Постанова № 41089889, 15.10.2014, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2014 року 15 год. 45 хв. Справа № 808/5970/14 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Недашківської К.М., за участю: секретаря судового засідання Філоненко Ю.М., представника позивача - Гнідої А.В. (довіреність від 10 вересня 2014 року), представника відповідача - Дяченко Ю.Т. (довіреність від 16 січня 2014 року), розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кранмонтаж» до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Кранмонтаж» (далі іменується - позивач) до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області (далі іменується - відповідач), в якому позивач просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 28.08.2014 №0003222212 про збільшення ТОВ «Кранмонтаж» грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 28186 грн. 25 коп.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що спірне податкове повідомлення-рішення суперечить приписам частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки за відсутності визначених законом підстав покладає на платника податків додатковий обов'язок по сплаті грошового зобов'язання на користь Державного бюджету України. Так, позивач посилається на безпідставність висновків Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області про порушення позивачем вимог пункту 198.3 статті 198, пункту 198.6 статті 198, пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України, оскільки за даними операціями товар був поставлений, оплату здійснено в повному обсязі, господарські операції відображені в первинних документах бухгалтерського та податкового обліку, відбулись реально і спричинили зміни у стані та структурі активів учасників таких операцій, товар використовується в межах господарської діяльності платника податків.

Ухвалою судді від 26.09.2014 відкрито провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, надав суду пояснення, аналогічні викладеним у позові, та просив суд позов задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача позов не визнав та просив суд відмовити у його задоволенні. Відповідач вважає, що податкове повідомлення-рішення від 28.08.2014 №0003222212 прийняте відповідачем цілком правомірно, у порядок та спосіб, передбачені чинним законодавством України, оскільки під час документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Кранмонтаж» контролюючий орган обґрунтовано дійшов висновку про порушення платником податків вимог пункту 198.3 статті 198, пункту 198.6 статті 198, пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість за березень 2014 року на загальну суму 22549 грн. Свою позицію представник відповідача обґрунтував висновками Акту перевірки від 04.08.2014 №847/08-28-22-12/38783767, на підставі якого відповідачем було прийняте оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

На підставі частини 3 статті 160 КАС України вступна та резолютивна частини рішення проголошені в судовому засіданні 15.10.2014.

Відповідно до статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд при вирішенні справи керується принципами верховенства права, законності, рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом, змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з'ясування всіх обставин, гласності і відкритості адміністративного процесу.

Розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Кранмонтаж» (код ЄДРПОУ 38783767), пройшов процедуру державної реєстрації, а відтак набув правового статусу суб'єкта господарювання в розумінні статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» від 15.05.2003 №755-IV (далі іменується - Закон України №755-IV); перебуває на обліку в Державній податковій інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області (статті 63, 64 ПК України); та зареєстрований за юридичною/податковою адресою: 69065, Запорізька область, місто Запоріжжя, вулиця Трегубова, будинок №2, (стаття 45 ПК України, статті 1, 17, 18 Закону України №755-IV).

На підставі Наказу від 01.08.2014 №729, фахівцями контролюючого органу проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «Кранмонтаж» (код ЄДРПОУ 38783767) з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість під час здійснення фінансово-господарських операцій з ТОВ «Онікс-Трейд ЛТД» (код ЄДРПОУ 36294909) у періоді з 01.03.2014 по 31.03.2014. За наслідками цієї перевірки відповідачем складений Акт від 04.08.2014 №847/08-28-22-12/38783767 (далі іменується - Акт перевірки), у якому він дійшов висновку про порушення позивачем вимог пункту 198.3 статті 198, пункту 198.6 статті 198, пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість за березень 2014 року на загальну суму 22549 грн. (а.с. 22-27).

На підставі Акта перевірки відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 28.08.2014 №0003222212 про збільшення ТОВ «Кранмонтаж» грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 28186 грн. 25 коп., з яких 22549 грн. за основним платежем, а решта, у розмірі 5637 грн. 25 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу спірного рішення, а також суджень, відображених відповідачем в Акті перевірки від 04.08.2014 №847/08-28-22-12/38783767, на відповідність вимогам частини 3 статті 2 КАС України, яка визначає, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку, суд зазначає наступне.

Відповідач у Акті перевірки дійшов висновку про порушення ТОВ «Кранмонтаж» вимог пункту 198.3 статті 198, пункту 198.6 статті 198, пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України, що призвело до заниження ним податку на додану вартість за березень 2014 року на загальну суму 22549 грн.

