Ухвала суду № 41088511, 08.10.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 жовтня 2014 року м. Київ К/800/64772/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: Лосєва А.М., Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.,розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів у Одеській області

на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 19.06.2013

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 26.11.2013

у справі № 1570/4866/2012

за позовом Приватного підприємства «Ремерцентр»

до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 19.06.2013, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 26.11.2013, задоволено позовні вимоги Приватного підприємства «Ремерцентр» (надалі - ПП «Ремерцентр», позивач) до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби, правонаступником якої є Державна податкова інспекція у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів у Одеській області (надалі - ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області, відповідач), про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 07.05.2012 № 0000182240.

Вважаючи, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Одеського окружного адміністративного суду від 19.06.2013 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 26.11.2013 і відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Позивач не надав письмових заперечень на касаційну скаргу, що не перешкоджає їх розгляду.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами попередніх інстанцій було встановлено, що з 29.03.2012 по 11.04.2012, на підставі направлень від 26.03.2012 № 000582/401 та № 000583/402 та наказу відповідача від 26.03.2012 № 255, службовими особами ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області, згідно пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, проведено документальну виїзну позапланову перевірку ПП «Ремерцентр» щодо правомірності відображення та повноти сплати податку на додану вартість при господарських взаємовідносинах із ТОВ «РЕМ-Промстрой індустрія» за період з 01.12.2010 по 31.12.2010 та ПП «Комерційна фірма «Будінвест групп» за період з 01.06.2010 по 30.06.2010.

За результатами проведеної перевірки складено акт від 18.04.2012 № 1019/22-4/30766702.

Відповідно до висновків зазначеного акта встановлено порушення ПП «Ремерцентр» пп. 7.2.3, 7.2.6 п. 7.2, пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (надалі - Закон України «Про податок на додану вартість»), в результаті чого занижено податок на додану вартість у сумі 10 344 665 грн., у т.ч.: червень 2010 року - 344 667 грн.; грудень 2010 року - 9 999 998 грн.

В акті перевірки зазначено, що відповідно до інформації з наявних в інспекції інформаційних баз, декларації з податку на додану вартість від 20.07.2010 № 148089 з додатком № 5, декларації з податку на додану вартість від 26.04.2011 № 342422 з додатком № 5 встановлено відхилення сум ПДВ, включених до складу податкового кредиту та податкових зобов'язань, між ПП «Ремерцентр» та ПП «Комерційна фірма «Будінвест групп». А також встановлено, що податкову декларацію з ПДВ за червень 2010 року ПП «Комерційна фірма «Будінвест групп» не визнано як податкову звітність.

Прокуратурою Одеської області порушено кримінальну справу за ознаками злочинів, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 366 Кримінального кодексу України, щодо посадових осіб позивача.

Податковим повідомленням-рішенням від 07.05.2012 № 0000182240 позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 12 930 831,00 грн., в тому числі: за основним платежем - 10 344 665 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 2 586 166 грн.

За результатами адміністративного оскарження податкове повідомлення-рішення відповідача залишено без змін.

Переглянувши судові рішення у межах касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

На момент виникнення спірних правовідносин до 01.01.2011 нормативним актом, що визначав платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, був Закон України «Про податок на додану вартість».

Так, відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше, ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.5 п. 7.4 ст. ст. 7 вказаного Закону встановлено, що до складу податкового кредиту підлягають включенню суми сплаченого (нарахованого) податку, що підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). Не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними.

З огляду на викладені норми, колегія суддів дійшла висновку про те, що для формування податкового кредиту платник податків-покупець має отримати належно оформлену податкову накладну, сплатити грошові кошти контрагенту в сумі, визначеній в податковій накладній, а також фактично виконати господарську операцію, за наслідками якої у платника ПДВ виникає право на податковий кредит.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначено нормами п.1.2 ст. 1, п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995, відповідно до якого первинні документі - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Статтею 9 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Відповідно до даної статті, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

На підтвердження правильності декларування позивачем податкових зобов'язань та правомірності формування ним податкового кредиту з податку на додану вартість за спірними правовідносинами за спірний період, а також виконання умов договору поставки № Т-01 від 09.12.2010, з урахуванням додаткової угоди до нього від 27.12.2010, укладеного між позивачем та ТОВ «РЕМ-Промстрой індустрія», а також договору № РЦЗ-5/0203 на виконання підрядних робіт від 02.03.2010, укладеного між позивачем та ПП «Комерційна фірма «Будінвест групп», по взаємовідносинах з якими в акті перевірки позивача встановлено порушення, позивачем надано судам попередніх інстанцій, зокрема: акт купівлі-продажу; видаткові накладні; податкові накладні; сертифікати відповідності; договір підряду; довідки про вартість виконаних робіт /та витрати/ (ф. КБ-3); акти приймання виконаних будівельних робіт; платіжні доручення; лист ПП «Комерційна фірма «Будінвест групп» на адресу позивача щодо виконання робіт за договором від 02.03.2010 № РЦЗ-5/0203 тощо.

