Постанова № 41090070, 15.10.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

15 жовтня 2014 року № 826/14003/14

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Гарник К.Ю., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Квінта ЛТД» до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

11 вересня 2014 року (відповідно до відмітки служби діловодства суду) Товариство з обмеженою відповідальністю «Квінта ЛТД» (далі по тексту - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі по тексту - відповідач) в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 03 червня 2014 року № 0007152203 та № 0007162203.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 вересня 2014 року відкрито провадження в адміністративній справі № 826/14003/14, закінчено підготовче провадження та призначено до розгляду у судовому засіданні на 24 вересня 2014 року, яке відкладалось на 06 жовтня 2014 року та на 15 жовтня 2014 року, у зв'язку з необхідністю отримання додаткових доказів по справі.

У судовому засіданні 15 жовтня 2014 року представник позивача підтримав адміністративний позов, просив суд задовольнити його. Представник відповідача заперечив проти позовних вимог.

Керуючись приписами частини 4 статті 122 та частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, надавши можливість присутнім учасникам судового розгляду у повній мірі реалізувати свої процесуальні права, та враховуючи відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд завершив розгляд справи в порядку письмового провадження.

Після розгляду адміністративного позову та доданих до нього матеріалів, всебічного і повного встановлення всіх фактичних обставин, на яких ґрунтується позов, об'єктивної оцінки доказів, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

На підставі наказу Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 06 травня 2014 року та направлення № 919/26-54-22-03 від 06 травня 2014 року, згідно із підпунктів 78.1.1, 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Квінта ЛТД» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин із ТОВ «Ярмак Трейд» (код 38517816) за період з 01 січня 2013 року по 31 грудня 2013 року, за результатом якої складено акт від 20 травня 2014 року № 316/26-54-22-03-07/31902512.

Як висновок проведеної перевірки встановлено наступні порушення:

- пункту 138.1, статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на прибуток на суму 79239,00 грн.

- пункту 185.1 статті 185, пункту 188.1 статті 188, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.2 статті 200 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 83409,00 грн.

Податковим повідомленням - рішенням Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 03 червня 2014 року № 0007152203 Товариству з обмеженою відповідальністю «Квінта ЛТД» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 104261,25 грн., в тому числі: за основним платежем - 83409,00 грн., за штрафними санкціями - 20852,25 грн.

Податковим повідомленням - рішенням Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 03 червня 2014 року № 0007162203 Товариству з обмеженою відповідальністю «Квінта ЛТД» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 99048,75 грн. ., в тому числі: за основним платежем - 79239,00 грн., за штрафними санкціями - 19809,75 грн.

Позивач не погоджується з висновками Акта перевірки та прийнятими на його підставі податковим повідомленням - рішенням й мотивує позовні вимоги тим, що відповідачем не наведено жодного доказу на підтвердження нереальності господарських відносин між ним та ТОВ «Ярмак Трейд» (код 38517816).

Заперечення відповідача, співпадають з висновками акта від 20 травня 2014 року № 316/26-54-22-03-07/31902512

Як зазначив Вищий адміністративний суд України в листі від 02 червня 2011 року №742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Таким чином, в межах даного спору слід встановити факт здійснення (реальність) господарських операцій між позивачем та ТОВ «Ярмак Трейд» (код 38517816), обставини використання придбаних товарів у власній господарській діяльності позивача, встановити спеціальну податкову правосуб'єктність учасників господарської операції (зокрема, чи були платниками податку на додану вартість).

Матеріали справи свідчать, що 07 травня 2012 року між Позивачем та ТОВ «Ярмак Трейд» був укладений Договір поставки № 19042, відповідно до п. 1.1 якого Постачальник (ТОВ «Ярмак Трейд») зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим Договором поставити: канат сталевий в асортименті, стропи канатні в асортименті та комплектуючі до них, стропи ланцюгові в асортименті та комплектуючі до них, стропи текстильні в асортименті та комплектуючі до них, шат поліамідний та силові шнури в асортименті, ланки тип Рт1, Рт3, гаки чалочні, круши ГОСТ 2224-93 в асортименті, карабіни, зажими для канатів, круши ГОСТ 224-93 в асортименті, карабіни, зажими для канатів, круши оцинковані, стяжки (талрепи) в асортименті, сантехнічний трос та сантехнічний вал в асортименті, продаж втулок за індивідуальним замовленням, інші товари непродовольчого призначення на замовлення Покупця; а Покупець (Позивач) зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим Договором, прийняти й оплатити таку продукцію.

Відповідно до п. 1.2. Договору, загальна кількість продукції, що є предметом поставки за цим Договором, її дольове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами визначаються у рахунках-фактурах, що додається до цього Договору і є його невід'ємною частиною.

Згідно п. 2.1. Договору, Постачальник відвантажує продукцію на адресу Покупця за цінами, що визначені у рахунках-фактурах Постачальника і які погоджені з Покупцем не пізніше ніж за 24 години до відвантаження продукції.

У відповідності до п. 5.1. Договору, продукція, що є предметом поставки за цим Договором, відвантажується на адресу Покупця після підтвердження замовлення від Покупця відповідно до отриманих Покупцем рахунків-фактур, які є основою для сплати коштів та підтверджують його замовлення.

Згідно п. 5.3. Договору, Постачальник поставляє Покупцеві Продукцію па умовах та в терміни, зазначені в Специфікаціях, що є невід'ємною частиною цього Договору.

Відповідно до п. 7.1. Договору, Розрахунки за кожну партію Товару здійснюється Покупцем безготівковому порядку шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника на підставі виставленого ним рахунку.

У відповідності до умов вказаного Договору, ТОВ «Ярмак Трейд» здійснило поставку позивачу Товарів із вказаного асортименту, а позивач прийняв зазначений Товар від ТОВ «Ярмак Трейд» та оплатив його вартість, що підтверджується підписаними Сторонами Видатковими накладними, зокрема: № 212 від 19 травня 2013 року, № 135 від 06 червня 2013 року, № 523 від 17 червня 2013 року, № 267 від 08 липня 2013 року, № 639 від 23 липня 2013 року, № 41 від 02 серпня 2013 року, № 529 від 21 серпня 2013 року, № 53 від 02 вересня 2013 року, № 433 від 18 вересня 2013 року, № 589 від 25 вересня 2013 року.

В свою чергу, ТОВ «Ярмак Трейд» виписано на адресу позивача податкові накладні № 212 від 19 травня 2013 року, № 135 від 06 червня 2013 року, № 523 від 17 червня 2013 року, № 267 від 08 липня 2013 року, № 639 від 23 липня 2013 року, № 41 від 02 серпня 2013 року, № 529 від 21 серпня 2013 року, № 53 від 02 вересня 2013 року, № 433 від 18 вересня 2013 року, № 589 від 25 вересня 2013 року на загальну суму 83408,90 грн.

Відповідно до копій товарно-транспортних накладних, умов Договору від 07 травня 2012 року № 19042 та пояснень позивача, транспортування товару здійснювалось за рахунок та транспортними засобами ТОВ «Ярмак Трейд».

Досліджуючи надані товарно-транспортні накладні судом встановлено їх відповідність, а саме: зазначено дані подорожніх листів; визначені фактичні адреси пунктів навантаження - розвантаження товару; пункти навантаження та розвантаження товару.

Оплата за надані послуги здійснювалась в порядку безготівкового розрахунку, що підтверджують відповідні виписки по поточному рахунку позивача за період з 23 травня 2013 року по 22 вересня 2014 року.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник. податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

З аналізу статті 198 Податкового кодексу України вбачається, що визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є відповідність податкової накладної порядку її заповнення та подальше використання придбаних товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну.

Як вбачається з обставин справи, позивачем задекларовано податок на додану вартість за перевіряємий період на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ «Ярмак Трейд» у зв'язку з придбанням товарів.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України дою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кодекс України передбачає тільки один випадок не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) - це не підтвердження податковими накладними або оформлення з порушенням вимог чи не підтвердження митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу) (пункт 198.6 статті 198).

За приписом пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Як встановлено судом, на момент складання податкових накладних контрагент позивача - ТОВ «Ярмак Трейд» - був зареєстрований як платник податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, а тому мав право нараховувати податок на додану вартість та складати податкові накладні на кожну поставку послуг; в свою чергу, податкові накладні, на підставі яких позивач формував податковий кредит, та копії яких знаходяться в матеріалах справи, відповідають вимогам, встановленим пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України.

Слід звернути увагу, що посилання контролюючого органу на анулювання свідоцтва ПДВ ТОВ «Ярмак Трейд» є необґрунтованими в контексті спірних правовідносин, оскільки свідоцтво ПДВ ТОВ «Ярмак Трейд» анульовано 04 квітня 2014 року, разом з тим придбання товару позивачем відбувалось у травні - вересні 2013 року.

Вирішуючи питання про реальність операцій з надання послуг й питання використання їх у власній господарській діяльності, суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначає господарську діяльність як діяльність особи, що пов'язану з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямовану на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Квінта ЛТД» здійснює діяльність у сфері оптової торгівлі іншими машинами й устаткуванням; виробництва підіймального та вантажно-розвантажувального устаткування; діяльності посередників у торгівлі товарами широкого асортименту; оптової торгівлі деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням; неспеціалізованою оптовою торгівлею; роздрібною торгівлею іншими невживаними товарами в спеціалізованих магазинах.

З метою підтвердження подальшого використання позивачем придбаних у Товариства з обмеженою відповідальністю «Ярмак Трейд» позивачем надано копії первинних документів, які підтверджують подальший рух товарів до інших контрагентів позивача, зокрема, позивачем надані копії рахунків - фактур, видаткових та податкових накладних, довіреностей на отримання товару, що укладені між позивачем та контрагентами - покупцями (том №№ 2-4 справи).

Також, позивачем надано реєстр документів за період з 19 травня 2013 року по 30 вересня 2013 року який містить повний перелік контрагентів - покупців позивача.

