Ухвала суду № 41088587, 13.10.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 жовтня 2014 року м. Київ К/9991/64991/11

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Пилипчук Н.Г.

Цвіркуна Ю.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу

Державної податкової інспекції у м.Хмельницькому Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області

на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 16.06.2011 та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 13.09.2011

у справі №2270/5849/11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інріч»

до 1) Державної податкової інспекції у м.Хмельницькому, 2) Головного управління Державного казначейства України у Хмельницькій області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення та стягнення з державного бюджету України відшкодування бюджетної заборгованості з ПДВ , -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 16.06.2011, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 13.09.2011, позов задоволено. Скасовано повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м.Хмельницькому №0000212307/654 від 22.03.2011.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду першої та апеляційної інстанції та прийняття нового про відмову в позові, з підстав невірного застосування норм матеріального права.

Перевіривши під час попереднього судового засідання повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Відповідачем проведено невиїзну документальну перевірку позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за листопад і грудень 2010 року, за результатами якої складено акт №1943/23-7/31285711 від 21.03.2011.

За висновками акта перевірки позивачем порушено вимоги п.1.8 ст.1, п.п.7.7.2, п.п.7.7.10 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого відбулося завищення суми, що підлягала бюджетному відшкодуванню на рахунок у банку за листопад 2010 у розмірі 30582 грн. та в грудні 2010 року у розмірі 23025 грн.

На підставі акта перевірки, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення форми «В1» № 0000212307/654 від 22.03.2011, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 53607 грн.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач перебував у договірних відносинах з ТОВ «Континет Нафто Трейд» та АС МАП-Україна з приводу придбання товарів з метою їх використання у власній господарській діяльності.

Податковий орган не заперечував проти реальності здійснених господарських операцій з ТОВ «Континент Нафто Трейд» та АС МАП-Україна, підтверджених належними первинними документами, які містяться в матеріалах справи, за наслідками яких відбулося формування податкового кредиту з податку на додану вартість.

Підставою для зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за спірним податковим повідомленням-рішенням, як виплаває з акту перевірки, став висновок податкового органу про несплату контрагентами позивача своїх зобов?язань з податку на додану вартість до бюджету.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків на час виникнення спірних правовідносин визначались пунктом 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість». Саме нормами зазначеного пункту Закону регулюються всі питання, пов'язані із порядком визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків.

Відповідно до частини 1 підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (частина 3 підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 вищезазначеного Закону).

Згідно підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 цього ж Закону (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Вимога пункту 1.8 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» щодо надмірної сплати податку на додану вартість як необхідної умови повернення з бюджету сум цього податку його платникові стосується саме цього платника і сплати ним податку у ціні придбання товарів (послуг) їх постачальникам.

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Виходячи з викладеного, судова колегія погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що відповідач, всупереч вимогам ч.2 ст.71 КАС України, не довів правомірність свого рішення щодо зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування за оспорюваним податковим повідомленням-рішенням.

З огляду на викладене, судова колегія вважає, що суд першої та апеляційної інстанції, виконавши всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили справу у відповідності з нормами матеріального права та постановили обґрунтоване рішення, підстав для їх скасування, з мотивів викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

Керуючись ст. ст. 220-1, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Хмельницькому Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області відхилити, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 16.06.2011 та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 13.09.2011 залишити без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий Л.В.Ланченко

Судді Н.Г.Пилипчук

Ю.І.Цвіркун