Рішення № 41091247, 15.10.2014, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 34/80/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.10.2014 Справа № 908/3116/14

Господарський суд Запорізької області у складі судді Науменка А.О., при секретарі Малайдах К.С.

За участю представників: від позивача – не з’явився; від відповідача – з’явився.

Розглянув в судовому засіданні матеріали справи № 908/3116/14,

за позовом: Концерну «Міські теплові мережі» в особі Філії Концерну «МТМ» Комунарського району (юрид.адреса: 69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, 137; факт.адреса: 69065, м. Запоріжжя, вул. Парамонова, 15-В, скорочено Концерн «МТМ»)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Стандарт 21» (69013, м. Запоріжжя, вул. Базова, 10, скорочено ТОВ «Стандарт 21»);

про стягнення суми.

ВСТАНОВИВ:

Концерном «Міські теплові мережі» в особі Філії Концерну «МТМ» Комунарського району заявлено позовні вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю «Стандарт 21» про стягнення за договором купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 501626 від 01.02.2009 р. основного боргу в розмірі 6400 грн., пені в розмірі 546,88 грн., 3% річних в розмірі 84,81 грн. та інфляційних втрат в розмірі 499,07 грн.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 29.08.2014 р. порушено провадження у справі № 908/3116/14, присвоєно справі номер провадження 34/80/14, розгляд якої призначено на 17.09.2014 р.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 17.09.2014 р., на підставі ст. 77 ГПК України, розгляд справи відкладався на 26.09.2014 р. В судовому засіданні 26.09.2014 р. оголошена перерва до 15.10.2014 р.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач в повному обсязі не виконав прийняті на себе зобов’язання за договором купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 501626 від 01.02.2009 р. в частині оплати отриманої теплової енергії в сумі 6400 грн. у період: з січня 2014 р. по квітень 2014 р. Крім того, за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань за спірним договором позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача пені в розмірі 546,88 грн., 3% річних в розмірі 84,81 грн. та інфляційних втрат в розмірі 499,07 грн. Обґрунтовуючи позовні вимоги, Концерн «МТМ» посилається на ст.ст. 11, 15, 16, 96, 258, 509, 526, 530, 625, 629 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 2, 193, 232, 276 Господарського кодексу України, Законом України «Про теплопостачання» № 2633-ІV від 02.06.2005 р., «Правилами користування тепловою енергією», затвердженими Постановою КМУ № 1198 від 03.10.2007 р., Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань», умовами договору, ст.ст. 1, 2, 54 - 57, 66, 67, 82 Господарського процесуального кодексу України.

26.09.2014 р. до канцелярії господарського суду Запорізької області від Концерну «МТМ» надійшла заява про припинення провадження по справі, в якій позивач зазначає, що відповідач повністю погасив суму основного боргу за відпущену теплову енергію, сплативши 04.09.2014 р. - 1400 грн. та 24.09.2014 р. - 5000 грн. Таким чином, позивач просить припинити провадження по справі в частині стягнення основного боргу та стягнути з відповідача: пеню в розмірі 546,88 грн., 3% річних в розмірі 84,81 грн., інфляційні втрати в розмірі 499,07 грн. та судовий збір в розмірі 1827 грн.

Представник позивача в судове засідання не з’явився, натомість 15.10.2014 р. до канцелярії господарського суду Запорізької області від Концерну «МТМ» надійшла заява, в якій позивач по справі просить справу розглядати без участі його представника та наполягає на стягненні з відповідача штрафних санкцій у повному обсязі.

Представник ТОВ «Стандарт 21», відповідача по справі, в судове засідання не з’явився, про дату, час, та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. В судовому засіданні 26.09.2014 р. представник відповідача підтвердив сплату основного боргу в сумі 6400 грн.

У відповідності до ст. 85 ГПК України в судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

01.02.2009 року між Концерном «МТМ» в особі Філії Концерну «МТМ» Комунарського району (теплопостачальна організація) та ТОВ «Стандарт 21» (споживач) укладено договір № 501626 купівлі - продажу теплової енергії в гарячій воді (далі - договір № 501626).

Згідно п. 1.1. вказаного договору теплопостачальна організація бере на себе зобов'язання відпустити теплову енергію в гарячій воді споживачу, а споживач зобов’язується прийняти та оплатити її вартість за діючими тарифами (цінами) в терміни та порядку, встановленими умовами цього договору та додатками до договору, що є його невід’ємними частинами.

