Ухвала суду № 41088433, 21.10.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 жовтня 2014 року м. Київ К/800/38285/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Цуркана М.І. (головуючий); Єрьоміна А.В.; Кравцова О.В., розглянувши в попередньому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Гурт Ойл» до Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю у Волинській області про визнання протиправною та скасування постанови, що переглядається за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Гурт Ойл» на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 11 червня 2014 року,

у с т а н о в и л а :

У березні 2013 року ТОВ «Гурт Ойл» звернулося до суду з позовом до Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю у Волинській області (Інспекція) про визнання протиправною та скасування постанови.

Зазначали, що оскаржуваним рішенням до позивача застосовано штраф, передбачений четвертим абзацом пункту 6 частини другої статті 2 Закону України від 14 жовтня 1994 року № 208/94-ВР «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» (Закон № 208/94-ВР), за експлуатацію або використання об'єкта будівництва, не прийнятого в експлуатацію.

Посилаючись на те, що право власності на об'єкт вже зареєстровано, а Інспекція пропустила трирічний строк застосування санкцій, просили визнати протиправною та скасувати постанову Інспекції від 20 березня 2013 року № 12.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2013 року позов задоволено.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 11 червня 2014 року рішення суду першої інстанції скасовано, а у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі ТОВ «Гурт Ойл», посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, просить оскаржуване рішення скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга задоволенню не підлягає.

Судами встановлено, що 19 березня 2013 року за результатами проведеної Інспекцією перевірки складено акт, яким зафіксовано факт експлуатації позивачем нежитлової будівлі (СТО), яка знаходиться у м. Луцьку, по вулиці Лідавській 2г.

Також зазначено, що рішенням Луцького міськрайонного суду від 20 грудня 2010 року визнано право власності ТОВ «Гурт Ойл» на приміщення СТО, позначені на технічному паспорті літерами «А-2», «Б-1» та «В-2», в тому числі самочинно збудовані. У рішенні зазначено, що будівництво об'єктів здійснено за кошти ТОВ «Гурт Ойл» за договором про спільну діяльність з ОСОБА_4

У 2009 році на відповідні об'єкти нерухомості виготовлено технічні паспорти.

19 березня 2013 року Інспекцією складено протокол у якому зазначено про порушення позивачем містобудівного законодавства, оскільки окремі приміщення СТО не прийняті в експлуатацію.

20 березня 2013 року Інспекцією винесено постанову № 12, якою до позивача застосовано штраф у розмірі 103 230 грн за експлуатацію або використання об'єкта будівництва III категорії складності, не прийнятого в експлуатацію.

Задовольнивши позов, суд першої інстанції виходив з того, що Інспекція не спростувала тверджень позивача про те, що здійснення реєстрації права власності свідчить про введення об'єкта в експлуатацію, а самі приміщення відповідають вимогам державних будівельних норм.

Скасувавши це рішення та відмовивши у задоволенні позову апеляційний суд виходив з того, що факт експлуатації відповідних приміщень є беззаперечним, а порушення, за яке застосований штраф, є триваючим.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з таким висновком апеляційного суду.

Частиною другою статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Доводи касаційної скарги зводяться до тверджень про те, що державна реєстрація права власності є прийняттям об'єкта в експлуатацію, крім того, Інспекцією застосовано Закон, який не був чинним на момент вчинення порушення.

Колегія суддів вважає такі доводи необґрунтованими.

Неприйняття державною приймальною (технічною) комісією в експлуатацію відповідних об'єктів будівництва, так само як і факт здійснення такого будівництва позивачем, сторонами не заперечується.

Порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 8 жовтня 2008 року № 923 (чинною на момент початку експлуатації спірних об'єктів), а також постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 року № 461 (чинною на момент застосування штрафу).

Оскільки недотримання правил цих нормативних актів є беззаперечним, доводи позивача про прийняття об'єктів в експлуатацію шляхом реєстрації права власності не можуть прийматися до уваги. Колегія суддів зазначає, що реєстрація права власності є актом офіційного визнання цивільного права, а не підтвердженням технічного стану новобудов.

Доводи касаційної скарги щодо неможливості застосування до спірних відносин Закону № 208/94-ВР в редакції Закону України від 22 грудня 2011 року № 4220-VI також не приймаються до уваги з огляду на наступне.

Суспільна небезпека правопорушення, про яке йдеться у справі, насамперед полягає не в недотриманні встановленого правопорядку, а в небезпеці, яка може мати місце в результаті відсутності контролю за безпечністю побудованого об'єкта містобудування з початку його використання.

За обставин, коли обов'язок ввести об'єкт будівництва в експлуатацію існував на момент закінчення будівництва та не вичерпався у зв'язку початком фактичної експлуатації, здійснюючи в подальшому використання об'єкта у господарській діяльності, позивач допустив триваюче правопорушення.

Тому Інспекція правомірно застосувала за таке порушення санкцію, передбачену чинним на момент її застосування Законом.

За правилами частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

На підставі викладеного, керуючись статтями 220, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Гурт Ойл» залишити без задоволення, а постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 11 червня 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді М.І.Цуркан

А.В.Єрьомін

О.В.Кравцов