Постанова № 41090599, 16.10.2014, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 жовтня 2014 року о 15 год. 10 хв.Справа № 808/5847/14 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Шари І.В.

за участю секретаря судового засідання Пелеха С.І.

представників сторін:

позивача - Чернишова Ю.О., Горяник Л.П.

відповідача - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу

за позовом Приватного акціонерного товариства "Краматорський завод металевих

конструкцій", м. Краматорськ Донецької області

до Державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного управління

Міндоходів у Донецькій області

про визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Приватне акціонерне товариствоа «Краматорський завод металевих конструкцій», звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інструкції у м. Краматорську Головного управління Міндоходів у Донецькій області, в якому просить суд визнати неправомірними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 03.09.2014 №0000322901/15463, №0000332201/15464, №0000362201/15467, №0000342201/15465, №0000352201/15466.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що у відповідача не було правових підстав для прийняття податкових повідомлень - рішень, прийнятих за результатами перевірки взаємовідносин позивача з ТОВ «Метарон», ПП «Сайтек» та ТОВ «Фірма «Каскад», оскільки у позивача наявні всі документи для підтвердження проведених господарських операцій з ТОВ «Метарон», ПП «Сайтек» та ТОВ «Фірма «Каскад». Просить задовольнити позовні вимоги. Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, подав до суду клопотання про зупинення провадження у справі для надання додаткових доказів. Ухвалою суду від 16.10.2014 у задоволенні клопотання було відмовлено. Будь - яких інших документів від відповідача до суду не надходило.

Суд, заслухавши пояснення представників позивача, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, їх достатність і взаємний зв'язок у сукупності, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи судом встановлено, що в період з 26.05.2014 р. по 05.08.2014 р. відповідачем проведено документальну планову перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2011 р. по 31.12.2013 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2011 по 31.12.2013,за результатами якої складено акт №613/05-15-22-01-01412242 від 12.08.2014р.

Перевіркою встановлено порушення позивачем, серед іншого:

п.138.2, пп.138.8.1 п.138.8 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток на загальну суму 214331,00 грн., в тому числі за 2013 рік на 214331,00 грн.;

п.57.1 ст.57 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено авансовий внесок з податку на прибуток підприємства, що підлягає сплаті у березні 2014 року у сумі 17860,00 грн.;

п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість на загальну суму 225611,00 грн., в т.ч. на суму 13042,00 грн. за травень 2013 року, на суму 212569 грн. за червень 2013 року. Встановлено завищення від'ємного значення з податку на додану вартість по рядку 19 «Від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного» за лютий 2013 року на суму 3500,00 грн., за березень 2013 року по рядку 24 «Залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включаються до складу податкового кредиту наступного податкового періоду» на суму 18079,00 грн., за квітень 2013 року по рядку 19 «Від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного» на суму 80678,00 грн., за травень 2013 року по рядку 24 «Залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включаються до складу податкового кредиту наступного податкового періоду» на суму 212569,00 грн.

03 вересня 2014 року відповідачем на підставі акту перевірки№613/05-15-22-01-01412242 від 12.08.2014 р. прийнято податкові повідомлення - рішення:

№0000322901/15463, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 282013,75 грн., в т.ч. за основним платежем 225611,00 грн. та за штрафними санкціями 56402,75 грн.;

№0000332201/15464,яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 267930,75 грн., в т.ч. за основним платежем 214331,00 грн. та за штрафними санкціями 53582,75 грн.;

№0000362201/15467, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 766418,00 грн.;

№0000342201/15465, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення податку на додану вартість в розмірі 230648,00 грн.;

№0000352201/15466, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення податку на додану вартість в розмірі 84178,00 грн.

Задовольняючи позовні вимоги суд, вважає за необхідне зазначити наступне. Підставою для визначення позивачу суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість та податку на прибуток стали висновки податкового органу про безтоварний характер господарських правовідносин між позивачем та ТОВ «Метарон», ПП «Сайтек» та ТОВ «Фірма «Каскад».

Суд зазначає, що відповідно до п.138.2 ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. Підпунктом 139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України встановлено, що не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Положеннями п. 198.2 ПК України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями, що були включені отримувачем таких послуг до податкової декларації попереднього періоду. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу. Згідно п. 201.10 ст. 201 Кодексу, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Пунктом 201.6 ст.201 Кодексу встановлено, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Отже, податкова накладна є документом, який підтверджує факт сплати покупцем ПДВ у ціні товару.

Відповідно до п.198.6 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 21.12.2010 №969 (який набрав чинності з 10.01.2011), податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Згідно п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством України. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Суд звертає увагу на те, що ТОВ «Метарон», ПП «Сайтек» та ТОВ «Фірма «Каскад» зареєстровані у встановленому законодавством порядку, як платники податку на додану вартість, податкові накладні, наявні в матеріалах справи, виписані ТОВ «Метарон», ПП «Сайтек» та ТОВ «Фірма «Каскад» для документального оформлення виконання умов договорів, містять відомості про адресу місцезнаходження покупця та продавців, одиниці виміру товару, кількість товару, ціну товару, тому відповідають вимогам оформлення первинних документів бухгалтерської та податкової звітності. Будь-яких порушень щодо оформлення податкових накладних не встановлено, зауваження до змісту та форми зазначених документів відсутні, що не заперечується і відповідачем в акті перевірки. За таких обставин, немає підстав для невключення сум податку на додану вартість по вказаних податкових накладних до складу податкового кредиту позивача.

