Рішення № 41091233, 21.10.2014, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

21 жовтня 2014 р. Справа № 902/379/14

Господарський суд Вінницької області у складі судді Банаська О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Крижопільського районного споживчого товариства, смт Крижопіль Вінницької області

до: Городківського сільського споживчого товариства, с.Городківка Крижопільського району Вінницької області

про визнання права власності на майно

За участю секретаря судового засідання Миколюк М.Г.

За участю представників:

позивача: Котюжанський В.А., керівник згідно довідки ЄДР серії АБ № 44184 від 02.07.2012 р.

Прицюк А.В., довіреність № 4 від 15.01.2014 р.

відповідача: ОСОБА_3, адвокат згідно посвідчення та ордера серії ВН № 027911 від 10.09.2014 р.

Беженар Г.В., голова товариства, паспорт серії НОМЕР_1. виданий Крижопільським РВ УМВС України у Вінницькій області 28.01.1999 р.

інші: Дмитришина Л.С., державний реєстратор Крижопільського районного управлінняюстиції , посвідчення серії ВІ № 352 від 19.11.2013 р.

Болюх М.Т., голова споживчого товариства "Заготпромзовнішторг", довідка з ЄДР № 1013 від 19.08.2004 р., паспорт серії АА № 874277.

ВСТАНОВИВ :

Крижопільське районне споживче товариство звернулось з позовом до Городківського сільського споживчого товариства про визнання права власності на майно, що розташоване за адресою: вул. Комарова, 1, с. Савчине, Крижопільський район, Вінницька область.

Ухвалою суду від 01.04.2014 р. за вказаним позовом порушено провадження у справі № 902/379/14 та призначено її до розгляду на 24.04.2014 р. (суддя Нешик О.С.)

Ухвалою суду від 12.06.2014 р. по справі призначено проведення судової експертизи, проведення якої доручено Вінницькому відділенню Київського науково - дослідного інституту судових експертиз, провадження у справі зупинено до отримання висновку експерта.

08.07.2014 р. до господарського суду Вінницької області супровідним листом № 1009/14-21/481 від 01.07.2014 р. надійшло клопотання судового експерта Кальніченко О.Б. про витребування від сторін та бюро технічної інвентаризації додаткових документів необхідних для проведення експертизи призначеної ухвалою суду від 12.06.2014 р.

Розпорядженням керівника апарату суду від 08.07.2014 р. в зв'язку з перебуванням судді Нешик О.С. у відпустці по вагітності та пологах, справу № 902/379/14 передано на розгляд судді Банаську О.О.

Ухвалою суду від 09.07.2014 р. справу прийнято судом до провадження та поновлено провадження у справі з метою розгляду клопотання судового експерта.

Ухвалами суду від 09.07.2014 р. клопотання судового експерта Кальніченко О.Б. про витребування від сторін та бюро технічної інвентаризації додаткових документів необхідних для проведення експертизи призначеної ухвалою суду від 12.06.2014 р. задоволено та зупинено провадження до отримання висновку експерта.

05.08.2014 р. до суду з експертної установи надійшли матеріали справи з повідомленням про неможливість надання висновку будівельно-технічної експертизи.

Ухвалою від 07.08.2014 р. провадження у справі поновлено та призначено судове засідання на 10.09.2014 р.

26.08.2014 р. на адресу суду надійшло письмове заперечення відповідача в якому останній позовні вимоги не визнає та просить в їх задоволенні відмовити з мотивів наведених у запереченні.

З метою здійснення судом запитів до державних органів та установ щодо витребування документів необхідних для розгляду справи по суті та винесення рішення розгляд справи неодноразово відкладався.

01.10.2014 р. від Державного архіву Вінницької області надійшла копія акту прийняття в експлуатацію приміщення магазину в с. Теклівка Крижопільського району Вінницької області від 24.11.1962 р. та повідомлено, що іншої інформації стосовно даного питання в архіві не виявлено.

Представником відповідача подано документи, які підтверджують виконання останнім ремонтних робіт в приміщення магазину по позову.

Крім того, від Крижопільської державної лікарні ветеринарної медицини на виконання вимог ухвали суду 24.09.2014 р. надійшла довідка № 105 від 07.10.2014 р., якою останній повідомив, що будівля по вул. Будівельній в с. Савчино Крижопільського району, Вінницької області знаходиться на балансі Крижопільської РДЛВМ з 1991 року.

Ухвалою суду від 09.10.2014 р. розгляд справи, з метою витребування додаткових документів, відкладено до 21.10.2014 р.

