Постанова № 41090564, 21.10.2014, Автозаводський районний суд м. Кременчука

Справа № 524/7642/14-а

Провадження №

ПОСТАНОВА

І м е н е м У к р а ї н и

21.10.2014 року Автозаводський районний суд м. Кременчука Полтавської області у складі:

головуючого судді - Савічева В.О.

при секретарі - Коршак Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кременчуці адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання неправомірними дій суб'єкта владних повноважень щодо виплати пенсії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до Головного управління Пенсіоного фонду України в Полтавській області про визнання неправомірними дій суб'єкта владних повноважень щодо виплати пенсії, посилаючись на обставини і підстави викладені в позовній заяві, просив суд визнати неправомірними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо виплати ОСОБА_1 з 01.01.2014 року довічної пенсії за вислугу років у розмірі, меншому ніж той, який визначений постановою Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 18.03.2011 року у адміністративній справі №2а-4052/11/1601, зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (код ЄДРПОУ 13967927): здійснити з 01.01.2014 року перерахунок раніше призначеної ОСОБА_1 довічної пенсії за вислугу років, виходячи з розміру його грошового забезпечення за останньою штатною посадою перед звільненням, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, згідно вимог частини третьої статті 43 Закону України від 09.04.1992 року №2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (в редакції Закону №3591-IV від 04.04.2006 року), вчинити дії по виплаті недоплачених ОСОБА_1 з 01.01.2014 року сум довічної пенсії за вислугу років, обчисленої виходячи з розміру його грошового забезпечення за останньою штатною посадою перед звільненням, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, згідно вимог частини третьої статті 43 Закону України від 09.04.1992 року №2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (в редакції Закону №3591-IV від 04.04.2006 року), з урахуванням фактично проведених виплат.

В місячний термін з дня набрання постановою суду за результатами розгляду справи законної сили, - подати судовий звіт про виконання постанови суду, звернути до негайного виконання постанову суду в частині зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області здійснити виплату всієї суми боргу щодо недоплаченого ОСОБА_1 з 01.01.2014 року розміру довічної пенсії за вислугу років, виходячи з розміру його грошового забезпечення за останньою штатною посадою перед звільненням, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, згідно вимог частини третьої статті 43 Закону України від 09.04.1992 року №2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (в редакції Закону №3591-IV від 04.04.2006 року).

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_3 позовні вимоги свого довірителя підтримав, просив суд позовні вимоги задовольнити з підстав та обставин викладених в позовній заяві.

Представник відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області Щепілов О.В. в судовому засіданні проти позову заперечував посилаючись на обставини викладені в заперечені на позовну заяву, просив суд в задоволені позову відмовити.

Дослідивши матеріали справи, повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються заявлені вимоги у їх сукупності та взаємозв'язку, об'єктивно оцінивши усі наявні докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення заяви по суті, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача слід задовольнити частково з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що наказом Голови Служби безпеки України від 05.11.2010 року №1397-ос позивач ОСОБА_1, маючи 24 повних роки вислуги на військовій службі та військове звання "підполковник", був звільнений з військової служби в запас Служби безпеки України та згідно наказу начальника 3 управління Центру спеціальних операцій боротьби з тероризмом, захисту учасників кримінального судочинства та працівників правоохоронних органів Служби безпеки України від 17.11.2010 року №55-ос був з 19.11.2010 року виключений зі списків особового складу.

Відповідно до вимог частини першої статті 1 Закону України від 09.04.1992 року №2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (із змінами, внесеними Законами №1889-IV від 24.06.2004 року, №2505-IV від 25.03.2005 року, №3475-IV від 23.02.2006 року) особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи, які мають право на пенсію за цим Законом при наявності встановленої цим Законом вислуги на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ і в державній пожежній охороні, службі в Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, в органах і підрозділах цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби України мають право на довічну пенсію за вислугу років.

Згідно пункту "а" частини першої та частини другої статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (у чинній на час призначення мені пенсії редакції Закону від 04.04.2006 року №3591-IV) пенсія за вислугу років встановлюється в таких розмірах: за вислугу 20 років - 50 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43), за кожний рік вислуги понад 20 років - 3 проценти відповідних сум грошового забезпечення. Максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 90 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43).

Постановою Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 18.03.2011 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 23.01.2012 року, у адміністративній справі №2а-4052/11/1601 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання нечинним рішення суб'єкта владних повноважень про призначення пенсії у зменшеному розмірі та зобов'язання здійснити перерахунок пенсії і виплату недоплаченої суми пенсії позов був задоволений в повному обсязі. Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області зобов'язано: призначити ОСОБА_1 з 20.11.2010 року пенсію за вислугу років згідно вимог частини третьої статті 43 Закону України від 09.04.1992 року №2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", виходячи з розміру грошового забезпечення за останньою штатною посадою перед звільненням, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, тобто з 7173,80 грн.; здійснити перерахунок призначеної ОСОБА_1 з 20.11.2010 року пенсії за вислугу років, виходячи з розміру грошового забезпечення за останньою штатною посадою перед звільненням, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, згідно вимог частини третьої статті 43 Закону України від 09.04.1992 року №2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", тобто з 7173,80 грн.; вчинити дії по виплаті недоплачених ОСОБА_1 з 20.11.2010 року сум пенсії за вислугу років, нарахованої виходячи з розміру грошового забезпечення за останньою штатною посадою перед звільненням, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, згідно вимог частини третьої статті 43 Закону України від 09.04.1992 року №2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", тобто з 7173,80 грн., з урахуванням фактично проведених виплат.

