Ухвала суду № 41088538, 15.10.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 жовтня 2014 року м. Київ К/9991/76167/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: Лосєва А.М., Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.,розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 06.09.2012

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 14.11.2012

у справі № 2а-6532/12/2070

за позовом Приватного акціонерного товариства «Харківський жировий комбінат»

до Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 06.09.2012, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 14.11.2012, задоволено позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Харківський жировий комбінат» (надалі - позивач, ПАТ Харківський жировий комбінат») до Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби, що є правонаступником ДПІ у Жовтневому районі м.Харкова (надалі - відповідач, ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова) про скасування податкового повідомлення-рішення від 09.02.2012 № 0000030700.

Приймаючи рішення, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що виконання зобов'язань та фактичне проведення господарських операцій на підставі укладених між позивачем та його контрагентами договорів підтверджується належно оформленими первинними документами. Суди спростували доводи суб'єкта владних повноважень стосовно формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість із порушенням норм податкового законодавства.

Вважаючи, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийнято з порушенням норм матеріального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 06.09.2012 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 14.11.2012 і відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Позивач надав письмові заперечення на касаційну скаргу, в яких обґрунтовує законність винесення оскаржуваних судових рішень.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ДПІ у Жовтневому районі м.Харкова проведено позапланову виїзну документальну перевірку ПАТ «Харківський жировий комбінат» з питань достовірності залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду по деклараціях з ПДВ за червень 2011 року та вересень 2011 року.

За результатами проведеної перевірки складено акт № 45/07-12/00333612 від 20.01.2012, яким встановлено порушення ч. 1, 5 ст. 203, 215, п. 1 ст. 216, ст. 228 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними; а також порушення п.198.2 ст.198, п. 201.1 п. 201.4 п. 201.6 п. 201.7 п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України.

За результатами перевірки встановлено заниження суми ПДВ, яка підлягала сплаті до бюджету, за червень 2011 року в сумі 231 390,37 грн., за вересень 2011 року в сумі 270 783,76 грн.

На підставі висновків акта перевірки № 45/07-12/00333612 від 20.01.2012 ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова було прийнято податкове повідомлення-рішення від 09.02.2012 № 0000030700 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 569 871,00 грн., в тому числі: за основним платежем - 502 174,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 67 697,00 грн.

За результатами адміністративного оскарження податкове повідомлення-рішення було залишено без змін.

Переглянувши судові рішення у межах касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

Відповідно до п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України, який вступив в дію з 01.01.2011, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У відповідності до п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Пунктом 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України передбачається, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України).

Статтею 9 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Відповідно до даної статті, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 12.03.2009 між АТЗТ «Харківський жировий комбінат» (з 18.04.2011 найменування підприємства змінено на Приватне акціонерне товариство «Харківський жировий комбінат») (Замовник) та ТОВ «Альфа Пак Інвест» (Виконавець) укладено Договір № 9-3 від 12.03.2009.

Згідно умов зазначеного договору Виконавець зобов'язався поставити Замовнику, а Замовник зобов'язався оплатити та прийняти пакувальний матеріал з міжшаровою печаттю (надалі - упаковка). Відповідно до пункту 2.1 Договору № 9-3 від 12.03.2009 упаковка передається партіями у відповідності із Специфікаціями до цього договору.

Основні якісні характеристики, яким повинна відповідати упаковка, зазначаються сторонами у Додатках та Технологічних картах до цього договору, які є його невід'ємними частинами (п. 2.2 Договору).

На виконання умов укладеного Договору № 9-3 від 12.03.2009 сторонами укладалися Специфікації та підписувалися Технологічні карти на поставку упаковки для майонезу та гірчиці, копії яких долучені до матеріалів справи.

Замовником були надані Виконавцю офіційні замовлення упаковки, засвідчені печаткою Замовника, в тому числі лист вих. № 437 від 20.04.2011, лист вих. № 446 від 22.04.2011, лист вих. № 498 від 05.05.2011.