Згідно п.198.3 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Суд зазначає, що відповідно до ч.4 ст.70 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору. Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Щодо взаємовідносин між позивачем та ТОВ «Метарон» суд зазначає наступне.

З матеріалів справи встановлено, що між позивачем та ТОВ «Метарон» укладено договір поставки №1314021 від 14.02.2013 року на постачання металопрокату. Відповідно до умов договору позивачем попередньо оплачено за постачання продукції 169330,97 грн. та отримано металопрокату на загальну суму 169330,97 грн. в т.ч. ПДВ 28211,83 грн., що підтверджується видатковими накладними, податковими накладними, журналом виданих довіреностей та товарно - транспортними накладними, які містяться в матеріалах справи.

Щодо взаємовідносин між позивачем та ПП «Сайтек» суд зазначає наступне.

З матеріалів справи встановлено, що між позивачем та ПП «Сайтек» укладено договір поставки №33 від 02.04.2012 року на поста чання металопрокату. Відповідно до умов договору позивачем було попередньо оплачено за постачання продукції 107791,80 грн. та отримано металопрокату на загальну суму 107791,80 грн. у том числі ПДВ 17965,30 грн., що підтверджується видатковими накладними, податковими накладними, журналом виданих довіреностей та товарно - транспортними накладними, які містяться в матеріалах справи.

Щодо взаємовідносин між позивачем та ТОВ «Фірма «Каскад» суд зазначає наступне.

З матеріалів справи встановлено, що між позивачем та ТОВ «Фірма «Каскад» укладено договір поставки №КК-472 від 30.04.2013 року на постачання металопрокату. Відповідно до умов договору позивачем було попередньо оплачено за постачання продукції 1076740,08 грн. та отримано металопрокату на загальну суму 1076542,68 грн. у том числі ПДВ 179423,80 грн., що підтверджу ється видатковими накладними, податковими накладними, журналом виданих довіреностей, які містяться в матеріалах справи.

Суд вважає за необхідне зазначити, що згідно до статуту основним видом діяльності ПрАТ «КЗМК» є виробництво будівельних металевих конструкцій і частин конструкцій, основним видом сировини при виготовленні даної продукції є металопрокат.

На підтвердження використання в господарській діяльності отриманого від ТОВ «Метарон», ПП «Сайтек» та ТОВ «Фірма «Каскад» товару, позивачем до матеріалів справи надано замовлення для виготовлення, яких використовувався металопрокат, а саме замовлення №1140 від ДП «Тютюнова компанія «Хамадей», №1176 від ПАТ «Алчевський металургійний комбінат», №1203 від ДП «Тютюнова компанія «Хамадей», №1206 від ПАТ «Алчевський металургійний комбінат», №1207 від ТОВ «Спецмондаж-БК», №1210 від ТОВ «Дніпровський завод нестандартного обладнання інжиніринг».

Таким чином, суд дійшов висновку, що наявність первинних документів є достатньою підставою для відображення вказаних операцій в бухгалтерському обліку, а так як дані податкового обліку базуються на даних бухгалтерського обліку, що зумовлює відсутність підстав для висновку про відсутність фактичного здійснення господарських операцій, а висновок відповідача про безпідставність включення сум податку на додану вартість з операцій по придбанню товарів, послуг від ТОВ «Метарон», ПП «Сайтек» та ТОВ «Фірма «Каскад» та заниженню податку на прибуток по операціях з ТОВ «Метарон», ПП «Сайтек» та ТОВ «Фірма «Каскад» є необґрунтованим.

Судом встановлено, що висновок податкового органу про відсутність факту реального вчинення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Метарон» базується на даних результату перевірки ТОВ «Метарон» проведеної ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська (акт №594/22-04/37071260 від 17.02.2014) по взаємовідносинам з ТОВ «Компанія Акустіка», ТОВ «Внешторг», ТОВ «Тарон» та ТОВ «Арт-Бізнес Плюс», за результатами якої податковий орган дійшов висновку про не реальність здійснених операцій з контрагентами постачальниками, а як наслідок і з контрагентами покупця по ланцюгу постачання товарів (робіт, послуг).

Також, при розгляді справи судом встановлено, що висновок податкового органу про відсутність факту реального вчинення господарських операцій між позивачем та ПП «Сайтек»базується на даних результату перевірки ПП «Сайтек» проведеної ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області (акт №12/04-65-22-03/36961305 від 04.09.2013 р.), за результатами якої податковий орган дійшов висновку про не підтвердження реальності проведених господарських операцій з контрагентами - постачальниками з урахуванням їх виду, обсягу, якості та розрахунку.