З 20.11.2010 року відповідач за пенсійною справою №1602004213 призначив позивачу довічну пенсію за вислугу років згідно вимог частини третьої статті 43 Закону України від 09.04.1992 року №2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (в редакції Закону №3591-IV від 04.04.2006 року), виходячи з розміру грошового забезпечення за останньою штатною посадою перед звільненням, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, тобто з розміру 7173,80 грн., та здійснив відповідний перерахунок.

Відповідно до частини п'ятої статті 124 і частини третьої статті 129 Конституції України судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України, а обов'язковість рішень суду визнається однією з основних засад судочинства. Згідно частини другої статті 13 Закону України від 07.07.2010 року №2453-VI "Про судоустрій і статус суддів" судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Відповідно до вимог статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України. Постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України. Згідно з частиною першою статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Проте, фактичні виплати відповідачем здійснені не були по причині відсутності достатнього фінансування на виплати за судовими рішеннями, а з 01.11.2011 року нарахування пенсії позивачу згідно вищезазначеної постанови Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 18.03.2011 року у адміністративній справі №2а-4052/11/1601 відповідачем було призупинено у зв'язку з тим, що пунктом 7 частини I Закону України від 14.06.2011 року №3491-VІ "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" розділ VІІ "Прикінцеві положення" Закону України від 23.12.2010 року №2857-VІ "Про Державний бюджет України на 2011 рік" був доповнений пунктом 4, котрим встановлено, що у 2011 році норми і положення статей 14, 22, 37, частини третьої статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік, пунктом 3 Прикінцевих положень Закону України від 22.12.2011 року №4282-VІ "Про Державний бюджет України на 2012 рік" було встановлено, що у 2012 році норми і положення статей 14, 22, 37, частини третьої статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявних фінансових ресурсів Державного бюджету України та бюджету Пенсійного фонду України на 2012 рік та пунктом 4 Прикінцевих положень Закону України від 06.12.2012 року №4282-VІ "Про Державний бюджет України на 2013 рік" було встановлено, що у 2013 році норми і положення статей 14, 22, 37, частини третьої статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявних фінансових ресурсів Державного бюджету України та бюджету Пенсійного фонду України на 2013 рік.

Разом з тим, на відміну від Законів України "Про Державний бюджет України на 2012 рік" та "Про Державний бюджет України на 2013 рік" норми Закону України від 16.01.2014 року №5515-VІ "Про Державний бюджет України на 2014 рік" не містили відповідних положень щодо застосування норм і положень статей 14, 22, 37, частини третьої статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" виходячи з наявних фінансових ресурсів Державного бюджету України та бюджету Пенсійного фонду України на 2014 рік. Вказані обмеження були введені лише Законом України від 31.07.2014 року №1622-VІІ "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік", який набрав чинності з 03.08.2014 року.

Проте, з 01.01.2014 року відповідачем позивачу неправомірно виплачується довічна пенсія за вислугу років, в розмірі, меншому ніж той, який визначений постановою Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 18.03.2011 року у адміністративній справі №2а-4052/11/1601.

Згідно з частиною третьою статті 2442 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону №3932-VI від 20.10.2011 року) рішення Верховного Суду України, прийняті за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстав, передбачених статтею 237 цього Кодексу, підлягають опублікуванню на офіційному веб-сайті Верховного Суду України не пізніш як через десять днів з дня їх прийняття. Відповідно до вимог частини другої статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону №3932-VI від 20.10.2011 року) при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 цього Кодексу.

Згідно з правовим висновком Верховного Суду України, викладеним у постановах від 23.04.2012 року у справі №21-239а11, від 19.03.2013 року у справі №21-53а13, від 01.10.2013 року у справі №21-238а13, від 05.11.2013 року у справі №21-293а13: "З самого визначення поняття "пенсія" випливає, що щомісячні пенсійні виплати здійснюються на постійній основі, один раз на місяць протягом невизначеного періоду часу, а тому цей вид виплат не є строковим і не може бути призначений на певний строк. У цьому випадку визначається лише дата, з якої особа має право на отримання пенсії (чи її перерахунок). Кінцевий термін або строк, на який призначається пенсія, не може встановлюватись, оскільки це суперечить самому визначенню та суті пенсії. Тому виплату пенсії не може бути обмежено будь-яким кінцевим терміном або строком, оскільки це б обмежувало право особи на отримання державної пенсії та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка повинна виплачуватись постійно, один раз на місяць протягом невизначеного часу та без встановлення будь-якого терміну або строку виплати пенсії. У справі, що розглядається, суд касаційної інстанції дійшов протилежного висновку, погодившись із рішенням апеляційного суду в частині зазначення кінцевої дати, до якої суб'єкт владних повноважень має здійснювати перерахунок пенсії, оскільки, на думку суду, прогнозування можливих порушень зі сторони відповідача та зобов'язання його вчинити певні дії в майбутньому є передчасним. Перевіривши наведені у заяві доводи, колегія суддів дійшла висновку про незаконність оскаржуваного рішення суду касаційної інстанції у зв'язку з тим, що цей суд, залишаючи без змін постанову суду апеляційної інстанції, безпідставно погодився з його рішенням у частині зазначення кінцевої дати, до якої суб'єкт владних повноважень мав здійснювати обчислення пенсії, оскільки це не передбачено законом".