10.06.2011 ТОВ «Альфа Пак Інвест», із залученням перевізника - ФОП ОСОБА_5, автомобілем марки DAF, державний номер НОМЕР_2, з причіпом до автомобіля, держаний номер НОМЕР_3, було поставлено позивачу товар в асортименті, загальною кількістю/вагою 10992 кг., відповідно до видаткових накладних № РН-0000042 від 08.06.2011, № РН-0000043 від 08.06.2011, № РН-0000044 від 08.06.2011, № РН-0000045 від 08.06.2011, № РН-0000046 від 08.06.2011, № РН-0000047 від 08.06.2011 та товарно-транспортної накладної АСД № 38030 від 08.06.2011.

Крім того, 20.06.2011 ТОВ «Альфа Пак Інвест», із залученням перевізника - ТОВ «ПП Мас-Транс», автомобілем марки МАN, державний номер НОМЕР_4, з причіпом до автомобіля, державний номер НОМЕР_5, було поставлено позивачу товар в асортименті, загальною кількістю/вагою 10 417 кг., відповідно до видаткових накладних № РН-0000052 від 17.06.2011, № РН-0000053 від 17.06.2011, № РН-0000054 від 17.06.2011, № РН-0000055 від 17.06.2011, № РН-0000056 від 17.06.2011, № РН-0000057 від 17.06.2011, № РН-0000058 від 17.06.2011 та товарно-транспортної накладної № 38001 від 17.06.2011.

Виконавцем були виписані податкові накладні.

ТОВ «Альфа Пак Інвест» було надано документи, що посвідчують якість товару: копію висновку державної санітарно-епідеміологічної експертизи № 05.03.02-03/32332 від 12.04.2011 на плівку з продуктів поліприєднання (металізована та не металізована, з друком та без друку) та копії Сертифікатів якості виробленої плівки, виданих підприємством-виробником KOROZO, TURKEY, з печаткою ТОВ «Альфа Пак Інвест».

Після прибуття та розвантаження на матеріальний склад літ. "Ж-1" товар було оприбутковано відповідно до прибуткових ордерів.

При цьому, відповідно до довідки позивача № 1215 від 14.08.2012, позивач станом на червень 2011 року мав у своєму штаті 26 чоловік вантажників, а згідно Бухгалтерської довідки позивача № 1213 від 14.08.2012, станом на червень 2011 року на балансі позивача обліковувалося 18 (вісімнадцять) авто- та електро- навантажувачів.

Позивачем у відповідності до вимог Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996 № 99, перед відвантаженням упаковки була видана довіреність начальнику відділу матеріально-технічного постачання Слуцкіну В.О. на одержання відповідних товарно-матеріальних цінностей від ТОВ «Альфа Пак Інвест», про що у Книзі реєстрації довіреностей було зроблено відповідний запис № 874 та 903.

Упаковка, що постачалася на адресу позивача, була намотана в рулони. Кожний рулон поставленої упаковки був запакований у картонний ящик з відповідним маркуванням, інформація щодо вказаної упаковки була розміщена на стандартній етикетці заводу-виробника з перекладом російською мовою, як це і передбачено пунктом 6.2 Договору № 9-3.

Враховуючи, що відповідно до умов Додаткової угоди № 1 від 12.03.2009 до Договору № 9-3, вартість тари та пакування (в які упаковується товар-упаковка, що постачається за цим договором) включена до вартості товару-упаковки, що постачається, після використання товару-упаковки, тара та пакування були реалізовані разом з іншими використаними тарою та пакуванням підприємству ТОВ «Вторма 1», в якості вторинної сировини - макулатури, за Договором постачання № 10693 П-Сб від 23.02.2011 та Специфікацією № 3 від 02.06.2011.

В день розвантаження на поставлену ТОВ «Альфа Пак Інвест» упаковку було заведено картки складського обліку, що ведуться на підприємстві у електронній формі.

Позивач у повному обсязі сплатив ТОВ «Альфа Пак Інвест» вартість поставленої позивачу упаковки, що підтверджується платіжними дорученнями.