17.10.2014 р. до суду надійшло повідомлення КП "Тульчинське МБТІ" № 3221 від 02.10.2014 р. з якого вбачається, що згідно архівних даних інвентаризаційна справа на об'єкт нерухомості по вул. Комарова, 1 в с. Савчино Крижопільського району Вінницької області відсутня, оскільки інвентаризація майна не проводилась.

21.10.2014 р. від сторін на вимогу суду надійшли витребувані документи, зокрема відповідачем надано довідку № 108 від 14.10.2014 р. Крижопільської РДЛВМ, якої повідомлялось, що будівля по вул. Будівельній в селі Савчино Крижопільського району на балансі лікарні перебуває з 1991 року, документів про передачу та взяття на облік відсутні; технічні документи та довідка на право власності не оформлялась в зв'язку з аварійним станом будівлі.

Слід зазначити, що 21.10.2014 р. від Савчинської сільської ради надійшли документи, де серед інших значиться довідка № 371 від 17.10.2014 р. відповідно до якої вулиці Будівельної в селі Савчино Крижопільського району немає, а перейменування вулиці Будівельної у вулицю Робітничу сільською радою не проводилось.

За відсутності відповідного клопотання розгляд справи здійснюється без технічної фіксації судового процесу.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, давши їм оцінку судом встановлено наступне.

Як вбачається із позовної заяви підставою позовних вимог є посилання позивача на наступні обставини:

- відповідно до постанови конференції Крижопільської райспоживспілки від 20.08.2002 р. прийнято рішення про приєднання до Крижопільської райспоживспілки Городківського, Жабокриького та Крижопільського сільських споживчих товариств з передачею в процесі реорганізації майна, грошових коштів на баланс райспоживпілки;

- на виконання вказаної постанови було складено 29.11.2002 р. акт ліквідаційної документальної ревізії про передачу товарно-матеріальних цінностей та грошових коштів ліквідованого Городківського ССТ Крижопільському РСТ, а 30.06.2004 р. було проведено інвентаризацію будівлі магазину № 15 с.Савчине, де в інвентаризаційному описі зазначено, що магазин належить Крижопільському РСТ;

- магазин № 15 с.Савчине належить Крижопільському РСТ, оскільки він будувався за власні кошти господарським способом, що підтверджується актом приймання та введення в дію закінченого будівництвом магазину від 24.11.1962 р.;

- на спірний магазин позивачем виготовлено 18.11.2013 р. технічний паспорт.

В запереченнях на позовну заяву відповідач позовні вимоги не визнає та просить в їх задоволенні відмовити посилаючись на наступне:

- фактичної передачі майна від Городківського ССТ до Крижопільського РСТ не відбулось позаяк відсутні відповідні акти приймання-передачі, а також не приймалось рішення загальних зборів пайовиків;

- наданий позивачем акт приймання та введення в дію закінченого будівництвом магазину від 24.11.1962 р. стосується іншої будівлі магазину, яке використовується іншою юридичною особою і немає стосунку до спірної будівлі;

- магазин по вул.Комарова, 1, с.Савчино побудовано в 1983-1985 роках бувшим колгоспом ім.ХХ партз'їзду і використовується Городківським ССТ, яке немає правовстановлюючих документів на нього тощо.

Беручи до уваги зміст заявленого позову, провівши оцінку наданих у справу сторонами доказів суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову виходячи з наступних міркувань.

Відповідно до ч.4 ст.13 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом.

Статтею 41 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ст.316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно з положеннями ст.319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Статтею 321 ЦК України закріплено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно ч.1 ст.1 ГПК України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Захист цивільних прав та інтересів забезпечується застосуванням, передбачених Цивільним і Господарським кодексами України, способів захисту.

Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Статтею 16 цього ж Кодексу унормовано, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання права.

Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені ч.2 ст.16 ЦК України та ст.20 ГК України. Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягнути суб'єкт захисту, вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб усуває негативні наслідки порушення його прав.

Предмет позову повинен мати правовий характер і випливати з певних матеріально-правових відносин. Підставою позову є обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги і докази, що підтверджують позовні вимоги, зокрема факти матеріально-правового характеру, що визначаються нормами матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини, їх виникнення, зміну, припинення.

Підтвердження в суді права власності або іншого речового права на майно, що складає предмет спору, здійснюється за допомогою спростування у суді установлених фактів або шляхом підтвердження фактів, що свідчать про володіння спірним майном на праві власності або іншому речовому праві.

