Рішення № 41087036, 21.10.2014, Городнянський районний суд Чернігівської області

Справа № 732/1455/14

Провадження № 2/732/395/14

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" жовтня 2014 р. м. Городня

Городнянський районний суд Чернігівської області у складі :

головуючого судді - Березовського О.Д.,

при секретарі Дударенко Ю.П.,

за участю позивача ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2, представника відповідача ТОВ «Благовіщенське» Кінебаса О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Городня цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Благовіщенське» та товариства з обмеженою відповідальністю «Білорусь» про визнання договору недійсним, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю «Благовіщенське» та товариства з обмеженою відповідальністю «Білорусь» та просить визнати недійсним договір відступлення права вимоги № 01/08-2014 від 04.08.2014 року, укладений між ТОВ «Благовіщенське» та ТОВ «Білорусь», а також стягнути з відповідачів на користь позивача усі понесені судові витрати.

З позовної заяви виходить, що в провадженні Чернігівського районного суду Чернігівської області знаходиться цивільна справа за позовом ТОВ «Білорусь» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором поворотної фінансової допомоги. Позовні вимоги ґрунтуються на тому, що на підставі договору поворотної фінансової допомоги № 2-п 03/13 від 12.03.2013 року, укладеному між ОСОБА_1 та ТОВ «Благовіщенське», позивачу було надано поворотну фінансову допомогу. Однак, 04.08.2014 року між ТОВ «Благовіщенське» та ТОВ «Білорусь» було укладено договір про відступлення права вимоги, за яким ТОВ «Благовіщенське» відступило ТОВ «Білорусь» право вимоги до позивача. ОСОБА_1 вважає договір відступлення права вимоги від 04.08.2014 року таким, що укладений в порушення норм матеріального права. Позивач вказує, що юридично являється законним співзасновником та учасником ТОВ «Благовіщенське», оскільки йому належить частка в товаристві в розмірі 499900 грн., що становить 49,99 % статутного капіталу товариства. Також ОСОБА_1 є законним директором ТОВ «Благовіщенське» з 16.04.2012 року. Однак, шляхом підроблення документів та шахрайства у позивача незаконним шляхом було відібрана частка в статутному капіталі ТОВ «Благовіщенське» та відповідно незаконно, без його відома та його участі в загальних зборах, його було звільнено з посади директора. На даний час Чернігівським РВ УМВС в Чернігівській області відкрито кримінальне провадження по факту підробки документів та рейдерського захоплення ТОВ «Благовіщенське». 12.05.2014 року рішенням Чернігівського районного суду Чернігівської області було визнано недійсним договір купівлі-продажу корпоративних прав ( частки в статутному капіталі ) ТОВ «Благовіщенське» від 20.11.2013 року, укладеному між ОСОБА_1 та Компанією Кеффтер Трейдінг Лімітед, згідно якого нібито ОСОБА_1 продав свою частку в ТОВ «Благовіщенське». Крім того, на даний час в господарському суді Київської області знаходиться на розгляді справа про визнання недійсними рішення загальних зборів учасників ТОВ «Благовіщенське», оформленого протоколом № 8 від 13.01.2014 року, згідно якого позивача виключили із складу учасників товариства та звільнили з посади директора. Виходячи з положень ст. 31 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», після скасування рішення загальних зборів учасників ТОВ «Благовіщенське» від 13.01.2014 року автоматично будуть скасовані усі інші реєстраційні дії, що були вчинені державним реєстратором відносно даного підприємства, в тому числі щодо призначень нових директорів.

Виходячи з цього, голова комісії з припинення ТОВ «Благовіщенське» - ОСОБА_4 фактично виявиться не уповноваженою особою, в тому числі на підписання оспорюваного договору відступлення права вимоги від 04.08.2014 року, оскільки реєстраційна дія щодо ліквідації ТОВ «Благовіщенське» та безпосереднє призначення ОСОБА_4 буде незаконним та автоматично скасується. Керуючись положеннями ст.ст. 203, 207, 215 ЦК України, а також виходячи з того, що договір відступлення права вимоги від 04.08.2014 року від імені ТОВ «Благовіщенське» укладено не уповноваженою особою, яка не має необхідного обсягу цивільної право та дієздатності, позивач просить задовольнити заявлені вимоги та визнати недійсним договір відступлення права вимоги № 01/08-2014 від 04.08.2014 року, укладений між ТОВ «Благовіщенське» та ТОВ «Білорусь».

Ухвалою судді від 11 вересня 2014 року відкрито провадження у зазначеній справі.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 у повному обсязі підтримав заявлені позовні вимоги та просив суд їх задовольнити. Підтвердив обставини, викладені в позовній заяві. Підтримав пояснення свого представника ОСОБА_2, які надані останнім в судовому засіданні в обґрунтування заявлених позовних вимог. Звернув увагу на те, що коли він був директором ТОВ «Благовіщенське», то це товариство було прибутковим. На даний час ТОВ «Благовіщенське» фактично ліквідують. Вказав, що у даній справі маючи статус позивача він виступає як фізична особа, хоча вважає себе повноважним представником ТОВ «Благовіщенське».

Представник позивача ОСОБА_2, який представляє інтереси ОСОБА_1 на підставі відповідної довіреності від 29.03.2013 року, у судовому засіданні у повному обсязі підтримав заявлені позивачем позовні вимоги та просив суд їх задовольнити. Вважає позивача законним співвласником та директором ТОВ «Благовіщенське». Шляхом підроблення документів та шахрайства ОСОБА_1 незаконно позбавили його частки в статутному капіталі ТОВ «Благовіщенське», було внесено зміни в реєстраційні документи товариства. Рішенням загальних зборів учасників ТОВ «Благовіщенське», оформлене протоколом від 13.01.2014 року № 8, позивача було виключено зі складу учасників товариства та звільнено з посади директора. Вказане рішення загальних зборів оскаржується в господарському суді Київської області. Після визнання судом недійсним цього рішення загальних зборів позивач відновить свої повноваження директора і стане повноважним представником ТОВ «Благовіщенське». На даний час позивач просить визнати недійсним договір відступлення права вимоги, укладений між двома відповідачами. Підставою визнання даного правочину недійсним являється те, що договір відступлення права вимоги від 04.08.2014 року від імені ТОВ «Благовіщенське» укладено не уповноваженою особою, яка не має необхідного обсягу цивільної право та дієздатності.

Представник відповідача Кінебас О.М., який представляє інтереси ТОВ «Благовіщенське» на підставі відповідної довіреності від 01.08.2014 року № 1, у судовому засіданні пред'явлений позов не визнав у повному обсязі та заперечував з приводу його задоволення. Вказав, що позиція відповідача по суті спору викладена в наданих до суду письмових запереченнях. Позиція позивача щодо визнання недійсним оспорюваного договору ґрунтується на припущеннях того, що колись можливо буде визнано недійсним рішення загальних зборів учасників ТОВ «Благовіщенське», яке оформлено протоколом № 8 від 13.01.2014 року. Всі протоколи, установчі документи є законними, а все інше є припущеннями. Кримінальне провадження відкрито, але вироку та винних осіб немає. Оспорюваний договір відступлення права вимоги укладено з дотриманням вимог цивільного законодавства, договір є законним та при укладенні договору було враховано форму первісного правочину ( договору поворотної фінансової допомоги ).

З наданих до суду письмових заперечень ТОВ «Благовіщенське» на позовну заяву ( а.с. 26-30 ) вбачається, що відповідач просить відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог. Позиція відповідача ґрунтується на спростуванні тверджень ОСОБА_1, викладених в поданій до суду позовній заяві. Так, твердження позивача про те, що він є учасником ТОВ «Благовіщенське» не відповідає дійсності, оскільки у наданому самим позивачем Витягу з єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців єдиним учасником ТОВ «Благовіщенське» є компанія - Компанія Кеффтер Трейдінг Лімітед і ці відомості вважаються достовірними виходячи з положень ч. 1 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців». Також позивачем не надано належних доказів набрання законної сили заочним рішенням Чернігівського районного суду Чернігівської області від 12.05.2014 року. Звернення позивача до правоохоронних органів не може беззаперечно свідчити про вчинення щодо нього протиправних дій, обвинувальний вирок суду, який би підтвердив свідчення позивача, відсутній. Також відповідач звертає увагу на те, що станом на день підписання договору керівником ТОВ «Благовіщенське» був ОСОБА_4, який діяв на підставі статуту та протоколу загальних зборів учасників № 12 від 21.05.2014 року, який на сьогоднішній день є чинним та не оскаржений. З огляду на це, оскаржуваний договір підписаний повноважною стороною. Доказів протилежного позивачем надано не було, а тому позовні вимоги базуються на неналежних доказах і задоволенню не підлягають.

Представник відповідача ТОВ «Білорусь» в судове засідання не з'явився, про дату, час і місце судового розгляду справи відповідач повідомлявся належним чином, про причини неявки в судове засідання представника суд не повідомлено, не надано суду заяви про поважність причин неявки в судове засідання представника та відкладення судового засідання ( а.с. 41, 49, 53-56 ).

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 169 ЦПК України, якщо суд не має відомостей про причину неявки відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення). Стаття 224 ЦПК України передбачає, що у разі участі у справі кількох відповідачів заочний розгляд справи можливий у випадку неявки в судове засідання всіх відповідачів.

Суд, з'ясувавши позицію позивача та відповідача ТОВ «Благовіщенське» по суті заявлених позовних вимог, заслухавши пояснення учасників судового засідання по суті спору, дослідивши усі наявні матеріали справи, встановивши наявність обставин, якими обґрунтовуються вимоги, визначившись щодо правовідносин, зумовлених встановленими фактами, а також щодо правових норм, якими врегульовані ці правовідносини, вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 задоволенню не підлягають.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги ОСОБА_1 посилається на те, що оспорюваний правочин, а саме договір відступлення права вимоги від 04.08.2014 року, від імені ТОВ «Благовіщенське» укладено не уповноваженою особою, яка не має необхідного обсягу цивільної право та дієздатності. При цьому позивач вважає себе повноважним представником ТОВ «Благовіщенське», а протокол загальних зборів учасників ТОВ «Благовіщенське» від 13.01.2014 року № 8, яким його було звільнено з посади директора та виключено зі складу учасників товариства, вважає незаконним. Разом з тим, таке твердження сторони позивача ґрунтується на тому, що факт укладення правочину не уповноваженою особою буде доведеним у разі прийняття господарським судом Київської області рішення про скасування рішення загальних зборів учасників ТОВ «Благовіщенське» від 13.01.2014 року. У такому випадку голова комісії з припинення ТОВ «Благовіщенське» ОСОБА_4, який підписав оспорюваний правочин, виявиться не уповноваженою особою, оскільки реєстраційна дія щодо ліквідації ТОВ «Благовіщенське» та безпосереднє призначення ОСОБА_4 буде незаконною та автоматично скасується.

З дослідженого в судовому засіданні договору № 01/08-2014 про відступлення права вимоги від 04.08.2014 року встановлено, що він укладений згідно зі ст.ст. 512-519 ЦК України між ТОВ «Благовіщенське» ( первісний кредитор ) та ТОВ «Білорусь» ( новий кредитор ). За умовами договору первісний кредитор відступає новому кредиторові, а новий кредитор набуває право вимоги до боржника ( п. 1.1. договору ). Під «правом вимоги до боржника» розуміється права грошових вимог ТОВ «Благовіщенське» до ОСОБА_1, що виникли на підставі договору поворотної фінансової допомоги № 2-п 03/13 від 12.03.2013 року, укладеного між ТОВ «Благовіщенське» та ОСОБА_1. За цим договором новий кредитор одержує права ( замість первісного кредитора ) вимагати від ОСОБА_1 належного виконання зобов'язань за основним договором щодо повернення грошових коштів та сплати штрафних санкцій за порушення зобов'язань, а також інші права, що випливають з основного договору або чинного законодавства ( п. 1.3. договору ). Пунктом 3.2. договору передбаченого, що ТОВ «Благовіщенське» зобов'язане сповістити боржника, тобто ОСОБА_1, про відступлення права вимоги за цим договором не пізніше 60 робочих днів з моменту підписання цього договору шляхом поштового надсилання з повідомленням про вручення ОСОБА_1 копії цього договору. Відповідний договір підписаний з боку ТОВ «Благовіщенське» головою комісії з припинення ОСОБА_4, а з боку ТОВ «Білорусь» - директором Клименко О.Л. ( а.с. 5-6, 58-59 ).

Статті 512-519 ЦК України містять положення, які регламентують підстави та порядок заміни кредитора у зобов'язанні, форму правочину щодо заміни кредитора у зобов'язанні, обсяг прав, що переходять до нового кредитора у зобов'язанні, а також визначають зобов'язання, в яких заміна кредитора не допускається.

Предметом оспорюваного договору № 01/08-2014 про відступлення права вимоги від 04.08.2014 року являється право грошових вимог ТОВ «Благовіщенське» до ОСОБА_1, що виникло на підставі договору поворотної фінансової допомоги № 2-п 03/13 від 12.03.2013 року.

Дослідженням в судовому засіданні договору поворотної фінансової допомоги № 2-п 03/13 від 12.03.2013 року встановлено, що він укладений між ТОВ «Благовіщенське», в особі директора ОСОБА_1, та громадянином України ОСОБА_1. За умовами договору ТОВ «Благовіщенське» передає у власність ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 350000 грн., а ОСОБА_1 зобов'язується повернути їх ТОВ «Благовіщенське» не пізніше ніж через 364 календарні дні з дня надання поворотної фінансової допомоги ( а.с. 57 ).

Таким чином, аналіз змісту дослідженого в судовому засіданні оспорюваного договору про відступлення права вимоги від 04.08.2014 року на його відповідність положенням ст.ст. 512-519 ЦК України дає суду підстави зробити висновок про те, що оспорюваний договір № 01/08-2014 про відступлення права вимоги від 04.08.2014 року, укладено між ТОВ «Благовіщенське» та ТОВ «Білорусь» з дотриманням вимог ст. ст. 512-519 ЦК України, які регулюють правовідносини пов'язані з заміною кредитора у зобов'язанні.

Вказане слідує з того, що у договорі поворотної фінансової допомоги від 12.03.2013 року відсутні положення, які виключають можливість заміни кредитора у зобов'язанні. Договір № 01/08-2014 від 04.08.2014 року вчинений у тій самій письмовій формі, що і договір поворотної фінансової допомоги від 12.03.2013 року. Зобов'язання між ТОВ «Благовіщенське» та ОСОБА_1 за договором поворотної фінансової допомоги від 12.03.2013 року не відносяться до зобов'язань, в яких заміна кредитора не допускається.

Частина 1 ст. 516 ЦК України передбачає, що заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Не повідомлення письмово боржника про заміну кредитора у зобов'язанні несе для нового кредитора ризик настання несприятливих для нього наслідків, а саме надає боржнику право виконання свого обов'язку первісному кредиторові та визнає це належним виконанням, що передбачено ч. 2 ст. 516 ЦК України.

Договір поворотної фінансової допомоги № 2-п 03/13 від 12.03.2013 року, укладений між ТОВ «Благовіщенське» та ОСОБА_1, не містить положень, які б передбачали необхідність отримання згоди позичальника на вчинення заміни кредитора у зобов'язанні.

Слід також зазначити, що жодне з положень ст.ст. 512-519 ЦК України не передбачає умов за яких можливе звільнення боржника від виконання своїх зобов'язань перед кредитором.

У судовому засіданні сторона позивача не заперечувала факту укладення договору поворотної фінансової допомоги № 2-п 03/13 від 12.03.2013 року, не заперечувався і факт отримання позивачем за вказаним договором у власність грошових коштів та наявність у ОСОБА_1 зобов'язань перед ТОВ «Благовіщенське» в частині повернення суми позики.

Стаття 15 ЦК України передбачає, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 16 ЦК України передбачено право кожної особи звернутися до суду за захистом свого особистого або немайнового права та інтересу, а також визначено способи захисту цивільних прав та інтересів.

Слід вернути увагу на те, що позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з відповідною позовною заявою в порядку цивільного судочинства як фізична особа оспорюючи та вимагаючи визнати недійсним відповідно до положень ЦК України договір відступлення права вимоги від 04.08.2014 року № 01/08-2014, укладений між ТОВ «Благовіщенське» та ТОВ «Білорусь», оскільки предметом даного договору являється право грошової вимоги до нього згідно договору поворотної фінансової допомоги № 2-п 03/13 від 12.03.2013 року.

У позовній заяві позивач вказував на те, що про наявність договору відступлення права вимоги від 04.08.2014 року він дізнався після ознайомлення з матеріалами цивільної справи за позовом ТОВ «Білорусь» до нього про стягнення заборгованості за договором поворотної фінансової допомоги, яка знаходиться на розгляді в Чернігівському районному суді Чернігівської області. Однак доказів наявності в провадженні Чернігівського районного суду Чернігівської області зазначеної цивільної справи сторона позивача суду не надала.

Як у позовній заяві, так і в судовому засіданні позивач вимагав визнати недійсним договір відступлення права вимоги № 01/08-2014 від 14.08.2014 року, укладений між ТОВ «Благовіщенське» та ТОВ «Білорусь», виходячи з того, що договір від імені ТОВ «Благовіщенське» укладено не уповноваженою особою, яка не має необхідного обсягу цивільної право та дієздатності. Разом з тим, в оспорюваному договорі ОСОБА_1 не являється стороною цього правочину, а являється лише фізичною особою - боржником право грошової вимоги до якого передається від первісного кредитора до нового кредитора. Позивач та його представник ні в позовній заяві, ні в ході судового розгляду даної цивільної справи не вказали яким же чином оспорюваний правочин порушує права та законні інтереси позивача саме як боржника у даних правовідношеннях. Також позивач не пояснив суду яким чином стверджуваний ним факт підписання договору не уповноваженою особою ТОВ «Благовіщенське» порушує його права та законні інтереси як фізичної особи, що має статус боржника у зобов'язанні.

Стаття 1 ЦПК України визначає завданнями цивільного судочинства справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних прав з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Позивач звернувся до суду в порядку цивільного судочинства з відповідним позовом як фізична особа, справа розглядається судом в порядку цивільного судочинства та суд в ході судового розгляду справи має з'ясувати чи дійсно оспорюваний договір був укладений з порушенням норм матеріального права, як про те стверджує позивач, а також перевірити відповідність оспорюваного договору положенням ЦК України, які регламентують порядок відступлення права вимоги від первісного кредитора до нового кредитора.

Стаття 203 ЦК України визначає загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Згідно приписів ч. 2 ст. 207 КК України правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

З витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців щодо ТОВ «Благовіщенське», наданого Державною реєстраційною службою України, встановлено, що станом на 03.06.2014 року маються відомості про те, що підприємство за рішенням засновників перебуває у стані припинення, дата - 23.05.2014 рік ( а.с. 7-8, 66-67 ).

Оспорюваний договір про відступлення права вимоги від 04.08.2014 року зі сторони ТОВ «Благовіщенське» підписаний головою комісії з припинення ОСОБА_4, який являється уповноваженою особою підприємства, оскільки діє на підставі статуту та протоколу загальних зборів учасників ТОВ «Благовіщенське» № 12 від 21.05.2014 року.

Пункт 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» передбачає, що відповідно до частини першої статті 215 ЦК Укарїни підставою недійсності правочину є недодержання стороною ( сторонами ) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК, саме на момент вчинення правочину.

Ні позивачем, ні його представником суду не надано належних та допустимих доказів того, що на момент укладення та підписання оспорюваного договору № 01/08-2014 про відступлення права вимоги від 04.08.2014 року уповноважена особа ТОВ «Благовіщенське» ОСОБА_4 таким не являвся та не мав необхідного обсягу цивільної право та дієздатності. Вірогідні припущення сторони позивача про те, що ОСОБА_4 буде являтись не уповноваженою особою ТОВ «Благовіщенське» після того як господарський суд Київської області розгляне справу та визнає недійсним рішення загальних зборів учасників ТОВ «Благовіщенське», яке оформлене протоколом № 8 від 13.01.2014 року, не можуть бути підставою для задоволення позову.

При цьому слід зазначити, що у разі прийняття господарським судом Київської області позитивного рішення у справі за позовом ОСОБА_1, яким буде визнано недійсним рішення загальних зборів учасників ТОВ «Благовіщенське», що оформлене протоколом від 13.01.2014 року № 8, та визнано недійсними установчі документи товариства, позивач відновить свої повноваження як засновник та директор ТОВ «Благовіщенське». Тобто позивач фактично отримає статус повноважного представника юридичної особи «Благовіщенське», яке являється однією зі сторін оспорюваного договору, та відповідно отримає право оскаржити в порядку господарського судочинства правомірність укладення відповідного договору, в тому числі в частині укладення цього договору повноважним представником ТОВ «Благовіщенське».

У даному ж випадку виходячи зі статусу позивача в даній справі, який в оспорюваному договорі виступає фізичною особою та має статус боржника, предмета спору, ОСОБА_1 має право оспорити цей договір в порядку цивільного судочинства насамперед в межах його відповідності положенням ЦК України, які регламентують відповідні правовідносини. Встановлення наявності або відсутності повноважень представника ТОВ «Благовіщенське», який уклав оспорюваний договір, у першу чергу впливає на визначення статусу позивача та у разі задоволення господарським судом його позову змінює його статус та виходячи з суб'єктного складу сторін у справі надає позивачу право як повноважному представнику однієї із сторін оспорюваного договору в порядку господарського судочинства ініціювати питання про визнання цього договору недійсним.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що виходячи з положень ЦК України правові підстави для визнання недійсним договору відступлення права вимоги № 01/08-2014 від 04.08.2014 року, укладеного між ТОВ «Благовіщенське» та ТОВ «Білорусь», відсутні, а тому в задоволенні позову слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 15-16, 202-204, 215-216, 512-519 ЦК України, ст.ст. 1, 3, 10-11, 60-61, 88, 169, 209, 212-215, 218, 224 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позову ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Благовіщенське» та товариства з обмеженою відповідальністю «Білорусь» про визнання договору недійсним - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Чернігівської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10-ти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя : О.Д.Березовський