Враховуючи зазначене, судами попередніх інстанцій встановлено реальність здійснення фінансово-господарських операцій та фактичне виконання ПАТ «Харківський жировий комбінат» та ТОВ «Альфа Пак Інвест» у червні 2011 року зобов'язань за договором № 9-3 від 12.03.2009. Тобто, позивачем дотримано умови формування податкового кредиту, визначені нормами Податкового кодексу України.

Також, згідно Довідки № 3155/23-11/34349381 від 04.10.2011 про результати зустрічної звірки ТОВ «Альфа Пак Інвест» щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ПАТ «Харківський жировий комбінат» за червень 2011 р., ДПІ у Печерському районі м. Києва чітко зазначено, що звіркою ТОВ «Альфа Пак Інвест» документально підтверджено реальність здійснення господарських відносин з позивачем (їх вид, обсяг, якість та розрахунки) і, відповідно, підтверджено відображення господарських операцій і розрахунків в податковому обліку.

На момент складання податкових накладних і на момент розгляду справи судом першої інстанції ТОВ «Альфа Пак Інвест» мало статус платника ПДВ, подавало до податкового органу податкову звітність.

Щодо завищення позивачем податкового кредиту по ПДВ за вересень 2011 р. на суму 270 783,76 грн., колегія суддів зазначає наступне.

В ході перевірки у складі податкового кредиту по ПДВ не визнано суми ПДВ в декларації за вересень 2011р. по придбанню олії соняшникової, а саме:

- на суму 162 586,32 грн., придбаної у ТОВ «Агротрейдінг», у зв'язку з відсутністю документів, що підтверджують факт транспортування такої продукції;

- на суму 108 197,44 грн., придбаної у ТОВ «Орбаста», оскільки на момент складання акта перевірки у ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова була відсутня інформація про зустрічну звірку з питання підтвердження зазначених взаємовідносин, яку повинна була провести Лівобережна МДПІ у м. Дніпропетровську на виконання запиту ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова.

Вищезазначені факти стали причиною визнання відповідачем відповідних правочинів нікчемними.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між ПАТ «Харківський жировий комбінат» (Покупець) та ТОВ «Агротрейдінг» (Постачальник) 01.07.2011 було укладено Договір поставки товару № 565/10796 П-Сн від 01.07.2011.

За вказаним договором Постачальник зобов'язався поставити Покупцю, а Покупець зобов'язався прийняти та оплатити товар - олію соняшникову нерафіновану не виморожену 1 ґатунку. Відповідно до пункту 1.2 Договору асортимент, кількість та ціна товару, обсяг партії, умови поставки товару передбачаються у Специфікаціях.

На виконання умов Договору сторонами укладалися Специфікації на поставку олії соняшникової нерафінованої не вимороженої 1 ґатунку, суміш пресової з екстракційною.

У пункті навантаження: Україна, м. Запоріжжя, вул. Харчова, 4, 02.09.2011, 05.09.2011, 06.09.2011, 07.09.2011 відбулося завантаження у автомобіль фірми Юпейпер, марки DAF, державний номер НОМЕР_6, причіп до автомобіля державний номер НОМЕР_7, відповідного товару згідно видаткових накладних та виписано товарно-транспортні накладні.

Отримання товару позивачем було підтверджено актами прийому-передачі товару, податковими накладними, копією Сертифікату відповідності на олію соняшникову, копією Висновку державної санітарно-епідеміологічної експертизи № 05.03.02-04/45475 від 06.05.2011 на олію соняшникову, виданого Державною санітарно-епідеміологічною службою МОЗ України; копіями посвідчень про якість, наданих постачальником ТОВ «Агротрейдінг» та виданих підприємством-виробником - ПАТ «Запорізький оліяжиркомбінат».

В подальшому, виробничою лабораторією позивача було проведено перевірки якості товару, за результатами яких було складено аналізи: Аналіз соняшникової олії № 32 від 02.09.2011, Аналіз соняшникової олії № б/н від 05.09.2011, Аналіз соняшникової олії № 109 від 06.09.2011, Аналіз соняшникової олії № 111 від 07.09.2011.

