Постанова № 41088473, 15.10.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"15" жовтня 2014 р. м. Київ К/9991/80430/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: Лосєва А.М., Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.,за участю секретаря Титенко М.П.,за участю представників: позивача:не з'явився,не з'явився,відповідача:Шкодича Ю.В.,не з'явився,розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.10.2012

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06.12.2012

у справі № 2а-12445/12/2670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТК «Акцент»

до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби

про визнання дій протиправними,

В С Т А Н О В И В:

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.10.2012, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 06.12.2012, задоволено позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ТК «Акцент» (надалі - позивач, ТОВ «ТК «Акцент») до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби (надалі - відповідач, ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС) про визнання протиправними дій відповідача по проведенню зустрічної звірки, що оформлена актом № 01/22-4/37813837 від 03.03.2012 про неможливість проведення зустрічної звірки.

Вважаючи, що постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.10.2012 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06.12.2012 прийнято з порушенням норм матеріального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій просить скасувати вказані судові рішення та відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Позивач не надав письмових заперечень на касаційну скаргу, що не перешкоджає її розгляду.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що співробітниками податкового органу здійснено виїзд за адресою: м. Київ, вул. Патріса Лумумби, 9, кв. 4, та складено акт від 22.02.2012 про відсутність позивача за вищезазначеною адресою.

Відповідачем, з метою отримання інформації згідно п. 73.5 ст. 73 Податкового кодексу України, було вчинено дії по проведенню зустрічної звірки щодо наявності господарських відносин ТОВ «ТК «Акцент» із іншими суб'єктами господарювання.

Податковим органом було складено акт № 01/22-4/37813837 від 03.03.2012 про неможливість проведення зустрічної звірки позивача щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.09.2011 по 31.01.2012. У висновках вказаного акта відповідачем зазначено про укладення позивачем правочинів, які є нікчемними. Також відповідачем зазначено про відсутність факту реального вчинення позивачем господарських операцій.

Задовольняючи позовні вимоги, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що органом державної податкової служби неправомірно здійснено заходи з метою проведення звірки позивача щодо підтвердження господарських відносин із перевищенням наданої законодавством компетенції.

Однак, переглянувши судові рішення у межах касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, Вищий адміністративний суд України не погоджується з висновком про задоволення позову, з огляду на наступне.

Підпунктом 62.1.3 п. 62.1 ст. 62 Податкового кодексу України, що вступив в дію з 01.01.2011, передбачено, що податковий контроль здійснюється шляхом: перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

З метою отримання податкової інформації органи державної податкової служби мають право проводити зустрічні звірки даних суб'єктів господарювання щодо платника податків. Зустрічною звіркою вважається співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків. Зустрічні звірки не є перевірками і проводяться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. За результатами зустрічних звірок складається довідка, яка надається суб'єкту господарювання у десятиденний термін (п. 73.5 ст. 73 Податкового кодексу України).

Механізм проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок на момент існування спірних правовідносин визначався Порядком проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 № 1232.

Зі змісту ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України та визначення понять «позивач» та «адміністративний позов», наведених у ст. 3 даного Кодексу, випливає, що судовому захисту підлягають лише порушене право або інтерес особи, при чому такі порушення мають полягати у відповідних правових наслідках у вигляді зміни стану прав та обов'язків позивача або створення об'єктивних перешкод у реалізації законного інтересу відповідної особи, що унеможливлюють одержання особою того, на що вона вправі розраховувати в разі належної поведінки зобов'язаної особи. Лише в такому разі позовні вимоги можуть бути задоволені.

Колегія суддів касаційної інстанції вважає, що акт про неможливість проведення зустрічної звірки та викладені в ньому висновки не можна розглядати як рішення суб'єкта владних повноважень, що породжує для суб'єкта господарювання певні правові наслідки. Акт є виключно формою фіксації податкової інформації про виявлені податковим органом факти та обставини і не містить в собі будь-яких владних приписів і вимог, а тому не підпадає під ознаки рішення (акта індивідуальної дії) суб'єкта владних повноважень у розумінні доктрини Кодексу адміністративного судочинства України.

В даному випадку, дії податкового органу по проведенню зустрічної звірки та складанню відповідного акта є лише способом реалізації наданої суб'єкту владних повноважень компетенції, що не порушує права платника.

Відтак, викладені в акті про неможливість проведення зустрічної звірки висновки податкового органу не створюють об'єктивних перешкод у реалізації позивачем його законних інтересів або прав, тому підстав для визнання протиправними дій податкового органу по його складанню колегія суддів Вищого адміністративного суду України не вбачає.

Наведеним спростовується позиція судів першої та апеляційної інстанцій про належну обґрунтованість підстав для задоволення позовних вимог ТОВ «ТК «Акцент».

Не зважаючи на те, що судами першої та апеляційної інстанцій обставини справи встановлено повно та всебічно, з урахуванням доводів касаційної скарги, колегія суддів вважає, що, відповідно до ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України, постанова Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.10.2012 та ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 06.12.2012 підлягають скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Частиною шостою ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Враховуючи, що у матеріалах справи немає відомостей про понесення відповідачем будь-яких із судових витрат, передбачених ч. 2 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, підстав вирішувати питання щодо розподілу судових витрат немає.

Керуючись ч. 3 ст. 160, ст.ст. 210, 214, 215, 220, 223, 229, 230, 232, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Житомирі Житомирської області Державної податкової служби задовольнити.

2. Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.10.2012 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06.12.2012 у справі № 2а-12445/12/2670 скасувати.

В задоволенні позову відмовити.

3. Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 - 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя(підпис)А.М. Лосєв Судді:(підпис)Л.І. Бившева (підпис) Т.М. Шипуліна