Таким чином, суд приходить до висновку, що операції позивача з ТОВ «Ярмак Трейд», здійснені в межах господарської діяльності, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

Суд погоджується із твердженнями позивача про необґрунтованість доводів контролюючого органу про відсутність інформації про складські приміщення та транспортні засоби, оскільки мала вага та об'єм придбаного товару надає можливість перевезення у власному автомобілі та не потребує спеціального складського приміщення для зберігання.

При вирішенні даного спору суд притримується позиції, що у разі якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податковий орган не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, постачальники були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Судом також враховано вимоги статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців".

Так, на момент здійснення спірних господарських операцій ТОВ «Ярмак Трейд» був зареєстрований як юридична особа в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Доказів на підтвердження того, що контрагент позивача не мав адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по спірним операціям, та доказів відсутності фактичних дій, спрямованих на виконання взятих зобов'язань, відповідачем до суду не надано.

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платників та інших учасників правовідносин у сфері економіки. У зв'язку з цим презюмується, що дії платника, результатом яких є отримання податкової вигоди, вважаються економічно виправданими, а відомості, що містяться у податковій та бухгалтерській звітності платника, - достовірні. Подання платником до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з метою отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах. Доводи ж податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на включення понесених витрат до складу валових витрат та формування податкового кредиту. Разом з тим, у справі, що переглядається, податковим органом не доведено існування таких обставин.

Суд не приймає посилання відповідача на акту Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 18 жовтня 2013 року № 1455/22-07/38517816 «Про неможливість проведення зустрічної звірки з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість ТОВ «Ярмак Трейд» за березень - липень 2013 року», оскільки юридична відповідальність має індивідуальний характер, тому позивач не може нести відповідальність за можливі протиправні дії інших юридичних осіб.

Чинне законодавство не ставить умовою дійсності правочинів, а також виникнення податкових зобов'язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів у останніх. Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх податкових зобов'язань, адже поняття "добросовісний платник", яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов'язань, а тому за умови невстановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальника для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Враховуючи викладене, суд вважає, що позивачем правомірно сформовано податковий кредит з податку на додану вартість по взаємовідносинам з Товариством з обмеженою відповідальністю «Ярмак Трейд», а висновки Акта перевірки про порушення позивачем норм Податкового кодексу України та заниження податку на додану вартість є помилковими, відтак збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість з урахуванням штрафних санкцій є протиправним.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 03 червня 2014 року № 0007152203 підлягає скасуванню.

Щодо обґрунтованості прийняття податкового повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 03 червня 2014 року № 0007162203 суд зазначає наступне.

У відповідності до частини 2 статті 8 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року № 996-XIV (далі по тексту - Закон № 996-XIV) питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів.

Відповідно до частини 1, 2 статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Первинні облікові документи можуть бути складені на паперових носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

В свою чергу, стаття 135 Податкового кодексу України встановлює порядок визначення доходів та їх склад, який є основою класифікації доходів платника податку, відображається у розрахунках до декларації з податку на прибуток підприємства і є уніфікованим переліком, яким керуються як платники податку, так і податкові органи.

До числа доходів, що враховуються для визначення об'єкта оподаткування, відносяться доходи від операційної діяльності та інші доходи. Вони визначаються на основі первинних документів, що підтверджують отримання платником доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку та інших документів, визначених Податковим кодексом у розділі II.

Пунктом 135.2. статті 135 Податкового кодексу України встановлено, що доходи платника податків визначаються на основі первинних документів, завданням яких у податкових відносинах є підтвердження факту отримання доходів. Порядок ведення та зберігання таких документів визначається правилами ведення бухгалтерського обліку. Головними документами при цьому виступають рахунки-фактури, накладні, товарно-транспортні накладні, акти виконання робіт, виписки із банківських рахунків, прибуткові касові ордери та ін. статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 17 червня 1999 р. № 996 встановлює, що первинним документом є "документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення". Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та звітність несе власник або уповноважений орган (посадова особа), що здійснює керівництво підприємством.

Первинні документи для надання їм юридичної сили повинні мати обов'язкові реквізити, передбачені статті 9 Закону № 996-XIV.

Судом вже детально зазначалось, що матеріали справи містять копії первинних документів на підтвердження реальності господарських операцій між ТОВ «Квітна ЛТД» та ТОВ «Ярмак Трейд».

За таких обставин, аналізуючи наведені норми чинного законодавства та наявні в матеріалах справи докази, суд приходить до висновку про безпідставність винесення податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 03 червня 2014 року № 0007162203.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем не доведена правомірність та обґрунтованість прийняття спірних податкових повідомлень-рішень з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Квінта ЛТД» підлягає задоволенню.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 94, 128, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1.Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Квінта ЛТД» задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 03 червня 2014 року № 0007152203 та № 0007162203.

3. Судові витрати в сумі 406,62 грн. присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Квінта ЛТД» за рахунок Державного бюджету України.

Постанова набирає законної сили в строки та порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя К.Ю. Гарник