Рішення № 41091270, 07.10.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/25902/13 07.10.14За позовом Публічного акціонерного товариства "Київенерго";

до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "ТВК - 2000";

про стягнення 228 088,11 грн.

О. В. Мандриченко

Представники:

Від позивача: Левченко В.І., представник, довіреність № 91/2014/09/05-4 від

05.09.2014 р.;

Від відповідача: не з`явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач у поданій до господарського суду позовній заяві просить стягнути з відповідача 210 574,28 грн. боргу за спожиту теплову енергію, 4 430,51 грн. інфляційної складової боргу, 10 626,08 грн. трьох відсотків річних, 2 457,24 грн. пені, а також 4 561,76 грн. витрат по сплаті судового збору з мотивів, вказаних у позовній заяві.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.01.2014 року порушено провадження у справі № 910/25902/13, розгляд справи призначено на 30.01.2014 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.01.2014 року відкладено розгляд справи на 25.02.2014 року.

У судовому засіданні 25.02.2014 року представник відповідача подав заперечення до позову, за змістом якого останній заперечує в задоволенні позовних вимог посилаючись на додаток № 10 від 01.03.2001 року "Порядок розрахунків по відшкодуванню житловим організаціями витрат, пов'язаних з нарахуванням, збором обліком та розщепленням платежів населенню за теплову енергію та обслуговуванням внутрішньо будинкових і зовнішніх теплових мереж, бойлерних , які знаходяться на їх балансі", відповідно до якого, позивач зобов'язувався складати акти відшкодування, оформлювати та надавати "абоненту", а саме відповідачу, заяву про припинення взаємних однорідних вимог і проведення взаєморозрахунків по зменшенню заборгованості за спожиту теплову енергію. Також відповідач не згоден з нарахуванням інфляційних втрат та 3% річних.

У судовому засіданні 25.02.2014 року було оголошено перерву до 04.03.2014 року.

У судовому засіданні 04.03.2014 року було оголошено перерву до 18.03.2014 року.

У судовому засіданні 18.03.2014 року було оголошено перерву до 25.03.2014 року.

У судовому засіданні 25.03.2014 року від позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог, в якій позивач просить стягнути з відповідача 119 751,32 грн. основного боргу, три відсотки річних на суму 10 626,08 грн., інфляційну складову боргу сумою 4 430,51 грн., пеню у сумі 2 457.24 грн. та витрати по сплаті судового збору у сумі 4 561,76 грн.

Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Відповідно до п.п. 3.10., 3.11. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" передбачені частиною ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. У разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, з обов'язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення. Статтею 22 Господарського процесуального кодексу України не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як: подання іншого (ще одного) позову, чи збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи об'єднання позовних вимог, чи зміну предмета або підстав позову.

В той же час, приймаючи до уваги, що вищевказана заява не суперечить вимогам ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за необхідне прийняти її до розгляду та задовольнити, у зв'язку з чим спір у даній справі вирішується виходячи з нової ціни позову.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.03.2014 року зупинено провадження у справі №910/25902/13 у зв'язку з призначенням судово-економічної експертизи, проведення якої доручено Товариству з обмеженою відповідальністю "Центр правової допомоги "Правозахист". Витрати по проведеню експертизи покладено на позивача.

До Господарського суду міста Києва надійшов лист Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр правової допомоги "Правозахист" №40 від 12.08.2014 року, в якому зазначається про повернення матеріалів справи № 910/25902/13 у зв'язку з несплатою вартості експертизи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.08.2014 року поновлено провадження у справі №910/25902/13, слухання справи призначено на 16.09.2014 року.

У судовому засіданні 16.09.2014 року було оголошено перерву у справі до 07.10.2014 року.

У судовому засіданні 07.10.2014 р. представник позивача зазначив, що основна заборгованість відповідача на день розгляду справи становить 55 765,15 грн. та надав суду докази направлення відповідачу акта звіряння розрахунків за спожиту теплову енергію за договором № 1540554 від 01.03.2001 р. та довідку про надходження коштів за спожиту теплову енергію.