Таким чином, визначення кінцевої дати покладення на відповідача зобов'язання з нарахування і виплати позивачеві щомісячних пенсійних виплат суперечить закону, у зв'язку з чим позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволеню.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Позивачем вищезазначений адміністративний позов подан до суду 18.08.2014 року, у зв'язку із чим його позовні вимоги щодо перерахунку і виплати недоплаченої пенсії за період з 01.01.2014 року по 17.02.2014 року лежать поза межами встановленого процесуальним законом шестимісячного строку для звернення до адміністративного суду.

Разом з тим, згідно з частиною четвертою статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України якщо законом встановлена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, то обчислення строку звернення до адміністративного суду починається з дня, коли позивач дізнався про рішення суб'єкта владних повноважень за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень.

З метою досудового порядку вирішення цього публічно-правового спору позивач у встановленому законом порядку звертався до начальника Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області Руденка В.К. зі скаргою на неправомірні виплати з 01.01.2014 року раніше призначеної пенсії згідно з судовим рішенням в зменшеному розмірі, в якій просив поновити виплату з 01.01.2014 року довічної пенсії за вислугу років, призначеної згідно з постановою Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 18.03.2011 року у адміністративній справі №2а-4052/11/1601 та здійснити з 01.01.2014 року перерахунок та виплату належної позивачу до отримання довічної пенсії за вислугу років, призначеної згідно з постановою Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 18.03.2011 року у адміністративній справі №2а-4052/11/1601, з урахуванням фактичних виплат.

Листом начальника Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області Руденка В.К. від 05.09.2014 року за вих. №201/К-03 позивачу відмовлено у задоволенні скарги.

Відповідно до частини другої статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України якщо суд визнає причину пропущення строку звернення до суду поважною, адміністративна справа розглядається і вирішується в порядку, встановленому цим Кодексом.

Таким чином, оскільки позивач ОСОБА_1 скористався встановленим законом порядком досудового вирішення спору, то суд поновлює строк для звернення до адміністративного суду з позовними вимогами щодо перерахунку і виплати недоплаченої пенсії за період з 01.01.2014 року по 17.02.2014 року.

Вимоги позивача щодо допущення постанови суду до негайного виконання у межах всієї суми боргу та покладення зобов'язання на відповідача подання звіту про виконання судового рішення протягом місяця з дня набрання законної сили не відносяться до позовних вимог, оскільки не є інститутами матеріального права, а є інститутами процесуального права.

Відповідно до ч.1 ст. 267 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, має право зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. Отже, питання щодо зобов'язання Головного управління ПФУ в Полтавській області надати суду звіт про виконання судового рішення вирішується судом, а не за позовною заявою про визнання протиправними дій (бездіяльності), вчинених суб'єктом владних повноважень.

Таким чином, вимоги позивача про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області виконати постанову суду негайно у межах всієї суми боргу та надати до суду звіт про виконання постанови задоволенню підлягати не можуть.

Керуючись ст.ст. 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 1, 11, 52, 66 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", ст.ст. 6, 17, 158, 159, 162, 163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання неправомірними дій суб'єкта владних повноважень щодо виплати пенсії - задовольнити частково.

Визнати неправомірними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо виплати ОСОБА_1 з 01.01.2014 року довічної пенсії за вислугу років у розмірі, меншому ніж той, який визначений постановою Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 18.03.2011 року у адміністративній справі №2а-4052/11/1601.

Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (код ЄДРПОУ 13967927): здійснити з 01.01.2014 року перерахунок раніше призначеної ОСОБА_1 довічної пенсії за вислугу років, виходячи з розміру його грошового забезпечення за останньою штатною посадою перед звільненням, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, згідно вимог частини третьої статті 43 Закону України від 09.04.1992 року №2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (в редакції Закону №3591-IV від 04.04.2006 року).

Вчинити дії по виплаті недоплачених ОСОБА_1 з 01.01.2014 року сум довічної пенсії за вислугу років, обчисленої виходячи з розміру його грошового забезпечення за останньою штатною посадою перед звільненням, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, згідно вимог частини третьої статті 43 Закону України від 09.04.1992 року №2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (в редакції Закону №3591-IV від 04.04.2006 року), з урахуванням фактично проведених виплат.

Апеляційна скарга на постанову може бути подана до Харківського Апеляційного Адміністративного суду через Автозаводський районний суд м. Кременчука Полтавської області протягом десяти днів з дня її проголошення, а особою, яка не брала участь у справі, з моменту отримання копії постанови.

Суддя: