Ухвала суду № 41088232, 02.10.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"02" жовтня 2014 р. м. Київ К/9991/14336/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Голубєвої Г.К.

Степашка О.І.

розглянувши в письмовому провадженні касаційну скаргу Головного управління державної казначейської служби в Одеській області, Ізмаїльської об'єднаної державної податкової інспекції на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 17.07.2008 та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 02.11.2011

у справі № 2а-305/08/1570

за позовом Відкритого акціонерного товариства „Українське Дунайське

пароплавство "

до Ізмаїльської об'єднаної державної податкової інспекції Одеської

області,

Головного управління Державного казначейства України в Одеській

області

за участю: Ізмаїльської прокуратури Одеської області

про скасування податкового повідомлення - рішення

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство „Українське Дунайське пароплавство" (правонаступник - Приватне акціонерне товариство „Українське Дунайське пароплавство") звернулось до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Ізмаїльської об'єднаної державної податкової інспекції Одеської області (правонаступник - Ізмаїльська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів в Одеській області), Головного управління Державного казначейства України в Одеській області (правонаступник - Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області) про скасування податкового повідомлення-рішення про зменшення суми бюджетного відшкодування за березень 2007 року, стягнення сум бюджетного відшкодування.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 17.07.2008 позовні вимоги задоволено, скасовано податкове повідомлення - рішення №0001372304/1 від 9.08.2007 Ізмаїльської об'єднаної державної податкової інспекції про зменшення суми бюджетного відшкодування за лютий місяць 2007 року в розмірі 721824 грн., стягнено з Державного бюджету України в особі головного управління Державного казначейства України в Одеській області суму бюджетного відшкодування у розмірі 721824 грн. на користь відкритого акціонерного товариства „Українське Дунайське пароплавство" шляхом перерахування на розрахунковий рахунок №2600801531105 в Укрексімбанку у м. Ізмаїлі, МФО №328629, код ЄДРПОУ 01125821, суму судового збору у розмірі 1700 грн. та повернути сплачений у більшому розмірі ніж встановлено законом судовий збір у розмірі 85 грн.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 02.11.2011 постанову Одеського окружного адміністративного суду від 17.07.2008 змінено, з абзацу третього резолютивної частини постанови Одеського окружного адміністративного суду від 17.07.2008 виключено словосполучення "в особі Головного управління Державного казначейства України в Одеській області", в іншій частині постанову залишено без змін.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції та постановою суду апеляційної інстанції Головне управління державної казначейської служби в Одеській області, Ізмаїльська об'єднана державна податкова інспекція звернулась до Вищого адміністративного суду України з касаційними скаргами, в яких просять скасувати постанову суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції, прийняти нове рішення яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Касаційні скарги вмотивована тим, що судами при вирішенні спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Сторони в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце судового засідання були повідомлені належним чином. Відповідно до п. 2 ч.1 ст. 222 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем подано до Ізмаїльської ОДПІ податкову декларацію з податку на додану вартість за березень 2007 року де задекларовано бюджетне відшкодування з податку на додану вартість на рахунок у банку платника в сумі 721824 грн.

Ізмаїльською ОДПІ була проведена виїзна позапланова перевірка позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню на розрахунковий рахунок за березень 2007 року та складено акт №00982304/01125821 від 15.06.2007.

Перевіркою встановлено завищення позивачем суми бюджетного відшкодування за березень 2007 року на суму 721824 грн. в порушення пп. 7.7.1, пп. 7.7.2 п. 7.7. ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість".

За результатами перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0001372304/1 від 09.08.2007, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 721824 грн.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість" N 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг) та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону N 168/97-ВР сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Підпунктом 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону N 168/97-ВР визначено, що якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону N 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно з підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону N 168/97-ВР датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Як встановлено судами попередніх інстанцій, датою отримання позивачем всіх податкових накладних, включених до складу податкового кредиту з податку на додану вартість на загальну суму 721823 грн., є лютий 2009 року.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що судами повно та всебічно, оцінивши фактичні обставини справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права дійшов вірного висновку, що позивач мав право на декларування податкового кредиту з податку на додану вартість в тому місяці, коли виникла подія, визначена підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону N 168/97-ВР, - або сплата коштів постачальнику, або отримання податкової накладної, яка свідчить про придбання товарів (робіт, послуг).

А тому позивачем правомірно задекларовано податковий кредит з податку на додану вартість в тому періоді, коли ним отримано податкові накладні від постачальників.

В свою чергу, чинне на час виникнення спірних правовідносин законодавство не містить обмежень щодо декларування податкового кредиту з податку на додану вартість після дати, з якою Закон N 168/97-ВР пов'язує право на його виникнення.

Фактична сплата коштів, яка підлягає бюджетному відшкодуванню, відбулася у лютому 2007 року на загальну суму 721823, 65 грн., що підтверджується платіжними дорученнями.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

З огляду на вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційні скарги Головного управління державної казначейської служби в Одеській області, Ізмаїльської об'єднаної державної податкової інспекції на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 17.07.2008 та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 02.11.2011 у справі № 2а-305/08/1570 залишити без задоволення, а судові рішення без змін.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційні скарги Головного управління державної казначейської служби в Одеській області, Ізмаїльської об'єднаної державної податкової інспекції залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 17.07.2008 та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 02.11.2011 у справі № 2а-305/08/1570 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.О. ФедоровСудді Г.К. Голубєва О.І. Степашко