом-вимогою № 516 від 26.08.2014 року про термінове погашення заборгованості за отриману продукцію в сумі 188550,68 грн.

Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши представлені докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Правовідносини сторін є господарськими.

У відповідності до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно із ст. 655 ЦК України, за договором купівлі – продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 181 Господарського кодексу України передбачено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень.

Частиною 1 статті 207 ЦК України, визначено, що правочин вважається вчиненим у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

У відповідності до ст. 180 ГК України, господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Договір № 51/Р від 01.01.2014 (на який є посилання у видаткових накладних) був підписаний лише позивачем, підпис і печатка відповідача відсутні, відповідно вказаний договір не укладався.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про факт укладення між сторонами трьох правочинів купівлі-продажу товару на загальну суму 281572,01 грн. Змісти вказаних правочинів (предмет, ціна) зафіксовані вищезазначеними видатковими накладними: № 0-0000819 від 02.03.2014 року на суму 93 661,61 грн., № 0-0000953 від 11.03.2014 року на суму 91 773,19 грн., № 0-0000965 від 12.03.2014 р. на суму 96 137,21 грн.

Статтею 691 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Згідно з нормою ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Таким чином, відповідно до частини першої статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Отже, якщо інше не встановлено укладеним сторонами договором або актом цивільного законодавства, перебіг строку виконання грошового зобов'язання, яке виникло на підставі договору купівлі-продажу, починається з моменту прийняття товару або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, і положення частини другої статті 530 названого Кодексу, в якій ідеться про строк (термін) виконання боржником обов'язку, що не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, до відповідних правовідносин не застосовується (аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України від 28.02.2012 р. № 5002-8/481-2011).

При цьому підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 ЦК України (такого ж висновку дійшов Вищий господарський суд України при винесенні постанови від 21.04.2011 р. № 9/252-10).

Вказана правова позиція закріплена і в постанові пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.13 р. “Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов’язань”, п. 1.7 якої передбачено: “Якщо у договорі або законі не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов'язання, судам необхідно виходити з приписів частини другої статті 530 ЦК України. Цією нормою передбачено, між іншим, і можливість виникнення обов'язку негайного виконання; такий обов'язок випливає, наприклад, з припису частини першої статті 692 ЦК України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; відтак якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред'явив йому кредитор пов'язану з цим вимогу. При цьому передбачена законом відповідальність за невиконання грошового зобов'язання підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару, якщо інше не вбачається з укладеного сторонами договору. Відповідні висновки випливають зі змісту частини другої статті 530 ЦК України”.

Таким чином, враховуючи, що видатковими накладними: № 0-0000819 від 02.03.2014 року, № 0-0000953 від 11.03.2014 року, № 0-0000965 від 12.03.2014 р., строк оплати отриманого товару не передбачений, у відповідача виник обов’язок сплати отриманого товару в день його отримання, тобто в день підписання кожної окремої видаткової накладної - 02.03.2014 р., 11.03.14 р., 12.03.14 р. відповідно.

Доказів оплати вказаних накладних відповідачем суду не надано.

За положеннями ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 193 ГК України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

На підставі викладеного, та враховуючи, що відповідачем докази повної оплати отриманого товару не надані, вимога позивача про стягнення 188550,68 грн. основного боргу підлягає задоволенню.

Стосовно тих обставин, що позивачем з суми боргу 281 572,01 грн. заявлено 188550,68 грн. суд приймає до уваги пояснення позивача, згідно яких з 25.04.2012 р. ТОВ “Житомирський картонний комбінат” проводилось відвантаження готової продукції на адресу відповідача, останній в свою чергу здійснював оплату продукції після її отримання, також відповідачем здійснювалась поставка ТОВ “Житомирський картонний комбінат” сировини - макулатури, вартість якої в подальшому після проведення заліку взаємної заборгованості зараховувалась в рахунок оплати за отриману продукцію. Закінченням здійснення господарських відносин між сторонами стало підписання договору про переведення боргу № 986 від 05.06.2014 р., згідно пункту 1 якого заборгованість відповідача перед позивачем складала 280379,36 грн., з якої сума боргу 91828,69 грн. переведена на нового боржника - ПАТ “Житомирський маслозавод” (п. 2). Зазначена сума коштів зарахована ТОВ “Житомирський картонний комбінат” в рахунок оплати за отриману продукцію, після чого сума заборгованості відповідача склала 188550,68 грн.

Відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

З урахуванням викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Кримський картонно-тарний комбінат” (72311, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Баумана, буд. 48, ідентифікаційний код юридичної особи: 16513457) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Житомирський картонний комбінат” (10019, м. Житомир, майдан Станишівський, 7, ідентифікаційний код юридичної особи: 33644098) 188550 (сто вісімдесят вісім тисяч п’ятсот п’ятдесят) грн. 68 коп. основного боргу, 3771 (три тисячі сімсот сімдесят одна) грн. 02 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 23.10.2014 р.

Суддя А.О. Науменко