Під час виконання умов цього договору, а також вирішення всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов'язуються керуватися Законом України «Про теплопостачання», «Правилами будови і безпечної експлуатації трубопроводів пари та гарячої води», «Правилами технічної експлуатації тепловикористовуючих установок і теплових мереж», та іншими актами цивільного законодавства і нормативно-правовими актами та документами (п. 1.2 договору № 501626).

Відповідно до звертання-доручення від 01.02.2009 р. теплова енергія відпускалась на приміщення за адресою: вул. Базова, 10; вул. Стешенко, 17 (а.с. 19).

Розділом 10 договору № 501626 встановлено термін дії договору: з 01 лютого 2009 року до 31 січня 2010 року.

Договір припиняє свою дію у випадках: взаємної згоди сторін про його припинення; прийняття відповідного рішення господарським судом; ліквідації однієї із сторін (п. 10. 2. договору № 501626).

Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо жодна із сторін за місяць до закінчення терміну дії даного договору, відповідно до вимог чинного законодавства, не заявила про його розірвання (п. 10.4. договору № 501626).

Доказів припинення дії договору № 501626 сторонами не надано.

Позивач відпустив відповідачу теплову енергію в сумі 6713,10 грн. за період: з січня 2014 р. по квітень 2014 р. включно, що підтверджується актами приймання-передачі: за січень 2014 р. на суму 1969,62 грн.; за лютий 2014 р. на суму 2617,79 грн.; за березень 2014 р. на суму 1463,99 грн.; за квітень 2014 р. на суму 661,70 грн., яку відповідач оплатив частково.

З розрахунку основного боргу позивача вбачається, що відповідачем оплачено акт приймання-передачі за грудень 2013 р. на суму 2404,85 грн., який не включено позивачем у спірний період, що підтверджується банківськими виписками: 12.06.2014 р. на суму 717,95 грн., 21.07.2014 р. на суму 2000 грн. (а.с. 66-67), з яких 1686,90 грн. позивачем було зараховано в рахунок погашення заборгованості за грудень 2013 р., а залишок у сумі 313,10 грн. в рахунок часткового погашення заборгованості по акту приймання-передачі за січень 2014 р.

Таким чином, відповідачем було здійснено часткову оплату заборгованості за договором № 501626 за спірний період у розмірі 313,10 грн., тому у відповідача утворилась заборгованість в розмірі 6400 грн.

Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши представлені докази, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Правовідносини сторін є господарськими та такими, що виникли на підставі договору енергопостачання.

Відповідно до ст. ст. 1, 19 Закону України «Про теплопостачання», теплова енергія - товарна продукція, що виробляється на об'єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу. Вироблена теплова енергія постачається споживачу згідно з договором купівлі-продажу.

Згідно ч. 1 ст. 275 ГК України, за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і підігріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Відповідно до ч. ч. 6, 7 ст. 276 ГК України, розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що проводиться за фактично відпущену енергію.

Сторони в договорі № 501626 встановили наступний порядок розрахунків.

Підставою для розрахунків споживача з теплопостачальною організацією є рахунок та акт приймання-передачі, згідно п.6.3. договору № 501626.

Споживач зобов'язаний, на підставі п. 6.4. договору № 501626, до 20-го числа місяця, наступного за розрахунковим, перерахувати на розрахунковий рахунок теплопостачальної організації суму заборгованості за спожиту теплову енергію. Споживач має право робити передоплату.

Згідно п. 6.7. договору № 501626, споживач з 10 по 12 число місяця, наступного за розрахунковим, повинен отримати від теплопостачальної організації за адресою: вул. Парамонова, буд. 15а, документи за розрахунковий період: рахунок-фактуру, акт приймання-передачі теплової енергії, податкову накладну (платникам ПДВ).

Відповідач не з'явився до позивача для отримання зазначених документів в порядку, визначеному договором, тому позивач направив розрахункові документи за спірний період на адресу відповідача поштовою кореспонденцією, що підтверджується реєстрами рекомендованих листів на відправлення рахунків, актів виконаних робіт: з січня 2014 р. по квітень 2014 р. (а.с. 40-43).

Споживач, згідно п.п. 6.6.1. договору № 501626, отриманий акт приймання-передачі теплової енергії повинен підписати, оформити належним чином та повернути на адресу теплопостачальної організації на протязі п'яти днів з дати отримання. Датою отримання акту вважається: при отриманні нарочним – дата вручення представнику споживача; при направленні рекомендованим листом – дата, зазначена у відбитку поштового штемпеля на документі, що зроблений поштовим відділенням та підтверджує відправлення, з урахуванням поштового пробігу документа (по місту – 3 дні, по області - 5, по Україні - 7 днів).