За результатами проведених виробничою лабораторією аналізів товар було злито на склад олій та жирів (ОЗС), що відображено у оборотній відомості по ОЗС, та відповідно складено акти приймання жирової сировини.

Зі складу олій та жирів (ОЗС) олію соняшникову на підставі лімітно-заборної карти було видано до цеху рафінації та гідрогенізації олій та жирів, а в подальшому до маргаринового цеху для виробництва готової продукції, що відображено у виробничих звітах. Зі складу готової продукції майонези та маргарини в асортименті (готова продукція) відвантажено на адресу споживачів.

Позивач у повному обсязі сплатив ТОВ «Агротрейдінг» вартість поставленої продукції, що підтверджується платіжним дорученням № 090362 від 30.09.2011 на суму 25 000 000,00 грн. та банківською випискою за розрахунковим рахунком.

Крім того, між ПАТ «Харківський жировий комбінат» (Покупець) та ТОВ «Орбаста» (Постачальник) було укладено Договір поставки аналогічного товару № 10828 П-Сн від 01.09.2011.

Позивачем на підтвердження виконання сторонами умов договору надано судам попередніх інстанцій специфікації, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, акти прийому-передачі товару, копію Сертифікату відповідності на олію соняшникову, виданого Державним комітетом України з питань технічного регулювання та споживчої політики, Серія ВВ, зареєстрованого в Реєстрі за № UA1.032.X007263-11, копію Висновку державної санітарно-епідеміологічної експертизи № 05.03.02-04/45475 від 06.05.2011 на олію соняшникову, копії посвідчень про якість, виданих підприємством-виробником - ПАТ «Запорізький оліяжиркомбінат», документи про проведені позивачем аналізи, платіжне доручення та банківську виписку.

Використання позивачем у власному виробничому процесі отриманого товару підтверджено оборотними відомостями по ОЗС, актами приймання жирової сировини, лімітно-заборною картою, виробничими звітами.

Отже, досліджені судами попередніх інстанцій первинні документи розкривають зміст господарських операцій, підтверджують рух активів позивача та отримання ним реального результату в процесі господарської діяльності, тому колегія суддів вважає, що ПАТ «Харківський жировий комбінат» правильно сформувало податковий кредит з податку на додану вартість відповідного періоду за результатом проведення господарських операцій із вказаними контрагентами з дотриманням вимог Податкового кодексу України.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України також не може погодитись із посиланнями відповідача на нікчемність укладених позивачем договорів, оскільки, надаючи оцінку господарським правовідносинам і безапеляційно вказуючи в акті перевірки на нікчемність правочину, податковий орган виходить за межі своєї компетенції. Висновки про наявність мети укладання правочину, що порушує публічний порядок, може зробити лише суд в межах кримінального провадження, що має наслідком винесення вироку суду щодо конкретних суб'єктів та набуття чинності таким вироком. Оскільки укладені між ПАТ «Харківський жировий комбінат» та ТОВ «Альфа Пак Інвест», ТОВ «Орбаста», ТОВ «Агротрейдінг» договори не віднесено законом до нікчемних та відсутні судові рішення про визнання їх недійсними, наведене свідчить про передчасність висновків органу владних повноважень про наявність в діях позивача при укладанні договорів із зазначеними суб'єктами господарювання ознак порушення публічного порядку, удаваності з метою приховання сплати податків третіх осіб, отримання податкової вигоди, порушення конституційних прав, невідповідність інтересам держави та суспільства.

З урахуванням наведених обставин, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про недоведеність факту порушення податкового законодавства з боку позивача при формуванні податкового кредиту з податку на додану вартість, а також про протиправність спірного податкового повідомлення-рішення, яке підлягає скасуванню в повному обсязі.

Відповідно до частини 3 статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст. 210, 214, 215, 220, 220-1, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

2. Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 06.09.2012 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 14.11.2012 у справі № 2а-6532/12/2070 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 - 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя(підпис)А.М. Лосєв Судді:(підпис)Л.І. Бившева (підпис) Т.М. Шипуліна