Відповідно до приписів ст.392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Вказана стаття знаходиться в розділі 29 ЦК України "Захист права власності", тобто, стосується випадків, коли існуюче, належно набуте від попереднього власника та належне певній особі право не визнається, оспорюється іншою особою, або у разі відсутності в особи документів, що засвідчують належність їй такого права, у зв'язку з їх втратою.

Таким чином, відповідний позов пред'являється на захист існуючого, наявного права, що виникло у позивача за передбачених законодавством підстав та підтверджується належними та допустимими доказами. З цим кореспондується стаття 11 Цивільного кодексу України, яка визначає підстави виникнення цивільних прав та обов'язків.

Зі змісту ст. 392 ЦК України видно, що позов про визнання права власності на майно необхідний позивачеві тоді, коли у інших осіб виникають сумніви у належності йому цього майна, створюється неможливість реалізації позивачем свого права власності, у зв'язку з наявністю таких сумнівів чи втратою належних правовстановлюючих документів, наявність суб'єктивного права власника не підтверджена відповідними доказами, підлягає сумніву, не визнається іншими особами або оспорюється ними, а метою подання позову про визнання права власності є усунення невизначеності у суб'єктивному праві, належному особі щодо індивідуально визначеного майна.

Наведеної правової позиції дотримується Верховний Суд України у своїй постанові від 04.04.2011 р. у справі № 25/208-08.

Позов про визнання права власності спрямований на усунення перешкод у здійсненні власником свого права і виключення домагань на приналежне власнику майно за допомогою підтвердження в судовому порядку факту приналежності йому спірного майна на праві власності, судове рішення про задоволення таких вимог має ґрунтуватись на встановленому судом в ході розгляду справи існуючому юридичному факті і не може підміняти собою правовстановлюючих документів.

Таким чином, захист права власності шляхом його визнання в судовому порядку можливий за наявності одночасно двох умов: по-перше, це підтвердження в судовому порядку своїх прав на майно шляхом подання належних і достатніх доказів, які достеменно підтверджують факт набуття права власності на законних підставах, і, по-друге, вичерпне спростування доводів третіх осіб, які оспорюють або не визнають право власності позивача.

Отже, у випадку якщо особа, яка вважає себе власником майна, не може належним чином реалізувати свої правомочності у зв'язку з наявністю щодо цього права сумнівів або претензій з боку третіх осіб, то права такої особи підлягають захисту шляхом пред'явлення позову про визнання права власності на належне цій особі майно. Тобто підставою для звернення до суду з позовом про визнання права власності відповідно до статті 392 ЦК України є оспорення або невизнання існуючого права, а не намір набути вказане право за рішенням суду.

Позов про визнання права власності є речово-правовим, вимоги котрого звернені до суду який повинен підтвердити наявність у позивача права власності на спірне майно. Об'єктом цього позову є усунення невизначеності відносин права власності позивача щодо індивідуально визначеного майна. Підставою ж позову, є обставини, що підтверджують наявність у позивача права власності чи іншого речового права на майно.

Умовами задоволення позову про визнання права власності на майно є наявність у позивача доказів на підтвердження в судовому порядку факту приналежності йому спірного майна на праві власності. Такими доказами можуть бути правовстановлюючі документи, а також будь-які інші докази, що підтверджують приналежність позивачеві спірного майна. Відтак, до предмету доказування за позовом про визнання права власності входить встановлення цивільно-правових підстав набуття позивачем права власності на спірне майно.

Позивачем у позові про визнання права власності може бути будь-який учасник цивільних відносин, який вважає себе власником певного майна, однак не може належним чином реалізувати свої правомочності у зв'язку з наявністю щодо цього права сумнівів або претензій з боку третіх осіб.

Відповідачем у позові про визнання права власності виступає будь-яка особа, яка сумнівається у належності майна позивачеві, або не визнає за ним права здійснювати правомочності володіння, користування і розпорядження таким майно, або має власний інтерес у межах існуючих правовідносин.

Отже, сторонами у справі є особи, правовий спір яких вирішується в суді, що мають юридичну заінтересованість у результаті справи, мають комплекс процесуальних прав і обов'язків, необхідних для захисту прав, свобод та інтересів.

Главою 24 ЦК України унормовано набуття права власності.