На час існування спірних правовідносин та здійснення господарських операцій контрагенти позивача були належним чином зареєстрованими юридичними особами та платниками податку на додану вартість.

Крім того, постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 12.03.2013 по справі № 1570/2225/2012, яка набрала законної сили, позовні вимоги ПП «Ремерцентр» задоволено повністю; визнано протиправними дії ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області щодо призначення документальної позапланової перевірки ПП «Ремерцентр» щодо правомірності відображення та повноти сплати податку на додану вартість при господарських відносинах із ТОВ «РЕМ-Промстрой індустрія» за період з 01.12.2010 по 31.12.2010 та ПП «Комерційна фірма «Будінвест групп» за період з 01.06.2010 по 30.06.2010; визнано протиправним та скасовано наказ ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області № 225 від 26.03.2012 про проведення документальної позапланової перевірки ПП «Ремерцентр» щодо правомірності відображення та повноти сплати податку на додану вартість при господарських взаємовідносинах із ТОВ «РЕМ-Промстрой індустрія» за період з 01.12.2010 по 31.12.2010 та ПП «Комерційна фірма «Будінвест групп» за період з 01.06.2010 по 30.06.2010.

Постановою заступника начальника слідчого відділу прокуратури Одеської області радника юстиції Лободи Г.Д. від 19.03.2012 кримінальну справу № 051201200007 за фактом вчинення службовими особами ПП «Ремерцентр» злочинів, передбачених ст.ст. 191 ч. 5, 366 ч. 2 КК України, закрито на підставі ст. 6 п. 2 Кримінально-процесуального кодексу України у зв'язку з відсутністю в діях службових осіб ПП «Ремерцентр» складу злочинів.

Отже, досліджені судами попередніх інстанцій первинні документи розкривають зміст господарських операцій, підтверджують рух активів позивача та отримання ним реального результату в процесі господарської діяльності, тому колегія суддів вважає, що ПП «Ремерцентр» правильно сформувало податковий кредит з податку на додану вартість відповідного періоду за результатом проведення господарських операцій з ТОВ «РЕМ-Промстрой індустрія» та ПП «Комерційна фірма «Будінвест групп» з дотриманням вимог Закону України «Про податок на додану вартість».

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України також не може погодитись із посиланнями відповідача на нікчемність укладених позивачем договорів, оскільки, надаючи оцінку господарським правовідносинам і безапеляційно вказуючи в акті перевірки на нікчемність правочинів, податковий орган виходить за межі своєї компетенції. Висновки про наявність мети укладання правочину, що порушує публічний порядок, може зробити лише суд в межах кримінального провадження, що має наслідком винесення вироку суду щодо конкретних суб'єктів та набуття чинності таким вироком. Оскільки укладені між ПП «Ремерцентр» та ТОВ «РЕМ-Промстрой індустрія» і ПП «Комерційна фірма «Будінвест групп» договори не віднесено законом до нікчемних та відсутні судові рішення про визнання їх недійсними, наведене свідчить про передчасність висновків органу владних повноважень про наявність в діях позивача при укладанні договорів із вказаними суб'єктами господарювання ознак порушення публічного порядку, удаваності з метою приховання сплати податків третіх осіб, отримання податкової вигоди, порушення конституційних прав, невідповідність інтересам держави та суспільства.

Враховуючи викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про недоведеність факту порушення податкового законодавства з боку позивача при формуванні податкового кредиту з податку на додану вартість відповідних періодів та про незаконність спірного податкового повідомлення-рішення, яке підлягає скасуванню в повному обсязі.

Наведене доводами касаційної скарги не спростовується.

Відповідно до частини 3 статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст. 210, 214, 215, 220, 220-1, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів у Одеській області залишити без задоволення.

2. Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 19.06.2013 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 26.11.2013 у справі № 1570/4866/2012 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 - 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя(підпис)А.М. Лосєв Судді:(підпис)Л.І. Бившева (підпис) Т.М. Шипуліна