З матеріалів справи вбачається, що між ТОВ «Онікс-Трейд ЛТД» (Продавець) та ТОВ «Кранмонтаж» (Покупець) укладений Договір поставки від 20.03.2014 №216 (а.с. 33), за яким Продавець зобов'язувався передати у власність Покупця вузли та агрегати, що визначені у Специфікаціях, які є невід'ємними частинами цього Договору. Згідно Специфікацій №1, 2, 3, 4 (а.с. 38-41) предметом купівлі-продажу за Договором поставки від 20.03.2014 №216 є наступні вузли та агрегати баштового крану: шафа управління (1 шт.); контролер управління (2 шт.); блок резисторів ІРАК 434..07 (4 шт.); секція баштового крану КБ 308А (1 шт.); кабіна машиніста (1 шт.); стріла (1 шт.); оголовок (1 шт.); поворотний круг баштового крану КБ 308А (1 шт.); редуктор РМ 650 (1 шт.); редуктор Ц2У-250 (2 шт.); колеса кранові Ф550 (4 шт.). Вартість вузлів та агрегатів, які є предметом купівлі-продажу, за Специфікацією №1 - 13916 грн. 67 коп. (з ПДВ - 16700 грн.); за Специфікацією №2 - 32000 грн. (з ПДВ - 38400 грн.); за Специфікацією №3 - 25630 грн. (з ПДВ - 30756 грн.); за Специфікацією №4 - 41200 грн. (з ПДВ - 49440 грн.).

На підтвердження виконання умов Договіру поставки від 20.03.2014 №216 позивачем надані суду первинні документи, які також досліджувались контролюючим органом під час перевірки, та документи, які підтверджують оплату вартості товару, а саме: копії податкових накладних від 25.03.2014 №406 на суму 16700 грн. 00 коп., від 25.03.2014 №412 на суму 38400 грн. 00 коп., від 26.03.2014 №437 на суму 30756 грн. 00 коп., від 27.03.2014 №458 на суму 49440 грн. 00 коп. (а.с. 34-37); копії видаткових накладних від 25.03.2014 №412 на суму 38400 грн. 00 коп., від 25.03.2014 №458 на суму 49440 грн. 00 коп., від 25.03.2014 №406 на суму 16700 грн. 00 коп., від 26.03.2014 №437 на суму 30756 грн. 00 коп. (а.с. 42-46); копії рахунків від 11.03.2014 №489, від 20.03.2014 №502, від 25.03.2014 №514, від 25.03.2014 №517 (а.с. 42-46).

На підтвердження транспортування придбаних у ТОВ «Онікс-Трейд ЛТД» вузлів та агрегатів баштового крану, позивачем надані: копія договору від 14.04.2014 №28-ЗЭ, укладеного між ТОВ «Кранмонтаж» та ТОВ «Інтерфрахт ЛТД», предметом якого є надання транспортно-експедиторських послуг; копії транспортних заявок від 14.04.2014 №141, від 14.04.2014 №142, від 14.04.2014 №144; копії рахунків на сплату транспортних послуг від 14.04.2014 №141, 142, 144; копії товарно-транспортних накладних від 25.03.2014 №2, від 15.04.2014 №3, 4, 5, 6; копії актів виконаних робіт від 16.04.2014 №141, 142, 144; копії податкових накладних від 16.04.2014 №23, 24, 25 (а.с. 48-66).

Разом з цим, на підтвердження використання придбаних у ТОВ «Онікс-Трейд ЛТД» вузлів та агрегатів баштового крану, позивач надав суду наступні документи: копію договору, укладеного між ТОВ «Кранмонтаж» та Приватним підприємством «ТР-Інжиніринг», щодо монтажу, налаштування та пуску баштового крану; копію податкової накладної від 21.03.2014 щодо вартості послуг з монтажу, налаштування та пуску баштового крану.

Згідно з підпунктом 4.1.27 пункту 4.1 статті 4 ПК України, витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

У відповідності до пункту 138.1 статті 138 ПК України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, інших витрат, крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 ПК України, витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку та витрати банківських установ.

В силу вимог пункту 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до вимог підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України до складу витрат не включаються витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-XIV (далі іменується - Закон України №996-XIV) первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Частиною 1 статті 9 Закону України №996-XIV встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до пункту 2 Наказу Міністерства фінансів України «Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку» від 24.05.1995 №88 (далі іменується - Положення №88), первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Пунктом 2.2 Положення №88 встановлено, що первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі первинні документи).

Отже, приєднані до матеріалів справи первинні документи визнаються судом належними та допустимими доказами реальності вчинених господарських операцій між позивачем та його контрагентом. Наявні у матеріалах справи видаткові та податкові накладні містять найменування продавця та покупця, визначають обсяг поставленого товару, підписи уповноважених представників платників податків, та відбитки печаток юридичних осіб.