Крім того, судом встановлено, що висновок податкового органу про відсутність факту реального вчинення господарських операцій між позивачем ТОВ «Фірма «Каскад» базується на даних результату перевірки ТОВ «Фірма «Каскад» проведеної ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області (акт №4/22-01/23934596 від 10.01.2014 р.) по взаємовідносинам з ПП «Колорит», за результатами якої податковий орган дійшов висновку про не реальність здійснених операцій з контрагентами постачальниками, а як наслідок і з контрагентами покупця по ланцюгу постачання товарів (робіт, послуг).

Суд вважає за необхідне зазначити, що в силу закону отримання податковим органом акту перевірки, довідки зустрічної звірки або акту про неможливість проведення зустрічної звірки, в яких викладені висновки про наявність ознак фіктивної господарської діяльності, відсутність факту реального вчинення господарських операцій, вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, акт перевірки контрагента або акт про неможливість проведення зустрічної звірки тощо, не має преюдиціального значення при розгляді справи судом та не є документом, що достовірно та безсумнівно підтверджують обставини фактичної дійсності.

Також суд звертає увагу на те, що при дослідженні факту здійснення господарських операцій, що були підставою для формування витрат платника податків, оцінювати слід відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовано дані податкового обліку. Відносини між учасниками попередніх ланок постачання товарів не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між конкретними контрагентами. В разі наявності у органу державної податкової служби інформації щодо порушення окремим платником податків податкового законодавства, негативні наслідки повинні застосовуватися саме щодо цієї особи.

Судом встановлено, що позивач при укладанні вказаних правочинів проявляв достатньо розумну обачність та отримував у підприємств-контрагентів: відомості щодо реєстрації юридичної особи (згідно відповіді управління статистики усі підприємства-контрагенти наразі знаходяться в ЄДРПОУ), свідоцтво платників ПДВ, тощо. Перевірка інших обставин діяльності сторони за правочином на платника податків чинним законодавством не покладається та фактично є неможливим.

В ході розгляду справи відповідачем не надано до суду доказів наявності обвинувального вироку відносно посадових (службових) осіб ТОВ «Метарон», ПП «Сайтек» та ТОВ «Фірма «Каскад» та наявності рішення суду про визнання угод недійсними. Отже, податкові органи не можуть нараховувати податок на додану вартість та накладати штрафні санкції на покупця при несплаті цього податку продавцем, оскільки чинне законодавство не встановлює підстав для такого нарахування та накладення штрафних санкцій.

Зазначене узгоджується з практикою Верховного Суду України, викладеною у постановах від 09 вересня 2008 року у справі № 21-500во08 та від 01 червня 2010 року у справі № 21-573во10.

Згідно ст.1 Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого Протоколу та Протоколів 2, 4, 7, 11 до Конвенції» ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року, Україна визнала джерелом права рішення Європейського суду з прав людини, а також юрисдикцію цього суду в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Рішення Європейського суду є частиною національного законодавства і є обов'язковим для правозастосування органами правосуддя.

Рішенням Європейського суду з прав людини від 22 січня 2009 року у справі «Булвес» АД проти Болгарії (заява № 3991/03) визначено, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Європейського суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В силу ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідачем не доведено правомірність прийнятих рішень.

Враховуючи наведене, позивач у відповідності норм Податкового кодексу України, правомірно включив до складу валових витрат та податкового кредиту суми коштів по взаємовідносинах з ТОВ «Метарон», ПП «Сайтек» та ТОВ «Фірма «Каскад». Податковий орган при прийнятті рішення дійшов хибного висновку про порушення позивачем положень Податкового кодексу України, відповідач дійшов такого висновку з огляду на обставини діяльності інших осіб, а не позивача, що є помилковим, так як позивач не несе відповідальності за їх дії.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що податковий кредит підтверджений відповідними первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського та податкового обліку та наявний зв'язок витрат позивача з його господарською діяльністю.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 11 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до п.3 ч.3 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій, бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, серед іншого, чи прийняті вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення. При розгляді справи встановлено, що при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень - рішень відповідач діяв необґрунтовано, тобто без врахування всіх обставин, які мають значення при прийнятті рішення.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог Приватного акціонерного товариства «Краматорський завод металевих конструкцій».

Відповідно до ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

У судовому засіданні, відповідно до ст.160 КАС України, сторонам проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Керуючись ст.ст. 158, 160-163,167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов Приватного акціонерного товариства "Краматорський завод металевих конструкцій"- задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправними та скасувати винесені Державною податковою інспекцією у м. Краматорську Головного управління Міндоходів у Донецькій області податкові повідомлення - рішення від 03.09.2014 №0000322901/15463, №0000332201/15464, №0000362201/15467, №0000342201/15465, №0000352201/15466.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного акціонерного товариства "Краматорський завод металевих конструкцій" судовий збір у розмірі 487 грн. 20 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя І.В.Шара