Приписами статті 328 ЦК України визначено, що право власності набувається на підставах, які не заборонені законом, зокрема, із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Приписами статті 32 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд, у визначеному законом порядку, встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Як вказувалось вище позивач в якості підстави набуття права власності посилається на передачу майна відповідачем в процесі його реорганізації шляхом приєднання до Крижопільського РСТ та проведення будівництва спірного магазину власним господарським способом тощо.

Вказані доводи позивача оцінюються судом критично, оскільки достовірно та переконливо не підтверджують факт набуття спірного майна у власність.

Зокрема, згідно п.п."о", "п" п.19, п.20 статуту Городківського ССТ до виключної компетенції загальних зборів товариства віднесено питання здійснення права колективної власності і вирішення питання ліквідації та реорганізації товариства, входження до спілки споживчих товариств або інші об'єднання тощо.

Пунктом 43 цього ж статуту визначено, що об'єкти права влсності можуть перебувати у спільному володінні товариства та спілки споживчих товариств, підприємств і організацій або установ інших форм власності з визначенням їх частки у власності на підставі взаємних угод.

Суд зауважує, що матеріали справи не містять доказів, що підтверджують прийняття рішення загальними зборами Городківського ССТ про реорганізацію шляхом приєднання до Крижопільського РСТ чи про передачу останньому майна, в тому рахунку і спірної будівлі магазину, а також угод про спільне користування майном.

Стосовно прийнятого 20.08.2002 р. рішення конференцією Крижопільської РСТ суд зауважує, що згідно п.16 статуту останньої в редакції на момент проведення конференції конференція правомочна розглядати і вирішувати будь-які питання діяльності райспоживспілки.

Слід зауважити, що згідно п.9 статуту Крижопільського РСТ члени райспоживспілки зберігають повну організаційну та господарську самостійність, права юридичних осіб і керуються у своїй діяльності власними статутами.

Таким чином прийняття рішення конференцією Крижопільського РСТ про реорганізацію шляхом приєднання членів спілки - ССТ, які входили до неї виходить за межі питань на які розповсюджується компетенція конференції.

До того ж, як вказувалось вище питання реорганізації та розпорядження майном віднесено до виключної компетенції загальних зборів ССТ.

Наведені положення статутів Городківського ССТ та Крижопільського РСТ узгоджуються із приписами чинного законодавства.

Так, згідно ч. ст.8 ЗУ "Про споживчу кооперацію" спілка визнається юридичною особою і може здійснювати господарську та іншу не заборонену чинним законодавством діяльність з дня її державної реєстрації. Вона не відповідає за зобов'язаннями споживчих товариств і не має щодо них розпорядчих функцій.

Окрім того судом встановлено, що після прийняття постанови конференції Крижопільського РСТ від 20.08.2002 р., Городківське ССТ не було фактично реорганізовано шляхом його приєднання до Крижопільського РСТ позаяк на момент розгляду справи в суді останні являється окремими юридичними особами, а приєднання передбачає ліквідацію одного з них.

Також матеріали справи не містять доказів передачі майна від Городківського ССТ до Крижопільського РСТ після постанови конференції від 22.08.2002 р.

Наведене свідчить про безпідставність та необгрунтованість доводів позивача в цій частині.

Стосовно посилання позивача про будівництво спірного магазину господарським способом суд зазначає наступне.

24.11.1962 р.Крижопільським районний споживчим товариством в селі Савчино Крижопільського району введено в експлуатацію будівлю магазину, що стверджується актом введення в експлуатацію будівлі (а.с.21-22, т.1).

23.12.2009 р. Крижопільське РСТ звернулось до Савчинської сільської ради з заявою № 318/4 від 23.12.2009 р. про присвоєння номеру на магазині № 15 "Продтовари" в с.Савчино, введеного в експлуатацію в 1963 році для виготовлення технічної документації (а.с.23, т.1).

Савчинська сільська рада відповіддю № 10 від 17.02.2010 р. повідомила, що магазин "Продтовари" № 15 в с. Савчино знаходиться на вулиці Комарова, 1 (а.с.23, т.1).

Довідкою від 16.04.2014 р. Савчинська сільська рада № 69 стверджується, що магазин по вул. Комарова, 1 в селі Савчино Крижопільського району збудований в 1983-1985 роках, був відкритий з 15.06.1985 року і з часу відкриття перебував в користуванні Городківського сільського споживчого товариства (а.с. 65, т.1).

Довідкою № 68 від 16.04.2014 р. Савчинською сільською радою стверджується, що магазин введений в експлуатацію 24.11.1962 р. розташований по вул. Шевченка і в даний час є власністю Крижопільської ветеринарної служби (а.с.66, т.1).