Через канцелярію суду 07.10.2014 року від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи № 910/25902/13 на інший день та час у зв'язку з зайнятістю представника відповідача в іншому судовому провадженні. Клопотання про відкладення розгляду справи судом відхилено як необґрунтоване.

Господарський суд враховує, що за змістом ст. 22 Господарського процесуального кодексу України прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

За приписами ст. 69 Господарського процесуального кодексу України спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви. У виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів.

Таким чином, враховуючи вищенаведене, керуючись принципами розумності строків судового провадження, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до вимог ст.75 Господарського процесуального кодексу України, а неявка представника відповідача не перешкоджає вирішенню справи по суті.

Розглянувши документи і матеріали, додані до позовної заяви, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, господарський суд-

ВСТАНОВИВ:

Між Акціонерною енергопостачальною компанією "Київенерго", яка у квітні 2011 року у відповідності до вимог та положень Закону України "Про акціонерні товариства" № 514-VI від 17 вересня 2008 року перейменована у Публічне акціонерне товариство "Київенерго" та Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку "ТВК-2000" 01.03.2001 року було укладено договір на постачання теплової енергії у гарячій воді № 1540554.

Згідно з пп. 2.2.1. та 2.3.1. договору позивач постачає теплову енергію у вигляді гарячої води для потреб: опалення - в період опалювального сезону, гарячого водопостачання - протягом року, в кількості та в обсягах, згідно з додатком 1 до договору, а відповідач зобов'язаний своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії.

Умови зазначеного договору свідчать про те, що за своєю правовою природою він є договором енергопостачання.

У відповідності до частини 1 статті 275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі-енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Нарахування відповідачу за теплову енергію здійснюється, відповідно до п. 5.1. договору, по приладах обліку за тарифами, встановленими і затвердженими постановами Національної комісії регулювання ринку комунальних послуг України.

На підставі п. 2 додатку 4 до договору відповідач зобов'язаний щомісячно з 12 по 15 число самостійно отримувати у районному відділі теплозбуту табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період та акт звірки на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки повертає у РВТ), та платіжну вимогу доручення, куди включені вартість теплової енергії на поточний місяць, з урахуванням остаточного сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду.

Відповідно до п. 3 додатку № 4 до договору, сплату за вказаними документами відповідач забезпечує не пізніше 25 числа поточного місяця.

Позивач в обґрунтування позовних вимог надав суду належним чином завірені копії облікових карток відповідача за період з грудня 2010 р. по листопад 2013 р. та відомостей обліку споживання теплової енергії за спірний період. Загальна вартість спожитої відповідачем теплової енергії за період з 01.12.10 р. по 01.12.13 р. становила 1 686 326,45 грн.

Позивач пояснив суду, що ним були належним чином виконані зобов'язання за договором № 154-0554-3 від 01.03.2001 р. та додатками до нього, тоді як відповідач свої зобов'язання щодо оплати за спожиту теплову енергію виконав частково на суму 1 630 561,30 грн., у зв'язку з чим станом на 01.12.13 р. у нього виникла заборгованість у розмірі 55 765,15 грн., що позивач підтверджує довідкою ПАТ "Київенерго" про надходження коштів за спожиту теплову енергію за договором № 1540554 від 01.03.2001 р.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню повністю з наступних підстав.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною першою статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Згідно з частиною 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З наданих суду доказів вбачається, що позивач взяті на себе зобов'язання виконав належним чином, зауважень щодо відпуску теплової енергії від відповідача не надходило, тоді як відповідач у визначений договором № 154-0554-3 від 01.03.2001 р. та додатками до нього строк оплату за спожиту теплову енергію здійснив не повністю.

Відповідач жодних обґрунтованих заперечень та належних доказів на спростування обставин, викладених позивачем у позовній заяві, суду не надав.

За таких обставин, враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача щодо стягнення 55 765,15 грн. основного боргу, а відповідач не довів суду належними і допустимими доказами належного виконання ним своїх зобов'язань, вимоги Публічного акціонерного товариства "Київенерго" щодо стягнення з Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "ТВК - 2000" суми основного боргу за договором № 1540554 від 01.03.2001 р. на постачання теплової енергії у гарячій воді у розмірі 55 765,15 грн. за період з 01.12.10 р. по 01.12.13 р., визнається судом таким, що підлягає задоволенню.