Відповідно до п. 6.6.2. договору № 501626, у разі неотримання теплопостачальною організацією акту приймання-передачі, або обґрунтованих заперечень в його підписанні, у термін, встановлений п. 6.6.1. договору, акт підписується теплопостачальною організацією з позначенням про відмову у підписанні його споживачем, та оформлений таким чином акт вважається погодженим і є підставою для проведення остаточних розрахунків за зазначений в ньому розрахунковий період.

Відповідачем підписано акти приймання – передачі: за січень 2014 р., лютий 2014 р., березень 2014 р., квітень 2014 р.

Відповідно до п./п. 3.2.6. договору № 501626 споживач зобов’язується виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, які передбачені цим договором.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.629 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Відповідач свої зобов'язання за договором № 501626 своєчасно не виконав. Станом на дату подання позову основний борг у ТОВ «Стандарт 21» складав 6400 грн. Вказаний борг було повністю погашено після подання позовної заяви у розмірі 6400 грн., що підтверджується банківськими виписками: від 04.09.2014 р. на суму 1400 грн., від 24.09.2014 р. на суму 5000 грн. (а.с. 68-70).

Відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Згідно п. 4.4. Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Таким чином, провадження у справі № 908/3116/14 в частині стягнення основного боргу в розмірі 6400 грн. слід припинити на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 546,88 грн. пені за період: з 21.02.2014 р. по 27.08.2014 р.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Вимоги щодо стягнення пені позивач обґрунтовує п. 7.2.8. договору № 501626, який передбачає, що в разі несплати або несвоєчасної оплати споживачем за теплову енергію відповідно до терміну, встановленого у пункті 6.3 цього договору, з наступного дня після закінчення терміну сплати споживачу нараховується пеня у розмірі 0,5% від суми простроченого платежу (але не більше суми обумовленої чинним законодавством) за кожен день прострочення по день фактичної оплати.

Згідно статті 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Згідно з п. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Пунктом 1.9. постанови пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 р. «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов’язань» передбачено, що день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені.

Судом перевірено правильність нарахування пені та встановлено, що позивачем не враховано день часткової оплати по акту за січень 2014 р. на суму 1969,62 грн. Позивачем заявлено до стягнення 139,28 грн. пені за період: з 21.02.2014 р. по 21.07.2014 р., однак відповідачем 21.07.2014 р. сплачено 313,10 грн., тому правильною сумою пені за період: з 21.02.2014 р. по 21.07.2014 р. є 137,93 грн. Таким чином, загальною сумою пені до стягнення є 545,54 грн. В іншій частині стягнення пені вимоги позивача задоволенню не підлягають.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення 84,81 грн. – 3 % річних за період: з 21.02.2014 р. по 26.08.2014 р. та 499,07 грн. інфляційних втрат за період: з березня 2014 р. по липень 2014 р.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом перевірено правильність нарахування 3% річних та встановлено, що позивачем не враховано день часткової оплати по акту за січень 2014 р. на суму 1969,62 грн. Позивачем заявлено до стягнення 24,44 грн. 3 % річних за період: з 21.02.2014 р. по 21.07.2014 р., однак відповідачем 21.07.2014 р. сплачено 313,10 грн., тому правильною сумою 3% річних за період: з 21.02.2014 р. по 21.07.2014 р. є 24,28 грн. Таким чином, загальною сумою 3 % річних до стягнення є 84,26 грн., тому позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню.

Судом перевірено правильність нарахування інфляційних втрат та встановлено, що вимоги в цій частині є законними і обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.

На підставі вищевикладеного, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст. ст. 44, 49, п. 1-1 ч. 1 ст. 80, ст. ст. 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

В частині стягнення 6400 (шість тисяч чотириста) грн. основного боргу провадження по справі № 908/3116/14 припинити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Стандарт 21» (69013, м. Запоріжжя, вул. Базова, 10, ідентифікаційний код юридичної особи: 32268681) на користь Концерну «Міські теплові мережі» (69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, буд. 137, поточний рахунок зі спеціальним режимом використання № 26030301001951 у Філії - Запорізьке обласне управління ПАТ «Державний ощадний банк України», код МФО 313957, ідентифікаційний код юридичної особи: 32121458), 545 (п’ятсот сорок п’ять) грн. 54 коп. пені, 84 (вісімдесят чотири) грн. 26 коп. 3 % річних, 499 (чотириста дев’яносто дев’ять) грн. 07 коп. інфляційних втрат, 1826 (одна тисяча вісімсот двадцять шість) грн. 55 коп. судового збору.

В іншій частині позову відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 20.10.2014 р.

Суддя А.О. Науменко