В матеріалах справи міститься архівний витяг з протоколу № 1 засідання колгоспу ім. 20 партз'їзду с. Савчино від 09.06.1983 р. на якому було затверджено розцінки на будівництво нового магазину (а.с. 68, т.1).

За результатами засідання колгоспу 10.06.1983 р. було укладено трудовий договір на виконання будівельних, будівельно-монтажних робіт по будівництву магазину (а.с. 69-70, т.1).

Судом встановлено, що документів, які б стверджували введення в експлуатацію будівлі магазину по вул. Комарова, 1 в с. Савчино у сторін та державних органів немає.

В матеріалах справи міститься довідка Крижопільського районного трудового архіву № 61-1 від 18.08.2014 р. з якої вбачається, що в процесі реорганізації колгосп "ХХ партзїзду" згідно протоколу загальних зборів колгоспників № 2 від 24.11.1992 року реорганізовано в колективне сільськогосподарське підприємство "Хлібороб". Протоколом загальних зборів пайовиків КСП "Хлібороб" № 1 від 07.07.1999 р. прийнято рішення про припинення права колективної власності на землю; протоколом № 1 від 07.07.1999 р. установчих зборів засновників колективної селянської спілки "Савчине" прийнято рішення про створення спілки власників селянського господарства "Савчинське".

В подальшому колективна селянська спілка "Савчине" була реорганізована в сільськогосподарське приватне підприємство "Савчинське", яке не є правонаступником КСП "Хлібороб" (а.с.164-216, т.1).

Із наявних у справі матеріалів паювання КСП "Хлібороб" вбачається, що на момент проведення паювання до переліку пайового фонд приміщення магазину не увійшло.

При цьому матеріали справи не містять доказів передачі колгоспом ім. 20 партз'їзду с. Савчино спірної будівлі магазину Городківському ССТ.

Із наведеного слідує, що на момент проведення конференції 20.08.2002 р. Городківське ССТ не було власником спірної будівлі магазину, а лише її користувачем, а наданий позивачем акт приймання та введення в дію закінченого будівництвом магазину від 24.11.1962 р. стосується іншої будівлі, яка не є предметом спору у даній справі.

Суд зазначає, що листом, який надійшов до суду 21.10.2014 р. Савчинська сільська рада повідомила про виготовлення нею документів для оформлення права власності на приміщення, яке являється безхазяйним відповідно до ст.335 ЦК України.

Приймаючи рішення у даній справі судом також враховано п.9 листа Вищого арбітражного суду України від 31.01.2001 р. № 01-8/98 "Про деякі приписи законодавства, яке регулює питання, пов'язані із здійсненням права власності та його захистом" в якому, з поміж іншого вказано, що арбітражним судам слід також виходити з того, що перебування майна, у тому числі приміщень, споруд, будинків, на балансі підприємства (організації) ще не є безспірною ознакою його права власності. Що ж до права державної власності, то незалежно від того, на балансі якого підприємства знаходиться майно, воно не втрачає статусу державної власності. Баланс підприємства (організації) є формою бухгалтерського обліку, визначення складу і вартості майна та обсягу фінансових зобов'язань на конкретну дату. Баланс не визначає підстав знаходження майна у власності (володінні) підприємства. Одним з основних критеріїв визначення законності володіння майном і відображення його на балансі підприємства є джерела фінансування (централізоване або власні кошти підприємства), передача підприємству у володіння майна безпосередньо власником (уповноваженим ним органом) чи підприємством, яке володіє майном на праві повного господарського відання.

Таким чином включення позивачем спірного майна на баланс, в тому рахунку і на електронний не змінює власника цього майна та не свідчить про наявність правових підстав для виникнення у нього права власності на останнє.

Доказів існування обставин, з якими чинне законодавство України передбачало набуття позивачем у власність спірного майна, матеріали справи не містять.

В зв'язку з відмовою в позові судовий збір покладається на позивача відповідно до приписів ст.49 ГПК України.

21.10.2014 р. в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Керуючись ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 42, 43, 44, 48, 49, 82, 84, 85, 87, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ :

В задоволенні позову Крижопільського районного споживчого товариства до Городківського сільського споживчого товариства про визнання права власності на магазин № 15 розташований по вулиці Комарова, 1 в селі Савчино Крижопільського районого Вінницької області відмовити повністю.

Повне рішення складено 27 жовтня 2014 р.

Суддя Банасько О.О.

віддрук. 1 прим.:

1 - до справи.