Ухвала суду № 41088614, 13.10.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 жовтня 2014 року м. Київ К/9991/67815/11

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Пилипчук Н.Г.

Цвіркуна Ю.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу

Державної податкової інспекції у м.Іллічівську Головного управління Міндоходів в Одеській області

на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 28.09.2011

у справі №2а-6503/10/1570

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укркава»

до Державної податкової інспекції у м.Іллічівську

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 05.04.2011 у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 28.09.2011 постанову Одеського окружного адміністративного суду від 05.04.2011 скасовано, прийнято нове рішення, яким позовні вимоги ТОВ «Укркава» задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м.Іллічівську №0000552301/0 від 21.05.2010.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду апеляційної інстанції та прийняття нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, у зв'язку з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши під час попереднього судового засідання повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Відповідачем проведено документальну невиїзну перевірку позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за травень 2008 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось за період з квітня 2008 року; за січень 2009 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось за період грудень 2008 року; за лютий 2009 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось за період січень 2009 року; за травень 2009 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення, з ПДВ, що декларувалась за період квітень 2009 року за результатами якої складено акт №1587/23-0303/31541491 від 19.05.2010.

За висновками акта перевірки позивачем порушено вимоги п.1.3,п.1.7 та п.1.8 ст.1, п.п.7.2.4 п.7.2, п.п.7.4.1,п.п.7.4.5 п.7.4, ст.7, ст.9, п.10.1 ст.10 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого підприємство не підтвердило суму бюджетного відшкодування по декларації ПДВ за травень 2008 року в сумі 14932 грн., за січень 2009 року в сумі 16423 грн., за лютий 2009 року в сумі 29681 грн., за травень 2009 року в сумі 157260 грн., а всього на загальну суму 218296 грн.

На підставі акта перевірки, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000552301/0 від 21.05.2010, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 218296 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції обґрунтував своє рішення дотриманням позивачем вимог Закону України «Про податок на додану вартість» при формуванні податкового кредиту, з огляду на те, що суми податку, сплаченого у відповідних звітних періодах, у зв'язку з придбанням товарів (робіт послуг), віднесені до складу податкового кредиту на підставі податкових накладних виданих контрагентами позивача з дотриманням вимог пп.7.2.1 п.7.2 ст.7 цього Закону. Проведення позивачем оплати в повному обсязі та реальність зазначених операцій документально підтверджено та відповідачем не спростовано.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначені пунктом 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість». Саме нормами зазначеного пункту Закону регулюються всі питання, пов'язані із порядком визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків.

З аналізу норм пп.7.7.1 - 7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), виходячи з суті бюджетного відшкодування, розкритій в п. 1.8 ст. 1 названого Закону, що полягає у поверненні з бюджету надмірно сплаченого податку, необхідною умовою бюджетного відшкодування виступає фактична сплата цього податку постачальнику товарів (послуг) в ціні придбання таких товарів (послуг).

Вимога пункту 1.8 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» щодо надмірної сплати податку на додану вартість як необхідної умови повернення з бюджету сум цього податку його платникові стосується саме цього платника і сплати ним податку у ціні придбання товарів (послуг) їх постачальникам.

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на податковий кредит та відповідно бюджетного відшкодування сум податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Однак, таких доказів відповідачем, всупереч положенням ч.2 ст.71 КАС України суду не надано.

Відповідачем не спростовано, що на момент здійснення операцій з поставки товару позивачу, його контрагенти в ланцюгу постачання були зареєстровані в ЄДРПОУ, були юридичною особою, наділеною цивільною правоздатністю і дієздатністю, та перебували на обліку як платники податків і зборів. Не надано доказів встановлення в діях посадових осіб зазначених суб'єктів господарювання ознак злочину, передбаченого Кримінальним кодексом України.

З огляду на підтвердження правомірності формування позивачем податкового кредиту з ПДВ на загальну суму 218296 грн. та виконання ним усіх передбачених законом умов щодо отримання відшкодування, висновки суду апеляційної інстанції про протиправність податкового повідомлення-рішення є правильними.

З огляду на викладене, судова колегія вважає, що суд апеляційної інстанції, виконавши всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права та постановив обґрунтоване рішення, що повно відображає обставини, які мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для його скасування, з мотивів викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

Керуючись ст. ст. 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Іллічівську Головного управління Міндоходів у Одеській області відхилити, а постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 28.09.2011 залишити без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий Л.В.Ланченко

Судді Н.Г.Пилипчук

Ю.І.Цвіркун