Публічне акціонерне товариство "Київенерго" просить суд також стягнути з відповідача 4 430,51 грн. інфляційної складової боргу, 10 626,08 грн. трьох відсотків річних та 2 457,24 грн. пені за неналежне виконанням відповідачем грошового зобов'язання за договором.

Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції є правом кредитора, яке він може реалізувати, а може від нього відмовитися. Якщо кредитор приймає рішення вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, він має враховувати індекс інфляції за кожний місяць (рік) прострочення незалежно від того, чи був в якійсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція), а отже, сума боргу в цьому періоді зменшується.

Таким чином, оскільки матеріалами справи підтверджується прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання за договором № 154-0554-3 від 01.03.2001 р., то з нього, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, за розрахунком позивача, перевіреним судом, підлягають стягненню 4 430,51 грн. інфляційної складової боргу та 10 626,08 грн. трьох відсотків річних.

Що ж до стягнення пені у сумі 2 457,24 грн., то Господарський суд міста Києва вважає, що ця заявлена позивачем вимога підлягає задоволенню за розрахунком останнього.

У частині першій статті 546 ЦК України зазначено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частини перша і третя статті 549 ЦК України).

Пунктом 3.5. додатка 4 до договору встановлено, що на суму боргу на початок кожного розрахункового періоду (місяця) позивачем нараховується пеня у розмірі 0,5% за кожний день до моменту його погашення, але не більше суми обумовленної чинним законодавством України.

Згідно з частиною другою статті 343 Господарського кодексу України і статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

За приписом частини шостої статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Перевіривши здійснений ПАТ "Київенерго" розрахунок пені, господарський суд міста Києва дійшов висновку, що він є вірним, а тому стягненню з відповідача підлягає 2 457,24 грн. пені.

Підсумовуючи вищенаведене, виходячи із заявлених позивачем вимог та наявних у справі доказів, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.

Пунктом 1 статті 7 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі, зокрема, зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем згідно платіжних доручень № 36720 від 23.02.2013 р. та № 36748 від 23.12.2013 р. було сплачено судовий збір у розмірі 4 825, 20 грн. Враховуючи те, що на підставі заяви позивача про уточнення позовних вимог, останній зменшив розмір позовних вимог до 137 265,15 грн., судовий збір розраховується з нової ціни позову та становить 2 745, 30 грн. Надмірно сплачена сума судового збору у розмірі 2 079,90 грн. на підставі п. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» підлягає поверненню позивачу з Державного бюджету України.

У розподілі судових витрат господарським судом враховується, що за приписами статті 49 ГПК України судові витрати зі справи слід покласти на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог; якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

Керуючись статтями 43, 49, 82 - 85 ГПК України, господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "ТВК - 2000" (03037, м. Київ, вул. Вузівська, 5, код ЄДРПОУ 25836024) на користь Публічного акціонерного товариства "Київенерго" (01001, м. Київ, площа Івана Франка, 5, код ЄДРПОУ 00131305) 55 765 (п'ятдесят п'ять тисяч сімсот шістдесят п'ять) грн. 15 коп. основного боргу, 4 430 (чотири тисячі чотириста тридцять) грн. 51 коп. інфляційної складової боргу, 10 626 (десять тисяч шістсот двадцять шість) грн. 08 коп. трьох відсотків річних, 2 457 (дві тисячі чотириста п'ятдесят сім) грн. 24 коп. пені та 2 745 (дві тисячі сімсот сорок п'ять) грн. 30 коп. витрат по сплаті судового збору. Видати наказ.

3. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

4. Повернути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства "Київенерго" (01001, м. Київ, площа Івана Франка, 5, код ЄДРПОУ 00131305) 2 079 (дві тисячі сімдесят дев'ять) грн. 90 коп. надмірно сплаченого судового збору. Видати наказ.

5. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

6. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

СуддяО.В. Мандриченко Дата складання рішення 23.10.2014 р.