Оцінивши вказаний вище правочин за правилами статті 86 КАС України, суд відзначає, що він укладений між правоздатними і дієздатними юридичними особами, не суперечать закону, його предметом є речі, що не обмежені у цивільному обороті, а сторони мали правовий статус платників ПДВ. Доказів протилежного суду не надано.

Суд зазначає, що висновки контролюючого органу базуються на порушенні позивачем пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість, який підлягає сплаті до бюджету, на суму у розмірі 22549 грн. 00 коп. До таких висновків відповідач дійшов у Акті перевірки за результатами аналізу господарської діяльності позивача та ТОВ «Онікс-Трейд ЛТД».

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України встановлено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.2 статті 198 ПК України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.4 статті 198 ПК України якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Сформований позивачем податковий кредит за операцією поставки товару від ТОВ «Онікс-Трейд ЛТД» повністю підтверджено податковими накладними, до яких у контролюючого органу не було зауважень щодо форми та змісту.

Судом встановлено достовірність підтвердження реального здійснення господарських операції, сплати податку на додану вартість та його сум, а відтак і правомірність віднесення позивачем сум податку, сплаченого ТОВ «Онікс-Трейд ЛТД» при придбанні товару, до складу податкового кредиту.

В Акті перевірки відповідач посилається на висновки іншого акта від 02.07.2014 №294/22-03/38836478, складеного ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська, про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Онікс-Трейд ЛТД» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість при взаємовідносинах з контрагентами-покупцями за березень 2014 року, у якому контролюючий орган дійшов висновку про відсутність факту здійснення ТОВ «Онікс-Трейд ЛТД» господарських операцій по ланцюгу постачання за березень 2014 року, а також встановив відсутність об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів (послуг), які підпадають під визначення статей 22, 185, 187, 198 ПК України.

Суд вважає, що наведені посилання в Акті перевірки не є підтвердженням факту порушення позивачем норм податкового законодавства, а тому не можуть застосовуватись контролюючим органом як обставина, яка підтверджує наявність можливих порушень.

Акт - це службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства.

Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів. Тобто, акт перевірки повинен не тільки фіксувати, а й містити змістовний опис порушень платником податку норм податкового законодавства, а також посилання на досліджені під час перевірки первинні документи, які засвідчують факти та обставини виявлених порушень.

Посилання на інший акт перевірки не можуть бути підставою для висновків про порушення позивачем норм податкового законодавства при перевірці, обставини якої перевіряються в даній справі, оскільки будь-яка перевірка повинна оформлюватися окремим актом відповідно до норм Порядку №984 з чітким та конкретним змістовним описанням суті встановлених порушень.

Податковий кодекс України факт виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит не ставить у залежність від дотримання вимог податкового законодавства іншими суб'єктами господарювання. Несплата продавцем податку на додану вартість до бюджету у разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та не є підставою для позбавлення останнього права на відшкодування цього податку, якщо він виконав усі передбачені законом умови отримання такого відшкодування і має всі документальні підтвердження розміру заявленого податкового кредиту.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 22.01.2009 у справі «ОСОБА_3 проти Болгарії (заява №3991/03)» зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

Таким чином, результати перевірки контрагента позивача, контрагентів контрагента, наявність та/або відсутність контрагента за зареєстрованим місцезнаходженням, відсутність необхідних умов для ведення господарської діяльності, відсутність власних основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів, наявність або відсутність порушених кримінальних справ, пояснення осіб не можуть впливати на право позивача щодо формування складу витрат операційної діяльності та податкового кредиту, оскільки наявними у справі доказами підтверджуються обставини щодо фактичного виконання господарських операцій щодо надання послуг.

Практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» №3477-IV від 23.02.2006, є джерелом права, свідчить про те, що якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (Рішення Європейського Суду від 09.01.2007 у справі «Інтерсплав проти України»). Вказане узгоджується з конституційним принципом індивідуальності юридичної відповідальності.

За приписами статті 19 Конституції України від 28.06.1996 №254к/96-ВР, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Дослідивши наявні в матеріалах справи допустимі та належні докази у їх сукупності та заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

За приписами частини 3 статті 94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Враховуючи наведене та керуючись статтями 2, 4, 7 - 12, 14, 86, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов - задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів в Запорізькій області від 28 серпня 2014 року №0003000012.

Присудити з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кранмонтаж» (код ЄДРПОУ 38783767) суму судового збору у розмірі 182 (сто вісімдесят дві) грн. 70 (сімдесят) коп.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено Кодексом адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя К.М. Недашківська